Рішення

від 23.02.2023 по справі 910/9260/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023Справа № 910/9260/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про скасування акту приймання-передачі природного газу, визнання договору укладеним, зобов`язання вчинити певні дії,

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Коваль Н.Т.;

від відповідача-2: Ільмухіна Т.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- скасувати акт № 31180 приймання-передачі природного газу, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- вважати договір постачання природного газу від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т укладеним;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" виставити акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та по 12 січня 2022 року;

- вважати Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" внесеним на платформу оператора ГТС 02.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" - залишено без руху. Встановлено Комунальному некомерційному підприємству "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2022.

04.11.2022 до суду надійшла заява Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (сформована в системі "Електронний суд").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 заяву Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - повернуто заявнику без розгляду.

09.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема, зазначає, що після отримання від споживача інформації щодо переліку об`єктів та ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, відповідачем-2 було забезпечено реєстрацію споживача на інформаційній платформі оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника в термін, передбачений чинним законодавством. Також, відповідач-2 вказує, що обрані позивачем способи захисту не передбачені законом або договором.

У судовому засіданні 10.11.2022 оголошено перерву до 08.12.2022.

17.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема, зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач-1 вказує, що саме оператор газотранспортної системи є єдиним адміністратором інформаційної платформи, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не уповноважене вносити будь-які дані до інформаційної платформи та не має такої технічної можливості.

25.11.2022 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду.

25.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що позивач на момент укладення договору з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було зареєстровано на інформаційній платформі за постачальником «останньої надії», відтак реєстрація на інформаційній платформі мала здійснюватися на підставі абзацу 3 пункту 4 глави 5 Розділу ІV Кодексу газотранспортної системи.

29.11.2022 до суду надійшли пояснення позивача на відзив, в яких позивач зокрема вказує, що всі грошові зобов`язання перед відповідачем-1 були виконані позивачем ще в грудні 2021 року, а саме за період з 29.10.2021 по 30.11.2021 сплачено заборгованість у розмірі 178 407, 60 грн.

30.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав заперечення, в яких зазначає, що інформацію від позивача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, було отримано листом на електронну пошту 10.01.2022, оскільки позивач своєчасно не надав запитувану інформацію, фактичне постачання природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" розпочалось 13.01.2022. Також, відповідач-2 вказує, що на його адресу не надходили інші листи, окрім листа від 10.01.2022, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження надсилання на електронну адресу постачальника необхідних даних для своєчасного включення споживача до Реєстру споживачів постачальника.

01.12.2022 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав пояснення на відзив.

Також, 01.12.2022 позивач на виконання вимог суду подав належним чином засвідчені читабельні копії документів доданих до позовної заяви.

08.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав письмові пояснення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що електронна адреса на яку позивачем було надіслано лист (02.12.2021) не є офіційною електронною адресою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", не відповідає електронній адресі відповідача-2 вказаній у договорі постачання природного газу від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т, при цьому позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження повноважень Герасименко І.О. на отримання будь-якої інформації від імені ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" в межах договору від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т.

У судовому засіданні 08.12.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.01.2023.

19.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав письмові пояснення.

11.01.2023 відповідач-2 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що чинним законодавством України та умовами договору не визначено чіткого строку протягом якого постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному реєстрі споживачів на інформаційній платформі оператора ГТС.

17.01.2023 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/9260/22 призначено на 23.02.2023.

17.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому просить суд провести судове засідання призначене на 23.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У цьому судовому засіданні представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданому до суду клопотанні просив провести судове засідання призначене на 23.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте на запрошення суду до відеоконференції у підсистемі відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua 23.02.2023 не під`єднався.

Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача (не під`єднання до відеоконференції) не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.02.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т, відповідно до якого постачальник зобов`язуується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3. договору).

За умовами п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (далі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті несе споживач.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 126, 0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях.

Згідно п. 2.1.3. договору, загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається із сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (далі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

У відповідності до п. 3.1. договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2. договору).

Відповідно до абз. 3 п. 4.1. договору, всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554, 00 грн.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (п. 13.1. договору).

Як зазначає позивач, 02.12.2021 о 12:25 год. позивачу надійшов електронний лист від відповідача-2 щодо надання переліку об?єктів по яких буде здійснюватися постачання газу в рамках укладеного договору для реєстрації на інформаційній платформі оператора ГТС, в свою чергу, позивачем було надано відповідь на лист від 02.12.2021 о 14:17 год., а також направлено оригінали документів поштою (копія квитанції додається).

Крім того, позивач вказує, що на прохання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було повторно надано дані щодо об?єктів позивача електронними листами від 28.12.2021 о 08:20 год. та від 10.01.2022 о 14:56 год.

Позивач також вказує, що ним на користь відповідача було внесено 100% оплату за грудень 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 710 від 28.12.2021 року на суму 297 971, 91 грн.

Проте, за твердженням позивача дані не були вчасно (02.12.2021) внесені на інформаційну платформу оператора ГТС та відповідачем-1 було виставлено позивачу рахунок на оплату (природний газ) № 1815 на суму 819 048, 90 грн за переданий у грудні 2021 природний газ в обсязі 15,36368 тис.м.куб. згідно акту № 31180 приймання-передачі природного газу.

Тож, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з листом № 22 від 12.01.2022, в якому просив надати роз`яснення щодо дати включення Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" до реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС.

Листом від 11.02.2022 № 125/05-769 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" повідомило позивача, що інформацію від Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" щодо переліку об`єктів, по яких буде здійснюватися постачання газу в рамках укладеного договору, постачальником отримано листом на електронну пошту 10.01.2022. Тож, постачальник включив споживача до реєстру споживачів постачальника після отримання зазначеної вище інформації, а саме 13.01.2022.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем-2 в порушення договірних зобов`язань не було своєчасно внесено інформацію щодо позивача до інформаційної платформи Оператора ГТС.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1. ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 626 Цивільний кодекс України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила постачання).

Відповідно до п. 1 ч. 5 розділу ІІ Правила постачання, договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору, зокрема місце і дата укладення договору, а також найменування/прізвища, імена, по батькові постачальника і споживача та їх EIC-коди як суб`єктів ринку природного газу.

За умовами п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (далі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті несе споживач.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2021 о 12 год. 25 хв. ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було надіслано на електронну пошту позивачу електронний лист, в якому відповідач-2 зазначив, що для реєстрації позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС споживачу необхідно у найкоротший термін надати інформацію щодо переліку об`єктів по яких буде здійснюватися постачання в рамках укладеного договору (згідно запропонованого постачальником зразку).

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 02.12.2021 о 14 год. 17 хв позивачем електронним листом було надано відповідь на вищезазначений лист та надіслано на електронну пошту Gerasymenko@naftogaz.com 3 файли: лист. скан. РDF; перелік об`єктів. скан. РDF; 03-1273.хlsx.

Крім того, аналогічні листи з додатками були надіслані позивачем 28.12.2021 о 08 год. 20 хв. на електронну адресу ОСОБА_2 - v.tararaiev@naftogaztrading.com.ua та 10.01.2022 о 14 год. 56 хв. на електронну адресу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2

Проте, як зазначає відповідач-2, інформацію від позивача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору товариством отримано листом на електронну пошту лише 10.01.2022.

Крім того, відповідач-1 у своїх поясненнях на відповідь на відзив зазначає наступне:

- позивачем не надало опис вкладення та цінний лист, які б підтверджували факт направлення поштою листа від 02.12.2021 № 1000 на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

- розділом 14 Адреси та реквізити сторін договору №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021, який укладений між ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» та позивачем, визначено електронну адресу ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» для отримання кореспонденції - ngt@naftogaztrading.com.ua;

- позивачем не додано доказів укладення сторонами додаткової угоди до договору №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021, якою б сторони погодили зміну електронної адреси ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

- з роздруківки електронного листа, долученого позивачем вбачається, що останнім направлявся лист на E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім?я ОСОБА_1 . Водночас, вказана електронна адреса не являється офіційною електронною адресою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», не відповідає електронній адресі відповідача-2, визначеній у договорі №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021;

- до позовної заяви не долучено повноваження Герасименко І.О. на отримання будь-якої інформації від імені ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в межах договору №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021;

- договір №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021 від імені ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» підписано ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 21.10.2021 № 289, згідно відкритих даних директором ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» є ОСОБА_4 , відтак вказане листування між позивачем та ОСОБА_1 на E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 не може засвідчувати факт листування з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

- зі змісту листування з ОСОБА_1 не вбачається, що воно стосується саме вказаних правовідносин, що є предметом розгляду даного спору.

Так, дійсно, як вбачається з розділу 14 «Адреси та реквізити сторін» договору №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021, який укладений між ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» та позивачем, визначено електронну адресу ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг» - ngt@naftogaztrading.com.ua.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача-2 у судовому засіданні 23.02.2023, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було отримано 10.01.2022 електронний лист позивача з Переліком об`єктів, який долучено до позовної заяви.

Суд звертає увагу, що лист який був отриманий ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 10.01.2022 був надісланий позивачем на електронну адресу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не на адресу визначену сторонами у договорі ngt@naftogaztrading.com.ua та на яку посилається відповідач у своїх поясненнях, як належну адресу для електронного листування, втім цей лист був отриманий відповідачем-2 та саме на підставі вказано листа було внесено позивача на інформаційну платформу Оператора ГТС.

При цьому, з вказано листа також не вбачається, що він стосується правовідносин сторін саме за договором №03-1273/21-БО-Т від 29.11.2021.

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаним позовом Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" просить суд:

- скасувати акт № 31180 приймання-передачі природного газу, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- вважати договір постачання природного газу від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т укладеним;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" виставити акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та по 12 січня 2022 року;

- вважати Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" внесеним на платформу оператора ГТС 02.12.2021 року.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В статтях 6, 13 цієї Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його прав не буде «ефективним» у контексті ст. 13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлені ним вимоги не призводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, дійшовши до висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення й в постанові Верховного Суду з аналогічних правовідносин від 30.01.2018 у справі № 910/4278/17.

Суд зазначає, що вимога про скасування акта приймання-передачі природного газу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності факту виконання сторонами своїх зобов`язання за договором щодо передачі однією стороною та прийняття іншою стороною природного газу.

Захист майнового/немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов?язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про скасування акта № 31180 приймання-передачі природного газу не призведе до поновлення порушеного права позивача та, у разі ії задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

При цьому, позивачем заявлену вимогу - вважати договір постачання природного газу від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т укладеним.

Проте, як встановлено судом вище, такий договір постачання природного газу є укладеним між сторонами 29.11.2021, тобто ще до звернення позивача до суду. Даний факт не заперечується сторонами. Такий договір є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався, містить істотні умови договору, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, без зауважень та заперечень. Відповідно в цій частині предмет спору був відсутній до відкриття провадження у даній справі.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (затвердженого

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глава 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Пунктами 1, 3 глави 4 розділу ІV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу.

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Розрахунковий період - газова доба (D) та/або газовий місяць (М), що складається з газових діб (D), в якій (якому) буде здійснюватися (здійснено) надання послуг транспортування природного газу та відповідно до якої (якого) будуть здійснюватися певні процедури, передбачені цим Кодексом, зокрема балансування обсягів природного газу, поданих та відібраних замовниками послуг транспортування природного газу в точках входу/виходу газотранспортної системи.

В даному випадку Комунальне некомерційне підприємство "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" є споживачем, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - постачальником.

Пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначає, що Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Тобто, реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальника можлива лише «на майбутнє» та є однією з необхідних умов, за якої відбувається постачання природного газу споживачу.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливості здійснення реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника за газовий період, що вже минув, і щодо якого здійснено алокацію щодобових подач та відборів природного газу, як і не передбачено такий спосіб захисту «як вважати внесеним споживача на платформу Оператора ГТС» у визначену позивачем дату.

Крім того, відповідно до п. 3.5.1 договору, споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідно акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГТС та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГМР.

Пунктом 3.5.2. договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. договору).

Отже, при визначенні обсягу газу, переданого споживачу, постачальник має керуватись даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Разом з тим, як вбачається з наданого відповідачем-1 позивачу акту № 31180 приймання-передачі природного газу та виставленого рахунку на оплату (природний газ) № 1815, останні стосуються спожитого позивачем природного газу у грудні 2021 в обсязі 15,36368 тис.м.куб. на суму 819 048, 90 грн, тобто за період 02.12.2021 - 31.12.2021, тож позивачу було виставлено акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року

В той же час, враховуючи що на Інформаційній платформі Оператора ГТС були відсутні дані щодо спожитого позивачем природного газу саме по договору від 29.11.2021 року №03-1273/21-БО-Т у грудні 2021, оскільки інформацію щодо позивача було внесено в січні 2022 року, відповідно постачальник (відповідач-2) не може виставити позивачу акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року по 12 січня 2022 року.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту, а тому відмовляє у позові з цих підстав.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області" не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 06.03.2023.

Суддя С. О. Щербаков