Рішення

від 07.03.2023 по справі 915/412/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Справа № 915/412/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон Біф" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, 31-А, код ЄДРПОУ 41917148, представник: адвокат Стороженко Д.П., адреса для листування: АДРЕСА_1 адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Cлавич.А" (54058, м. Миколаїв, вул. Озерна, буд. 9, оф. 5; код ЄДРПОУ 34554587)

про стягнення 850000,00 грн

У с т а н о в и в:

11.10.2022 до Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсон Біф" з позовною заявою б/н від 07.10.2022 (вх. №4369/22) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Cлавич.А" заборгованості за договором позики № 3 від 21.02.2019 в сумі 850000,00 грн, у тому числі 450000,00 грн - основного боргу, 269088,84 грн - 5% штрафу, 40056,16 грн - 3% річних, 90855,00 грн - інфляційного збільшення боргу та судових витрат, понесених позивачем.

Вказана позовна заява подана до суду як додаток до заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційного збільшення боргу б/н від 07.10.2022 (вх. №4370/22 від 11.10.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги в частині повернення суми позики.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

01.11.2022, на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2022, на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 29.10.2022 (вх. № 4898/22), відповідно до якої позивач надіслав до суду виправлену позовну заяву, розрахунок штрафу із зазначенням періоду його застосування та докази направлення виправленої позовної заяви та всіх доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2022 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 07.11.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 07.11.2022 про відкриття провадження у справі отримане відповідачем 14.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення за штрихкодовим ідентифікатором 5400500923675.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 29.12.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Суд вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсон Біф" (позикодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Cлавич.А" (позичальник) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно з п. 2.1 Договору сума позики становить 450000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору позикодавець надає позику протягом двадцяти днів з моменту підписання цього договору. Позика надається в безготівковій формі.

Відповідно до п. 1.2 Договору оскільки між сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі, строком вказаним у п. 4.1.

Згідно з п. 4.1 Договору строк позики становить чотирнадцять календарних днів з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

У відповідності з п. 5.1 Договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п. 4.1 цього Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання.

Умовами п. 7.1 Договору встановлено, що за порушення строків повернення позики вказаних у п. 4.1 Договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від неповернутої суми позики за кожен день прострочення, а також додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми позики за кожен день прострочення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 450000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 21.02.2019, копія якого міститься в матеріалах справи.

Втім, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму поворотної фінансової допомоги не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 450000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № б/н від 13.05.2021 про перерахування на рахунок позивача заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 700000,00 грн, яка складається з заборгованості розміру фінансової допомоги в сумі 450000,00 грн., а решта штрафні санкції. Проте, вищезазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, посилаючись на те, що відповідач суму поворотної фінансової допомоги не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 450000,00 грн основної заборгованості.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд встановив, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 450000,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 26 від 21.02.2019.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.1 Договору, зобов`язання відповідача щодо повернення суми позики мало бути виконане у строк до 07.03.2019 (включно). З 08.03.2019 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 450000,00 грн визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 269088,84 грн штрафу, 40056,16 грн 3 % річних та 90855,00 грн інфляційних втрат.

Позивач нараховує відповідачу штраф у розмірі 5% від вартості простроченої заборгованості в сумі 269088,00 грн, нарахований на суму боргу 450000 грн за період з 12.02.2022 по 23.02.2022.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1-3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків повернення позики вказаних у п. 4.1 Договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від неповернутої суми позики за кожен день прострочення, а також додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми позики за кожен день прострочення.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, розмір погодженої сторонами у Договорі штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен місяць прострочення відповідає поняттю "пеня". Зазначення в Договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Відтак, враховуючи умову Договору щодо нарахування штрафу в розмірі 5% (п`ять відсотків) від суми позики за кожний день прострочення, суд вважає, що за своєю правовою природою вказаний штраф підпадає під визначення пені.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, здійснивши перерахунок пені за допомогою програми "ІpLex" у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та п. 7.1 Договору), враховуючи період початку виникнення прострочення повернення суми позики, в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 79754,81 грн за період з 08.03.2019 по 08.09.2019 на суму боргу 450000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 40056,16 грн, нарахованій на заборгованість відповідача за період з 08.03.2019 по 23.02.2022 (включно), він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 90855,00 грн, нарахованих на суму заборгованості за період з березня 2019 року до січня 2022 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що при їх нарахуванні позивачем неправильно визначено сукупний індекс інфляції, оскільки не враховано індекс інфляції за грудень 2019 року (99,8%).

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми "ІpLex" за період визначений позивачем та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат є 89762,79 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат у сумі 1092,21 грн (90855,00 - 89762,79).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 9893,61 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Cлавич.А" (54058, м.Миколаїв, вул. Озерна, буд. 9, оф. 5; код ЄДРПОУ 34554587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон Біф" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, 31-А, код ЄДРПОУ 41917148) 659573,76 грн, у тому числі 450000,00 грн - основного боргу, 79754,81 грн - пені, 40056,16 грн - 3% річних, 89762,79 грн - інфляційного збільшення боргу, а також 9893,61 грн - судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська