Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/12145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/12145/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Яріша Романа Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС"

про стягнення 146 460,36 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Яріш Роман Володимирович (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС" (відповідач) про стягнення 146 460,36 грн., тому числі 96 901,00 грн. основного боргу, 19 810,91 грн. інфляційних втрат, 2 296,72 грн. 3 % річних, 27 451,73 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання допоміжних послуг у сфері страхової діяльності № 6/20 від 01.09.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/12145/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 15.11.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/12145/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, місто Київ, вулиця М. Лебедєва, будинок 6-А, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105493127256.

Проте зазначене відправлення з трек-номером 0105493127256 вручене відповідачу не було про що свідчить Довідка Укрпошти про причини повернення/досилання Ф.20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/12145/22 відповідач вважається повідомленим належним чином. Позивач також повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомленням про вручення поштових відправлень.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ярішем Романом Володимировичем (виконавець) укладено Договір про надання допоміжних послуг у сфері страхової діяльності № 6/20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є надання виконавцем послуг клієнтам замовника відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», статті 34 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України по з?ясуванню обставин, причин настання страхового випадку та визначенню розміру збитків.

Згідно з п. 1.2. Договору виконавець зобов?язується надавати допоміжні послуги у сфері страхування (надалі "послуги") замовнику, а замовник зобов?язується оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору предметом договору є надання виконавцем для замовника комплексу консультаційно-інформаційних, технічних, та сюрвйерських послуг з врегулювання страхових випадків, а саме:

1.3.1 Виїзд на місце випадку, що має ознаки страхового, аварійного комісара і надання допомоги постраждалим.

1.3.2 Огляд місця події та пошкоджених об?єктів.

1.3.3 З?ясування обставин і причин настання випадку, що має ознаки страхового.

1.3.4 Збір і підготовка необхідного для виплати страхового відшкодування комплекту документів

1.3.5 Організація проведення оціночних досліджень (експертиз), а в необхідних випадках авто технічних досліджень (експертиз), і контроль над якістю і об?єктивністю виконання таких досліджень іншими суб?єктами оціночно-експертної діяльності шляхом залучення спеціалізованих компаній, які мають відповідну ліцензію для виконання таких послуг.

Згідно з п. 1.6. Договору документальним підтвердженням виконаних дій замовника є підписані Акти прийому-передачі наданих послуг, які є невід?ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору замовник зобов`язаний прийняти Акт прийому-передачі наданих виконавцем послуг, або надати мотивовану відмову від його прийому.

Згідно з п. 5.1. Договору вартість дій виконавця за цим Договором визначено відповідно до тарифів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору. Кількість та вид послуг, які були надані виконавцем протягом дії цього Договору вказуються в Акті виконаних робіт, який подається замовнику.

Відповідно до п. 5.2. Договору на підтвердження факту виконання виконавцем для замовника дій, передбачених цим Договором, виконавець пересилає Акт прийому-передачі наданих послуг та оригінал рахунку поштою та копії засобами електронного зв?язку на адресу замовника.

Згідно з п. 5.3. Договору замовник сплачує виконавцю плату за виконання дій в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 5 (п?яти) банківських днів з моменту підпису Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що Договір вступає в дію з моменту підписання і скріплення його печатками сторін та діє до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 7.2. Договору по закінченню вказаного терміну та при відсутності взаємних претензій сторін, термін дії цього Договору автоматично продовжується на один рік і так далі.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним були надіслані відповідачеві звіти та Акти по виконаних роботах, а саме:

-Акт № 01/12/2021 від 01.12.2021 на суму 29 410,00 грн.;

-Акт № 01/01/2022 від 01.01.2022 на суму 34 810,00 грн.;

-Акт № 01/02/2022 від 01.02.2022 на суму 24 750,00 грн.;

-Акт № 01/03/2022 від 01.03.2022 на суму 17 940,00 грн.

Всього за вищезазначеними актами позивачем виконано роботи та надано послуги на суму 106 910,00 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що за вказаними актами було виконано роботи та надано послуги на суму 106 901,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було лише частково оплачено виконані роботи та надані послуги на суму 10 000,00 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 96 901,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду. Крім того, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 19 810,91 грн. інфляційних втрат, 2 296,72 грн. 3 % річних та 27 451,73 грн. пені.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.3. Договору замовник сплачує виконавцю плату за виконання дій в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 5 (п?яти) банківських днів з моменту підпису Акту прийому-передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилалися Акти №01/12/2021 від 01.12.2021 на суму 29 410,00 грн., № 01/01/2022 від 01.01.2022 на суму 34 810,00 грн., № 01/02/2022 від 01.02.2022 на суму 24 750,00 грн., № 01/03/2022 від 01.03.2022 на суму 17 940,00 грн.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору замовник зобов`язаний прийняти Акт прийому-передачі наданих виконавцем послуг, або надати мотивовану відмову від його прийому.

Відповідачем не надано до суду доказів мотивованої відмови від прийому надісланих позивачем актів.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 106 910,00 грн., їх часткова оплата відповідачем на суму 10 000,00 грн. та існування непогашеної заборгованості у розмірі 96 910,00 грн.

Оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 96 901,00 грн. підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 810,91 грн. інфляційних втрат, 2 296,72 грн. 3 % річних, 27 451,73 грн. пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасне перерахування коштів, передбачених умовами цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків. Замовник звільняється від зобов?язання оплати пені у разі несвоєчасного надання виконавцем рахунку та/або Акту прийому-передачі виконаних робіт, або коли він не згоден з переліком чи вартістю виконаних дій.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення 19 810,91 грн. інфляційних втрат, 2 296,72 грн. 3 % річних, 27 451,73 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у розмірі 96 901,00 грн. основного боргу, 19 810,91 грн. інфляційних втрат, 2 296,72 грн. 3 % річних, 27 451,73 грн. пені.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Яріша Романа Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС" про стягнення 146 460,36 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС" (02094, місто Київ, вулиця М. Лебедєва, будинок 6-А, ідентифікаційний код 32959012) на користь Фізичної особи-підприємця Яріша Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 96 901 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот одну) грн. 00 коп. основного боргу, 19 810 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 72 коп. 3 % річних, 27 451 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 73 коп. пені, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.03.2023.

Суддя С. В. Стасюк