Рішення

від 09.03.2023 по справі 378/8/23

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/8/23

Провадження № 2/378/35/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Селянське фермерське господарство «Фламінго», про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася керівник Обухівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті в інтересах Ставищенської селищноїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті до ОСОБА_1 з посиланням на те, що Обухівською окружною прокуратурою за результатами здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12022116230000108 від 11.02.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України встановлено, що ОСОБА_2 , являючись головою СФГ «Фламінго», з метою отримання даним суб`єктом господарювання права подальшого користування земельною ділянкою кадастровий номер: 3224282400:01:009:0007, розташованої на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, вирішив її розпаювати. Не пізніше 26.02.2003р., у графі заяви «підпис», ОСОБА_2 підробив особисто підпис від імені ОСОБА_1 . Дані дії створили видимість відповідності до закону оформленої ним заяви. В подальшому, ОСОБА_2 , маючи підроблену ним заяву від імені ОСОБА_1 на вступ до СФГ «Фламінго», переслідуючи мету безпідставного отримання у користування, а в подальшому власність, земельної ділянки кадастровий номер: 3224282400:01:009:0007, звернувся до Ставищенської районної державної адміністрації щодо реєстрації змін внесених до статуту СФГ «Фламінго», згідно яких ОСОБА_2 включив до членів господарства 16 осіб, зокрема і ОСОБА_1 , на підставі чого державний реєстратор 14.03.2005р., який не був обізнаний щодо протиправних дій ОСОБА_2 , вніс відповідні зміни до статуту №1 СФГ «Фламінго», щодо включення 16 осіб, зокрема ОСОБА_1 до членів вказаного господарства. ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_1 не писав будь-яких заяв про вступ до членів СФГ «Фламінго» і фактично перебував у його складі незаконно, підробив особисто підпис від імені ОСОБА_1 , шляхом його імітування та наслідування, у колективній заяві «Про згоду на виділення земельних часток (паїв)» в графі «№ земельної ділянки 0005», яка міститься на 27 аркуші проекту приватизації земельних часток (паїв), згідно проекту поділу земель селянського (фермерського) господарства, на підставі якої було видано розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 522 від 15.11.2005 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам СФГ «Фламінго» на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району». На підставі вказаного розпорядження затверджено технічну документацію із складання проекту приватизації земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки членам СФГ «Фламінго», в тому числі ОСОБА_1 , за рахунок земель сільськогосподарського призначення, якою фактично передано у постійне користування господарства та членам СФГ «Фламінго» у приватну власність безоплатно земельну ділянку та видано державний акт, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на землю та на право постійного користування землею №010634901617, на право власності на землю за рахунок земель сільськогосподарською призначення на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2022р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито. Вказане рішення набрало законної сили та не оскаржувалось. 01.03.2016р. від імені ОСОБА_1 та СФГ «Фламінго» в особі Мерзлюка М.Г. укладеного договір б/н оренди земельної ділянки загальною площею 2,8980 га, кадастровий номер: 3224282400:01:009:0007, строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому кадастровий номер земельної ділянки: 3224282400:01:009:0007 змінено на номер: 3224282400:02:005:0095 у зв`язку з зміною номеру зони, кварталу та номеру земельної ділянки в індексно-кадастровій карті, про що державним реєстратором Ставищенської районної державної адміністрації Кучмою Ю.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32506701 від 23.11.2016р.. На даний час ОСОБА_1 залишається власником земельної ділянки площею 2,8980 га з кадастровим номером: 3224282400:02:005:0095, а вказана земельна ділянка продовжує перебувати в оренді СФГ «Фламінго». Рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку має бути скасовано в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав відповідача на оспорювану земельну ділянку, право власності на неї належить державі в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, а тому її слід витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь селищної ради. Таким чином, дана позовна заява, безумовно становить суспільний інтерес.

Позивач просить суд визнати недійсним розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №522 від 15.11.2005 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,8980 га; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №32506701 від 23.11.2016 стосовно права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224282400:02:005:0095 площею 2,8980 га; витребувати на користь держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області земельну ділянку площею 2,8980 га з кадастровим номером 3224282400:02:005:0095 з незаконного володіння ОСОБА_1 , стягнути з відповідача судовий збір.

До суду від Обухівської окружної прокуратури надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, позовні вимоги прокуратура підтримує та просить їх задовольнити (а. с. 110).

До суду від Ставищенської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника за наявними матеріалами, селищна рада просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 100).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, до суду подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути без його участі, враховуючи його похилий вік, вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими. Додатково в заяві зазначив, що про всі маніпуляції з його прізвищем щодо приватизації спірної земельної ділянки йому нічого відомо не було, а про все він дізнався після того як отримав та прочитав ухвалу суду про відкриття позовного провадження (а. с. 97-98).

Від третьої особи СФГ «Фламінго» головою даного господарства ОСОБА_2 до суду подано письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог він не заперечує (а. с. 101).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням Ставищенської райдержадміністрації №522 від 15.11.2005 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок членам СФГ «Фламінго» на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району» затверджено технічну документацію із складання проекту приватизації земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки членам ФГ «Фламінго», за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ФГ «Фламінго», для ведення фермерського господарства на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району. Передано у приватну власність безоплатно земельні ділянки та видано державні акти, зокрема і відповідачу серії ЯГ №184980, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010634901617, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області (а. с. 25-26).

01.03.2016р. від імені ОСОБА_1 та СФГ «Фламінго» в особі ОСОБА_3 укладеного договір б/н оренди земельної ділянки загальною площею 2,8980 га, кадастровий номер: 3224282400:01:009:0007, строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому кадастровий номер земельної ділянки: 3224282400:01:009:0007 змінено на номер: 3224282400:02:005:0095 у зв`язку з зміною номеру зони, кварталу та номеру земельної ділянки в індексно-кадастровій карті, про що державним реєстратором Ставищенської районної державної адміністрації Кучмою Ю.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32506701 від 23.11.2016р. (а. с. 27-30, 34-38).

Відповідно до довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 05.01.2022р. за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (інтернет портал відкритих даних), ціна за 1 га ріллі становить 26531,00 грн.. Вартість спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282400:02:005:0095, площею 2,8980 га складає 76886,84 грн. (а. с. 31-33).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 19.07.2022 року по справі (ЄУН: 378/321/22, провадження №1-кп/378/40/22), ОСОБА_2 звільнено відкримінальної відповідальностіза вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК Українина підставіп.2ч.1ст.49КК Україниу зв`язкуіз закінченнямстроків давності,кримінальне провадженнязакрито.Вказана ухваласуду набралазаконної сили27.07.2022року(а. с. 73-74).

За викладеною на письмовий запит Обухівської окружної прокуратури в листі Ставищенської селищної ради №03-06/1652 від 14.11.2022р. інформацією вбачається, що селищна рада не вживала заходів до повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула із власності держави, в зв`язку з відсутністю необхідних для цього матеріалів по справі. Ставищенська селищна рада просить прокуратуру вирішити питання про вжиття заходів прокурорського реагування з метою повернення земельної ділянки до власності територіальної громади (а. с. 39-43).

Обухівською окружною прокуратурою направлено письмове повідомлення Ставищенській селищній раді про намір звернутися в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради з позовом до суду про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння (а. с. 44).

Згідно ізст.ст.4ч.1;5ч.1ЦПК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноіз ч.1,2ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 14 Основного Закону вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В частині 1 ст. 118 ЗК України зазначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4. ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

За ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

За визначеннями, наведеними у статті 2Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових правна нерухоме майно;заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Набуттявідповідачем прававласності наспірну земельнуділянку тадержавна реєстраціяцього правастали можливимив результатіпідробки документів,що вбачаєтьсяіз змістуухвали Ставищенськогорайонного судувід19.07.2022 року (а. с. 73-74).

Відповідно доч.6ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Набуття відповідачемправа власностіна спірнуземельну ділянкута державнареєстрація цьогоправа безналежної правовоїпідстави тягнеза собоювизнання рішенняпро передачуу приватнувласність такоїземельної ділянкинедійсним,скасування рішенняпро державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

ВП ВС у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 вказала, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку державі та для її витребування.

Вищевикладені порушення Конституції та Законів України у сфері земельних відносин та порушення принципів земельного законодавства, закріплених у ст. 5 ЗК України, у відповідності до ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дають вмотивовані підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Згідноіз ст.23ЗаконуУкраїни «Пропрокуратуру» прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповіднодо ч.3-5ст.56ЦПК Україниу визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою,бере участьу розглядісправ зайого позовами,а такожможе вступитиза своєюініціативою усправу,провадження уякій відкритоза позовоміншої особи,до початкурозгляду справипо суті,подає апеляційну,касаційну скаргу,заяву проперегляд судовогорішення занововиявленими абовиключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Встановлено, що Обухівською окружною прокуратурою направлено письмове повідомлення Ставищенській селищній раді про намір звернутися в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради з позовом до суду про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння (а. с. 44).

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 р. поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Пункт 4 вказаного рішення Конституційного Суду України передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваного розпорядження суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом Українивід 17.07.1997р.№475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст.10ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «Еast/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. В даному випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Пунктом 24 Прикінцевих та Перехідних положень до Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

«Суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння громадян є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну чи комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі ст. 387 ЦК України, в зв`язку з порушенням норм КК України, які потягли за собою порушення норм ЗК України та інших законів України, що пов`язані із земельними відносинами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007р. у справі «Hamer проти Бельгії» вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Враховуючи,що Ставищенськоюселищною радоюне вжитозаходів щодоусунення порушеньзаконодавства всфері земельнихвідносин,а цебезумовно становитьвагомий суспільнийінтерес,відтак прокурорзвернувся досуду вінтересах державив особі Ставищенської селищноїради обґрунтовано. Звернення до суду з вказаним позовом по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.3018 у справі 368/1158/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до суду в інтересах держави обґрунтовано.

Докази, які зібрані позивачем по справі на підтвердження своїх позовних вимог і досліджені в судовому засіданні, є належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою, доповнюють один одного та в цілому відповідають фактичним обставинам справи, відтак суд їх приймає.

Отже, суд вважає, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на спірну земельну ділянку від держави неправомірно та вказане право у останнього на законних підставах не виникло.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідачу - фізичній особі незаконно, суд дійшов висновку, що розпорядження Ставищенськоїрайонної державноїадміністрації №522від 15.11.2005рокувцій частиніприйнято неправомірноі єнедійсним.В силуположень п.г)ч.3ст.152ЗК Українита ст.387ЦК Українирішення органувиконавчої владипро передачуу приватнувласність спірноїземельної ділянкислід визнатинедійсним,така земельнаділянка маєбути витребувана на користь Ставищенської селищної ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , що тягне за собою скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно копії платіжного доручення №2769 від 26 грудня 2022 року Київською обласною прокуратурою по справі сплачено судовий збір в розмірі 7443 грн. (а. с. 1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Київської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір в сумі 7443 грн..

Керуючись ст. ст. 6, 8, 13, 14, 19, 1311,143Конституції України,ст.ст.1,3,11,15,16,167,182,317,319,321,334,373,378,387,1212ЦК України,ст.ст. 3,5,21,78,80,81,83,84,116,118,121,122,125,126,140,152,188 ЗК України, ст., ст. 2, 3, 4, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року№ 1952-IV ст.23Закону України"Пропрокуратуру",ст.ст.4,5,10,13,12,56,76-81,82,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов керівника Обухівськоїокружної прокуратуриКиївської областізадовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №522 від 15.11.2005 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,8980 га.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №32506701 від 23.11.2016 року стосовно права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224282400:02:005:0095, площею 2,8980 га.

Витребувати на користь держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області земельну ділянку, площею 2,8980 га, з кадастровим номером: 3224282400:02:005:0095 з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Л. Українки, 27/2, отримувач: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UА028201720343190001000015641) судовий збір в сумі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко