Постанова

від 08.03.2023 по справі 640/18449/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 березня 2023 року

справа № 640/18449/21

адміністративне провадження № К/990/37748/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммодум»

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року (суддя Добрянська Я. І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (головуючий суддя Вівдиченко Т. Р., судді Аліменко В. О., Кузьмишинаї О. М.)

у справі №640/18449/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммодум»

до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коммодум» (далі - Товариство, позивач) 1 липня 2021 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 5 квітня 2019 року №1133902/37175178, визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг від 19 квітня 2019 року №23468/37175178/2 про відмову у задоволені скарги та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25 лютого 2019 року № 1, датою її фактичного подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммодум» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору, а також обґрунтованого клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

16 липня 2021 року Товариство надало до суду першої інстанції клопотання про усунення недоліків разом із платіжним доручення про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строку для звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що 11 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року було введено карантин, згодом термін карантину неодноразово продовжувався. Також представник покликався на відсутність матеріальної можливості сплатити судовий збір за звернення до суду раніше моменту фактичного звернення

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

3 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня відображення рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Електронному кабінеті платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду, з мотивів пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із позовом про захист порушених прав, свобод чи інтересів.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство звернулось із апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що ухвала суду про залишення позову без розгляду винесена із порушенням норм процесуального права. Крім того, зазначив, що у листопаді 2019 року Товариство, виявивши нові порушення податкового органу, які були допущені при відправленні квитанції на отриману податкову накладну, знову відправило лист з вказаними порушеннями на адресу Державної податкової служби України, однак, відповіді на нього не отримало.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року без змін.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Отже, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Таким чином, з 9 квітня 2019 року - дня звернення Товариства до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою на рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, починається перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом. Однак, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою лише 1 липня 2021 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку, а тому суд апеляційної інстанції погодився із висновками, зробленими Окружним адміністративним судом міста Києві в ухвалі від 29 серпня 2022 року.

30 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коммодум» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права обґрунтовані тим, що Товариством під час звернення із позовом до суду було надано клопотання про поновлення строку для звернення до суду та таке клопотання було прийнято судом під час відкриття провадження у справі. При цьому, розглядаючи клопотання податкового органу про залишення позову без розгляду та приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції не надав можливість позивачу повторно надати клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших причин, які вплинули на пропуск такого строку.

Крім того, позивач зазначає, що податковим органом не надано доказів, що Товариством отримано рішення Комісії з питань розгляду скарг за результатами розгляду скарги вчасно та відповідно до норм чинного законодавства. Також зазначає, що Товариством так і не отримано рішення Комісії з питань розгляду скарги, що підтверджується матеріалами справи.

Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не надали .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, Товариство просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 5 квітня 2019 року №1133902/37175178;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг від 19 квітня 2019 року № 23468/37175178/2 про відмову у задоволенні скарги;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 25 лютого 2019 року № 1 датою її фактичного подання.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Отже, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, від 21 червня 2022 року у справі № 620/3546/18.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, податковим органом не вказано, коли саме позивачем отримано рішення Комісії з питань розгляду скарг від 19 квітня 2019 року № 23468/37175178/2 про відмову у задоволенні скарги, а також, не надано доказів вручення позивачу такого рішення.

Таким чином, з 9 квітня 2019 року - дня звернення Товариства до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою на рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, слід відраховувати шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.

Однак, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою лише 1 липня 2021 року, що підтверджується матеріалами справи, тобто, з пропуском шестимісячного строку.

Посилання на те, що Товариство так і не отримало рішення Комісії з питань розгляду скарги, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що звертаючись із позовом до суду, до позовної заяви була долучена копія рішення Комісії з питань розгляду скарг від 19 квітня 2019 року, таким чином, позивачем оскаржуване рішення було отримано.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду з причин пропущення шестимісячного строку звернення до суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути, також, виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, Суд звертає увагу Товариства на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Сторона, яка звертається до суду, з метою реалізації наданого їй права, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

На думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник припустився помилки, під час звернення із позовом до суду поза межами передбачених законом строків, а тому судами попередніх інстанцій була надана об`єктивна оцінка обставинам справи.

Таким чином, Верховний Суд не знаходить помилкового висновку суду першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що позивач не довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та вчасно звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, або надав обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду, є таким, що винесені на підставі правильно застосованих норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммодум» залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі №640/18449/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк