Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/19116/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 910/19116/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022

у справі № 910/19116/21 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Державного підприємства Морський торгівельний порт Южний

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Марін Індастріл Сервіс

про стягнення 101 855,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Марін Індастріл Сервіс (далі - ТОВ Марін Індастріл Сервіс) про стягнення збитків у сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 101 855,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що, оскільки податкова накладна не складена та не зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-ЄРПН), позивач не має правових підстав для включення сплаченої ним відповідно до платіжного доручення № 1147 від 18.02.2020 суми ПДВ в розмірі 101 855,50 грн до податкового кредиту, у зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі неотриманого податкового кредиту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відмовлено у позові ДП «МТП «Южний».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту порушення Марін Індастріл Сервіс правил складання та реєстрації у встановленому законом спосіб податкової накладної, наголошуючи на тому, що єдиним належним доказом такого порушення є акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складені за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства. Таким чином, оскільки податковим органом жодних перевірок дотримання ТОВ Марін Індастріл Сервіс вимог податкового законодавства та умов договору (п.6.3.3.) в частині виконання обов`язку реєстрації в ЄРПН податкової накладної та її надання ДП «МТП «Южний» не проводилось, суд дійшов висновку, що в діях ТОВ Марін Індастріл Сервіс відсутній склад цивільного правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «МТП «Южний» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ Марін Індастріл Сервіс на користь ДП «МТП «Южний» збитки у сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 101 855,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що, оскільки чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг - обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну лежить саме на ТОВ Марін Індастріл Сервіс, як продавцю за договором у розумінні ст. 201 Податкового кодексу України.

Також скаржник зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Крім того, апелянт наголошує, що факт нереєстрації ТОВ Марін Індастріл Сервіс податкової накладної за здійсненою поставкою товару, за видатковою накладною №4 від 25.04.2017 на суму 611 312,90 грн. та факт подання ДП «МТП «Южний» заяви про порушення продавцем товарів граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної на відповідну суму вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції проігноровано надані ДП «МТП «Южний» докази на підтвердження факту не здійснення ТОВ «Марін Індастріл Сервіс» реєстрації податкової накладної №4 від 25.04.2017 на суму 611 312,90 грн ( у т.ч. 101 855,50 грн ПДВ). Апелянт наголошує на тому, що відсутність реєстрації податкової накладної у встановлені строки підтверджується матеріалами справи та даними податкового органу та не спростовано відповідачем. А тому, порушення відповідачем умов договору та податкового законодавства в частині виконання обов`язку реєстрації в ЄРПН податкової накладної та її надання ДП «МПТ «Южний» має наслідком понесення позивачем збитків у сумі недоотриманого ним податкового кредиту у сумі 101 855,50 грн. Відповідачем в свою чергу не доведено відсутність його вини у спричиненні збитків.

Апелянт додатково зазначає, що в рамках аналогічних спорів, в яких ДП «МТП «Южний» є позивачем, Господарським судом міста Києва винесені рішення про задоволення позовних вимог підприємства.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу № 910/19116/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 поновлено Державному підприємству «Морський торгівельний порт «Южний» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.06.2017 між Державним підприємством Морський торговельний порт Южний (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Індастріал Сервіс» (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір (про закупівлю товарів) №Т/СН-52/17 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується у 2017 році поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що є додатком № 1, відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування товару визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені у додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору становить 3 098 817,60 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 516 469,60 грн, що еквівалентно 105 151,59 Євро за офіційним курсом 1 євро = 29,47 грн, встановленим Національним Банком України (далі - НБУ) на 06.06.2017 (дата проведення електронного аукціону). Оплата за договором здійснюється у гривнях.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар прямим банківським переказом коштів на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки конкретної партії товару згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.

У пункті 4.1 договору передбачено, що постачальник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару поставляє покупцю товар у повній відповідності до наданої рознарядки. Рознарядка покупця на поставку товару надсилається постачальнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Відповідно до пункту 4.3 договору під час поставки товару постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, 3 (три) примірника видаткової накладної, а також копії документів завірені печаткою постачальника, які підтверджують якість товару (сертифікати відповідності). Ненадання зазначених документів є підставою для відмови покупця від прийняття товару. При цьому, товар вважається непоставленим з наслідками, передбаченими пунктами 7.2, 7.3 договору.

У підпункті 6.3.3 пункту 6.3 договору постачальник зобов`язався надати покупцю податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення.E.Doc Is. або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.

Пунктом 7.6 договору у разі втрати права покупця на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН постачальником протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, покупець протягом 10 (десяти) календарних днів, наступних за 365-м календарним днем з дати складення податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.

Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2017, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

22.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали у новій редакції пункт 2.1 договору, а саме: ціна договору становить 3 160 943,24 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 526 823,87 грн, що еквівалентно 105 151,59 Євро за офіційним курсом 1 Євро = 29,47 грн, встановленим НБУ на 06.06.2017 (дата проведення електронного аукціону). Офіційний курс Євро, встановлений НБУ на 21.12.2017 (дата, що передує даті фактичної поставки товару) складає 33,00 грн за 1 Євро. Оплата за Договором здійснюється у гривнях. Додаток № 1 до договору Специфікація викладено у новій редакції, що додається до цієї угоди.

29.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжили дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, але не пізніше ніж до 01.05.2018, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у договорі.

03.04.2018 позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача рознарядку на закупівлю товару за вих. № 205-63/404.

Факт поставки відповідачем товару загальною вартістю 611 312,90 грн, на підставі вказаної рознарядки, підтверджується приймальним актом №2910 від 25.04.2018, додатком до приймального акту №2910 від 25.04.2018, видатковою накладною №4 від 25.04.2018 та товарно-транспортною накладною №Р4 від 25.04.2018.

З огляду на викладене та відповідно до положень Податкового кодексу України, відповідач мав скласти податкову накладну датою відвантаження товару - 25.04.2018 на суму 611 312,90 грн, в тому числі ПДВ - 101 855,50 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. №5074/01/20/18 від 28.08.2018, в якому просив відповідача терміново надати, зокрема податкову накладну на суму 611 312,90 грн, в тому числі ПДВ - 101 855,50 грн (видаткова накладна № 4 від 25.04.2018), складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в ЄРПН.

За доводами позивача, він не отримував від відповідача рахунок на оплату № 5 на суму 611 312,90 грн (з ПДВ), проте у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020, якою скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2019 у справі № 916/199/19, встановлено, що з огляду на надання постачальником передбачених пунктом 4.3 договору документів, підписання покупцем із проставленням печатки первинних документів, в яких міститься інформація щодо ціни поставленого товару, відсутність доказів висловлення покупцем незгоди із вказаною ціною, ненаправлення рахунку про оплату не звільняє покупця від обов`язку оплатити прийнятий ним товар.

Як зазначає позивач, на підставі платіжного доручення № 1147 від 18.02.2020 ним було оплачено поставлений відповідачем товар у сумі 611 312,90 грн.

За доводами позивача, факт невиконання відповідачем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної на суму 611 312,90 грн, в тому числі ПДВ - 101 855,50 грн, підтверджується додатком 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість, а також Витягом з ЄРПН № 217233 від 10.11.2021.

15.11.2021 позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з листом вих. №8343/01/102/21, в якому просив надати відомості щодо реєстрації відповідачем, починаючи з 25.04.2018, зокрема, податкової накладної на суму 611 312,90 грн, у тому числі ПДВ - 101 855,50 грн, у відповідь на який податковий орган у листі №3182/6/34-00-04-02-02 від 26.11.2021 повідомив позивача, що для отримання інформації щодо реєстрації податкової накладної відповідачем необхідно надіслати до ЄРПН відповідний запит в електронному вигляді та за даними бази даних ІС Архів електронної звітності відсутня реєстрація податкових накладних від 25.04.2018, виписаних відповідачем на адресу позивача.

Звертаючись з позовом позивач зазначає, що відповідачем не зареєстровано податкової накладної №4 від 25.04.2017 на суму 611 312,90 грн ( у т.ч. 101 855,50 грн ПДВ), що позбавило його права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту. Тому, порушення відповідачем умов договору та податкового законодавства в частині виконання обов`язку реєстрації в ЄРПН податкової накладної та її надання ДП «МПТ «Южний» має наслідком понесення позивачем збитків у сумі недоотриманого ним податкового кредиту у сумі 101 855,50 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно з ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодекс України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Обставини щодо здійснення відповідачем поставки позивачу товару за договором загальною вартістю 611 312,90 грн, в тому числі ПДВ - 101 855,50 грн, а також щодо неналежного виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за договором з оплати поставленого товару встановлені в судовому рішенні у справі № 916/199/19, яке набрало законної сили, та відповідно до вищевказаних положень законодавства не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

Матеріалами справи також підтверджується факт оплати позивачем, на виконання вказаного судового рішення, заборгованості за договором у розмірі 611 312,90 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1147 від 18.02.2020.

Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної на суму 611 312,90 грн в ЄРПН, що, як зазначає позивач, призвело до втрати ним права на податковий кредит.

Відповідоно до п.п. 6.3.3 договору сторони передбачили, що обов`язок зареєструвати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України, покладається на постачальника.

При цьому, чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Марін Індастріл Сервіс» як продавця товару за договором в розумінні ст.201 Податкового кодексу України (який є постачальником відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічний висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

Системний аналіз положень пункту 187.1 ст. 187 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що датою виникнення податкового зобов`язання з постачання товарів в даному випадку є дата відвантаження товару та при здійсненні операції з постачання товару платник податку - продавець був зобов`язаний в установлені строки скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а також надати її покупцю за його вимогою, у свою чергу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товару податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення суми ПДВ до податкового кредиту, проте не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем 25.04.2018 було здійснено поставку позивачу товару за договором загальною вартістю 611 312,90 грн, відтак, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару - 25.04.2018.

Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН за видатковою накладною № 4 від 25.04.2018 на суму 611 312,90 грн матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд встановив, що 18.10.2018 позивачем було подано до податкового органу Податкову декларацію з податку на додану вартість з додатком 8 - заявою про порушення продавцем товарів граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму 611 312,90 грн згідно з видатковою накладною № 4 від 25.04.2018.

Крім того, згідно з наявним у матеріалах справи витягом з ЄРПН № 217233 від 10.11.2021 інформація про те, що відповідачем було складено та зареєстровано податкову накладну на суму 611 312,90 грн після 25.04.2018 відсутня. Вищенаведене також підтверджується листом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №3182/6/34-00-04-02-02 від 26.11.2021 про відсутність за даними бази даних ІС Архів електронної звітності реєстрації податкових накладних від 25.04.2018, виписаних відповідачем на адресу позивача.

Відповідачем вказану інформацію не спростовано та не надано доказів на підтвердження протилежного.

Так, відповідач не виконав покладеного на нього п.п.6.3.3 договору та ст. 201 Податкового кодексу України обов`язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки, встановлені чинним законодавством України, у зв`язку з чим відповідна податкова накладна залишилася незареєстрованою, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

З огляду на вище викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту порушення ТОВ «Марін Індастріл Сервіс» правил складання та реєстрації у встановленому законом спосіб податкової накладної, а саме акту перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складені за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, тому у діях ТОВ «Марін Індастріл Сервіс» відсутній склад цивільного правопорушення.

Як вже зазначалось, згідно з п.201.10 ст.201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень п.201.10 ст.201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Тому, відповідно до абз.15 п.201.10 ст.201 ПК України посилання суду, що порушення ТОВ «Марін Індастріл Сервіс» порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю долучення до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з долученням певного пакета документів, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/19116/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін Індастріал Сервіс» (02000, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11; ідентифікаційний код 41166976) на користь Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, будинок 13; ідентифікаційний код 04704790) 101 855 (сто одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 50 коп. збитків та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

4. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/19116/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім