Постанова

від 09.03.2023 по справі 758/11727/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/11727/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ларіонова Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Київської митниці ДМС України про порушення митних правил № 1981/10000/22 від 17.11.2022 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.481 ч.4 Митного кодексу України із накладенням штрафу в розмірі 34 000,0 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову ДМС України від 02.12.2022 р., якою скаргу позивача залишено без задоволення, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 грудня 2022 року матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали позову не містять будь-якого документу на підтвердження того, що зареєстрованим місцем проживання позивача є адреса в Подільському районі м. Києва, а зазначена в позові адреса, згідно оскаржуваної постанови, є місцем фактичного проживання позивача.

Суд зазначив, що позов не є підсудним Подільському районному суду м. Києва як адміністративному суду, оскільки за матеріалами позову позивач не зареєстрований у Подільському районі м. Києва. Отже, вищевказаний позов підсудний суду за правилом загальної територіальної підсудності суду за місцем знаходження відповідача.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та повернути матеріали справи до Подільського районного суду м. Києва.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо територіальної підсудності справи.

Скаржник вказує на те, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим поданий ним адміністративний позов підсудний саме Подільському районному суду м. Києва.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявний у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Зазначена норма передбачає, що право вибору суду належить саме позивачу. Лише у разі відсутності в позивача місця проживання (перебування) в Україні справу має вирішувати адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Випадки, у яких справи розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, визначні також у ст. 26 КАС України. Зазначені у цій статті випадки стосуються справ, у яких позовні вимоги заявлені суб`єктом владних повноважень до фізичної особи або юридичної особи.

Так, оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зареєстроване місце проживання позивача за вказаною ним адресою у позові - АДРЕСА_1 .

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції не було встановлено, що позивач не має місця проживання (перебування) в Україні.

Натомість суд першої інстанції, встановивши на підставі отриманої інформації з ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва», що позивач зареєстрованим по місту Києву не значиться, вирішив передати справу за підсудністю на розгляд до адміністративного суду за місцем знаходження відповідача. Таке рішення суду першої інстанції не узгоджується з правилами, що установлені абз. 2 ч. 1 ст. 25 та ст. 26 КАС України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що предметом спору в цій справі є індивідуальний акт, який підлягає судовому оскарженню за правилами альтернативної територіальної підсудності, регламентованими частиною першою статті 25 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Позивач у позовній заяві вказав місцем свого проживання АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до частини 10 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Крім того, у частині другій статті 2 вказаного Закону додаткового зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Положення частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказують на те, що адміністративний позов може бути поданий фізичною особою до адміністративного суду як за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, так і за місцем його перебування або знаходження.

Користуючись правом, наданим йому частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 обрав для звернення з адміністративним позовом суд за місцем свого фактичного проживання, а саме - Подільський районний суд м. Києва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність доказів реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 не є підставою для висновку про те, що справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 був поданий з додержанням правил територіальної підсудності, а підстави для його передачі на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва відсутні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі про передачу справи за підсудністю, та є підставами для її скасування.

Згідно п. 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 27 грудня 2022 року скасувати.

Справу направити до Подільського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко