Ухвала

від 09.03.2023 по справі 906/1532/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 906/1532/20

Провадження № 6/364/3/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 , суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л.,

ознайомившись з поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Сідоренка Антона Сергійовича ( адреса: вул. Тополове, 4/8,оф.206, м. Київ, 03049, № тел. : НОМЕР_1 , e-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» (ЄДРПОУ 38290906, адреса: вул. Професора Підвисоцького, 10/10, оф.61, м. Київ, 01103)

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро партнер» ( ЄДРПОУ 37993500, адреса: вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200)

про примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 до Володарського районного суду Київської області надійшло назване вище подання, яким приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Сідоренко Антон Сергійович, просить суд: надати дозвіл на примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» приватного виконавця Сідоренка Антона Сергійовича, учасників зведеного виконавчого провадження № 70397950, осіб, які будуть залучатися постановами приватного виконавця для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань та понятих, працівників поліції інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна- суб`єктів оціночної діяльності- суб`єктів господарювання, які будуть залучатися для проведення опису та оцінки майна, а саме до :

-приміщень за адресою: вул. Зарічна, 100Л, смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, що знаходяться на орендованих СТОВ « Єдність» ( ЄДРПОУ 32151697, земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221655100:02:005:0003 та 3221655100:02:005:0004, площею 02 га та 1,74 га відповідно з цільовим призначенням: 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та 01.11 для надання послуг у сільському господарстві та перебувають у комунальній власності Володарської селищної ради;

-приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній дялянці з кадастровим номером: 3221655100:02:005:0001, площею 5,8375 із цільовим призначенняпм 01:01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якеа перебуває у приватній власності ТОВ «Сільгосптехніка Нова» (ЄДРПОУ 03744215).

Ознайомившись з поданням та доданими матеріалами приходжу до висновку, що подання не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому слід повернути його без розгляду з огляду на наступне.

Так, подання про примусове проникнення до житла розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст. 439 ЦПК України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Частина 1 ст. 439 ЦПК України зазначає, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З матеріалів наданих до Володарського районного суду Київської області вбачається, що всі судові рішення відносно боржника ТОВ «Агротериторія» було постановлено Господарським судом Житомирської області. Одночасно встановлено, що в наданих до суду приватним виконавцем матеріалах відсутні будь-які докази перебування належного боржнику майна на території, яка знаходиться межах юрисдикції Володарського районного суду Київської області.

Наразі заявник звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, однак на обґрунтування своїх вимог не надав належних та допустимих доказів перебування належного боржнику (ТОВ «Агротериторія») майна, які би стверджували, що саме на території СТОВ «Єдність» та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» перебуває будь-яке майно належне боржнику. А відтак приватним виконавцем не враховано, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Водночас, стаття 95 ЦПК України зазначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч наведеному приватним виконавцем до подання долучено судові рішення Господарського суду Житомирської області, які він сам і завірив, що наразі є неприпустимим, оскільки копія судового рішення, виготовляється лише апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати та дати набрання законної сили рішенням.

Згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вказана норма статті ЦПК України є імперативною та не містить положень щодо правомочності суду на залишення заяви, скарги, подання, тощо - без руху.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 лютого 2021 року по справі № 761/37339/19(провадження № 61-4115св20) зазначив, що: «вирішення питання про примусове проникнення до житла віднесено до компетенції суду. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій»

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують неможливість виконання рішення суду іншим чином.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

З огляду на викладене, вважаю що наразі відсутні докази та підстави звернення приватного виконавця саме до Володарського районного суду Київської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. 260, 353, 354, 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя,

УХВАЛИЛА:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Сідоренка Антона Сергійовича

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротериторія»

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро партнер»

про примусове проникнення до іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника - повернути заявникові без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення подання не перешкоджає повторному зверненню із поданням до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення подання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун