Ухвала

від 08.03.2023 по справі 755/2608/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2608/23

Провадження №: 2/755/2323/23

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"08" березня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «ШЕРИФ-ОХОРОНА 02» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «ШЕРИФ-ОХОРОНА 02» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5 600,00 грн. за послуги надані за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 6141302 від 26.02.2019 року.

Із позовної заяви та доданих документів встановлено, що 26.02.2019 між приватним підприємством «ШЕРИФ-ОХОРОНА 02» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №6141302. Відповідно до умов договору, позивач надавав відповідачу послугу визначену п. 1.3.1., а саме: «охорона об`єкта - здійснюється виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена на об`єкті замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду групи швидкого реагування з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ОС, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на об`єкт». Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надавались за адресою, яка вказана в Додатку №1 до Договору. Згідно п.1. Додатку №1 адреса об`єкта - м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, гараж 21. Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надавши відповідні послуги в повному обсязі. З моменту підписання договору та до січня місяця 2022 року (включно) відповідачем регулярно допускались прострочення оплат по договору, чим він прямо не виконував взяті на себе зобов`язання передбачені п.3.2.15. Договору. Проте, за послуги надані з вересня 2021 року до січня 2022 року (включно) відповідачем взагалі не здійснено жодної оплати, що підтверджується детальним розрахунком ціни позову (заборгованості по договору), що додається, у зв`язку з чим в останнього утворилась істотна заборгованість перед позивачем, за отримані по договору послуги. Оскільки, протягом тривалого часу відповідач не виконував грошові зобов`язання по сплаті вартості послуг, починаючи з 01 листопада 2020 року договір було розірвано в односторонньому порядку на підставі підпункту а) пункту 4.1.4. Договору, про що повідомлено відповідача шляхом здійснення відповідного телефонного дзвінка. З моменту виникнення заборгованості, позивач за допомогою мобільного зв`язку неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість. Крім того, позивачем на адресу відповідача 20 травня 2020 року направлено повідомлення- вимогу про неналежне виконання зобов`язань за договором та сплату грошових коштів. Вказаною вимогою відповідач був попереджений про можливе дострокове розірвання договору на підставі п.4.1.4. та повідомлений про необхідність сплати наявної заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту отримання самої вимоги. Станом на дату подачі позову загальна заборгованість відповідача за надані послуги по договору складає 5 600,00 грн

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтями 2, 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.

Положеннями ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України визначено виключну підсудність позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відтак, позови, що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження майна.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №6141302. Такі послуги надавались позивачем за місцем знаходження нерухомого майна, себто об`єкту договору - гаражу 21 за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №6141302, має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Таким чином, враховуючи, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке розташоване у Шевченківському районі м. Києва, до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила виключної підсудності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місцезнаходження відповідача, суддя приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Приватного підприємства «ШЕРИФ-ОХОРОНА 02» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057).

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: