Рішення

від 09.02.2023 по справі 522/21514/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21514/20

Провадження № 2/522/1081/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку спрощеного позовногопровадженняцивільну справу за позовомГромадської спілки «Міжнародне наукове товариство» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у м.Одесі, треті особи Одеський міський голова Труханов Геннадій Леонідович, Регіональний представник Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозов Геннадій Дмитрович про відшкодування моральної шкоди, яка спричинена відсутністю тимчасового соціального житла та соціального забезпечення у місті Одеса, Україна стосовно осіб депортованих з тимчасово окупованого Криму,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2020 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись наст.1176ЦК України, в якому просить: судовим рішенням стягнути з Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби в Одесі суму 1 (одна) гривня для відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , яка була спричинена ненаданням тимчасового соціального житла та соціального забезпечення у місті Одеса, Україна стосовно осіб депортованих з тимчасово окупованого Криму.

Мотивують вимоги тим, що ОСОБА_1 , депортована з тимчасово окупованої території Криму 20.01.2017 року є студенткою Одеського ВУЗУ, переміщеною особою, згідно довідки УСЗН № 5106-225619 від 15.06.2017 року мешкає по АДРЕСА_1 з родиною та неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_4 з квітня 2017 року більш ніж трьох років, неодноразово зверталась на ім`я ОСОБА_5 , Голови виконавчого комітету Одеської міської ради на предмет надання тимчасового соціального житла. По теперішній час житло родині ОСОБА_6 комітетом Одеської міської ради не надано, а надано іншим невстановленим родинам рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018 року № 405 та від 25.10.2017 року № 439 без вказання пільг, якщо такі мались і існують у правовій природі.

За таких обставин ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка повинна бути відшкодована Державою Україна в особі Управління державної казначейської служби в Одесі у мінімальній сумі 1 (одна) гривня.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д..

Ухвалою від 07 грудня 2020 року позов залишено без руху, 19 січня 2021 року до суду надійшла заява про призначення розгляду справи.

Ухвалою від 20 січня 2021 року провадження по справі відкрито, встановлений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.02.2023 року до суду надійшла заява Громадської спілки «Міжнародне наукове товариство» про розгляд справи за його відсутністю,

Учасники справи в судове засідання 09.02.2023 року не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник Одеської міської голови звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, просить відмовити у задоволені позову.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, з`ясовано наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Миколаїв, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , про що свідчить довідка від 15.06.2017 року № 5106-225619 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Громадська спілка «Міжнародне наукове товариство» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у м.Одесі, треті особи Одеський міський голова Труханов Геннадій Леонідович, Регіональний представник Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозов Геннадій Дмитрович про відшкодування моральної шкоди, яка спричинена не наданням тимчасового соціального житла та соціального забезпечення у місті Одеса, Україна стосовно осіб депортованих з тимчасово окупованого Криму.

Конституція України(стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Позивачі в позові посилаються на ст. 1176 ЦК України, але матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була завдана шкода незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

В позові зазначено, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради позивачу не надано житло, що причинило моральну шкоду, але Виконавчий комітет Одеської міської ради в якості співвідповідача позивачем не залучено.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, тлумачення статей 2, 11,172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції, які не завжди досягають рівня страждання або приниження.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно листа Департаменту внутрішньої політики Одеської міської ради № 01.1-10/860 від 04.12.2019 року «Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення викокому від 26.01.2017 року № 06 «про формування фонду житла для тимчасового проживання», яким сформовано фонд житла для тимчасового проживання із включенням до нього вільних житлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Одеси та доручено департаменту міського господарства Одеської міської ради вести облік жилих приміщень для тимчасового проживання та реєстр заяв громадян, які потребують надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання.

Вказаний фонд сформувався згідно з Порядком надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженим постановою КМУ від 31.03.2004 року № 422.

Тобто, фонд житла для тимчасового проживання був створений першочергово з метою надання громадянам, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, однак постановою КМУ від 17.01.2018 року № 20 було внесені зміни та до категорії осіб, яким можливо надати у встановленому законом порядку житлові приміщення з фонду для тимчасового проживання, враховуючи їх майновий стан, додали «Внутрішньо переміщені особи».

До зміни порядку надання тимчасового житла ВПО, тобто до набрання чинності Постанови КМУ від 26 червня 2019 року № 582 було надано житло для тимчасового проживання двом сім`ям ВПО, усього 5 осіб.

Приміщення були надані рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018 року № 405 та від 25.10.2018 року № 439.»

Матеріали справи не містять рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.2018 року № 405 та від 25.10.2018 року № 439, що виключає можливість перевірити ці рішення на законність надання житла двом сім`ям ВПО.

Розпорядженням Одеського міського голови від 07.10.2019 року № 947 створено робочу групу з питань формування комісії з обліку внутрішньо переміщених осіб та надання житлових приміщень для тимчасового проживання внутрішно переміщеним особам.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст.3ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосеред-ньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздале-гідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд на-дає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотип-них доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

З урахування викладеного відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Громадської спілки «Міжнародне наукове товариство» в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби у м.Одесі, треті особи Одеський міський голова Труханов Геннадій Леонідович, Регіональний представник Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в Одеській області Грозов Геннадій Дмитрович про відшкодування моральної шкоди, яка спричинена відсутністю тимчасового соціального житла та соціального забезпечення у місті Одеса, Україна стосовно осіб депортованих з тимчасово окупованого Криму відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текстрішення судускладено 07.03.2023, у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду та його відновленню, а також з урахуванням повітряних тривог.

Суддя Р.Д. Абухін

09.02.23