Рішення

від 07.03.2023 по справі 904/213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023м. ДніпроСправа № 904/213/23Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача-1: Ткачук С.Ф., представник

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

В засіданні брали участь: Карюк Д.О., прокурор відділу прокуратури

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 101,8187га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, що розташована на території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (код ЄДРПОУ 42927581), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61539625 від 12.11.2021 (номер запису про право 45001135);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (код ЄДРПОУ 42927581) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 101,8187га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, яка розташовується на території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, Вільногірській міській раді (код ЄДРПОУ 21929734).

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника прокуратури зазначає, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №10-4-0.62-4903/2-22 від 18.11.2022 жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Натурбестагро", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 101,8187 га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, в оренду не приймалось, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 63/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Натурбестагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

За наведеного, прокурор вбачає відсутність підстав для здійснення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро", відповідно наявність підстав для захисту інтересів держави.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 справу №904/213/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 14.02.2023.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 07.03.2023.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Направлена за його місцезнаходженням кореспонденція (ухвали суду) повернулася на адресу суду як невручена, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури області та позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 28.12.2022 Вільногірська міська рада є власником земельної ділянки площею 101,8187 га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067 (а.с.20-22).

Право комунальної власності зареєстровано за Вільногірською міською радою на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62087395 від 06.12.2021 (номер запису про право власності 45484888).

12 листопада 2021 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61539625, було здійснено державну реєстрацію права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 101,8187 га.

Підставою виникнення речового права зазначено договір оренди земельної ділянки № 63/24-12-20ДО від 24.12.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (а.с.25-31).

Згідно договору оренди земельної ділянки № 63/24-12-20ДО від 24.12.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі виконуючого обов`язки начальника відділу у Петриківському районі та у м. Кам`янське Колосовської Катерини Володимирівни, яка діє на підставі довіреності від 25.02.2019 № 13-1-0.25-007/11-19 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" в особі директора Ткаченка Є.В., орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, загальною площею 101,8187 га (п.1.1. договору).

Строк дії 35 років, з правом передачі в піднайм (суборенду). Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (лист №10-4-0.62-4903/2-22 від 18.11.2022, а.с.43), яка надана на запит Дніпропетровської обласної прокуратури, жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Натурбестагро", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 101,8187 га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067 не приймалось, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 63/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Натурбестагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Прокурор просить скасувати державну реєстрацію права оренди за рішенням державного реєстратора та витребувати земельну ділянку площею 101,8187 га, яка вибула із володіння та користування державою за відсутності волі його уповноваженого органу та всупереч встановленому законом порядку.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення правомірності державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, встановлення обставин правомірності вибуття спірної земельної ділянки із користування власника та наявність правових підстав для повернення земельної ділянки її власнику.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. (ч.1 ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції з 26.07.2022), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Прокурор вважає, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122, 123 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував; проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався; акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався. Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Під час розгляду даної справи установлено, що довіреність на ім`я виконуючого обов`язки начальника відділу у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Колосовській Катерині Володимирівні від 25.02.2019 № 13-1-0.25-007/11-19, не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Таким чином, слід дійти висновку, що такий договір між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" не укладався.

Тож підстави для державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора, у державного реєстратора були відсутні.

Вимога прокурора про скасування державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідає належному способу захисту та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 101,8187га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, яка розташовується на території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, Вільногірській міській раді.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки № 63/24-12/20ДО від 24.12.2020, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Натурбестагро" не укладався.

З наведеного убачається, що спірна земельна ділянка перебуває у тимчасовому володінні (користуванні) без належних підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (пункт 7.27).

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачем матеріали справи не містять. А тому вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку на користь Вільногірської міської ради заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

За встановлених судом обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності міської ради для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вільногірською міською радою, які не вжили заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним листа-повідомлення від 21.12.2022 за № 15/1-1302вих-22 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та від 21.12.2022 за № 15/1-1303вих-22 до Вільногірської міської ради про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 4962,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 101,8187га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, що розташована на території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (проспект Богдана Хмельницького, 45/122, м. Дніпро, 49055; ідентифікаційний код 42927581), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61539625 від 12.11.2021 (номер запису про право 45001135).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (проспект Богдана Хмельницького, 45/122, м. Дніпро, 49055; ідентифікаційний код 42927581) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 101,8187га, кадастровий номер 1221084100:01:156:0067, яка розташовується на території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, Вільногірській міській раді Дніпропетровської області (вул. Варена, буд.15, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; ідентифікаційний код 21929734), видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (проспект Богдана Хмельницького, 45/122, м. Дніпро, 49055; ідентифікаційний код 42927581) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49001, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 4962,00грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.03.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва