Рішення

від 08.03.2023 по справі 910/12369/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.03.2023Справа №910/12369/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш"

про стягнення 19 661,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" про стягнення 19 661,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" вказує, що ним у період з 21.01.2022 по 16.02.2022 згідно договору купівлі-продажу №994/21 від 13.10.2021 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаваш" товар загальною вартістю 15 465,18 грн., в той час останнім відповідний товар було оплачено частково, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 14 494,46 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" пені у розмірі 2 318,01 грн., 18% річних у розмірі 1 128,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 720,66 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №664/21 від 13.10.2021 у період з 17.02.2022 по 25.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12369/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 16.11.2022 була надіслана відповідачу 18.11.2022 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №0105474728800 була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаваш" 23.11.2022.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/12369/22 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаваш" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаваш" повинне було подати відзив на позов у строк до 08.12.2022 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаваш" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №994/21 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані в рахунках-фактурах, податкових, видаткових накладних.

Товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджується сторонами та фіксується у рахунках-фактурах та накладних (п. 1.3 Договору).

Факт передачі товару у власність покупця підтверджується видатковою накладною, оформленою належним чином (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору вартість товару погоджується сторонами в видаткових накладних, інших додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціни, які зазначені в видаткових накладних на окрему партію товару, є фіксованими і не можуть бути змінені в односторонньому порядку (п. 3.2 Договору).

У пункті 3.3 Договору сторонами погоджено, що оплата товару може проводитися в наступному порядку:

3.3.1 за кожну отриману партію товару протягом 14 календарних днів від дня поставки товару; або

3.3.2 на умовах передоплати у розмірі 100 відсотків на підставі рахунка-фактури, який дійсний 2 календарні дні.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця заборгованість з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені та інфляції, передбачених цим пунктом договору, припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно п. 4.2 Договору окрім сплати пені, передбаченої п. 4.1 Договору, покупець відшкодовує продавцю 18% річних від простроченої суми, розмір яких встановлено за домовленістю сторін на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів річних, передбачених цим пунктом договору, припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, а т.ч. документів. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш ніж 20 днів до закінчення терміну дії договору не повідомлять один одного про бажання розірвати його, то останній вважається продовжений терміном на кожен наступний календарний рік (п. 6.1 Договору).

У додатковій угоді від 13.10.2021 до Договору встановлено, що покупець уповноважує на отримання товарно-матеріальних цінностей Якимчук Юлію Вікторівну та С. Полустака.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" наявний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" у розмірі 14 494,46 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" пені у розмірі 2 318,01 грн., 18% річних у розмірі 1 128,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 720,66 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №664/21 від 13.10.2021 у період з 17.02.2022 по 25.10.2022.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару продавцем, та при цьому погодження істотних умов (асортимент товару, кількість, вартість тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках-фактури та видаткових накладних.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення/розірвання Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2022 рік у відповідності до п. 6.1 Договору.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №1246 від 21.01.2022 на суму 3 049,40 грн., №1245 від 21.01.2022 на суму 3 037,26 грн., №1989 від 02.02.2022 на суму 2 887,70 грн., №1990 від 02.02.2022 на суму 1 080,12 грн., №2570 від 11.02.2022 на суму 3 240,36 грн., №2571 від 11.02.2022 на суму 168,40 грн., №2778 від 16.02.2022 на суму 1 793,86 грн. та №2779 від 16.02.2022 на суму 208,08 грн. вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаваш" товар загальною вартістю 15 465,18 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Зокрема, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" дані видаткові накладні підписані Якимчук Юлією Вікторівною та С. Полустаком, які були уповноважені на прийняття товарно-матеріальних цінностей від імені покупця відповідно до додаткової угоди від 13.10.2021 до Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 15 465,18 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата товару може проводитися в наступному порядку:

3.3.1 за кожну отриману партію товару протягом 14 календарних днів від дня поставки товару; або

3.3.2 на умовах передоплати у розмірі 100 відсотків на підставі рахунка-фактури, який дійсний 2 календарні дні.

Із аналізу вказаних умов Договору вбачається, що сторонами було погоджено, що оплата товару покупцем може відбуватись на умовах: 1) 100% попередньої оплати товару; 2) на умовах відтермінування платежу 14 календарних днів з дати поставки товару.

Оскільки товар за видатковими накладними №1246 від 21.01.2022, №1245 від 21.01.2022, №1989 від 02.02.2022, №1990 від 02.02.2022, №2570 від 11.02.2022, №2571 від 11.02.2022, №2778 від 16.02.2022 та №2779 від 16.02.2022 поставлявся позивачем без одержання від відповідача повної попередньої оплати за товар (на умовах передоплати було оплачено лише частину товару), то суд приходить до висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню погоджені сторонами у п. 3.3.2 Договору умови оплати товару, тобто протягом 14 календарних днів із моменту поставки (відвантаження) товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаваш" повинне було оплатити поставлений за видатковими накладними №1246 від 21.01.2022 та №1245 від 21.01.2022 товар до 04.02.2022 включно, за видатковими накладними №1989 від 02.02.2022 та №1990 від 02.02.2022 - до 16.02.2022 включно, за видатковими накладними №2570 від 11.02.2022 та №2571 від 11.02.2022 - до 25.02.2022, за видатковими накладними №2778 від 16.02.2022 та №2779 від 16.02.2022 - до 02.03.2022.

Позивач стверджує, а у суду відсутні будь-які обґрунтовані сумніви у таких твердженнях, що відповідачем було частково оплачено поставлений за видатковою накладною №1246 від 21.01.2022 товар, натомість в іншій частині - в сумі 14 494,46 грн. поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" у спірний період товар залишився неоплаченим.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаваш" Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" коштів у розмірі 14 494,46 грн. станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом враховано, що строк оплати товару, поставленого за видатковими накладними №2570 від 11.02.2022, №2571 від 11.02.2022, №2778 від 16.02.2022 та №2779 від 16.02.2022 настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити придбаний товар після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо. В той час, як сам факт повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України не є форс-мажорною обставиною.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" про стягнення боргу у розмірі 14 494,46 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" пені у розмірі 2 318,01 грн., 18% річних у розмірі 1 128,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 720,66 грн., нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №664/21 від 13.10.2021 у період з 17.02.2022 по 25.10.2022.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаваш" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця заборгованість з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені та інфляції, передбачених цим пунктом договору, припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

З аналізу даної умови Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення) та строк такого нарахування (протягом 3 років від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним), а відтак в даному випадку приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, не застосовуються.

Із долученого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого 02.02.2022, 11.02.2022 та 16.02.2022 товару (натомість за порушення зобов`язань з оплати поставленого 21.01.2022 товару пеня не нараховується).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" пені у розмірі 2 318,01 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.2. Договору сторони передбачили, що покупець відшкодовує продавцю 18% річних від простроченої суми, розмір яких встановлено за домовленістю сторін на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів річних, передбачених цим пунктом договору, припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 18% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" 18% річних у розмірі 1 128,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 720,66 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 14 494,46 грн., пеня у розмірі 2 318,01 грн., 18% річних у розмірі 1 128,56 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 720,66 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаваш" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55; ідентифікаційний код 42590352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 92; ідентифікаційний код 37184114) борг у розмірі 14 494 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 46 коп., пеню у розмірі 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 01 коп., 18% річних у розмірі 1 128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.03.2023.

Суддя Р.В. Бойко