Ухвала

від 08.03.2023 по справі 908/1221/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 908/1221/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022

у складі колегії суддів: Вечірка І. О. (головуючого), Білецької Л. М., Верхогляд Т. А.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021

у складі судді Юлдашева О. О.

у справі про банкрутство Підприємства споживчої кооперації "Еверсіо"

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 Головне управління ДПС у Запорізькій області поштовим відправленням звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/1221/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1221/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.12.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2023 касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та письмових пояснень щодо підстав касаційного оскарження.

24.01.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява на виконання ухвали від 04.01.2023, в якій викладено письмові пояснення щодо підстав касаційного оскарження, а також порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2023 визнано неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків

21.02.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява на виконання ухвали Верховного Суду від 02.02.2023, в якій скаржником порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, з урахування заяви про усунення недоліків касаційної скарги, колегія суддів приймає до уваги таке.

Залишаючи касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області без руху, судом встановлено, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду прийнята 23.02.2022 (повний текст складено 01.04.2022), а подання 23.12.2022 касаційної скарги є повторним, позаяк вперше касаційна скарга була подана 04.05.2022.

Так, ухвалою Верховного Суду від 10.06.2022 вперше подана касаційна скарга була повернута скаржнику з огляду на неусунення її недоліків, встановлених ухвалою Верховного Суду від 12.05.2022 про залишення касаційної скарги без руху.

Звертаючись 23.12.2022 повторно із касаційною скаргою, скаржник не зазначив обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із вимогами статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та подати її повторно без зайвих зволікань, у зв`язку з чим ухвалою від 02.02.2023 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження.

У поданій заяві про поновлення строку на касаційне оскарження на усунення недоліків касаційної скарги, скаржник посилаючись на обставини введення воєнного стану на території України, зазначає про уповільнення роботи Головного управління ДПС у Запорізькій області, в тому числі з урахуванням введення простою у роботі.

Крім того, скаржник зазначає, що він є суб`єктом владних повноважень, який фінансується за рахунок Державного бюджету України. Відтак, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та скороченням видатків загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, скаржник посилається на неможливість здійснення сплати судового збору в належний строк.

Таким чином, скаржник стверджує про існування об`єктивних та поважних причин неможливості сплати судового збору у встановлений судом строк, тому як наслідок повідомляє про наявність належних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

На переконання колегії суддів, скаржником в достатній мірі не обґрунтовано та не додано суду належних доказів того, яким чином запровадження воєнного стану в Україні, а так само видача наказу від 10.10.2022 про встановлення простою у роботі, унеможливило своєчасне виконання вимог суду щодо усунення недоліків вперше поданої 04.05.2022 касаційної скарги, так само приведення її у відповідність із вимогами статті 290 ГПК України та подання її повторно без зайвих зволікань після її повернення ухвалою від 10.06.2022.

Суд зазначає, що існування обставини повернення касаційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Щодо доводів скаржника про наявність обставин для поновлення строку на касаційне оскарження, зумовлених відсутністю коштів для сплати судового збору у строк, визначений законом та судом в ухвалі про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/1221/21.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 235, 292, пунктом 4 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/1221/21.

2. Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/1221/21

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/1221/21.

4. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

5. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков