Ухвала

від 09.03.2023 по справі 902/341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"09" березня 2023 р.Cправа № 902/341/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" № б/н від 01.03.2023 (вх. № 01-34/15/23 від 07.03.2023) про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг", 21034, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Лук`яненка Левка, будинок 14/Мазепи Гетьмана, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32234097

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К", Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Лук`яненка Левка (Ватутіна), будинок 14-А, ідентифікаційний код юридичної особи 31836576

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 07.03.2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К" у якій позивач просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.11.2003 року № 32, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" і товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К";

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594889 від 09.12.2020 року щодо будівлі овочесховища літ. "С", водно-кисневої станції літ. "У" з прибудовою літ."У1" комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою місто Вінниця, вулиця Левка Лук`яненка, будинок 14/Гетьмана Мазепи, будинок 2 (колишня назва: вулиця Ватутіна, будинок 14/вулиця Чехова, будинок 2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521318105101) прийнятого державним реєстратором Відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецьким Ярославом В`ячеславовичем, яким були зареєстровані права Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К", номер відомостей про речове право: 39606392.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву № б/н від 01.03.2023 (вх. № 01-34/15/23 від 07.03.2023) про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- накласти заборону відчуження і заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесених до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо будівлі овочесховища літ. "С", водно-кисневої станції літ. "У" з прибудовою літ. "У1" комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою місто Вінниця, вулиця Левка Лук`яненка, будинок 14/ Гетьмана Мазепи, будинок 2 (колишня назва: вулиця Ватутіна, будинок 14/вулиця Чехова, будинок 2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521318105101) прийнятого державним реєстратором Відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецьким Ярославом В`ячеславовичем, яким були зареєстровані права Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К", номер відомостей про речове право: 39606392.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Згідно з приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, яке полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Як вбачається із змісту прохальної частини позову позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.11.2003 року № 32, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" і товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К";

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55594889 від 09.12.2020 року щодо будівлі овочесховища літ. "С", водно-кисневої станції літ. "У" з прибудовою літ."У1" комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою місто Вінниця, вулиця Левка Лук`яненка, будинок 14/Гетьмана Мазепи, будинок 2 (колишня назва: вулиця Ватутіна, будинок 14/вулиця Чехова, будинок 2; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521313105101) прийнятого державним реєстратором Відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Грудецьким Ярославом В`ячеславовичем, яким були зареєстровані права Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К", номер відомостей про речове право: 39606392.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2023 року йому стало відомо, що 09.12.2020 року державним реєстратором Грудецьким Ярославом В`ячеславовичем було зареєстровано право власності (запис № 39606392) на частину майнового комплексу (будівлі овочесховища літ. "С", водно-кисневої станції літ. "У" з прибудовою літ."У1") за відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К" на підставі договору купівлі-продажу № 32 від 25.11.2003 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" і товариством з обмеженою відповідальністю "В.Р.Е.М.Я. І К".

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що не укладав спірний договір купівлі продажу та не вчиняв жодних дій по відчуженню цих споруд.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

На обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що ніколи не укладав договорів з відповідачем щодо відчуження нерухомості та побоюючись подальшої недобросовісної поведінки відповідача і враховуючи наявні активні дії по відчуженню майна, вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями статті 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Оскільки у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №910/4192/22.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, що є предметом спору чи підготовчі дії до його реалізації, здійснення дій, з яких вбачається наявність істотної загрози порушення прав та інтересів позивача, тощо.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведених вимог, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.

Припущення щодо подальшої недобросовісної поведінки відповідача за відсутності належного обгрунтування необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не свідчить про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що «враховуючи вже наявні активні дії по відчуженню майна є необхідність вжиття заходів забезпечення», однак жодних доказів на підтвердження цього твердження до заяви про забезпечення позову позивачем не додано та матеріали позову цих доказів також не містять.

Окрім того, суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що вважає за необхідне накласти заборону відчуження належних Сторчак 11/200 часток в праві власності на комплекс будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2589972805020) за договором купівлі-продажу від 22.10.2021 року № 1253, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською Світланою Миколаївною.

Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що зазначена особа не є стороною справи або учасником спірних правовідносин, а вказане майно згідно позову та прохальної частини заяви про забезпечення позову не є предметом спору та не співпадає з переліком майна, щодо якого позивач просить накласти заборону відчуження та заборонити вчиняти реєстраційні дії, що вказує на суперечність обставин наведених позивачем у заяві про забезпечення позову.

Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також доказів наявності обгрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обгрунтованності, адекватності та співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову, а також доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Заявником не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" про забезпечення позову від 01.03.2023 (вх. № 01-34/15/23 від 07.03.2023) у справі №902/341/23 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: ТОВ "Промхолдинг" - bootcont@gmail.com, ТОВ "В.Р.Е.М.Я. І К" - vinmost@ukr.net.

Ухвалу підписано 09 березня 2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Промхолдинг", 21034, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Лук`яненка Левка, будинок 14/Мазепи Гетьмана, 2; bootcont@gmail.com;

3 - ТОВ "В.Р.Е.М.Я. І К", 21011, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Левка Лук`яненка (Ватутіна), будинок 14-А; vinmost@ukr.net .