Постанова

від 09.03.2023 по справі 320/2526/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2526/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Колеснікова І.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлено підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року (розглянута у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності та дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення (листа) на бланку Головного управління ДПС у Київській області від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08; визнання незаконною з 14.08.2020 бездіяльності Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у не збиранні, невнесенні, не обробці та не зберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС»; зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС»; визнання незаконними дій начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області ОСОБА_1, які полягають у підписанні ним на бланку Головного управління ДПС у Київській області листа від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» зазначило, що підприємством було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2020 року (з додатками та доповненнями до неї). Проте, відповідач відмовив ТОВ «ВІТАПОЛІС» у реєстрації у зв`язку з відсутністю у позивача обов`язку подавати таку звітність з огляду на відсутність у ТОВ «ВІТАПОЛІС» статусу платника ПДВ. Вказаний лист (рішення) був підписаний начальником Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області ОСОБА_1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року адміністративний позов задовольнити частково.

Визнано незаконною з 14.08.2020 бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у не збиранні, невнесенні, не обробці та не зберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС».

Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у Київській області, як відокремленим підрозділом ДПС України у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що управління ДПС у Київській області, в межах встановленого судом строку, подало відзив на позов, в якому в задоволенні адміністративного позову податковий орган просив відмовити. Зазначено, що позивач не є платником податку на додану вартість, що виключає можливість прийняття від нього податкової звітності з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» подано відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з думкою відповідача, що викладена у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Начальник Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київської області ОСОБА_1 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (код ЄДРПОУ 34439389; місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, Територія технікуму, 16) зареєстроване як юридична особа 25.05.2006, що підтверджено наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією станом на день розгляду справи.

Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 30.05.2006.

10.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» подало до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній період липень 2020 року.

Вказана декларація була отримана Києво-Святошинською ДПІ Києво-Святошинського управління, що підтверджено відповідним штампом.

Листом від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08 Головне управління ДПС у Київській області, посилаючись на положення пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ «ВІТАПОЛІС», мотивуючи це тим, що товариство не є платником ПДВ, а відтак і таким, що не зобов`язане подавати податкову звітність з ПДВ.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за липень 2020 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Податковий кодекс України).

Відповідно статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1).

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (пункт 48.3).

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку (підпункт 48.5.1 пункту 48.5).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (пункт 48.7).

Згідно статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший пункту 49.2).

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.3).

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (абзац п`ятий пункту 49.3).

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.4).

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (абзац другий пункту 49.4).

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пункт 49.9).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (пункт 49.10).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пункт 49.11).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що статтею 49 Податкового кодексу України передбачено два варіанти дій, які зобов`язаний вчинити контролюючий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ, а саме: прийняти або відмовити у прийнятті податкової звітності. Контролюючий орган не має повноважень щодо надання платнику податків будь-яких роз`яснень щодо поданої ним податкової звітності з ПДВ.

Так, зокрема, контролюючий орган не має права не приймати фактично отриману податкову декларацію у разі її відповідності статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 31.07.2018 у справі № 810/1570/16.

При цьому підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів.

Як встановлено матеріалами справи, що 10.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» подало до Києво-Святошинської Державної податкової інспекції Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній період липень 2020 року. Вказана декларація була отримана Києво-Святошинською ДПІ Києво-Святошинського управління, що підтверджено відповідним штампом.

Водночас, листом від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08 Головне управління ДПС у Київській області, посилаючись на положення пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ «ВІТАПОЛІС», мотивуючи це тим, що товариство не є платником ПДВ, а відтак і таким, що не зобов`язане подавати податкову звітність з ПДВ.

Втім, як убачається з податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» за липень 2020 року, зазначена податкова декларація має всі реквізити, встановлені статтею 48 Податкового кодексу України, та за формою відповідає наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин).

Відтак, за висновком суду, декларація Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» за липень 2020 року мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.

При цьому колегія суддів зазначає, що пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не встановлював наслідків подання платником податків декларації з податку на додану вартість в паперовій, а не електронній формі, зокрема, що у прийнятті такої декларації може чи має бути відмовлено, у зв`язку з чим, враховуючи закріплене в пункті 49.10 статті 49 Податкового кодексу України положення про заборону контролюючим органам відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, контролюючий орган за місцем обліку платника податків зобов`язаний прийняти таку декларацію.

Також, матеріалами справи встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили 16.06.2020 у справі №320/6987/19, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18.11.2016 №63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС».

Так, відповідно до норм Податкового кодексу, роз`яснень Державної податкової служби України та практики Верховного суду по аналогічним спорам встановлено, що якщо у подальшому за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, то на підставі такого рішення суду відбувається включення такої особи до Реєстру платників ПДВ. При цьому дата реєстрації такої особи як платника ПДВ не змінюється.

Дані обставини вказують на те, що товариство відновило реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, право подавати звітність з ПДВ. А тому, на момент подання позивачем спірної декларації (10.08.2020) до відповідача, останній мав обов`язок щодо її отримання.

Беручи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ТОВ «ВІТАПОЛІС» у прийнятті податкової звітності з ПДВ за липень 2020 року, з підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, адже рішення від 18.11.2016 №63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не може створювати негативних наслідків для позивача та бути підставою неприйняття податкової звітності підприємства на момент подання ТОВ «ВІТАПОЛІС» податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року.

Таким чином, враховуючи, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за липень 2020 року відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу, а податковим органом не було вчинено дій, передбачених статтею 49 Податкового кодексу України щодо її прийняття, суд дійшов висновку про неправомірність неприйняття контролюючим органом податкової декларації ТОВ «ВІТАПОЛІС» з податку на додану вартість за липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї.

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Статтею 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (пункт 74.1).

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3).

Отже, наслідком неприйняття контролюючим органом податкової декларації ТОВ «ВІТАПОЛІС» з податку на додану вартість за липень 2020 року є невнесення контролюючим органом до баз даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформації з податкової декларації позивача за липень 2020 року. Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Аніка» в частині визнання незаконною з 14.08.2020 бездіяльності Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у не збиранні, невнесенні, не обробці та не зберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС».

Водночас, лист Головного управління ДПС у Київській області від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08, яким позивачу повідомлено про відсутність у нього обов`язку подання податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року, за висновком суду, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не створює для позивача будь-яких правових наслідків, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання вказаного листа протиправним та його скасування.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконними дій начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області ОСОБА_1, які полягають у підписанні ним на бланку Головного управління ДПС у Київській області листа від 10.08.2020 вих. №3844/10-36-54-08, оскільки зазначений лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, та з огляду на наявність повноважень керівника контролюючого органу, передбачених Податковим кодексом України, на підписання, в тому числі, листів від імені відповідного контролюючого органу.

Щодо позовних вимог в частині: зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС», суд зазначає, що згідно Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Втім, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив про те, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Як встановлено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, подана позивачем до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2020 року відповідала вимогам Податкового кодексу України, втім, безпідставно не була прийнята. Обставин, які б унеможливлювали прийняття податкової декларації ТОВ «ВІТАПОЛІС» з ПДВ за липень 2020 року, судом не встановлено.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2020 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлено підрозділу ДПС України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль