Рішення

від 02.03.2023 по справі 202/10950/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/10950/22

Провадження № 2/202/797/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

цивільну справу № 202/10950/22 за позовом

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

до

Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору

ОСОБА_3

про визнання права на приватизацію житла та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, який мотивували тим, що 26.01.2022 р. звернулися із заявою про оформлення в приватну (спільну сумісну) власність квартири, в якій зареєстровані та проживають по найму, адреса: АДРЕСА_1 , в порядку безоплатної приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За результатами розгляду заяви Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради надав відповідь, яка викладена у листі про розгляд заяви від 09.09.2022 р. № 3/16-1959 та зазначив, що заявниками не надані документи, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі через те, що дати видачі ордеру на жиле приміщення та реєстрації в квартирі позивачів відрізняються датами: ордер № 488 серія 01, датований 27.03.1990 р., тоді як наймач(і) зареєстровані за вказаною адресою з 17.08.1990 р. (згідно з Довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 22.07.2022 р. № 008971).

Вважають, що дії Відповідача є безпідставними, відмова у приватизації квартири є незаконною (протиправною) з огляду на таке.

Так, згідно з рішенням виконкому Індустріальної райради народних депутатів м. Дніпропетровська 27.04.1990 р. видано Ордер № 488 серії 01 (підстава: сп ДЗМО, затв. Ленінським райвиконкомом № 127/1 від 11.03.1990 р.) на заняття квартири: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на склад сім`ї з трьох осіб: на нього, жінку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Починаючи з 17.08.1990 р. вказана сім`я з трьох осіб була прописана (зареєстрована) в цій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 остання була знята з реєстрації в цій квартирі 20.06.1996 р. та з 24.09.1996 р. була зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає на сьогоднішній день.

Також зазначили, що реєстрація в квартирі позивачів відбувалася через п`ять місяців після видачі ордеру, а саме: 17.08.1990 р. з об`єктивної причини, так як будинок не було здано в експлуатацію на момент видачі ордеру (27.03.1990 р.), тому лише з моменту введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_3 , позивачі змогли зареєструватися (прописатися) в квартирі АДРЕСА_4 цього будинку. Тобто можливості зареєструватися в квартирі на момент видачі ордеру (27.03.1990 р.) позивачі не мали та ця можливість від них не залежала. За першої можливості після введення в експлуатацію будинку позивачі відразу зареєструвалися в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, посилання відповідача на те, що позивачі не мають права на приватизацію, оскільки не надано документів, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі АДРЕСА_5 є безпідставним.

Крім того, згідно із Законом України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв України» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, обставини щодо відсутності реєстрації позивачів в квартирі на момент видачі ордеру на житлове приміщення, не впливає на прийняття органом приватизації рішення за наслідками розгляду заяви позивача про приватизацію квартири.

З 1990 року до теперішнього часу жодним власником квартири або балансоутримувачами не пред`являлося до позивачів претензій щодо незаконності їхнього вселення та мешкання у квартирі.

З огляду на вказані обставини відповідно до приписів Закону України «Проприватизацію державногожитлового фонду» позивачі мають право на приватизацію жилого приміщення.

Враховуючи викладене просили суд визнати за ними право на безоплатну приватизацію житла та зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради прийняти пакет документів та здійснити (провести) приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

28.12.2022 по справі відкрите загальне позовне провадження, відповідачу та третій особі визначено строк для подання відзиву та пояснень на позов.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 29.12.2022, але своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Третя особа пояснень на позов не подала.

15.02.2023 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи позивачі у судове засідання не з`явилися. Від представників позивачів адвокатів Вільямовського Ю.В. та Лівчинської Я.С. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача до суду не з`явився. Про час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується трекінгом Укрпошти за рекомендованим відправленням 4908002805797, яке отримано за довіреністю 15.02.2023, та довідкою про доставку електронної повістки. Будь-яких заяв до суду не надходило.

Відповіднодо ч. 1 ст. 223 ЦПК України,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.1990 року, згідно з рішенням виконкому Індустріальної райради народних депутатів м. Дніпропетровська, видано Ордер № 488 серії 01 (підстава: сп ДЗМО, затв. Ленінським райвиконкомом № 127/1 від 11.03.1990 р.) на заняття квартири: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на склад сім`ї з трьох осіб: на нього, жінку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Починаючи з 17.08.1990 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №008971 від 22.07.2022.

20.06.1996 р. ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та з 24.09.1996 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає на сьогоднішній день, що підтверджується листом відділу обліку проживання фізичних осіб №10/5-270 від 10.02.2022.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, яку займають позивачі, перебуває в комунальній власності. Таким чином, вирішення питання щодо приватизації квартири належить до компетенції Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно дочастини першоїстатті 345ЦК Українифізична абоюридична особаможе набутиправо власностіу разіприватизації державногомайна тамайна,що єв комунальнійвласності.Зазначена нормає загальною,оскільки відсилаєдо спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Українивизначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону).

Квартира АДРЕСА_5 не є квартирою, яка не підлягає приватизації у розумінні ч.2 ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

26.01.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про оформлення в приватну (спільну сумісну) власність квартири, в якій зареєстровані та проживають по найму, адреса: АДРЕСА_1 , в порядку безоплатної приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

До заяви додали: заяву про оформлення в приватну власність квартири від 26.01.2022 р.; довідку № 008971 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб, лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб від 10.02.2022 р. № 10/5-270, лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб від 10.02.2022 р. № 10/5-271, копію документа, що посвідчує осіб (паспорти громадян України та РНОКПП), технічний паспорт на квартиру, копію Ордеру на жиле приміщення № 488 серії 01 від 27.03.1990 р., копію посвідчених документів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донецьке шосе 121», код 41343334: Виписка, Статут, Протокол № 31 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донецьке шосе 121» від 14.11.2018 р., лист-довідку КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради № 1876 від 15.02.2022 р. про відсутність реєстрації права власності за Позивачами та за будь-якою іншою особою.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 , 09.09.2022 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради надав відповідь, яка викладена у листі про розгляд заяви від 09.09.2022 р. № 3/16-1959 та зазначив, що заявниками не надані документи, що підтверджують право вселення та реєстрацію в квартирі через те, що дати видачі ордеру на жиле приміщення та реєстрації в квартирі позивачів відрізняються датами: ордер № 488 серія 01, датований 27.03.1990 р., тоді як наймач(і) зареєстровані за вказаною адресою з 17.08.1990 р. (згідно з Довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 22.07.2022 р. № 008971).

Однак, відповідно до частини четвертої статті 5 ЗУ «Про приватизаціюдержавного житловогофонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

У частині десятій статті 8 вказаного Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Судом встановлено, що позивачі зареєстровані і проживають в квартирі з 17.08.1990 року, тобто на законних підставах.

Доводи Відповідача, які викладені листі про розгляд заяви №3/16-1959 від 09.09.2022 про те, що позивачами не надані документи, що підтверджують право вселення та реєстрацію в спірній квартирі, є безпідставними, оскільки позивачі вселилися у квартиру на підставі ордеру, а реєстрація позивачів в квартирі відбулось 17.08.1990 року, так як будинок не було здано в експлуатацію на момент видачі ордеру (27.03.1990 р.).

Також суд зазначає, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналіз вищевикладений статей свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла презюмується і підлягає захисту у разі його порушення.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи судом враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію квартири порушено та має бути захищено, а тому позов в частині визнання за ними права на приватизацію підлягає задоволенню, але з урахуванням правової позиції, яка викладена у постанові ВС від 31.08.2022 по справі №758/9406/19, вимоги про зобов`язання відповідача прийняти пакет документів та здійснити (провести) приватизацію цієї квартири не є повноваженням суду, а тому задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що відмова у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти пакет документів та здійснити (провести) приватизацію цієї квартири не виключає обов`язку Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради розглянути заяву ОСОБА_4 від 26.01.2022 у порядку Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 та з урахуванням висновків суду у даній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право на безоплатну приватизацію житла, а саме квартири АДРЕСА_5 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено суддею 02.03.2023

Суддя А. О. Михальченко