Постанова

від 23.02.2023 по справі 910/21261/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2023 р. Справа№ 910/21261/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.02.2023:

від позивача: Решодько І.М.

від відповідача: Косик С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 (повний текст складено 15.09.2022)

у справі №910/21261/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (надалі - ТОВ «АП Марін», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Укрзалізниця», відповідач, скаржник) про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з припиненням дії додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 19.06.2020 відповідачем безпідставно були списані з позивача штрафні санкції за не реалізацію погодженого обсягу перевезень, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку ТОВ «АП Марін» №8373060 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 6 505 324,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" задоволено повністю. Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" №8373060 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 6505324,00 грн., які були безпідставно списані як неустойка за нереалізацію погодженого обсягу перевезень. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" судовий збір у розмірі 97579,86 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції погодився із твердженнями позивача, що застосування до нього в даному випадку відповідальності, передбаченої умовами додатку 1-8, дія якого була припинена в порядку умов договору, є безпідставним і таким, що призвело до порушення прав ТОВ «АП Марін».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Разом з апеляційною скаргою скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що оскаржуване рішення від 31.08.2022 у справі №910/21261/21, повний текст якого складено 15.09.2022, на адресу АТ "Укрзалізниця" надійшло 27.09.2022 за вх.№Ц-12880/0/73-22 (копія конверту та першої сторінки рішення з відміткою про отримання, додаються).

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дія додатку 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 19.06.2020 не припинилася, а позивач не був позбавлений права на відмову від погодженого замовлення у випадку непогодження з його умовами, проте позивач таким правом не скористався.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 12.12.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що враховуючи направлення відповідачу повідомлення про припинення Додаткових умов 1-8 до Договору з 31.12.2020 у порядку п.12.4 Договору, Додаток 1-8 до Договору вважається таким, що припинив свою дію, у зв`язку із чим, на думку позивача, відповідач не мав правових підстав проводити списання з особового рахунку позивача штрафних санкцій за порушення умов вказаного додатку.

10.01.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що дія додатку 1-8 припинена позивачем з 21.12.2020 на підставі п.12.4. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом направлення повідомлення 16.12.2020, оскільки, умовами договору (п.13.1) передбачено, що якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору, а умовами додатку 1-8 не передбачено припинення його дії, однак передбачено право замовника відмовитись від замовлення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21261/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/21261/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

08.11.2022 матеріали справи №910/21261/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/21261/21 залишено без руху; запропоновано Акціонерному товариству "Українська залізниця" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 146369,79 грн.

24.11.2022 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з платіжним дорученням про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/21261/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/21261/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі №910/21261/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Розгляд справи №910/21261/21 призначено на 11.01.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу свдової справи між суддями від 19.01.2023, у звзяку з обранням головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, справу № 910/21261/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 розгляд справи № 910/21261/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 (повний текст складено 15.09.2022) призначено на 23.02.2023.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, справу № 910/21261/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді- Гаврилюк О.М. , Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 прийнято справу № 910/21261/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 (повний текст складено 15.09.2022) до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Гаврилюк О.М. Повідомлено, що розгляд справи № 910/21261/21 відбудеться 23.02.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.02.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання 23.02.2023 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.05.2020 АТ «Укрзалізниця» було оприлюднено на веб-сайті http://uz-cargo.com договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в редакції, яка вводиться в дію 01.07.2020.

Згідно п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).

За умовами пункту 1.7 договору він укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (п. 1.10 договору).

Розділами 2-12 Договору визначено ціну, права та обов`язки сторін, вартість послуг, порядок проведення розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спірних питань, додаткові умови, строк дії договору тощо.

За умовами підпункту 2.3.3 та 2.3.4 договору обов`язком перевізника є відкриття для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особового рахунку з наданням коду платника, а також присвоєння замовнику коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору. Ведення обліку попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надання замовнику відповідних розрахункових документів в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в Додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів; 3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після «подвійних операцій», передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Відповідно до Додатку 1-2 до договору «Ставки плат, коефіцієнти та умови платежів», ставка плати за використання власних зерновозів перевізника складала 1 136,00 грн. без ПДВ за вагоно-добу у вантажному та подорожньому рейсах по території України та за межами України.

Умовами пункту 4.1, 4.2 договору перевезення визначено, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 договору.

По мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору (пункт 4.4 договору).

Згідно з п. 4.9 договору у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством.

За умовами п. 7.4 договору перевезення у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати.

Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

Пунктом 9.4 договору визначено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 договору).

У пункті 12.2 договору вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; з підстав визначених законодавством.

Відповідно до п. 12.3 договору з ініціативи однієї зі сторін договір вважається припиненим (розірваним) у відносинах з нею через 20 днів з моменту направлення протилежній стороні відповідного повідомлення, але не раніше завершення всіх послуг, яке розпочато і не завершено, в частині таких послуг.

За змістом п. 12.4 договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Пунктом 12.6 договору визначено, що всі правовідносини за цим договором, що розпочалися до дати припинення дії договору регулюються положеннями цього договору до повного здійснення розрахунків та виконання інших зобов`язань сторін.

У випадку, якщо після припинення договору замовник продовжує замовляти та отримувати послуги за договором, договір вважається автоматично продовженим до припинення договору у встановленому ним порядку, окрім випадку припинення договору перевізником з всіма замовниками одночасно (п. 12.11 договору).

Пунктом 13 договору визначено, що невід`ємною частиною договору є додатки, а саме: 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів що надаються за вільними тарифами», 1-2 «Ставки плат, коефіцієнти та умови платежів», 1-3 «Умови організації перевезення вантажів на власних транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад», 1-4 «Умови накопичення вагонів», 1-5 «Умови продажу послуг з використання вагонів АТ «Укрзалізниця» із застосуванням ЕТС «ProZorro.Продажі», 1-6 «Умови при здійсненні замовником публічної (державної закупівлі) послуг», 1-7 «Умови надання послуги подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням», 2-1 - 2-11, та інші додатки, оприлюднені перевізником.

За умовами пункту 13.1 договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

19.06.2020 ТОВ «АП Марін» (замовник за договором) направило відповідачу в електронній формі заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №39882242/2020-0001 від 19.06.2020 та отримало у відповідності до п. 1.10 договору від АТ «Українська залізниця» інформаційне повідомлення №40-39882242/2020-0001 від 19.06.2020 про укладення договору та присвоєння кодів: відправника/одержувача: 0622; платника: 8373060, який використовується як номер договору, і відкриття особового рахунку з ідентичним номером.

Отже, між ТОВ «АП Марін» та АТ «Українська залізниця» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8373060, який діє з 01.07.2020.

Відповідач, в рамках укладеного договору, запровадив нову/додаткову послугу, а саме перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за посиланням http://uz-cargo.com/news.html#n201102, та розпочав приймання замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги, про що було розміщено інформацію на офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця».

25.06.2020 ТОВ «АП Марін» відповідно до договору подало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №39882242/2020-00003: початок періоду замовлення: 07.2020; завершення періоду замовлення: 03.2021; кількість місяців: 9; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 200.

02.07.2020 АТ «Укрзалізниця» розглянуто та погоджено замовлення ТОВ «АП Марін» від 25.06.2020 №39882242/2020-00003 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 07.2020; завершення періоду замовлення: 03.2021; кількість місяців: 9; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 94; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 682,00 грн., що підтверджується Повідомленням про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 02.07.2020 № УЗ-39882242/2020-00004.

21.07.2020 АТ «Укрзалізниця» оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що змінами, які вступають в дію 21.08.2020, проіндексовано розмір ставок плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами (додаток 1-1 до Договору) і доповнено договір умовами надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (додатки 1-8, 2-12 - 2-16), які є невід`ємною частиною договору.

Попередньо умови перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника були викладені в додатковій угоді №3 від 19.06.2020 до договору про надання послуг №10545/ПЗЗ-2018 від 15.02.2018.

Відповідно до п. 2.1 додатку 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

Згідно з п. 2.2 додатку 1-8 сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.

Пунктом 4.1 додатку 1-8 визначено, що замовник має право надати перевізнику замовлення послуги до дати, вказаної в оголошенні. Скасувати подане замовлення до дати закінчення подання замовлень, визначеної в оголошенні, без нарахування та сплати неустойки.

Відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбачену в розд. 7 цього додатку до договору (пункт 4.4 договору).

Відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення) у випадку незгоди замовника з зменшенням перевізником обсягу перевезень (кількості вагонів) при погодженні замовлення, повідомивши про таке перевізника протягом двох робочих днів від дня отримання повідомлення про погодження замовлення, шляхом направлення перевізнику повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 2-15 до Договору) без сплати неустойки. У разі ненадання такої відмови протягом встановлено в цьому пункті строку, замовлення вважається погодженим сторонами.

За умовами пункту 4.2 додатку 1-8 замовник зобов`язаний у строки, передбачені Правилами планування перевезень вантажів, надати через Систему планування перевезень щомісячне замовлення на перевезення та заявку на подачу порожніх вагонів, та узгодити їх з причетними організаціями (одержувачем, експедитором, портом та іншими причетними). Здійснювати навантаження власних вагонів перевізника відповідно до замовлення та погоджених перевізником заявок.

Сплатити неустойку відповідно до розд. 7 цього додатку до договору у випадку відмови замовника від своєчасно поданих та технічно придатних для використання вагонів або скасування вантажовідправником погодженого замовлення, а також у випадку навантаження і відправки меншої кількості вагонів перевізника, ніж визначено в погодженому замовленні.

Так, пунктом 7.2 Додатку 1-8 визначено, що замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за наведеною у Додатку 1-8 формулою.

У пункті 7.3 Додатку 1-8 узгоджено, що у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю.

У разі відсутності на особовому рахунку замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок замовника для виконання грошового зобов`язання за договором.

Умови цього додатку до договору з дня його оприлюднення застосовуються до відносин, які виникли між сторонами за укладеними раніше договорами про надання послуг з додатковими угодами до них про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за їх наявності (п. 8.1 додатку 1-8).

25.08.2020 ТОВ «АП Марін» відповідно до договору подало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №39882242/2020-00078: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 250.

27.08.2020 АТ «Укрзалізниця» розглянуто та погоджено замовлення ТОВ «АП Марін» від 25.08.2020 №39882242/2020-00078 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 09.2020; завершення періоду замовлення: 08.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 166; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн., що підтверджується Повідомленням про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 27.08.2020 року № УЗ-39882242/2020-00079.

19.10.2020 АТ «Укрзалізниця» оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що змінами, які вступають в дію з 20.10.2020, знижено ставки плати за надані послуги.

У зв`язку з цим, 20.10.2020 відповідач направив позивачу повідомлення №УЗ-39882242/2020-00098 про зміну умов погодженого замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами до раніше направленого повідомлення від 25.06.2020 № 39882242/2020-00003, а саме про зниження ставки плати за використання вагону перевізника на період з 20.10.2020 до 18.11.2020 у розмірі 650,00 грн. для перевезення у зерновозах, вагонах для перевезення борошна умовного типу 972.

Отже, на момент подання замовлень позивачем на отримання даної послуги базова ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила 1136,00 грн./доба без ПДВ, а ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника згідно послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами за дванадцять місяців становила 584 грн./доба без ПДВ та 682,00 грн./доба (650 грн. з 20.10.2020) без ПДВ за дев`ять місяців.

Як зазначає позивач, такі умови надавали можливість йому, як замовнику послуги, взяти на себе зобов`язання по здійсненню замовленої кількості відправлень щомісяця, протягом року та виконувати їх, адже позивач мав цінову (конкурентну) перевагу перед тими вантажовідправниками, які не укладали з АТ «Укрзалізниця» Додатку № 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом i планують разове використання вагону за ставкою 1136,00 грн./доба без ПДВ.

Втім, 04.09.2020 на офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом із оновленими (зміненими) ставками плати, коефіцієнтами та умовними платежами за використання власних вагонів перевізника (додаток № 1-2 до договору), яким було введено поетапне зниження базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника за наступним графіком з 05.09.2020 - 800,00 грн. за одиницю без ПДВ, з 06.10.2020 - 900,00 грн. за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн. за одиницю, без ПДВ.

19.10.2020 на офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» розміщено повідомлення про повторну зміну базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650,00 грн./доба без ПДВ, з 19.11.2020 - 1000,00 грн./доба без ПДВ.

У зв`язку з тим, що зменшення базової ставки плати за використання вагону-зерновозу відповідачем відбулось вже після того, як позивачем було замовлено у відповідача послугу довгострокових вагонів на інших цінових умовах, що повністю нівелювало доцільність та економічну обґрунтованість здійснених замовлень і призвело до неможливості повного виконання своїх зобов`язань позивачем через відмову вантажоодержувачів від приймання вагонів та погодження планів, останній надіслав відповідачу лист №578 від 03.11.2020 про розірвання укладеного додатку 1-8 та замовлення від 25.06.2020, від 25.08.2020 за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди без застосування до замовника штрафних санкцій.

У відповідь на лист позивача, відповідач у листі № ЦТЛ-19/1764 від 12.11.2020 повідомив, що невиконання замовлення не є масовим явищем, а умови припинення послуги з замовниками встановлені в п. 4.1.3 Додатку 1-8 до договору.

13.11.2020 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме з 20.10.2020 - 650,00 грн./доба без ПДВ, з 01.01.2021 - 1000,00 грн./доба без ПДВ.

10.12.2020 на сайті філії Центр транспортної логістики АТ «Укрзалізниця» http://uz-cargo.com/ було опубліковано інформацію щодо продажів із застосуванням ЕТС «ProZorro.Продажі» послуг з використання вагонів власності перевізника за методом покрокового зниження стартової ціни («Голландський аукціон») на зерновози, вагон для перевезення муки умовного типу 972 - 533,00 грн./вагон на добу (без ПДВ). При цьому, перегляд ставки на перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами не відбувався.

З огляду на викладене, 16.12.2020 на підставі пункту 12.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8373060, позивач надіслав відповідачу повідомлення №627/2 про припинення додаткових умов, визначених у Додатку 1-8 до договору перевезення, у якому повідомив відповідача про припинення дії додаткових умов, визначених в додатку 1-8 з 31.12.2020 та зазначив, що з вказаної дати припиняються всі зобов`язання за додатком 1-8, в тому числі зобов`язання замовника щодо навантаження власних вагонів перевізника відповідно до замовлення, а також втрачають силу умови щодо відповідальності сторін, передбачені розділом 7 Додатку 1-8.

В той же час, у січні, квітні, травні, червні, липні та серпні 2021 року відповідачем в односторонньому порядку списувалась неустойка за не реалізацію позивачем погодженого обсягу перевезень на загальну суму 6 505 324,00 грн., нараховану на підставі п.п. 7.2, 7.3 додатку №1-8.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для списання з його особового рахунку штрафних санкцій за порушення умов додатку №1-8.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як визначено у ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг в частині надання вантажного вагону для перевезення вантажів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

Волевиявлення щодо його укладення в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України виявлено позивачем у заяві про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Невід`ємною частиною вказаного договору, в редакції, що оприлюднена 21.07.2020 та вводиться в дію 21.08.2020, у розділі 13, визначено, з-поміж інших, додаток 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника», згідно з п. 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою - другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору. Належна реалізація відповідачем передбачених договором прав на його дострокове розірвання виключає застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/3468/21, яке не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили, встановлено, що враховуючи, що позивач скористався своїм правом на припинення в односторонньому порядку дії додаткових умов до договору перевезення, які викладені у формі додатку 1-8 до договору, направивши відповідачу 16.12.2020 відповідне інформаційне повідомлення, дія додаткових умов, викладених в додатку 1-8, є припиненою у встановлений умовами пункту 12.4 договору строк.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, обставини припинення дії додаткових умов, викладених у додатку 1-8, у встановлений п. 12.4 договору строк (а саме, через 10 днів з дня направлення повідомлення від 16.12.2020), які було встановлено у судовому рішенні у справі №910/3468/21, є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають.

Вищевикладене спростовує доводи скаржника, що на сьогодні відсутнє рішення суду,Я ким було б встановлено припинення для позивача дії додатку №1-8 з 31.12.2020.

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника, що факт того, що вищезазначеним рішенням було відмовлено в задоволенні позовних вимог, не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини припинення дії додаткових умов.

Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №910/1199/21 колегія суддів залишає поза увагою, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу скаржника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №910/1305/21, в якому міститься правовий висновок наступного змісту: «Верховний Суд зауважує, що з наведеними нормами цивільного законодавства цілком узгоджується висновок апеляційного суду про припинення саме 30.11.2020 дії додатку 1- 8 до договору перевезення від 24.03.2020 у зв`язку з реалізацією позивачем права на односторонню відмову від нього (додатку) на підставі пункту 12.4 договору перевезення від 24.03.2020, а саме шляхом направлення відповідачу 20.11.2020 засобами поштового зв`язку інформаційного повідомлення про часткову відмову від договору (в частині спірного додатку), оскільки вказаним договором чітко встановлено момент зміни договору (через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення ініціюючою стороною), а наслідком припинення додатку 1- 8 є фактична зміна договору перевезення від 24.03.2020 та відновлення з 30.11.2020 дії редакції цього договору, яка (редакція) була чинною до 21.08.2020 (дата введення в дію спірного додатку).»

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач скористався своїм правом на припинення в односторонньому порядку дії додаткових умов до договору перевезення, які викладені у формі додатку 1-8 до договору, направивши відповідачу 16.12.2020 відповідне інформаційне повідомлення, дія додаткових умов, викладених в додатку 1-8, є припиненою у встановлений умовами пункту 12.4 договору строк.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що після припинення дії додатку 1-8 до договору, відповідачем в односторонньому порядку списувалася з особового рахунку позивача неустойка за не реалізацію ним погодженого обсягу перевезень, яка була передбачена як штрафна санкція згідно умов п. 7.2 такого додатку.

Зокрема, відповідачем було списано: у січні 2021 року - 1 127 364,00 грн.; у квітні 2021 року - 2 933 336,00 грн.; у травні 2021 року - 678 608,00 грн.; у червні 2021 року - 678 608,00 грн.; у липні 2021 року - 678 608,00 грн.; у серпні 2021 року - 408 800,00 грн., а всього на загальну суму 6 505 324,00 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Так, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями) встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3).

Розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг (п. 2.1).

Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.3, 2.5).

Отже, особові рахунки відправників, одержувачів, експедиторів, не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ, оскільки ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою та кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, є одним з рахунків саме залізниці, а не її клієнта.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.10 Правил розрахунків, розрахунковий підрозділ залізниць веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Пунктом 4.9 договору перевезення визначено, що у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством.

За умовами пункту 7.4 договору перевезення у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

Таким чином, повернення надлишково стягнутих сум чи неправильного нарахування платежів, відбувається шляхом внесення відповідних змін до особового рахунку замовника, і саме такий спосіб захисту порушеного права узгоджений сторонами в укладеному між ними договорі, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «АП Марін» №8373060 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 6 505 324,00 грн., які були безпідставно списані як неустойка за нереалізацію погодженого обсягу перевезень.

Доводи ж скаржника щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та встановив обставини, які не були предметом розгляду у справі та дослідив докази, які в матеріалах справи відсутні, а саме, судом першої інстанції помилково посилається на Замовлення позивача від 25.06.2020 №39882242/2020-00003, а також на додаткову угоду №3 від 19.06.2020 до Договору про надання послуг №10545/П33-2018 від 15.02.2018, колегією суддів оцінюються критично, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї додатків, замовлення позивача від 25.06.2020 №39882242/2020-00003 та №39882242/2020/00078 від 25.08.2020 були додані до позовної заяви та є предметом розгляду у даній справі.

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що предметом спору є вся сума неустойки, безпідставно списана в період грудень-серпень 2021 року на підставі додатку 1-8, який, як вище встановлено колегією суддів, припинив свою дію, незалежно від того на підставі якого замовлення визначалась узгоджена кількість вагонів.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/21261/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/21261/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/21261/21 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/21261/21.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця".

5. Матеріали справи №910/21261/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08.03.2023

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

С.І. Буравльов