Рішення

від 07.03.2023 по справі 904/5080/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 904/5080/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Сивоконь А.І.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)

до Телерадіокомпанії "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020 у загальному розмірі 18 191 грн. 09 коп. та виселення із орендованого приміщення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Телерадіокомпанії "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 14 374 грн. 28 коп.;

- стягнути з Телерадіокомпанії "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) до Державного бюджету України пеню в сумі 3 816 грн. 81 коп.;

- виселити Телерадіокомпанію "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з орендованого індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, та перебуває на балансі НТУ "Дніпровська політехніка".

Ціна позову складається з наступних сум:

- 14 374 грн. 28 коп. - основний борг;

- 3 816 грн. 81 коп. - пеня;

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14 374 грн. 28 коп. Також, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.7. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2020 по 16.11.2022 в сумі 3 816 грн. 81 коп. Крім того, позивач зазначає, що відповідач з односторонньому порядку відмовляється від виконання передбачених договором та законом зобов`язань по поверненню орендованого майна за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим виникла необхідність у виселенні останнього з орендованого приміщення.

Ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2023.

У підготовче засідання 24.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 02.01.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвалу суду від 02.01.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача 02.01.2023 (а.с. 36).

Судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.01.2023 підготовче засідання було відкладено до 14.02.2023.

У підготовче засідання 14.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому відповідач був повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 24.01.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвалу суду від 14.02.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача 25.01.2023 (а.с. 48).

Крім того, відповідач додатково був повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання 14.02.2023 за допомогою телефонограми, яка отримана представником відповідача - 25.01.2023 (а.с. 49).

Слід відзначити, що на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, м. Дніпро, 49054 (а.с.31-32).

Так, за участю позивача, ухвала суду від 02.01.2023 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, м.Дніпро, 49054, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 02.01.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 50-52).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом та вимоги ухвали суду від 02.01.2023; ухвала суду від 02.01.2023 вважається врученою відповідачу - 02.01.2023 (а.с. 36).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 02.01.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем - 02.01.2023 (на електронну пошту, а.с.36), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 17.01.2023 включно.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час (місяць) господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 14.02.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 14.02.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.02.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023.

У судове засідання 07.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив; про день, час та місце вказаного судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 14.02.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 27.02.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63-66).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, м. Дніпро, 49054 (а.с.31-32), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 14.02.2023 вважається врученою відповідачу 27.02.2023.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою).

Враховуючи викладене, відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а також на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 07.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представник позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, правомірність заявленого до стягнення розміру та настання строку сплати орендної плати за користування майном у спірний період, наявність часткової чи повної її оплати, встановлення факту прострочення оплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені у заявленому позивачем розміру, а також для виселення із орендованого приміщення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.01.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізький та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, позивач) та Телерадіокомпанією "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД (далі - договір, а.с.10-14), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частина технічного поверху площею 14,6 кв. м та частина даху 34,0 кв. м (в тому числі площа загального користування - 4,0 кв. м), загальною площею 48,6 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 111Б, що перебуває на балансі НТУ "Дніпровська політехніка" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 26.09.2019 і становить за незалежною оцінкою 587 424 грн. 00 коп. (без ПДВ). Майно передається в оренду з метою розміщення антени.

У пунктах 10.1., 10.4 договору сторони визначили, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.01.2020 по 27.12.2022 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Виключення складають договори оренди по яким відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно проведення оцінки об`єкта оренди або договори оренди, які потребують внесення змін в істотні умови договору (з урахуванням та/або на підставі змін законодавства України з питань оренди державного майна, матеріалів перевірки, тощо). Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку з систематичним порушенням з боку орендаря умов договору, передбачених пунктами 3.6. та 5.4. договору, та відсутністю сплати за договором оренди орендної плати більше 3-х місяців, керуючись нормами статті 782 Цивільного кодексу України, Регіональне відділення, листом № 11-07-03445 від 24.10.2022, повідомило орендаря про відмову від договору оренди № 12/02-1027-ОД від 28.01.2020. Також, у вказаному листі орендаря було повідомлено про необхідність термінового повернення орендованого майна балансоутримувачу відповідно до пункту 10.10. договору. 31.10.2022 відповідачем було отримано повідомлення орендодавця про відмову від договору, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900097775929.

Отже, як зазначає позивач, відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14 374 грн. 28 коп. Також, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.7. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2020 по 16.11.2022 в сумі 3 816 грн. 81 коп. Крім того, позивач зазначає, що відповідач з односторонньому порядку відмовляється від виконання передбачених договором та законом зобов`язань по поверненню орендованого майна за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим виникла необхідність у виселенні останнього з орендованого приміщення. Вказане і є причиною спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять розмір орендної плати, яка підлягала сплаті за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020, та пеня нарахована за прострочення внесення вказаної орендної плати, які відповідач відмовився сплатити у добровільному порядку, а також вимога про виселення з орендованого приміщення.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання - передавання майна.

На виконання вказаних умов договору, 28.01.2020 орендодавцем передано, а орендарем прийнято об`єкт оренди частину технічного поверху та частину даху (далі - майно) площею 48,6 кв. м., що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна - частина технічного поверху площею 14,6 кв. м та частина даху 34,0 кв. м (в тому числі площа загального користування - 4,0 кв. м), загальною площею 48,6 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 111Б, що перебуває на балансі НТУ "Дніпровська політехніка" (а.с.15).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами Акту від 28.01.2020, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, у пунктах 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) - за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року - 8 811 грн. 36 коп. Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року і січень 2020 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з умовами пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

При цьому, у пункті 5.3. договору орендар зобов`язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.6. договору (щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу), строк внесення орендної плати до державного бюджету за загальний період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по жовтень 2022 року є таким, що настав.

Судом встановлено, що, починаючи з грудня 2021 року і до моменту закінчення дії договору (31.10.2022), відповідач перестав вносити орендну плату у повному обсязі та у визначені договором строки до державного бюджету, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14 374 грн. 28 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що за період користування майном з 01.12.2021 до 31.10.2022 у відповідача наявна заборгованість перед державним бюджетом в сумі 14 374 грн. 28 коп.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по жовтень 2022 року (фактично до 31.10.2022 включно) у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14 374 грн. 28 коп.

Таким чином, приймаючи до уваги виконання орендодавцем та балансоутримувачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також відсутність з боку відповідача платежів по орендній платі за загальний період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (орендної плати за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року (до 31.10.2022 включно)) в сумі 14 374 грн. 28 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати на підставі пункту 3.7. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.04.2020 по 16.11.2022 в сумі 3 816 грн. 81 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.24-28), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення; арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.24-28), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 3 816 грн. 81 коп.

Щодо вимоги позивача про виселення з орендованого приміщення суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку з систематичним порушенням з боку орендаря умов договору, передбачених пунктами 3.6. та 5.4. договору, та відсутністю сплати за договором оренди орендної плати більше 3-х місяців, керуючись нормами статті 782 Цивільного кодексу України, Регіональне відділення, листом № 11-07-03445 від 24.10.2022, повідомило орендаря про відмову від договору оренди № 12/02-1027-ОД від 28.01.2020. Також, у вказаному листі орендаря було повідомлено про необхідність термінового повернення орендованого майна балансоутримувачу відповідно до пункту 10.10. договору (а.с.19).

Як убачаться з матеріалів справи, 31.10.2022 відповідачем було отримано вказане вище повідомлення орендодавця про відмову від договору, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900097775929 (а.с.20).

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 5.10. договору передбачено, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до пункту 10.10. договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом 3-х робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).

Згідно з пунктом 11 договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Отже, доказів повернення спірного об`єкта оренди балансоутримувачу в порядку, визначеному пунктом 10.10 договору, відповідач суду не надав.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо повернення об`єкта оренди чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні.

Враховуючи вказане, неповернення об`єкта оренди відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 111-Б.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Телерадіокомпанії "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-7027-ОД від 28.01.2020 у загальному розмірі 18 191 грн. 09 коп. та виселення із орендованого приміщення - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Телерадіокомпанії "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, м. Дніпро, 49054; ідентифікаційний код 23363550) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вулиця Центральна, будинок 6, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42767945) 14 374 грн. 28 коп. - заборгованості з орендної плати, 3 816 грн. 81 коп. - пені, 4 962 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Виселити Телерадіокомпанію "Авторадіо-Дніпро" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, м. Дніпро, 49054; ідентифікаційний код 23363550) з орендованого індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 111-Б, та перебуває на балансі НТУ "Дніпровська політехніка".

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.03.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко