Постанова

від 08.03.2023 по справі 640/30103/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30103/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О.,Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжинірінг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навітас Інжинірінг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Навітас Інжинірінг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2021 року № 413480416 та № 413500416.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року зазначений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2021 року ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Навітас Інжинірінг» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт перевірки від 26 травня 2021 року №41293/Ж5/26-15-04-16-18 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Навітас Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 39337473) (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що дані проведеної перевірки свідчать про порушення ТОВ «Навітас Інжинірінг» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України. Відповідальність передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2021 року (далі по тексту - оскаржувані ППР), а саме:

- № 413480416, за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, на підставі статті 124 Податкового кодексу України, за затримку на 52, 59, 31 календарних дні сплати грошового зобов`язання в сумі 72 140,00 грн. ТОВ «Навітас Інжинірінг» нарахований штраф у розмірі 10% у сумі 4 222,15 грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до вказаного ППР, позивач порушив строки сплати узгоджених грошових зобов`язань за деклараціями з податку на додану вартість від 22 лютого 2021 року №9031918903 (граничний термін сплати 02 березня 2021 року, фактично сплачено 23 квітня 2021 року та 30 квітня 2021 року із затримкою на 52 та 59 днів) та від 22 березня 2021 року №9057764003 (граничний термін сплати 30 березня 2021 року, фактично сплачено 30 квітня 2021 року із затримкою на 31 день).

- № 413500416, за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, та на підставі статті 124 Податкового кодексу України, за затримку на 8, 24 календарних дні грошового зобов`язання в сумі 44 913,00 грн. ТОВ «Навітас Інжинірінг» нарахований штраф у розмірі 5% у сумі 2 245,65 грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до ППР, позивач порушив строки сплати узгоджених грошових зобов`язань за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із самостійно виявленими помилками від 22 квітня 2021 року №9094988760 (граничний термін сплати 22 квітня 2021 року, фактично сплачено 30 квітня 2021 року із затримкою на 8 днів) та від 20 квітня 2021 року №9092044188 (граничний термін сплати 30 квітня 2021 року, фактично сплачено 24 травня 2021 року із затримкою на 24 дні).

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, позивач звернувся з даним позовом до суду своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у позивача боргу, починаючи з 2016 року, і погашення суми ПДВ за рахунок боргу, відповідно до позивача не може бути застосовано штрафів, передбачені податковим законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на позивача у справі покладений обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Згідно із пунктом 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 9.3 статті 9 ПК України передбачено, що зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з наданої відповідачем роздруківки інтегрованої картки платника - ТОВ «Навітас Інжинірінг» неможливо встановити дату та причину виникнення недоїмки, станом на початок 2021 року, що, в свою чергу унеможливлює встановлення судом правомірності вчинення податковим органом дій щодо зарахування сплачених позивачем, протягом спірного періоду, грошових зобов`язань, відповідно положень статті 87 Податкового кодексу України, в рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, надана відповідачем роздруківка інтегрованої картки платника не вважається належним доказом, оскільки не містить підпису уповноваженої особи, яка її сформувала, та не може свідчити про наявність узгоджених податкових зобов`язань, які рахуються за позивачем в якості боргу.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про неможливість встановити наявність податкового боргу у ТОВ «Навітас Інжинірінг», починаючи з 2016 року, оскільки з наданих доказів неможливо встановити період, причини та характер відображеної в інтегрованій картці платника недоїмки, станом на початок 2021 року.

У свою чергу, в матеріалах справи містяться належні докази, які підтверджують, що в перевірений період, ТОВ «Навітас Інжинірінг» подавало податкові декларації з податку на додану вартість та своєчасно і в повному обсязі сплачувало задекларовані суми податку на додану вартість (а.с.24-171).

Також, на підтвердження своєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань матеріали справи містять копії платіжних доручень з відмітками про їх проведення банком, які досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі (а.с.172-243).

Таким чином, оскільки відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів наявності у позивача податкового боргу за минулий період, внаслідок чого зараховувались сплачені позивачем грошові зобов`язання в рахунок погашення податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Навітас Інжинірінг» пункту 57.1 статті 57, пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України є помилковими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Відповідно, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статті 124 Податкового кодексу України.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували виявлені порушення, оскаржувані ППР ГУ ДПС у м. Києві від 28 травня 2021 року № 413480416 та №413500416 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 08.03.2023 року