Ухвала

від 08.03.2023 по справі 120/9242/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

08 березня 2023 р. Справа № 120/9242/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вінницької міської ради в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , представник позивача - Шмагалов Вадим Борисович з адміністративним позовом до Вінницької міської ради в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 09.11.2022 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:

- уточнення змісту заявлених позовних вимог чи/або складу позивачів та відповідачів за даним позовом;

- навести належні обґрунтування заявлених позовних вимог, із посиланням на конкретні норми законі, недотримання відповідачем яких призвело до порушення прав та інтересів позивача (позивачів).

28.11.2022, на виконання вимог ухвали від 14.11.2022, позивачем до суду подано уточнену позовну заяву. Зокрема, в оновленій редакції позову змінено процесуальний статус ОСОБА_2 з представника позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Крім того, уточнено прохальну частину позовної заяви шляхом її доповнення вимогою, скерованою до Комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс".

Ухвалою суду від 02.12.2022 продовжено строк виконання ухвали суду від 14.11.2022 на 7 (сім) днів з дня отримання даної ухвали суду від 02.12.2022, шляхом:

- уточнення змісту заявлених позовних вимог чи/або суб`єктного складу позивачів та відповідачів за даним позовом;

- наведення належних обґрунтувань заявлених позовних вимог, із посиланням на конкретні норми законі, недотримання відповідачем яких призвело до порушення прав та інтересів позивача (позивачів).

26.12.2022, на виконання вимог ухвал від 14.11.2022 та від 02.12.2022, позивачем до суду подано уточнену позовну заяву. Зокрема, в оновленій редакції позову змінено процесуальний статус ОСОБА_2 з третьої особи на позивача. Також вказано, що позовна заява містить вичерпний перелік аргументів та посилань на норми чинного законодавства в підтвердження заявлених позовних вимог. В зв`язку з чим позивачі просили прийняти адміністративний позов, його додаткову уточнену редакцію, до розгляду зареєструвати та задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо зобов`язання відповідача переглянути проект рішення міської ради «Про реорганізацію міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" та включити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до складу реорганізаційної комісії відповідного комунального підприємства, позивачі вказали на протиправність дій Виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо обмеження їх права на участь у місцевому самоврядуванні.

Так, позивачі зазначили, що до складу реорганізаційної комісії не внесено жодного представника від учасників Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, як первинного суб`єкта місцевого самоврядування. На їх переконання, відповідач, пропонуючи склад реорганізаційної комісії, грубо порушив вимоги чинного законодавства України щодо безпосередньої участі учасників територіальної громади в здійсненні реорганізації комунального закладу.

Ухвалою від 05.01.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, представник позивач зазначила, що сформована позивачем в межах даної справи позовна вимога відноситься до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, а тому адміністративний суд не вправі зобов`язати Вінницьку міську раду прийняти рішення про включення до складу реорганізаційної комісії комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також, представник відповідача наголосила на тому, що позивачами не доведенні позовні вимоги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що оскаржуваним рішенням порушено їхні суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси та не наведено, в чому безпосередньо полягає порушення їх прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивачів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

В ході вивчення матеріалів справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з якою під таким розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

В даному випадку, підставою для звернення позивачів до суду слугувала їх незгода з діями відповідача щодо формування складу реорганізаційної комісії комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" без включення до її складу громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як членів відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування, у тому числі, включає сільську, селищну, міську раду; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, серед іншого, належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Як встановлено з матеріалів справи, 13.10.2022 виконавчим комітетом Вінницької міської ради відповідно до ст.ст. 104, 105, 106, 107 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59, 78, Господарського кодексу України, керуючись Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань", ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення №2223 "Про проект рішення міської ради "Про реорганізацію міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" (далі - проект рішення №2223 від 13.10.2022) яким, окрім іншого, пропонувалось:

1. Припинити юридичну особу міське комунальне підприємство "Архітектурно-будівельний сервіс" (код згідно ЄДРПОУ 33209082, місцезнаходження: 21050, Україна, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 78) в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" (код згідно ЄДРПОУ 08576550, місцезнаходження: Україна, 21010, Вінницька обл., Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок 23).

2. Створити комісію з реорганізації юридичної особи міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" шляхом приєднання до комунального підприємства "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху" (надалі - Комісія) у складі згідно з додатком до цього рішення.

Згідно з додатком до проекту рішення №2223 від 13.10.2022 до складу Комісії запропоновано включити:

- Начальника МКП "Архітектурно-будівельний сервіс";

- Директора КП "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху";

- Головного бухгалтера МКП "Архітектурно-будівельний сервіс";

- Начальника юридичного відділу МКП "Архітектурно-будівельний сервіс";

- Головного бухгалтера КП "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху".С

Не погоджуючись із визначеним у проекті рішення №2223 від 13.10.2022 складом Комісії, а саме вважаючи, що відповідач протиправно в включив до складу комісії членів територіальної громади якими є громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні звернулись до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви, просили:

"Зобов`язати Вінницьку міську раду Вінницької об`єднаної територіальної громади, в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, переглянути проект рішення міської ради "Про реорганізацію міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" в частині складу реорганізаційної комісії та ввести до складу комісії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ".

З огляду на сформовану прохальну частину позовної заяви та мотиви, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги слід зазначити наступне.

Зміст ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для формування висновку про те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частинами 3, 4 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.

Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада, якою в даному випадку, є Вінницька міська рада.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, в даному випадку, саме до компетенції Вінницької міської ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною другою статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що створення, реорганізація та припинення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Суд зазначає, що проект рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2223 від 13.10.2022 «Про реорганізацію міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», яким вирішено припинити юридичну особу міське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний сервіс» та, прийняте в подальшому, рішення від 28.10.2022 за №1254 «Про реорганізацію міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», незгода з якими в частині визначення складу реорганізаційної комісії слугувала підставою звернення позивачів до суду з даним позовом, є прийнятими в межах повноважень Вінницької міської ради розпорядчими документами щодо власності територіальної громади, що передбачає індивідуалізовані приписи щодо реорганізації конкретної юридичної особи.

Таким чином, приймаючи рішення від 13.10.2022 №2223 та в подальшому, скликаючи відповідну сесію ради та приймаючи на ній рішення від 28.10.2022 за №1254, відповідач реалізовував організаційно-господарську діяльність та діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як власник корпоративних прав (засновника) комунальної установи.

Суд також враховує, що в позовній заяві позивачі вказали, що в межах даного позову виступають як учасники Вінницької міської територіальної громади.

Спори з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 260/583/20, від 07 грудня 2022 року у справі №816/1260/17.

Суд звертає увагу заявника, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах № 1340/5441/18 та № 813/1368/18, згідно яких, спори у подібних правовідносинах належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, та сформувала висновок про те, що такі спори є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 1 статті 239 КАС України).

Таким чином, спір в основу якого покладено правомірність прийняття відповідачем рішення №2223 від 13.10.2022 «Про реорганізацію міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», яким вирішено припинити юридичну особу міське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний сервіс» в частині належного визначення складу реорганізаційної комісії, не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства і має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом кожен з позивачів сплатив 992,40 грн. судового збору. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 9 від 08.11.2022 та №0.0.2787154920.1 від 21.12.2022.

При цьому, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" слід звернути увагу позивачів, що останні не позбавлені права подати до суду заяву про повернення сплаченого при зверненні до суду з даним позовом судового збору.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

у х в а л и в :

Провадження у справі №120/9242/22-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вінницької міської ради в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Копію ухвали надіслати сторонам про справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна