Рішення

від 01.03.2023 по справі 910/9924/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/9924/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/9924/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська гірничовидобувна компанія" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 15, оф. 403; ідентифікаційний код: 43021998)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Констракшн" (Україна, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 79; ідентифікаційний код: 43575691)

про стягнення 6 513 349,34 грн

Представники сторін:

від позивача: Гапіна Н.В., ордер серії ВТ № 1030648 від 17.01.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська гірничовидобувна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Констракшн" (далі - відповідач) про стягнення 6 513 349,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 30/11-02 від 30.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

05.10.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9924/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2022.

У підготовче засідання 16.11.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.11.2022 судом було оголошено перерву до 14.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

У підготовче засідання 14.12.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 14.12.2022 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2023.

У судове засідання 18.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 18.01.2023 суд оголосив перерву до 08.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 08.02.2023.

Протягом перебування справи у провадженні суду відповідач змінив своє місцезнаходження на: Україна, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 79, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем було змінено своє місцезнаходження після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження в цій справі, з огляду на неотримання ним попередніх поштових відправлень, які повертались до суду через закінчення встановленого терміну зберігання, суд вирішив подальші повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання здійснювати за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

07.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 08.02.2023, не відбулось через тимчасову непрацездатність судді Нечая О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 01.03.2023.

У судове засідання 01.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.03.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська гірничовидобувна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Констракшн" (покупець) було укладено Договір поставки № 30/11-02 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою сторін у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що поставка товару може здійснюватись на умовах EXW, FCA, CPT, відповідно до Інкотермс 2020. Конкретні умови поставки товару сторони щоразу визначатимуть у Специфікації до Договору на відповідну партію товару.

Згідно з п. 5.2 Договору товар поставляється протягом 30 календарних днів з моменту повної попередньої оплати покупцем його вартості, якщо інші строки поставки не передбачені Специфікацією до Договору.

Особливості поставки товару на умовах CPT Інкотермс 2020 визначені у п. 5.5 Договору.

За умовами підпунктів 5.5.1, 5.5.3, 5.5.4, 5.5.6, 5.5.7 пункту 5.5 Договору пункт поставки та місце призначення товару сторони щоразу узгоджуватимуть у Специфікації до Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. Постачальник зобов`язаний укласти договір перевезення товару з узгодженого пункту поставки до місця призначення, а також оплатити витрати на перевезення, необхідні для доставки товару до названого (узгодженого) місця призначення. Розвантаження товару та інші витрати (очищення вагону від залишків вантажу тощо), пов`язані з розвантаженням в узгодженому місці призначення, провадяться за рахунок покупця. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення. Право власності у покупця виникає з моменту передачі товару перевізнику, що призначений постачальником.

Згідно з пунктами 5.6, 5.7 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю: видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець зобов`язаний протягом одного робочого дня підписати, скріпити печаткою (за наявності) та передати особисто або надіслати рекомендованим листом постачальнику один примірник його видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 6.1 Договору товар вважається прийнятим за кількістю місць - згідно з кількістю місць, зазначених у транспортних та супровідних документах; за кількістю виробів - згідно зі специфікацією; за якістю - згідно з сертифікатом (паспортом) якості заводу-виробника.

У п. 7.2 Договору визначено обов`язок покупця повністю оплатити товар до його передання постачальником, якщо інші умови не передбачені Специфікацією до Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, але не довше ніж до 31.12.2022 (п. 12.2 Договору).

У Специфікаціях № 1 від 30.11.2021, № 2 від 16.12.2021 та № 3 від 28.01.2022 визначено асортимент товару, його кількість, ціну, умови поставки та оплати.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він відвантажив відповідачу товар загальною вартістю 16 971 470,47 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 10 458 121,13 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві претензію від 18.03.2022, у якій просив сплатити заборгованість протягом 7 днів з дати отримання претензії.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії, як і докази її розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 513 349,24 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що Договір та Специфікації № 1 від 30.11.2021, № 2 від 16.12.2021 та № 3 від 28.01.2022, які є невід`ємними його частинами, не підписані з боку покупця.

У цьому контексті суд вважає за необхідне звернутись до принципу римського права favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності), за яким сумніви щодо дійсності договору повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

В силу ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Для договорів поставки письмова форма їх укладення не вимагається. Водночас укладення договору, в тому числі у спрощений спосіб, зумовлює вчинення обопільних конклюдентних дій сторін, як-от передати - отримати товар, надати - прийняти послугу тощо, які за правилами ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні підтверджуються первинними документами, що містять відомості про господарську операцію.

За приписами частин першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що попри відсутність підпису покупця, Договір є укладеним з моменту прийняття покупцем пропозиції (акцепту) укласти договір та вчинення ним дій, спрямованих на його виконання, як-от прийняття товару, перерахування коштів тощо.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору та поставки відповідачеві товару, обумовленого у Специфікаціях № 1 від 30.11.2021, № 2 від 16.12.2021 та № 3 від 28.01.2022, загальною вартістю 16 971 470,37 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Спір у даній справі стосується стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого відповідно до Специфікації № 3 від 28.01.2022.

Так, у п. 2 зазначеної Специфікації сторони погодили поставку товару на умовах CPT, згідно з правилами Інкотермс 2020, а також визначили місце поставки.

Поставка на умовах CPT (англ. "Carriage Paid To" - фрахт/перевезення оплачені до) означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару, до погодженого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Аналогічні за змістом положення закріплено і в підпунктах 5.5.6, 5.5.7 Договору, за якими ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення. Право власності у покупця виникає з моменту передачі товару перевізнику, що призначений постачальником.

Долучені до позовної заяви товарно-транспортні накладні містять підписи водія/експедитора про отримання вантажу та/або підпис та відтиск печатки одержувача вантажу, яким був відповідач.

Надані товарно-транспортні накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Також, на підтвердження поставки товару відповідно до Специфікації № 3 від 28.01.2022, позивачем надано копії підписаних ним видаткових накладних на загальну суму 9 513 349,34 грн, а саме № ТД000000004 від 13.01.2022 на суму 199 113,60 грн, № ТД000000005 від 14.01.2022 на суму 223 544,53 грн, № ТД000000006 від 17.01.2022 на суму 336 043,33 грн, № ТД000000007 від 18.01.2022 на суму 375 433,43 грн, № ТД000000009 від 19.01.2022 на суму 469 520,52 грн, № ТД000000018 від 20.01.2022 на суму 422 320,58 грн, № ТД000000019 від 21.01.2022 на суму 422 406,26 грн, № ТД000000020 від 22.01.2022 на суму 51 451,20 грн, № ТД000000027 від 24.01.2022 на суму 341 980,58 грн, № ТД000000029 від 25.01.2022 на суму 289 319,42 грн, № ТД000000030 від 26.01.2022 на суму 339 649,25 грн, № ТД000000032 від 27.01.2022 на суму 324 941,48 грн, № ТД000000035 від 28.01.2022 на суму 327 684,98 грн, № ТД000000036 від 29.01.2022 на суму 18 581,27 грн, № ТД000000040 від 31.01.2022 на суму 354 813,38 грн, № ТД000000044 від 01.02.2022 на суму 390 338,04 грн, № ТД000000047 від 02.02.2022 на суму 378 175,26 грн, № ТД000000049 від 03.02.2022 на суму 435 999,40 грн, № ТД000000050 від 04.02.2022 на суму 287 156,82 грн, № ТД000000051 від 05.02.2022 на суму 69 854,40 грн, № ТД000000055 від 07.02.2022 на суму 325 124,52 грн, № ТД000000057 від 08.02.2022 на суму 476 603,30 грн, № ТД000000059 від 09.02.2022 на суму 436 898,03 грн, № ТД000000061 від 10.02.2022 на суму 268 964,64 грн, № ТД000000063 від 11.02.2022 на суму 103 139,03 грн, № ТД000000064 від 12.02.2022 на суму 17 587,72 грн, № ТД000000065 від 14.02.2022 на суму 270 824,77 грн, № ТД000000068 від 15.02.2022 на суму 107 991,22 грн, № ТД000000069 від 16.02.2022 на суму 317 282,28 грн, № ТД000000070 від 17.02.2022 на суму 163 538,17 грн, № ТД000000071 від 18.02.2022 на суму 276 450,55 грн, № ТД000000072 від 19.02.2022 на суму 15 276,00 грн, № ТД000000076 від 21.02.2022 на суму 195 005,38 грн, № ТД000000077 від 22.02.2022 на суму 289 404,00 грн та № ТД000000078 від 23.02.2022 на суму 190 932,00 грн.

Відсутність у цих накладних посади і прізвища уповноваженої особи відповідача, відповідальної за здійснення господарської операції є суттєвим недоліком у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з цим, дослідивши вказані видаткові накладні, судом встановлено, що за оформленням вони не відрізняються від інших накладних, які оформлювались сторонами на підтвердження поставки товару відповідно до Специфікацій № 1 від 30.11.2021 та № 2 від 16.12.2021, які у свою чергу підписані обома сторонами, скріплені їхніми печатками та не містять будь-яких суттєвих недоліків.

Крім того, на підтвердження факту поставки товару позивач надає податкові накладні на кожен факт постачання, разом із квитанціями про реєстрацію цих накладних.

Відповідно до абз. 1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.

Судом встановлено, що реєстрацію наданих податкових накладних підтверджено відповідними квитанціями.

За приписом абзацу другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

З огляду на те, що сума заборгованості виведена суцільним підсумком, а не внаслідок прострочення грошового зобов`язання за конкретною поставкою, суд не може відхилити у якості доказів надані односторонньо підписані видаткові накладні та встановити відсутність здійснення між сторонами господарських операцій.

Відповідачем, в свою чергу, під час розгляду справи не заперечено фактів постачання товару, не надано розрахунків коригування до податкових накладних та/або уточнюючих декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за відповідними накладними.

Таким чином, з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, наявні підстави стверджувати, що поставка товару згідно наданих видаткових накладних фактично відбулась.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікації № 3 від 28.01.2022 сторони узгодили змішаний порядок розрахунків, а саме 50% вартості товару сплачуються авансом, а остаточний розрахунок провадиться із відтермінуванням у 21 календарний день.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт оплати відповідачем товару, поставленого відповідно до Специфікацій № 1 від 30.11.2021 та № 2 від 16.12.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 44 від 26.01.2022 на суму 3 405 035,00 грн та № 46 від 11.02.2022 на суму 4 053 086,13 грн, а також факт часткової оплати товару, поставленого відповідно до Специфікації № 3 від 28.01.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 5661 від 13.05.2022 на суму 3 000 000,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 513 349,34 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 6 513 349,34 грн заборгованості.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 97 700,24 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати - 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Констракшн" (Україна, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 79; ідентифікаційний код: 43575691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська гірничовидобувна компанія" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 15, оф. 403; ідентифікаційний код: 43021998) заборгованість в розмірі 6 513 349 (шість мільйонів п`ятсот тринадцять тисяч триста сорок дев`ять) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 97 700 (дев`яносто сім тисяч сімсот) грн 24 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.03.2023

Суддя О.В. Нечай