Рішення

від 10.03.2023 по справі 904/360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2023м. ДніпроСправа № 904/360/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.ЕФ.ЕМ.Кейтерінг", Дніпропетровська область, смт. Слобожанське

про стягнення 123 964,56 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Комбінат "Придніпровський" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.ЕФ.ЕМ.Кейтерінг" про стягнення 123 964,56 грн, з яких: 58 729,66 грн основний борг, 20 837,93 грн пеня, 29 364,83 грн штраф, 1518,25 грн 3% річних, 13 513,89 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 52 від 01.01.2020.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 19.01.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

08.02.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком пені та 3% річних. У зв`язку із чим відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню до 10 313,48 грн та 3% річних до 1 511,68 грн. Відмовити в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 29 364,83 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.ЕФ.ЕМ.Кейтерінг" (покупець) було укладено договір поставки продукції № 52 (далі - договір).

Постачальник продукції зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, яка використовується їм для подальшої реалізації (п. 1.1. договору).

Кількість, найменування, асортимент продукції, що постачається постачальником, ціна визначається в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору та в товарно-транспортних накладних (надалі - ТТН) (п. 1.2. договору).

Покупець зобов`язаний оплатити продукцію постачальника згідно з п. 6.1. даного договору (п. 2.1.1. договору).

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом відстрочки платежу строком на 30 (тридцять) календарних днів у безготівковій або готівковій формі (відповідно до чинного законодавства) згідно рахунку. Інший термін і порядок оплати продукції може бути передбачено в додатковій угоді до даного договору. Покупець в платіжному дорученні обов`язково вказує номер та дату договору поставки (п. 6.1. договору).

Датою оплати за даним договором вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Зобов`язання покупця з оплати, передбачене цим договором, визнається сторонами виконаним у частині суми, зарахованої на поточний банківський рахунок постачальника (п. 6.2. договору).

Розрахунки за поставлену продукцію проводяться за цінами, зазначеними у специфікації (п. 6.5. договору).

У випадку прострочення покупцем оплати за продукцію у встановлений договором термін, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення. Розрахунок пені починається із дня, наступного за граничним днем строку оплати послуг, зазначеного в цьому договорі, по день оплати включно. Моментом оплати вартості послуг вважається день зарахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 7.2. договору).

У разі порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику крім пені, передбаченої п. 7.2. цього договору, додатковий штраф у розмірі 50 % від вартості неоплачених у строк послуг (п. 7.2.1. договору).

Суму заборгованості за поставлену продукцію покупець зобов`язаний сплатити з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у розумінні ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 7.3. договору).

31.12.2021 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 15), в якій вирішили викласти п. 6.1. договору в наступній редакції: "Розрахунки за поставлену продукцію проводяться в безготівковій формі з відстрочкою платежу 21 календарний день з дати відвантаження продукції згідно товарно-транспортної накладної. Інший термін і порядок оплати продукції може бути передбачений у додатковій угоді до цього договору.».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 59 628,72 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками товарно-транспортними накладними:

- № П705717 від 31.01.2022 про поставку товару на суму 8449,56 грн з ПДВ (а.с. 16);

- № П707671 від 02.02.2022 про поставку товару на суму 5723,76 грн з ПДВ (а.с. 17);

- № П709166 від 04.02.2022 про поставку товару на суму 8359,56 грн з ПДВ (а.с. 18);

- № П711005 від 07.02.2022 про поставку товару на суму 5250,48 грн з ПДВ (а.с. 19);

- № П712041 від 08.02.2022 про поставку товару на суму 5216,40 грн з ПДВ (а.с. 20);

- № П713016 від 09.02.2022 про поставку товару на суму 4033,68 грн з ПДВ (а.с. 21);

- № П714547 від 11.02.2022 про поставку товару на суму 3050,64 грн з ПДВ (а.с. 22);

- № П716371 від 14.02.2022 про поставку товару на суму 4935,96 грн з ПДВ (а.с. 23);

- № П718366 від 16.02.2022 про поставку товару на суму 4033,68 грн з ПДВ (а.с. 24);

- № П719829 від 18.02.2022 про поставку товару на суму 5279,52 грн з ПДВ (а.с. 25);

- № П721658 від 21.02.2022 про поставку товару на суму 5295,48 грн з ПДВ (а.с. 26).

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2021) розрахунки за поставлену продукцію проводяться в безготівковій формі, з відстрочкою платежу 21 календарний день з дати відвантаження продукції згідно товарно-транспортної накладної. Інший термін і порядок оплати продукції може бути передбачений у додатковій угоді до цього договору.

Таким чином, відповідно до п. 6.1. договору відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

- за товарно-транспортною накладною № П705717 від 31.01.2022 вартістю 8449,56 грн з ПДВ у строк до 21.02.2022 включно (31.01.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П707671 від 02.02.2022 вартістю 5723,76 грн з ПДВ у строк до 23.02.2022 включно (02.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П709166 від 04.02.2022 вартістю 8359,56 грн з ПДВ у строк до 25.02.2022 включно (04.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П711005 від 07.02.2022 вартістю 5250,48 грн з ПДВ у строк до 28.02.2022 включно (07.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П712041 від 08.02.2022 вартістю 5216,40 грн з ПДВ у строк до 01.03.2022 включно (08.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П713016 від 09.02.2022 вартістю 4033,68 грн з ПДВ у строк до 02.03.2022 включно (09.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П714547 від 11.02.2022 вартістю 3050,64 грн з ПДВ у строк до 04.03.2022 включно (11.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П716371 від 14.02.2022 вартістю 4935,96 грн з ПДВ у строк до 07.03.2022 включно (14.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П718366 від 16.02.2022 вартістю 4033,68 грн з ПДВ у строк до 09.03.2022 включно (16.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П719829 від 18.02.2022 вартістю 5279,52 грн з ПДВ у строк до 11.03.2022 включно (18.02.2022 + 21 календарних днів);

- за товарно-транспортною накладною № П721658 від 21.02.2022 вартістю 5295,48 грн з ПДВ у строк до 14.03.2022 включно (21.02.2022 + 21 календарних днів).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 58 729,66 грн.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 58 729,66 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 58 729,66 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20 837,93 грн станом на 10.01.2023 та штраф у розмірі 29 364,83 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку прострочення покупцем оплати за продукцію у встановлений договором термін, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день такого прострочення. Розрахунок пені починається із дня, наступного за граничним днем строку оплати послуг, зазначеного в цьому договорі, по день оплати включно. Моментом оплати вартості послуг вважається день зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

У разі порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику крім пені, передбаченої п. 7.2. цього договору, додатковий штраф у розмірі 50 % від вартості неоплачених у строк послуг (п. 7.2.1. договору).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відзиві відповідач зазначає, що нарахування пені здійснено позивачем без врахування ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарський суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Разом тим при перевірці розрахунку пені позивача встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильні початкові дати періодів нарахування.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 20 818,38 грн.

Розмір штрафу позивачем розраховано правильно.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних станом на 10.01.2023 у розмірі 1518,25 грн та інфляційні втрати за період березень-грудень 2022 року у розмірі 13 513,89 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме при розрахунку позивачем також використано неправильні початкові дати періодів нарахування.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1515,32 грн.

Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 123 942,08 грн, з яких: 58 729,66 грн основний борг, 20 818,38 грн пеня, 29 364,83 грн штраф, 1515,32 грн 3% річних, 13 513,89 грн інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,54 грн (0,02 %), на відповідача 2683,46 грн (99,98 %).

Відповідач у своєму відзиві просить суд зменшення розмір штрафу.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до 10 000,00грн.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 104 577,25 грн, з яких: 58 729,66 грн основний борг, 20 818,38 грн пеня, 10 000,00 грн штраф, 1515,32 грн 3% річних, 13 513,89 грн інфляційні втрати.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.ЕФ.ЕМ.Кейтерінг" (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48А, ідентифікаційний код 43143814) на користь Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Журналістів, 15, ідентифікаційний код 01528186) 104 577,25 грн, з яких: 58 729,66 грн основний борг, 20 818,38 грн пеня, 10 000,00 грн штраф, 1515,32 грн 3% річних, 13 513,89 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2683,46 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва