Рішення

від 31.10.2019 по справі 494/21/19

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

31.10.2019

Справа № 494/21/19

Провадження № 2/494/260/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р. м. Березівка

Березівський районни суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Лебединського С.Й,

за участю секретаря судових засідань Авдєєвої С.В.,

в присутності позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Чеське» «Про визнання права власності на майно», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувшись до суду із даним позовом просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю:

«корівник», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1138,4 кв.м.;

«свинарник», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 730 кв.м..

На обґрунтування поданого позову позивач вказував, що в період 2001-2010 р. було розпайоване майно колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», а також майно колективного сільськогосподарського підприємства «Чеське», що розташовувалися в с. МихайлоОлександрівка і Веселинівка Березівського району Одеської області, між членами даного підприємства відповідно до їх трудового вкладу в створення майнового комплексу данних господарств. Таким чином між пайовиками було вирішено в рахунок вартості майна пайового фонду та відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) виділити нежитлові будівлі:

«корівник», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1138,4 кв.м.;

«свинарник», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 730 кв.м..

Далі він викупив у односельців майнові сертифікати по договорам купівлі продажу, що були зареєстровані у МихайлоОлександрівській сільській раді Березівського району Одеської області. На теперішній час він не може підключити придані будівлі до електропостачання так як не має правовстановлюючого документу. Також, він не може зареєструвати придбане ним нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За таких обставин він був вимушений звернутися до суду для захисту його невизнаних прав.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтвердив у повному обсязі, просив їх задовольнити на підставах викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 10 червня 2013 р. уклав договори купівлі-продажу майнових сертифікатів з власниками майнових паїв, які були зареєстровані у Михайло-Олександрівській сільській раді Березівського району Одеської області і гроші по яким, в розмірі номінальної вартості, що вказана у сертифікаті, були передані продавцям, а саме:

Договір №16 із ОСОБА_3 , майновий сертифікат МЗВ №31 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 2485 гривень;

Договір №18 із ОСОБА_4 , майновий сертифікат МЗА №30 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 2991 гривень;

Договір №16 із ОСОБА_5 , майновий сертифікат МПЛ №19 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 2796 гривень;

Договір №24 із ОСОБА_6 , майновий сертифікат МЗА №30 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 2991 гривень;

Договір №22 із ОСОБА_7 , майновий сертифікат МПЄ №18 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 1175 гривень;

Договір №21 із ОСОБА_8 , майновий сертифікат МСМ №48 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 2579 гривень;

Договор №17 із ОСОБА_9 , майновий сертифікат МСВ №56 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 1427 гривень;

Договір без № із ОСОБА_10 , майновий сертифікат МШГ №59 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 542 гривні;

Договір №22 із ОСОБА_11 , майновий сертифікат МПО №77 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 1789 гривень;

Договір без № із ОСОБА_12 , майновий сертифікат МПЄ №78 від 10 грудня 2001 р., номінальна вартість 66 гривень;

Договір №27 із ОСОБА_13 , майновий сертифікат МБГ №319 від 06 лютого 2002 р., номінальна вартість 549 гривень;

Договір №26 із ОСОБА_14 , майновий сертифікат МБВ №225 від 28 серпня 2001 р., номінальна вартість 2440 гривень;

Договір №29 із ОСОБА_15 , майновий сертифікат МДЄ №255 від 28 серпня 2001 р., номінальна вартість 422 гривні;

Договір №28 із ОСОБА_16 , майновий сертифікат МОД №167 від 28 серпня 2001 р., номінальна вартість 1 187 гривень;

Договір №30 із ОСОБА_17 , майновий сертифікат МБГ №56 від 28 серпня 2001 р., номінальна вартість 1 124 гривні.

У той же день 10 червня 2013 р. на підставі акту прийомупередачі №1 директором ПП «Чеське» позивачу було передане в рахунок майнових паїв, згідно укладених договорів з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 «свинарник», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 730 кв.м..

Далі позивачем ОСОБА_1 було укладено наступні договори:

10 червня 2013 р. договір №20 на придбання майнового сертифікату МКЛ №32 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 1902 гривні із ОСОБА_18 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЯГ №33 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 905 гривень із ОСОБА_19 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЯГ №367 від 30 грудня 2008 р. номінальною вартістю 872 гривень із ОСОБА_19 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МШВ №22 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 605 гривень із ОСОБА_20 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЗЛ №10 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 1 089 гривень із ОСОБА_21 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МГЯ №32 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 1857 гривень із ОСОБА_22 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МГГ №36 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 1857 гривень із ОСОБА_23 ;

10 жовтня 2012 р. договір без №. на придбання майнового сертифікату МЯЛ №10 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 1 217 гривень із ОСОБА_24 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МГВ №65 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 542 гривні із ОСОБА_25 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МГМ №71 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 2633 гривні із ОСОБА_26 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату ММБ №80 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 214 гривень із ОСОБА_27 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЄЛ №108 від 10 грудня 2001 р. номінальною вартістю 25 гривень із ОСОБА_28 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЯС №368 від 30 грудня 2008 р. номінальною вартістю 1168 гривень із ОСОБА_29 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МГВ №371 від 17 травня 2010 р. номінальною вартістю 2427 гривень із ОСОБА_30 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЦІ №60 від 28 серпня 2001 р. номінальною вартістю 152 гривні із ОСОБА_31 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МЯЮ №369 від 30 грудня 2008 р. номінальною вартістю 1168 гривень із ОСОБА_32 ;

10 жовтня 2012 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МПА №354 від 14 липня 2006 р. номінальною вартістю 1496 гривень із ОСОБА_33 ;

10 червня 2013 р. договір без № на придбання майнового сертифікату МБТ №366 від 26 листопада 2008 р. номінальною вартістю 542 гривні із ОСОБА_34 .

Всі договори із вищевказаними власниками майнових сертифікатів були зареєстровані у Михайло-Олександрівській сільській раді Березівського району Одеської області.

У той же день 10 червня 2013 р. на підставі акту прийомупередачі №2 директором ПП «Чеське» позивачу було передане в рахунок майнових паїв, згідно укладених договорів з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , «корівник», який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1138,4 кв.м..

Також, позивач вказував, що декілька разів усно звертався до керівництва «Одесаобленерго» в особі Березівського РЕМ з питань підключення вказаних будівль до електропостачання, але йому також усно відмовляли посилаючись на необхідність надання правовстановлюючих документів для розроблення проектної документації.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ЗУ «Про колективні сільськогосподарські підприємства» об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Предметом даного позову є право власності на нерухоме майно, як майнового паю, а підставою неврегульований порядок одержання майнового паю, що належить, на думку позивача, йому.

Судом встановлено, що позивач користується майновими паями як нежитловими приміщеннями з 2012-2013 р.р. коли були укладені договори купівлі-продажу із членами КСП, які мали частки у спірній нерухомості.

Єдиним нормативно-правовим актом, який хоча б якимось чином врегульовував питання виділення майна в натурі, є наказ Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» (далі - Наказ № 62).

Згодом Державна реєстраційна служба України (далі - ДРС) надала 06.06.2014 р. роз`яснення за №4299/05-15-14 щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів КСП, наступного змісту: «Враховуючи те, що наказ Мінагрополітики від 14.03.2001 р. № 62 втратив чинність і на даний час відсутній інший спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, вважаємо, що свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та акт приймання-передавання майна є підставою для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності». Інших нормативно-правових актів на заміну скасованому Наказу № 62 так і не ухвалено.

Проте, Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 р. було затверджено новий Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі -Порядок №1127), згідно якого цей порядок визначений у п`яти етапах.

Етап 1 - викуп майнових паїв: кожен із співвласників мав право скористатися своїм майновим паєм в один з таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність і передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування й розпорядження цим майном і передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом з членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку, а саме: кожен з власників має право продати свою частку майна, яка перебуває у спільній частковій власності, згідно з договором купівлі-продажу майнового паю (форма договору купівлі-продажу майнового паю затверджена наказом Мінагрополітики від 09.04.2001 р. №97 «Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності».

Етап 2 - оформлення нового свідоцтва про перехід права власності на майновий пай на підставі цивільно-правових угод відповідним органом місцевого самоврядування (який видав і зареєстрував майновий сертифікат): видається новому власнику нове Свідоцтво. Для його отримання підприємство має подати до сільської, селищної або міської ради посвідчену копію відповідної цивільно-правової угоди та попереднє свідоцтво (попередні Свідоцтва). При цьому нове Свідоцтво реєструється у книзі обліку свідоцтв, а попереднє (попередні) - анулюється (анулюються). Крім того, відомості про нового власника Свідоцтва вносяться до списку осіб, які мають право на майновий пай.

Органи місцевого самоврядування за заявою покупця (нового власника) майнових паїв зобов`язані видати на його ім`я нове Свідоцтво на сумарну номінальну вартість викуплених майнових паїв.

Етап 3 - виділення майна в натурі зі складу майнового фонду майна. Згідно з Наказом №62 виділити із складу пайового фонду майно в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням (у процесі вирішення майнових питань) має підприємство-правонаступник (користувач) на підставі рішення зборів співвласників, проте, у Порядку №1127 про загальні збори мова не йдеться, лише, відповідно до п.51 Порядку №1127 підставою для державної реєстрації права власності є Свідоцтво з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства й печаткою, та акт приймання-передачі майна.

Отже, для виділення майна в натурі мають бути проведені загальні збори співвласників майнових паїв КСП. Зазвичай скликанням загальних зборів займається підприємство, яке викупило більшу частину майнових паїв, або підприємство-правонаступник КСП. Скликати загальні збори можна шляхом розміщення оголошення в місцевих засобах масової інформації або на місцевих дошках оголошень. Оголошення має містити інформацію про: дату, місце проведення загальних зборів, порядок денний. Наказом № 62 передбачалося, що визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним з нижченаведених способів за рішенням загальних зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. На практиці виділення майна в натурі відбувається саме за структурою пайового фонду: особа, яка бажає виділити майно в натурі в рахунок майнового паю, самостійно визначає конкретне майно та подає відповідну заяву на ім`я загальних зборів, і в разі, якщо на загальних зборах не вдається вирішити питання щодо виділу майна в натурі, то звертається до суду. Рішення загальних зборів про виділення певного майна в рахунок майнових паїв окремим особам передається підприємству правонаступнику або підприємству-користувачу майна. Вони, у свою чергу, оформлюють і підписують акт приймання-передавання майна і одночасно роблять запис про виділення майна в натурі у Свідоцтві. Такий запис засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Етап 4 - реєстрація права власності на майно. Виділення майна в натурі не призводить до виникнення права власності. Для цього існує обов`язкова процедура державної реєстрації права власності на таке майно. Зокрема, речове право на нерухоме майно (в тому числі, право власності) можуть зареєструвати: нотаріуси, які взяли на себе функції державного реєстратора; державні реєстратори виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; та акредитовані суб`єкти.

З метою державної реєстрації права власності на нерухоме «пайове» майно можна звернутися до будь-якого з вищенаведених державних реєстраторів, але виключно в межах області, або міст Києва та Севастополя, де знаходиться відповідне майно. Для проведення державної реєстрації необхідно подати:

1) свідоцтво (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт прийому-передачі нерухомого майна.

Етап 5 - судовий розгляд. Якщо підприємство-правонаступник відсутнє або не вдається зібрати необхідний кворум загальних зборів, то визнання права власності на майно відбувається у судовому порядку. Відповідно до ч.1 ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Положеннями ст. 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом, а ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.16 ЦК України регламентує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.

Нормами ст.ст.358,367 ЦК України врегульовано здійснення права спільної часткової власності та поділ майна, що є у спільній частковій власності, тобто, врегульовано вищевказані спірні правовідносини, а саме: "право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; в разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації;якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно"; "майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; в разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється; договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню"...

Згідно з ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі Закон) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ч. 2 ст. 7 Закону).

Згідно із ст.9 Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

З огляду на викладене, майновий пай кожного з осіб це частка кожного члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства у майновому пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства.

Пунктом 2 Указу Президента України від 29.01.2001 р. № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до п.8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо паювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, передбачено, що основним правовстановлюючим документом, що підтверджує право на майновий пай, є свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства встановленого зразка, яке видається у передбаченому нормативно-правовими актами порядку.

До договору купівлі-продажу майнового паю має додаватись свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства встановленого зразка.

Відповідно до п.13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Судом встановлено, що позивач не звертався до Михайло-Олександрівської сільської ради за видачею нового свідоцтва про право власності на майновий пай на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з приписами ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що перехід права власності на майновий пай відбувається від дати укладення відповідного правочину, якщо безпосередньо в правочині не зазначено інше.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з положеннями ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу за законом є найменування майна та його ціна.

Відповідно до ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 11 серпня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св 18).

Оскільки продавці по договорам купівлі-продажу із позивачем до укладення цих договорів, були власниками майнового паю, засвідченого відповідним документом - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП не пов`язаного з виділеним у натурі майна, а під час ліквідації члени КСП не зверталися за виділенням майна в натурі, то підстав вважати, що вони мали право на відчуження майнового паю як предмета договору купівлі-продажу в частині нежитлового приміщення, де загальна площа, яка відповідає частці не виділена і не зазначена в договорах судом не встановлено.

Частина друга ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до ст.361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

На виконання даного Указу, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» було затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення.

Аналогічний порядок закріплено також у листі Міністерства аграрної політики України від 20.04.2005 року № 37-17-2/5492, в п.12 якого передбачено, що при видачі майна у натурі конкретному власнику у відповідності із рішенням загальних зборів співвласників майна підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна вилучає Свідоцтво і робить на ньому запис про видачу майна в натурі.

Судом встановлено, що до Михайло-Олександрівської сільської ради Березівського району Одеської області позивач після укладення договорів купівлі-продажу не звертався.

Відповідно до абз.3 п. 24 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

Згідно п.п.13-14 Наказу Міністерства Аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» (на час вчинення спірних правовідносин) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору до державного реєстратора позивач не звертався, оскільки в порядку досудового врегулювання спору реєстрації права власності не відбулося б, оскільки відсутні документи для такого проведення.

Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст.10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Судом встановлено, що будь-яке майно згідно договорів купівлі-продажу майнового паю в натурі не продавалося, а передавалися майнові сертифікати на право власності на майновий пай, тому Михайло-Олександрівська сільська рада Березівського району Одеської області на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв в порядку, передбаченому Наказом Міністерства Аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», який є чинним, у межах своїх повноважень мала внести відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулювати попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та оформити нове свідоцтво, після видачі якого позивач, яка має намір виділити майновий пай в натурі, має звернутися до органів держаної реєстрації прав на нерухоме майно із свідоцтвом про майновий пай, який виданий на підставі договорів купівлі-продажу та актом прийому-передачі майна, про що вказано вище.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч.ч.1,2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, судовий збір залишається на стороні позивача.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-79, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Чеське» «Про визнання права власності на майно» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклие=ку) учасників справи, зазначений сток очислюється здня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновленийв разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього кодексу.

Згідно п.15 та підпункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаціонної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: