Постанова

від 01.03.2023 по справі 308/7008/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7008/22

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 березня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

за участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХАЙТЕК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради Закарпатської області, про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року, постановлену суддею Голяною О. В.,

у с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХАЙТЕК» (далі ТОВ «БІОХАЙТЕК», товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради Закарпатської області, про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтував тим, що 10 липня 2014 року ним було укладено безстроковий трудовий договір із ТОВ «БІОХАЙТЕК» на виконання роботи по сумісництву на посаді генерального директора, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 16.06.2014. При цьому запис у трудовій книжці щодо цієї його роботи за сумісництвом є відсутнім, однак відомості про нього як керівника даного товариства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначав, що після перенесення у січні 2021 року коронавірусної хвороби отримав фізіологічні ускладнення здоров`я, у зв`язку з чим не може надалі виконувати свої трудові обов`язки за вказаним трудовим договором.

У вересні 2021 року та квітні 2022 року від письмово звертався до учасників ТОВ «БІОХАЙТЕК» щодо вирішення на загальних зборах учасників товариства питання про звільнення його з посади із подальшим унесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак збори учасників цього товариства так і не відбулися.

Зважаючи на таку бездіяльність відповідача, яка порушує його трудові права, просив суд припинити його трудові відносини з ТОВ «БІОХАЙТЕК» на посаді генерального директора та зобов`язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Ужгородської міської ради Закарпатської області внести відповідний запис про припинення його трудових відносин з цим товариством до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 з підстави неможливості його розгляду в порядку цивільного судочинства з одночасним роз`ясненням заявнику його права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із цією ухвалою судді позивач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу внаслідок її незаконності та необґрунтованості через порушення суддею норм матеріального і процесуального права та без установлення дійсних підстав припинення його трудових відносин із відповідачем.

Скарга загалом мотивована тими же доводами, які наведені в позовній заяві, а також тим, що суддею місцевого суду належним чином не враховано того, що він хоч і є членом виконавчого органу товариства (дирекції), проте дані спірні правовідносини є трудовими, тобто стосуються розірвання безстрокового трудового договору з його ініціативи як працівника на підставі ст. 38 КЗпП України.

Зазначав і про неврахування суддею положень ст. 20 ГПК України щодо не підсудності господарським судам трудових спорів, а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.

Посилаючись на наведені вище обставини просив оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач і третя особа не скористалися.

У судовому засіданні представниця позивача (апелянта) ОСОБА_1 адвокатеса Майстренко Н.М. апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав наведених у ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці позивача (апелянта) ОСОБА_1 адвокатеси Майстренко Н.М., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_1 просив, зокрема припинити його трудові відносини на посаді як генерального директора відповідача ТОВ «БІОХАЙТЕК».

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, передбачені в ч. 1 ст. 19 ЦПК України, тобто суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З наведеного можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, окрім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне і, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізичнаособа).

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 ст. 97 ЦК України).

У частині першій ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Водночас у ч. 3 цієї ж статті констатовано, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 3КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпПУ, а у ст. 99 ЦК України, а відтак не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК Україниє дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу в будь-який час із будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з правильністю висновків судді місцевого суду, що даний позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки не спростовують правильність і обґрунтованість висновків судді суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскаржена ухвала судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування і передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 496,20 грн (а.с.65) слід покласти на нього.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 березня 2023 року.

Суддя-доповідачка

Судді