Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/14542/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/14542/22Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазер Кат" (03150, місто Київ, вулиця Лабораторна, будинок 8, квартира 1)доДержавного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, літер А)простягнення 1 080 901 грн 08 коп.Представники сторін:не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

6.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазер Кат" з вимогами до Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 1 080 901 грн 08 коп. заборгованості за договором на виконання робіт № 0321-11 від 10.02.2021, в тому числі: 398 073 грн 24 коп. основного боргу, 525 289 грн 69 коп. пені, 20 154 грн 50 коп. 3 % річних та 137 383 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору на виконання робіт № 0321-11 від 10.02.2021 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39 073 грн 24 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 525 289 грн 69 коп. пені, 20 154 грн 50 коп. 3 % річних та 137 383 грн 65 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

17.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14542/22, справу № 910/14542/22 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 09.03.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 23.01.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 31.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 010549553239.

З огляду на вищевикладене, оскільки Державне підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 між Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"(відповідач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазер Кат"(позивач у справі, виконавець за договором) укладено договір на виконання робіт № 03-21-11, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи інженерно-геологічного вишукування та технічне обстеження стану приміщень по об`єкту: "Реконструкція будівлі Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" по вул. Хрещатик, 2 в м. Києві" (реставрація з пристосуванням) (далі по тексту - роботи та/або документація), а замовник зобов`язуються прийняти виконанні роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість робіт є договірною, визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток 1 до договору) і становить 1 126 171 грн 80 коп. у тому числі ПДВ 20% - 187 695 грн 30 коп.

Згідно з пунктом 3.1. договору оплата за виконанні роботи проводиться замовником, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт, за умови надходження коштів за ці види робіт від Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" по договору на виконання проектних робіт від 04 лютого 2021 року №2021-08 (далі по тексту - основний договір).

Передача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання уповноваженими представника сторін акта здачі-прийняття робіт (пункт 4.1 договору).

У відповідності до пункту 9.1 договору сторонами визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду проведення проектних робіт.

Відповідно до норм статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було надано виконано роботи на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на виконання робіт № 0321-11 від 10.02.2021, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання виконаних робіт від 29.03.2021, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт № 0321-11 від 10.02.2021 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 398 073 грн 24 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості робіт за договором на виконання робіт № 0321-11 від 10.02.2021 та факту наявності заборгованості за виконані роботи у розмірі 398 073 грн 24 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 525 289 грн 69 коп. пені, 20 154 грн 50 коп. 3 % річних та 137 383 грн 65 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 05.04.2021 до 09.12.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6.3. договору сторонами погоджено, що за прострочення замовником (з власної вини), строків оплати виконаних робіт, встановлених пунктом 3.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку україни, яка діяла на час прострочення, від загальної вартості робіт, встановленої пунктом 2.1 цього договору за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування неустойки) відповідно до пункту 6.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, інфляційних втрат та процентів річних суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування становить 520 198 грн 81 коп. пені, 20 089 грн 07 коп. процентів річних та 131 077 грн 97 коп. інфляційних втрат, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 520 198 грн 81 коп. пені, 20 089 грн 07 коп. процентів річних та 131 077 грн 97 коп. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, літер А, ідентифікаційний код 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Лазер Кат" (03150, місто Київ, вулиця Лабораторна, будинок 8, квартира 1, ідентифікаційний код 40101593) 398 073 (триста дев`яносто вісім тисяч сімдесят три) грн 24 коп. заборгованості, 520 198 (п`ятсот двадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 81 коп. пені, 20 089 (двадцять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 07 коп. процентів річних, 131 077 (сто тридцять одна тисяча сімдесят сім) грн 97 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 16 041 (шістнадцять тисяч сорок одна) грн 59 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька