Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/6990/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/6990/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атлант Мегабуд" (вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 01014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЕ Ліфти" (вул. Пимоненка, буд. 13, корпус 7Б, офіс 42, м. Київ, 04050)

про стягнення 240 945,17 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атлант Мегабуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЕ Ліфти" про стягнення 240 945,17 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № UA19217-А1 від 24.11.2020 року в частині здійснення поставки товару в обумовлені договором строки, внаслідок чого позивачем нарахована пеня у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6990/22, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Так, через канцелярію суду 26.09.2022 року від відповідача надійшов відзив №б/н від 19.09.2022 року на позовну заяву з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає про те, що до відповідача не поступало жодної вимоги від позивача щодо порушення строків поставки обладнання та сплати пені, у зв`язку з чим відповідачем було виконано всі умови Договору щодо поставки обладнання в терміни, встановлені Договором в редакції Додаткового договору №1 від 01.02.2021 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду на час розгляду справи не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано на адресу суду відповіді на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 24.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНЕ Ліфти» (виконавець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» (замовник за договором, позивач у справі) укладено Договір № UA19217-A1 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується поставиш на місце монтажу Обладнання та провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в тому числі сприяння в організації процесу проходження ПТО та передати змонтоване Обладнання в робочому стані у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах та у порядку, визначених цим Договором, Обладнання в кількості, комплектації та за цінами, вказаними в Додатку №1 «Специфікація», Додатку №2 «Договірна ціна» та Додатку № 9 «Креслення Обладнання».

Розділами 1-14 Договору сторони погодили предмет договору, ціну договору та умови оплати, умови поставки та приймання-передачі обладнання, порядок виконання та приймання-передачі робіт, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, гарантія, форс-мажорні обставини, порядок внесення змін та розірвання договору, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 13.2 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що даний Договір є змішаним і включає в себе умови договору поставки та договору підряду. Припинення зобов`язань сторін щодо частини Договору про підряд не тягне до припинення зобов`язань Сторін щодо частини Договору про поставку, якщо інше узгоджене сторонами відповідною Додатковою Угодою.

Окрім цього, сторонами укладено Додаткові договори до спірного Договору, а саме: № 1 від 01.02.2021 року та № 2 від 05.02.2021 року.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та Додаткові договори до нього підписані представниками виконавця і замовника та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України, з елементами договору підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з розділом Договору «Визначення і терміни» предметом Договору є поставка обладнання - ліфти та/або ескалатори та/або пасажирські конвеєри виробництва KONE, - найменування, кількість, технічні характеристики та комплектність яких визначена в Додатках №1-7 до даного Договору.

Місце поставки обладнання - об`єкт замовника за адресою вул. Василя Стуса 35-37 у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору Сторони застосовують до Договору умови DDP Київ доставка Виконавцем Обладнання в Місце поставки (редакція Інкотермс 2010 року).

Відповідно до частини 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За визначенням преамбули Договору Об`єкт замовника - «Будівництво науково-учбового центру з гуртожитком готельного типу на вул. Василя Стуса 35-37 у Святошинському районі м. Києва», на якому виконавець виконує роботи за даним Договором.

Як визначено преамбулою Договору, роботи - монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання на об`єкті, перелік та порядок виконання яких визначений додатками №№ 2, 3, 4 до даного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п.5.1 Договору роботи виконуються виконавцем поетапно відповідно до Додатку № 3 до Договору: - перший етап - монтажні роботи; - другий етап - пусконалагоджувальні роботи; третій етап - спільного проходження Договору.

Зокрема, сторонами погоджено та підписано Додаток № 3 до Договору «Строк поставки обладнання і виконання робіт» (в редакції Додаткового договору № 1 від 01.02.2021 року до Договору), яким передбачено строки поставки обладнання, які по кожній одиниці обладнання починають свій відлік від дати сплати замовником першого авансового платежу за Договором, а також строки виконання окремих етапів робіт. При цьому строк виконання відповідного етапу робіт починає свій відлік від дати, передбаченої умовами п.5.1 Договору.

У день передачі обладнання в роботу від замовника до виконавця між сторонами повинен бути підписаний Акт приймання - передачі обладнання під монтаж та, відповідно, Акт приймання - передачі обладнання під пуско -налагодження. Дані акти підтверджують кількість та комплектність обладнання, переданого замовником в роботу виконавцю (п.5.3 Договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Умовами пункту 4.1 Договору сторони погодили, що строки поставки по кожній одиниці Обладнання визначені у Додатку №3 до Договору, починають свій відлік від відповідної дати, коли відбулася остання з перелічених умов: отримання Виконавцем оригіналу підписаного Договору включаючи усі Додатки; отримання Виконавцем першого авансового платежу згідно з п. 3.2.1. Договору.

Відповідно до Додатку №3 «Строки поставки обладнання і виконання робіт» в редакції Додаткового договору №1 від 01.02.2021 року до Договору сторони погодили строки поставки обладнання, а саме:

- терміном 21 робочих тижнів щодо поставки Ліфту KONE N MonoSpace L1 PW08/18-19,19/19, 630кг №44311503, Ліфту KONE N MonoSpace L2 PW15/18-19,21/21, 1150кг №44311504, Ліфту KONE N MonoSpace L3 PW06/18-19,19/19, 450кг №44311505, Ліфту KONE N MonoSpace L4 PW13/18-19,19/19, 1000кг №44311506, Ліфту KONE N MonoSpace L8 PW18/18-19,20/20, 1350кг №44311523;

- терміном 32 робочих тижнів щодо поставки Ліфту KONE S MonoSpace L5 PW20/25-19, 17/17, 1500кг №44311507, Ліфту KONE S MonoSpace L6 PW20/25-19,17/17, 1500кг №44311508, Ліфту KONE S MonoSpace L7 PW20/25-19,17/17, 1500кг №44311509.

При цьому згідно умов Додатку №3 до Договору строки поставки кожної одиниці Обладнання починає свій відлік від дати сплати замовником першого авансового платежу за Договором.

Датою поставки Обладнання та датою переходу всіх ризиків (включаючи ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження Обладнання) є дата фактичної поставки Обладнання Виконавцем в Місце поставки (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 4.6 Договору приймання-передачу Обладнання здійснюють уповноважені представники Сторін.

Датою переходу до Замовника права власності на Обладнання є дата підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Обладнання (пункту 4.8 Договору).

За умовами пункту 4.9 Договору в момент фактичної передачі Обладнання Замовник зобов`язаний підписати надані Виконавцем товарно-транспортні/CMR та видаткові накладні та повернути відповідний екземпляр документів Виконавцю.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Окрім цього суд звертає увагу на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи здійснену позивачем фактичну передплату, у відповідача виникли зобов`язання з поставки у відповідному обсязі та на суму здійсненої передплати та виконання робіт, факт поставки має бути підтверджений належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару, зокрема, з урахуванням змісту Договору - видаткової накладної на обладнання.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору відповідачем 23.06.2021 року було здійснено поставку обладнання, а саме: Ліфт KONE N MonoSpace L1 PW08/18-19,19/19, 630кг №44311503 вартістю 1 629 149,12 грн., Ліфт KONE N MonoSpace L2 PW15/18-19,21/21, 1150кг №44311504 вартістю 2 042 546,45 грн., Ліфт KONE N MonoSpace L3 PW06/18-19,19/19, 450кг №44311505 вартістю 1 623 722,32 грн., Ліфт KONE N MonoSpace L4 PW13/18-19,19/19, 1000кг №44311506 вартістю 1 769 548,38 грн., Ліфт KONE N MonoSpace L8 PW18/18-19,20/20, 1350кг №44311523 вартістю 2 291 521,81 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №685 від 23.06.2021 року на загальну суму 9 356 486,08 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем 02.08.2021 року було здійснено поставку обладнання, а саме: Ліфт KONE S MonoSpace L5 PW20/25-19, 17/17, 1500кг №44311507 вартістю 3 997 974,93 грн., Ліфт KONE S MonoSpace L6 PW20/25-19,17/17, 1500кг №44311508 вартістю 3 676 957,58 грн., Ліфт KONE S MonoSpace L7 PW20/25-19,17/17, 1500кг №44311509 вартістю 3 675 639,18 грн., що підтверджується підписаною повноважними представниками сторін видатковою накладною №819 від 02.08.2021 року на загальну суму 11 350 571,70 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки обладнання за вказаними накладними позивачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За умовами п.4.10 Договору якщо під час приймання - передачі обладнання замовником виявлені недоліки (зокрема, пошкодження пакування вантажних місць, розбіжності між фактично поставленою кількістю обладнання - з інформацією, наведеною в супровідних документах), замовник зобов`язаний підписати видаткову накладну разом з Актом виявлених недоліків, про що робить відмітку у видатковій накладній.

В разі виявлення будь - яких невідповідностей партії обладнання специфікації та товаросупровідним документам, виявлення візуальних пошкоджень упаковки, пломб, маркувань тощо сторони складають двосторонній акт, в якому фіксують такі невідповідності та пошкодження. В будь - якому випадку замовник розвантажує обладнання на своєму об`єкті. Якщо обладнання приймається з зауваженнями щодо якості, кількості, або присутні пошкодження упаковки або самого обладнання тощо, сторони складають про це відповідний дефектний акт та виконавець несе в такому разі відповідальність за комплектність обладнання та пред`явлення рекламацій до заводу - виробника та/або перевізника покладаються на виконавця за участю замовника (п.4.6 Договору).

В свою чергу доказів пред`явлення претензій щодо якості та кількості поставленого товару - ліфтів у кількості 8 одиниць на загальну суму 20 707 057,78 грн. у відповідності до умов Договору, наявності письмових претензій та/або письмових повідомлень щодо невідповідності фактично поставленого товару умовами Договору та специфікації, пошкодження пакування, пломб та/або самого обладнання, а також складання актів виявлених недоліків від позивача до суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору ціна договору становить 22 923 950,11 грн. разом з ПДВ.

В свою чергу, вартість обладнання на дату укладання Договору становить 19 722 713,27 грн. разом з ПДВ, яка еквівалентна 695 210,80 USD та розрахована відповідно до курсу Національного Банку України 28,3694 грн. за 1 USD на дату підписання цього Договору 24.11.2020. Ціна та кількість Обладнання наведена у Додатку № 2. Вартість Обладнання підлягає корегуванню на умовах і порядку визначених в розділі 3 Договору (пункт 2.1.1 Договору).

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 2 від 05.02.2021 року до Договору вартість обладнання становить без урахуванням ПДВ -17 255 881,48 грн., крім того ПДВ (20%) - 3451176,30 грн. разом з ПДВ 20 707 057,78 грн.

Вартість робіт становить 2 667 697,37 грн., крім того ПДВ (20%) - 533 539,47 грн., разом з ПДВ - 3 201 236,84 грн. (п. 4 Додаткової угоди № 2 від 05.02.2021 року до Договору).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Порядок розрахунків за товар погоджений сторонами у розділі 3 Договору. Так, згідно з положеннями пункту 3.2 Договору замовник зобов`язується виконати оплату вартості Обладнання наступним чином:

перший авансовий платіж у розмірі не менше ніж 70% від суми еквівалента в USD Вартості Обладнання, вказаної в п. 2.1.1. Договору сплатити протягом 5 банківських днів після підписання Договору з використанням офіційного курсу на дату укладення Договору. Сторони домовились, що Замовник має право провести авансовий платіж в розмірі 100% Вартості Обладнання, що не буде порушення умов Договору. Сторони домовились, що Виконавець виставляє рахунок-фактуру для проведення авансового платежу в національній валюті України з урахуванням умов п.3.1. цього Договору.

другий авансовий платіж в розмірі, що буде відповідати 100% Вартості Обладнання з урахуванням раніше проведеного авансового платежу суми еквівалента в USD Вартості Обладнання, вказаної в п. 2.1.1. Договору сплатити протягом 5 днів від дати відправлення Виконавцем письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження з заводу-виробника, з урахуванням пункту 4.3. Договору та при цьому не пізніше 15 робочих днів до дати поставки в Місце поставки.

Відповідно до пункту 3.2.4 Договору остаточна вартість Обладнання в гривні складається із сум усіх платежів та зазначається у видатковій накладній, що підписується Сторонами.

В свою чергу порядок оплати вартості робіт передбачений умовами п.3.3 Договору.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, на виконання умов пункту 3.2 Договору позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 20 707 057,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1982 від 25.11.2020 року на суму 19 725 980,74 грн. та платіжними дорученнями № 2349 від 02.02.2021 року на суму 981 077,04 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв`язку із проведенням 100% передоплати замовником вартості обладнання сторони домовились зафіксувати загальну вартість Договору в національній валюті України, про що між сторонами було підписано Додатковий договір №2 від 05.02.2021 року до Договору.

Відтак, вартість обладнання становить на дату укладення Додаткового договору №2 від 05.02.2021 року - 20 707 057,78 грн. разом з ПДВ.

Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування відповідачем я виконавцем не заперечувався.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення оплати товару покупцем, а виконання передбачених умовами робіт не є предметом дослідження у даній справі.

Поряд зі цим станом на час розгляду справи доказів наявності претензій відповідача як постачальника з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати поставленого відповідачем товару (деревини твердих порід) та/або з питань виконання робіт (монтажних та пусконалагоджувальних) в матеріалах справи відсутні.

Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ «КОНЕ Ліфти» до замовника з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за поставлений товар сторонами, як і наявності претензій щодо строків виконання робіт, суду не надано.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, за його розрахунком передбачені у Додатку №3 до Договору строки поставки обладнання з урахуванням здійсненого позивачем першого авансового платежу 25.11.2020 року відраховуються з 26.11.2020 року та закінчуються щодо частини обладнання через 21 тиждень, тобто 22.04.2021 року, та щодо іншої частини обладнання через 32 тижня, тобто 08.07.2021 року.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно змісту видаткових накладних від 23.06.2021 року та від 02.08.2021 року, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару - ліфтів виробництва KONE, загальною вартістю 20 707 057,78 грн. на 39 робочих днів та на 16 робочих днів відповідно.

Як визначено умовами Договору, зокрема, згідно з пунктом 8.1 Договору при порушенні строків поставки Обладнання проти строків, встановлених Договором, по вині Виконавця, останній виплачує за вимогою Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої в строк одиниці Обладнання за кожен робочий день порушення. При цьому загальна сума зазначеної неустойки не повинна перевищувати 5% від вартості непоставленої в строк відповідної одиниці чи частини Обладнання.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки товару, позивачем 18.07.2022 року було направлено на адресу відповідача претензію № 1807/2022-1 від 18.07.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи, з вимогою сплатити нараховані на підставі пункту 8.1 Договору штрафні санкції у сумі 240 945,17 грн. за порушення строків поставки обладнання, факт надсилання якої на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 18.07.2022 року та накладною №0314212786505 від 18.07.2022 року.

Проте, вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару, позивачем на підставі статей 216-218, 231 Господарського кодексу України та пункту 8.1 Договору нараховано відповідачеві пеню в сумі 240 945,17 грн. за період з 22.04.2021 по 23.06.2021 за видатковою накладною від 23.06.2021 року та за період з 08.07.2021 по 02.08.2021 за видатковою накладною від 02.08.2021 року, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної поставки товару, передбаченого умовами Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № UA19217-А1 від 24.11.2020 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині постачання товару замовнику - ТОВ «Будівельна компанія «Атлант Мегабуд» у визначені Договором строки.

Судом встановлено за матеріалами справи, що з урахуванням здійснення позивачем першого авансового платежу 25.11.2020 року платіжним доручення №1982 на суму 19 725 980,74 грн., відлік строку поставки товару по кожній одиниці обладнання розпочався 26.11.2020 року.

Отже, враховуючи визначений умовами Договору та Додатку №3 до Договору граничний строк поставки товару - 22.04.2021 року (21 робочих тижнів для обладнання, що було поставлено за видатковою накладною від 23.06.2021 року) та 08.07.2021 року (32 робочих тижня для обладнання, що було поставлено за видатковою накладною від 02.08.2021 року) та фактичні обставини, починаючи з 23.04.2021 року відбулося прострочення виконання зобов`язання з постачання товару (ліфтів у кількості 5 одиниць) на суму 9 356 486,08 грн. та починаючи з 09.07.2021 року - прострочення виконання зобов`язання з постачання товару (ліфтів у кількості 3 одиниці) на суму 11 350 571,70 грн.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки, передбаченої пунктом 8.1. Договору.

Зокрема, при порушенні строків поставки Обладнання проти строків, встановлених Договором, по вині Виконавця, останній виплачує за вимогою Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої в строк одиниці Обладнання за кожен робочий день порушення. При цьому загальна сума зазначеної неустойки не повинна перевищувати 5% (п`яти відсотків) від вартості непоставленої в строк відповідної одиниці чи частини Обладнання (пункт 8.1. Договору).

При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 8.1 Договору пені та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що до відповідача не поступало жодної вимоги від позивача щодо порушення строків поставки обладнання та сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої у строк одиниці обладнання за кожен день порушення, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, ним було виконано всі умови Договору щодо поставки обладнання в терміни, встановлені Договором в редакції Додаткового договору №1 від 01.02.2021 року.

Суд відзначає, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Водночас, в матеріалах справи наявні докази звернення позивача до відповідача з вимогою №1807/2022-1 від 18.07.2022 року про сплату штрафних санкцій у розмірі 240 945,17 грн. у зв`язку з порушенням відповідачем визначених Договором строків поставки обладнання.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення неустойки (пені) встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, а також з урахуванням визначеної позивачем вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 9 356 486,08 грн. та періоду прострочення - 39 робочих днів, а також вартості несвоєчасно поставленого товару у розмірі 11 350 571,70 грн. та періоду прострочення - 16 робочих днів відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 240 945,17 пені підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором у встановлений строк та правомірність нарахованих в зв`язку з цим штрафних санкцій (пені), розмір заборгованості зі сплати якої відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів вчасної поставки товару відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 240 945,17 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЕ Ліфти" (вул. Пимоненка, буд. 13, корпус 7Б, офіс 42, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 36049391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атлант Мегабуд" (вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 0101; код ЄДРПОУ 43084780) 240 945 (двісті сорок тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 17 коп. штрафних санкцій та 3 614 (три тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 18 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 березня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон