Ухвала

від 09.03.2023 по справі 396/407/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/407/23

Провадження № 2-з/396/7/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 року м.Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Тодеріци К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новоукраїнка в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заяву керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Головне управління Держегеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «МАЛЯРЕНКО О.Ю.» про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

08 березня 2023 року Новоукраїнською окружною прокуратурою Кіровоградської області до суду подано позов в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Головне управління Держегеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про забезпечення позову.

08 березня 2023 року керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Головне управління Держегеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1,9492 га, кадастровий номер 3524010100:02:002:1999, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території міста Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Підставою позову є те, що порушено ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використані ОСОБА_1 земельної ділянки, виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Прокурор вказує, що ОСОБА_1 , котра є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1201, виданого 02.08.2019 року, набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3524010100:02:002:1999 площею 1,9492 га, яка знаходиться на території міста Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.

Водночас, передача вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 , на думку прокурора, відбулась з порушенням вищевказаних норм законодавства, оскільки суб`єктом права власності на землю згідно із ст. 80 Земельного кодексу України визначеного громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Прокурор вважає, що, враховуючи те, що спірна земельна ділянка на даний час знаходиться у власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 з порушенням вищевказаних норм, є підстави для забезпечення даного позову, оскільки існує можливість її відчуження третім особам, зміни конфігурації (об"єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Така процедура передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Прокурор зазначає, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час вона без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи викладене, а також те, що спірна земельна ділянка, на думку позивача, незаконно перебуває у власності громадянина російської федерації в порушення вищенаведених норм, на даний час у держави, в особі Головного управління Держегеокадастру у Кіровоградській області виникло право на конфіскацію земельної ділянки у власність держави та подальшого розпорядження нею.

На підставі наведеного, з метою забезпечення виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі, керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави вважає за необхідне вжити інших видів заходів забезпечення позову.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Відповідно до положень статей 150, 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, крім іншого, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, інші відомості, потрібні для забезпечення позову У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та не встановлюється наперед результат розгляду справи по суті позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається зі змісту заяви, є підстави вважати, що земельна ділянка передана громадянину російської федерації ОСОБА_1 та незаконно перебуває у його власності, оскільки він упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не виконав обов`язку по її відчуженню.

Прокуратурою встановлено, що 02 серпня 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3524010100:02:002:1999 площею 1,9492 га зареєстроване ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраціний номер об`єкта нерухомого майна: 741299935240). Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 25.04.2018 вищевказана земельна ділянка перебуває у користуванні фермерського господарства « ОСОБА_2 ». Державну реєстрацію іншого речового права (емфітевзису) здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2018. Емфітевтичне право встановлено строком на 15 років.

Разом із цим, керівником Новоукраїнської окружної прокуратури виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земеьного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, прокурор вважає, що оскільки ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Враховуючи викладене, а також те, що є підстави вважати, що спірна земельна ділянка незаконно перебуває у власності ОСОБА_1 яка упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не виконала обов`язків по її відчуженню, тому у даній справі вжиття заходів забезпечення позову керівника Новоукраїнської окружної прокуратури є виправданим цивільно-процесуальним заходом.

Наведене відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року за результатами розгляду справи № 587/225/18, який на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен, зокрема, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із заявою, позовним вимогам. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суддя приходить до висновку, що заява керівника Новоукраїнської окружної прокуратури містить належне обґрунтування необхідності застосування саме таких видів забезпечення позову як заборона розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3524010100:02:002:1999 з іншими земельними ділянками.

Тому, з метою недопущення можливих порушень прав інших осіб, суд вважає, що заяву керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає: Головне управління Держегеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «МАЛЯРЕНКО О.Ю.» про забезпечення позову слід задовольнити, накласти арешт на земельну ділянку площею 1,9492 га, кадастровий номер 3524010100:02:002:1999, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території міста Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Такий вид забезпечення позову не порушує права користувача відповідної земельної ділянки та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Застосовуючи даний цивільно-правовий захід, суд виходить зі змісту заяви керівника Новоукраїнської окружної прокуратури та принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст. 13 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157, 247 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає: Головне управління Держегеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «МАЛЯРЕНКО О.Ю.» про забезпечення позову, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,9492 га, кадастровий номер 3524010100:02:002:1999, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території міста Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської областіУхвала підлягає до негайного виконання.

Копію ухвали направити позивачу для виконання шляхом звернення до державного реєстратората відповідачудля відома.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. С. Цесельська