Рішення

від 09.03.2023 по справі 336/1334/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1334/22

Провадження № 2/336/244/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ПРОМОБЛАДНАННЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБС-ХОЛДІНГ», Запорізького міського центру зайнятості, Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ части зі спільного майна у власність,

встановив:

У лютому 2022 року представник позивача адвокат Погрібна С.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Релігійної громади християн віри євангельської у м. Запоріжжі «Асамблея Божа», ТОВ «ДБС-ХОЛДІНГ», Запорізького міського центру зайнятості, Об`єднання церков християн віри Євангельської п`ятидесятників Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якій просила: 1) виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні ПП «Промобладнання» 31/1000 частину адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,2 кв.м, що складається з приміщень кімнати №15 - площею 74,6 кв.м., кімнати №16 - площею 27,6 кв.м; 2) припинити ПП «Промобладнання» право спільної часткової власності у вказаній адміністративній будівлі; 3) визнати за ПП «Промобладнання» право власності на виділені в окремий об`єкт нерухомого майна, що є єдиним цілим, нежитлові приміщення адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,2 кв.м, що складаються з приміщень: кімнати №15 - площею 74,6 кв.м.; кімнати №16 - площею 27,6 кв.м., та зобов`язати державного реєстратора здійснити відповідну реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначила, що ПП «Промобладнання» є одним із співвласників адміністративної будівлі літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з кімнат основного призначення, що розташовані в приміщенні підвалу: кімната №15 - площею 74,6 кв.м.; кімнати №16 - площею 27.6 кв.м.: разом площа становить - 102,2 кв.м. Право власності виникло на підставі Договору міни від 20.01.2021 №173, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 56232811 від 20.01.2021. Частка позивача від загальної площі будівлі контори літери А-4 складає 31/1000. Вказані приміщення використовуються позивачем з метою ведення підприємницької діяльності, але наразі позивач позбавлений можливості відчужити та розпоряджатися власним майном на власний розсуд, тому виникла потреба у виділенні належних йому на праві спільної часткової власності приміщень у самостійний об`єкт нерухомого майна для здійснення своїх господарських цілей. Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі часток з об`єкта нерухомого майна від 02.02.2022 встановлено, що за технічними показниками 31/1000 частина будівлі контори літери А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є відокремленою, має окремий вихід і може бути виділена в натурі. Виділення в натурі окремого приміщення VI, розмір частки якого складає 31/1000, від загальної площі будівлі контори літ. А-4, може бути здійснено без проведення будівельних робіт, в межах існуючої схеми розташування кімнат. Іншими співвласниками вказаної адміністративної будівлі літ.А-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1285663523101) є відповідачі по справі. Хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровані різні реєстраційні номери, однак вони належать одній адміністративної будівлі літ. А-4, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Майже всі співвласники надали згоду на поділ майна в натурі, окрім ОСОБА_2 , який наразі мешкає в Росії (точна адреса його проживання не відома), а за адресою розташування приміщення, що належить йому на праві власності, поштову кореспонденцію від його імені ніхто не отримує, тому не можливо укласти письмовий договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Адміністративна будівля літ. А-4 належала ВАТ «Запорізька меблева фабрика», яке було утворено внаслідок реорганізації Запорізького виробничого деревообробного об`єднання «Запоріждрев». Згідно Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 10.12.1981 №420/6, Запорізькому виробничому деревообробному об`єднанню «Запоріждрев» була відведена земельна ділянка по АДРЕСА_1 для будівництва меблевого цеху. Станом на теперішній час кадастровий номер земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не присвоєний. Оскільки у позивача відсутня можливість встановити контакт з одним із співвласників адміністративної будівлі літ. А-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_2 ), а тому немає можливості укласти з усіма співвласниками договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, ПП «Промобладнання» вимушене звернутись з відповідним позовом до суду, в якому просить виділити в натурі відповідно до його частки в адміністративній будівлі літ. А-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням права спільної часткової власності та визнанням права приватної власності на виділене в натурі майно.

Ухвалою суду від 13.05.2022 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

21.06.2022 представником Релігійної громади християн віри євангельської «АСАМБЛЕЯ БОЖА» Олєшко О.В. подано клопотання про вилучення організації зі складу відповідачів по справі, оскільки на підставі договору дарування від 26.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. громада передала належну на праві власності громаді частину об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , Об`єднанню церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області. В обґрунтування вказаного, до клопотання було надано відповідні письмові докази. (Т-1, а.с.67-74,106)

22.06.2022 ОСОБА_5 отримано копію позову з додатками (Т-1, а.с.105). Відзив на позов подано не було.

28.06.2022 представником позивача подано клопотання про витребування з архіву Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, матеріалів цивільної справи №827/1873/2012 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/5 частину будівлі літ.А-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , задля встановлення паспортних даних, РНОКПП та місця проживання ОСОБА_2 (Т-1,а.с.114)

Ухвалою від 01.07.2022 за участі представників позивача та Запорізького міського центру зайнятості, закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду, Релігійну громаду християн віри євангельської «АСАМБЛЕЯ БОЖА» вилучено зі складу співвідповідачів по справі, а відтак і з учасників справи. За клопотанням представника позивача від 28.06.2022 витребувано з архіву суду матеріали цивільної справи № 0827/1873/12.

01.07.2022 представником позивача Прудською А.О. подано заяву про розгляд справи без їх участі та про задоволення позову.

01.07.2022 та 09.12.2022 представником відповідача Запорізького міського центру зайнятості Пензевою Ю.А. подано заяву про розгляд справи без їх участі та про визнання позову. (Т-1, а.с.115,118, 246)

04.07.2022 відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без його участі та про визнання позову. Згідно поштового повідомлення, копію позову з додатками отримав 04.07.2022. (Т-1, а.с122,123)

04.07.2022 представником відповідача Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» єпископом А.П. Лисенком подано відзив на позов, у якому позовні вимоги визнали. Додатково у відзиві зазначено, що Об`єднання церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області не заперечує проти виділення позивачу в натурі належну останньому 31/1000 частину адміністративної будівлі А-4, розташованої за адресою АДРЕСА_1 зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна з одночасним припинення права спільної часткової власності позивача у зазначеній будівлі. Щодо розподілу судових витрат у відзиві зазначено, що враховуючи характер спірних відносин (фактично відсутності спору), позиції Об`єднання церков Християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області (визнання позову), відповідач вважає недоцільним та несправедливим покладення судових витрат на відповідача у разі задоволення позовних вимог та просить в цій частині не здійснювати розподіл судових витрат. (Т-1, а.с.77-101, 124-130) Згідно поштового повідомлення (Т-1, а.с.76) копію позову з додатками отримали 20.06.2022.

19.07.2022 ОСОБА_3 отримано копію позову з додатками (Т-1, а.с.162). Відзив на позов не надано.

10.08.2022 представником позивача подано заяву про відновлення підготовчого провадження для витребування додаткових доказів, що стосуються встановлення громадянства, місця реєстрації/проживання відповідача ОСОБА_2 (Т-1,а.с.177-178)

Ухвалою суду від 11.08.2022 за клопотанням представника позивача відновлено підготовче засідання по справі для витребування додаткових доказів. (Т-1, а.с.182-185)

12.08.2022 ОСОБА_4 отримано копію позову з додатками (Т-1, а.с.186). Відзив на позов не надано.

23.08.2022ТОВ «ДБС-Холдинг» отримано копію позову з додатками (Т-1, а.с.205). Відзив на позов не надано.

26.08.2022 на виконання ухвали суду від 11.08.2022, з Державної прикордонної служби України надійшов Лист №91-22703/0/15-22 від 24.08.2022, згідно якого надати витребувану судом інформацію не є можливим з причин відсутності певних реквізитів щодо особи. (Т-1, а.с.191-193). Поштою аналогічний лист надійшов до суду 02.09.2022. (Т-1, а.с.194-195).

20.09.2022 на виконання ухвали суду від 11.08.2022, з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації надійшов Лист №6.5-5309/6-22 від 09.09.2022. (Т-1, а.с.196-198)

Ухвалою від 04.10.2022 підготовче засідання відкладено та у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повторно витребувано документи з врахуванням рекомендацій, наданих у Листі від 24.08.2022.

21.10.2022 на виконання ухвали суду від 04.10.2022, з Державної прикордонної служби України надійшов Лист №91-30630/0/15-22 від 20.10.2022 (Т-1, а.с.214), згідно якого громадянин російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.12.2022 о 05.30 год. через пункт пропуску Гоптівка перетнув (пішохід) кордон України на «в`їзд» та 08.01.2021 о 00.38 год. через цей самий пункт пропуску перетнув (автомобілем НОМЕР_1 ) кордон України на «виїзд». Іншої інформації немає. (Т-1,а.с.214). Поштою аналогічний лист надійшов до суду 28.10.2022. (Т-1, а.с.218).

20.12.2022 представником позивача подано клопотання про направлення запиту до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою отримання роз`яснення щодо подальшого розгляду справи, оскільки відповідачем по справі є громадянин російської федерації ОСОБА_2 , місце реєстрації якого в Україні відсутнє, він виїхав за межі України і вручити йому копію позову з додатками не виявляється можливим з причин переривання будь-яких дипломатичних та інших відносин з російською федерацією, у зв`язку з її повномасштабним вторгненням на територію України, розпочатим 24.02.2022. (Т-2, а.с.15-16)

Ухвалою суду від 22.12.2022 за участі представника позивача ОСОБА_6 у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було витребувано надання роз`яснення щодо подальшого вирішення розгляду цивільної справи.

23.01.2023 на виконання вимог ухвали від 22.12.2023, Південним міжрегіональним управлінням юстиції (м. Одеса) було направлено Лист №1528/11.5-18 від 19.01.2023, відповідно до якого «на сьогодні Укрпоштою припинено доставку поштових відправлень до/з росії і білорусі. Згідно з повідомленням МЗС України через повномасштабну агресію росії шроти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано. Отже, вирішення питання щодо направлення до російської федерації доручення про вручення судових документів або встановлення адреси відповідача на території держави-агресора не вбачається можливим». (Т-2, а.с.40-43).

Представник позивача у судове засідання не з`явилася. 15.02.2023 надала заяву про відмову від частини заявлених позовних вимог, а саме в частині «зобов`язання державного реєстратора здійснити відповідну реєстрацію права власності», інші позовні вимоги залишити без змін. Також просила розгляд справи проводити без їх участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідачі ТОВ «ДБС-ХОЛДІНГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове не з`явилися. З заявою про відкладення розгляду справи, відзовом на позов та запереченнями до суду не зверталися.

Відповідачі ОСОБА_1 , Запорізький міський центру зайнятості, Релігійна організація «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі та про визнання позову.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи неодноразово викликаним у судове засідання шляхом направлення кореспонденції на адресу зазначену у позові та останню відому адресу його реєстрації, а також за допомогою розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України», в судове засідання не з`явився. З відзивом та запереченнями на позов, до суду не звертався.

Поштова кореспонденція поверталася з відміткою про невручення адресатові.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

При вирішенні питання подальшої можливості розгляду справи без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Як вбачається з положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому слід зазначити, що надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

З урахуванням зазначеного, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, суд під час розгляду справи здійснював всі можливі заходи з повідомлення відповідача ОСОБА_2 про наявність позову до нього та розгляд справи у суді.

Так, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , суд 22.02.2022 звернувся з відповідним запитом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (Т-1, а.с.25), згідно відповіді якого від 06.05.2022 (Т-1, а.с.39), відповідач з 18.06.2008 по 06.10.2020 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на теперішній час інформація щодо реєстрації його місця проживання в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя, відсутня.

Судом на ім`я ОСОБА_2 копія позову з додатками надсилалася за адресою місцезнаходження належного йому майна, а саме: АДРЕСА_1 . (Т-1, а.с.55-56, 112-113).

Крім того, з метою встановлення можливого місця реєстрації/проживання ОСОБА_2 суд звертався до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації і Державної прикордонної служби України.

Так, згідно Листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації №6.5-5309/6-22 від 09.09.2022, встановлено, що 01.12.2020 рішення УДМС України в Запорізькій області від 28.11.2018 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» громадянину російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано, ОСОБА_2 з 06.10.2020 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . За наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС в Донецькій області та УДМС в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження і територій, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон в установленому порядку не звертався. (Т-1, а.с.196-198)

Крім того, відповідно до Листа Державної прикордонної служби України №91-30630/0/15-22 від 20.10.2022 (Т-1, а.с.214), громадянин російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.12.2022 о 05.30 год. через пункт пропуску Гоптівка перетнув (пішохід) кордон України на «в`їзд» та 08.01.2021 о 00.38 год. через цей самий пункт пропуску перетнув (автомобілем НОМЕР_1 ) кордон України на «виїзд». Іншої інформації немає. (Т-1,а.с.214).

У зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, за зверненням Міністерства юстиції, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання Українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до статті 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон). 22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Так, Закон передбачає: зупинення діїКонвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних; сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь (стаття 1); вихід зКонвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників у взаємовідносинах яких зупиняється дія Договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України, дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено з 27.12.2022.

З дати зупинення дії Мінської конвенції: не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї; визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 ЦПК України; у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав; пред`явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України; до документів, виданих на території росії і білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією і білоруссю. Офіційні документи, видані в Україні, для використання в росії та білорусі підлягають засвідченню апостилем органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 27.05.2022 № 631); співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв`язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин).

Крім того, відповідно до частини другої статті 84 Мінської конвенції, кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п`ятирічного терміну її дії.

Згідно з нотою депозитарія Мінської конвенції та Протоколу до неї, Конвенція та Протокол припинять свою дію стосовно України 29 грудня 2023 року, з цього моменту Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.

Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

Так, Україна та російська федерація є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція про вручення).

Розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів роз`яснені особливості виконання Конвенції про вручення, а саме: згідно з пунктом 6.7 «суд надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму».

Водночас, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, будь-яке листування поштовим зв`язком наразі не здійснюється, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусі на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальний справах, та у галузі міжнародного приватного права, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.

На сьогоднішній день, АТ «Укрпоштою» припинено доставку поштових відправлень до/з росії та білорусі.

Згідно з повідомленням МЗС України, через повномасштабну агресію росії проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано, отже, вирішити питання щодо направлення до російської федерації доручення про вручення судових документів ОСОБА_2 або встановлення його місця реєстрації/проживання на території держави-агресора не вбачається можливим.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації, у відповідності до процесуальних норм, направлення судового доручення до компетентного іноземного суду для вручення йому копії позовної заяви з додатками, і з`ясування його думки з приводу пред`явленого позову, не вбачається можливим.

Згідно ч.ч.9,10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відповідно доп.3ч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.10 ст.187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Так, вся направлена на адресу місцезнаходження майна ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та на останню відому зареєстровану адресу проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) поштова кореспонденція, повернулася до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на фіційному веб-сайті судової влади України судом неодноразово розміщувалися оголошення про виклик ОСОБА_2 в судові засідання.

З огляду на вищевказане, судом було здійснено всі можливі спроби повідомлення ОСОБА_2 про наявність спору у суді, а також спроби виклику останнього для участі в судовому засіданні.

Разом з тим, положеннями ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідно до положень п.3 ч.8 та ст.11 ст.128 ЦПК України, ОСОБА_2 вважається повідомленим про розгляд вказаної справи належним чином, з заявою про відкладення розгляду справи, відзивом на позов та запереченнями на нього, до суду не звертався, а також представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про можливість ухвалення такого рішення.

До того ж, відповідач не позбавлений можливості подання заяви про перегляд заочного рішення, що передбачено ст. 284 ЦПК України, відповідно до якої заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, заяви про визнання позову, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами ст.ст.124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.2 ст.318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Порядок користування спільною частковою власністю визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На підставі ч.ч. 1,3,4 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдають істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.ст.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 Інструкції, розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

У відповідності до пунктів 54, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, проводиться за умови наявності технічної можливості такого виділу та можливості використання майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються, зокрема, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

Отже, суд при наявності порушеного права та вирішенні такого спору повинен встановлювати обставини технічної можливості виділу майна та можливості його використання як самостійного об`єкта цивільних відносин.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 17.07.2019 у справі № 750/2783/16-ц, правовий режим спільної часткової власності передбачає, що володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Пунктами 1.2, 3.10, 3.11 Інструкції передбачено, що виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна), який готує суб`єкт господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 6, 7 постанови від 04.10.1991 №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Судом встановлено,що Приватному підприємству «Промобладнання» на праві спільної часткової власності належить 31/1000 (тридцять одна тисячна) частина адміністративної будівлі (контори) літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу вказаної частки нерухомого майна входять кімнати основного призначення, що розташовані в приміщенні підвалу: №15, площею 74,6 кв.м. та №16, площею 27,6 кв.м (разом площа становить 102,2 кв.м).

Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 294710059 від 14.01.2022 та Актом №1. (Т-1, а.с.7-8,10)

Згідно вказаної довідки, іншими співвласниками адміністративної будівлі (контори) літ.А-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1285663523101 (номер об`єкта в РПВН 918819), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) є відповідачі: ОСОБА_1 (належить 21/1000 частини); Запорізький міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 20482573, належить 1/5 частини); Об`єднання церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області (код ЄДРПОУ 25219314, належить 13/500 частини).

Крім того,відповідно доІнформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№ 294709495від 14.01.2022,співвласниками адміністративноїбудівлі літ.А-4(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:918818, що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 )є: ОСОБА_4 (належить17/1000частини);Релігійна громадахристиян віриєвангельської ум.Запоріжжі «АсамблеяБожа» (належить13/500частини); ОСОБА_3 (належить79/5000частини); ОСОБА_5 (належить253/2500частини);Товариство зобмеженою відповідальністю«ДБС-Холдінг»(належить249/1000частини); ОСОБА_1 (належить 57/1000 частини) та ОСОБА_2 (належить 1/5 частини). (Т-1, а.с.5-6)

Не дивлячись на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровані різні реєстраційні номери вказаного об`єкту нерухомості (будівля Літ.А-4), однак вони належать одній адміністративної будівлі літ. А-4, площею 3306,2 кв.м, розташованій на земельній ділянці площею 34567 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідкою з ДРРП на нерухоме майно № 294710059 від 14.01.2022, належні 31/1000 частин нерухомого майно, площею 170,1 кв.м, що належать ПП «Промоблажнання» складаються з: кімнати АДРЕСА_3 , площею 74,6 кв.м.; кімнати №16 - площею 27,6 кв.м.; кладової №17, площею 12,7 кв.м; кімнати №29, площею 17,6 кв.м; кімнати АДРЕСА_4 , площею 21,2 кв.м. (Т-1, а.с.7, зворот).

З пояснень представника позивача, не спростованих відповідачами, вказані приміщення використовуються ПП «Промобладнання» з метою ведення підприємницької діяльності. Наразі Позивач позбавлений можливості відчужити та розпоряджатися власним майном на власний розсуд, тому виникла потреба у виділенні належних на праві спільної часткової власності приміщень у самостійний об`єкт нерухомого майна для здійснення своїх господарських цілей.

На підставі Договору дарування частки нерухомого майна, посвідченого 26.06.2017 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Юлією Миколаївною (зареєстровано в реєстрі за №1845), Релігійна громада християн віри євангельської «Асамблея Божа» (код ЄДРПОУ 25919678) безоплатно передала у власність Об`єднанню церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області (код ЄДРПОУ 25219314) належні їй на праві приватної спільної часткової власності 13/500 частин будівлі контори Літ. А-4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . зазначене нерухоме майно, частка у якому відчужена, загальною площею 625,2 кв.м. До складу відчуженого майна увійшли: кімната №87, площею 74,9 кв.м, кімната №88, площею 12,2 кв.м.,(загальна площа 87,1 кв.м). (Т-1, а.с.71-73)

Вказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 90593396 від 26.06.2017. (Т-1, а.с.74)

З вказаного вище Договору дарування від 26.06.2017 та долучених до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» вбачається, що Об`єднанню церков християн віри євангельської п`ятидесятників Запорізької області та Релігійна організація «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської» є однією юридичною особою. (Т-1, а.с.71-73, 79-101)

30.04.2021 з метою оформлення правовстановлюючих документів, ПП «Промобладнаення» в особі директора ОСОБА_7 звернулося до Міжрайонного управління у Запорізькій області та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з запитом щодо правового статусу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій розташований об`єкт нерухомості Літ. А-4, надавши відповідну схему розташування земельної ділянки та об`єктів нерухомості на ній.

Листом № 28-8-0.18-401/117/21 від 13.05.2021, В.о. начальника управління ОСОБА_8 повідомила, що відповідно до наданої схеми місця розташування земельної ділянки станом на 31.12.2012 за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована, правовстановлюючі документи та кадастровий номер на земельну ділянку відсутні. За даними Державного земельного кадастру станом на 11.05.2021 межа вищевказаної земельної ділянки не сформована та не зареєстрована. (Т-1, а.с.17)

20.05.2021 з метою оформлення права приватної власності та отримання відповідних правовстановлюючих документів ПП «Промобладнаення» в особі директора ОСОБА_7 звернулося до співвласників нежилого приміщення Літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з пропозицією щодо поділу вказаного об`єкту нерухомого майна в натурі та здійснення розрахунку часток нерухомого майна, що належить їм на праві спільної часткової власності. (Т-1, а.с. 18, зворот, 19-21 зі зворотами)

Згідно Листа Запорізького міського центру зайнятості №1523/09-12 від 27.05.2021, установа як співвласник 1/5 частини адміністративної будівлі Літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 не заперечувала проти дій ПП «Промобладнаення» щодо отримання відповідних правовстановлюючих документів. (Т-1, а.с.18)

З метою здійснення технічної інвентаризації та надання висновку про технічну можливість виділу в натурі належної на праві власності частки з об`єкта нерухомого майна (будівля контори Літ. А-4 по АДРЕСА_1 ), що перебуває у його власності, ПП «Промобладнання» звернулося до експертної установи ПП «Добриньком».

Так, згідно Акту №1 розрахунку частини частки будівлі контори Літ.А-4 по АДРЕСА_1 від 02.02.2022, вбачається, що ПП «Промобладнання» на підставі Договору міни №173 від 20.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. було власником 52/1000 частин будівлі контори літера А-4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1285663523101), загальною площею 3280,9 кв.м. (адміністративна будівля літера А-4, за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 918818). До складу майна входили кімнати основного призначення, які розташовані у підвалі, а саме: №15, площею 74,6 кв.м. та №16, площею 27,6 кв.м; №17, площею 12,7 кв.м; №29, площею 17,6 кв.м: №30, площею 16,4 кв.м; № 31, площею 21,2 кв.м (разом площа становила 170,1 кв.м). (Т-1, а.с.10,зворот)

В подальшому, на підставі Договору купівлі-продажу №406 від 18.05.2021, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О.Г., ПП «Промобладнання» відчужило належні йому 21/1000 частини вищевказаного майна, до складу якого увійшли кімнати основного призначення, розташовані у підвалі будівлі контори літера А-4 по АДРЕСА_1 : №17, площею 12,7 кв.м; №29, площею 17,6 кв.м: №30, площею 16,4 кв.м; № 31, площею 21,2 кв.м (загальна площа склала 67,9 кв.м).

На час складання акту, ПП «Промобладнання» на праві спільної частквою власності належало 31/1000 частин адміністративної будівлі Літ.А-4, за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких увійшли наступні кімнати основного призначення, що розташовані у приміщенні підвалу: №15, площею 74,6 кв.м. та №16, площею 27,6 кв.м (разом площа становить 102,2 кв.м).

Вказаним Актом №1 від 02.02.2022 встановлено, що розмір належної позивачу частки (31/1000) у спільному майні складає 102,2 кв.м.

Згідно висновку, щодо технічної можливості виділу в натурі часток з об`єкту нерухомого майна «02/02-22 від 02.02.2022, складеного експертною установо ПП «Добриньком», 31/1000 часток будівлі контори Літ.А-4 ( АДРЕСА_1 ), що складається з кімнат основого призначення, розташованих у приміщенняі підвалу, а саме: №15 кімната, площею 74,6 кв.м; №16 кімната, площею 27,6 кв.м.; площа частки становить 102,2 кв.м., пойменована в подальшому як «Приміщення VI», вартість якого становить 67221,35 гривню. Право власності (користування) земельною ділянкою: відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, становлених для попереднього власника (землекористувача). За технічними показниками 31/1000 часток будівлі Літ. А-4 є відокремленою, має окремий вихід і може бути виділена в натурі. Виділення в натурі окремого приміщення VI, розмір частки якого складає 31/1000, від загальної площі будівлі контори літ. А-4, здійснено без проведення будівельних робіт, в межах існуючої схеми розташування кімнат. (Т-1, а.с.9, зворот)

Положенням ст. 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною 3 ст. 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. При цьому, право спільної власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної часткової власності, а для інших учасників правовідносини спільної часткової власності зберігаються. (постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13).

Як роз`яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 №20, судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання нерухомого майна в ізольовані приміщення, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, а також постанові від 23.01.2019 у справі № 757/24164/17-ц.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

15.02.2023представником позивачаподано заявупро відмовувід частинизаявлених позовнихвимог,а саме в частині «зобов`язання державного реєстратора здійснити відповідну реєстрацію права власності», інші позовні вимоги просила залишити без змін.

Так, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви та прийняти відмову позивача від позовних вимог у частині зобов`язання державного реєстратора здійснити відповідну реєстрацію права власності.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Ретельно вивчивши матеріли справи, оцінивши у сукупності надані в обґрунтування позову письмові докази, а також оскільки відповідачами в процесі розгляду справи не надано заперечень проти позовних вимог, а вищевказані висновки експерта не спростовані та узгоджуються з приписами ст.364 ЦК України щодо права і можливості співвласника на виділ у натурі у самостійні об`єкти нерухомого майна, суд приходить до вмотивованого висновку, що позовні вимоги є доведеними, законними, а відтак підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, але, оскільки представником позивача не заявлена вимога про стягнення з відповідачів на користь ПП «Промобладнання» судових витрат, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Виділити в натурі Приватному підприємству «Промобладнання» із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні йому 31/1000 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,2 кв.м, що складається з приміщень: кімнати №15 - площею 74,6 кв.м.; кімнати №16 - площею 27,6 кв.м.

Припинити Приватномупідприємству «Промобладнання»право спільноїчасткової власностіна належні йому 31/1000 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за Приватним підприємством «Промобладнання» право власності на виділені в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), що є єдиним цілим об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,2 кв.м, що складаються з приміщень: кімнати №15 - площею 74,6 кв.м.; кімнати №16 - площею 27,6 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство «ПРОМОБЛАДНАННЯ», місцезнаходження: вул. Кругова, буд.165, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 30693980.

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБС-ХОЛДІНГ», місцезнаходження (юридична адреса): вул. Багговутівська, буд.8/10, м. Київ, 04107, ЄДРПОУ 33175085; місцезнаходження (фактична адреса): м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.63, к.208.

Запорізький міський центр зайнятості, місцезнаходження: вул. Рекордна, буд.16-Б, м. Запоріжжя, 69037, ЄДРПОУ 20482573.

Релігійна організація «Запорізьке обласне об`єднання української церкви християн віри євангельської», місцезнаходження: вул. Фінальна, буд.18, м. Запоріжжя, 69106, ЄДРПОУ 25219314.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: Н.С. Звєздова