Ухвала

від 08.03.2023 по справі 903/969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

08 березня 2023 року Справа № 903/969/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Волинське обласне підприємство автобусних станцій

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу

у справі №903/969/22

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Волинське обласне підприємство автобусних станцій

про зобов`язання вчинити дії

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2023 у справі №903/969/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій про зобов`язання вчинити дії у позові відмовлено.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 02.03.2023.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2023.

06.03.2022 ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій (відпровідачем) подано до суду заяву, в якій заявник просить винести у справі №903/969/22 додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій 12000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, заявник посилається на ст. 126 та 129 ГПК України та зазначає, що з договору про надання правової допомоги від 09.01.2023, укладеного між відповідачем та адвокатом, вбачається, що адвокат надає відповідачу послуги, пов`язані із розглядом справи №903/969/22 в Господарському суді Волинської області. Розмір гонорару визначений у фіксованій сумі, яка сплачується протягом 30 робочих днів після виготовлення повного тексту рішення у справі. Адвокат надав послуги у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2023. У відзиві відповідачем, а також у судових дебатах представником відповідача адвокатом Зубашенком Ю.В. відповідно до вимог ч.8 ст.129 ГПК України зроблено заяву про стягнення з позивачів на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 12000грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення як доказ додано копію акту примання-передачі наданих послуг від 03.03.2023 на суму 12000грн.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до п.1 ч.3. ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких за ч.1 ст.123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується, зокрема, про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом означеної норми вбачається, що можливість подальшого (після проведення останнього судового засідання) подання заяви про розподіл витрат з професійної правничої допомоги прив`язана до судових дебатів (ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, статтею 80 ГПК України визначений порядок подання доказів.

У відповідності до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідачем не надано доказів надсилання учасникам справи приєднаних до заяви доказів щодо судових витрат за надану професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим, позивачі не мають можливості у порядку, передбаченому ГПК України, реалізувати своє право на подачу заперечень щодо поданих доказів, клопотання про зменшення розміру зазначених витрат.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги докази щодо судових витрат, подані відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки останнім не подано доказів про надіслання копій доказів щодо судових витрат іншим учасникам справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що хоча у відзиві на позов відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 12000грн, які просив стягнути з позивачів за надання правової допомоги, проте, до закінчення судових дебатів, представник відповідача (адвокат) зробив лише усну заяву про подання суду доказів щодо витрат відповідача на правову допомогу, протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду у порядку, встановленому ч.8 ст.129 ГПК України.

У зв`язку з тим, що представник відповідача не подав письмове клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, суд у резолютивній частині рішення не зазначав про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати згідно ст. 221 ГПК України.

Таким чином, комплексний аналіз всіх норм, що підлягають застосуванню в розглядуваному випадку, дає підстави для висновку про те, що додаткове рішення про розподіл витрат на правову допомогу за підсумками розгляду справи може бути постановлено лише у тому разі, коли (у сукупності): відповідний орієнтовний розрахунок суми був викладений у позові чи відзиві та надісланий сторонам; підтверджуючі докази конкретної суми витрат та повідомлення про необхідність їх розподілу було представлено стороною до моменту ухвалення рішення у справі, а докази направлені сторонам у справі; суд у рішенні не вирішив питання про розподіл таких витрат (хоча мав би).

Відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України чітко передбачений порядок вирішення питання про судові витрати, в тому числі і після ухвалення рішення.

Неподання стороною заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (з розрахунком) у письмовому вигляді та ненадсилання іншим учасникам справи доказів щодо розміру таких витрат, позбавляє іншу сторону права на подання доводів та заперечень щодо заявлених витрат, що порушує принцип рівності та змагальності сторін.

З огляду на те, що відповідачем докази щодо розміру судових витрат подані з порушенням ч.9 ст.80 ГПК України, суд не бере їх до уваги та вважає, що такі докази стороною не подані, а тому приходить до висновку про відмову у прийняття додаткового рішення у даній справі.

Згідно із ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Враховуючи зазначене, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 12000грн покладаються на відповідача.

Керуючись ч.9 ст.80, ч.8 ст.129, ст.ст.234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ухвалив :

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Волинське обласне підприємство автобусних станцій про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №903/969/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 08.03.2023.

Суддя О. Г. Слободян