Рішення

від 10.03.2023 по справі 910/5876/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2023Справа № 910/5876/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілвео" (вул. Печенізька 34, кв. 6, м. Київ, 04107)

2. Гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 110 380,35 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвео» та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення 100 380,35 грн., а саме 90 480,33 грн. заборгованості по кредиту, 0,02 грн. заборгованості по відсоткам, 19 900,00 грн. заборгованості по комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілвео" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем Кредитним договором № ID6590893 від 26.06.2019 року, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договором поруки № Т 05.10.2018 І 7327 від 26.06.2019 року, відповідно укладеним позивачем з гр. ОСОБА_1 як поручителем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 року суд постановив звернутися до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року.

У відповідь на запит від 22.07.2022 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 102/30/1352 від 03.08.2022 року, який надійшов 11.08.2022 року, надано інформацію щодо місця проживання вказаної громадянки ОСОБА_1 , яким є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 05.09.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2022 року надійшла заява б/н від 01.09.2022 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5876/22 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/5876/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 року була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місця на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача 1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Печенізька 34, кв. 6, м. Київ, 04107 , та за місцем реєстрації відповідача 2: АДРЕСА_1 .

Проте, ухвали суду від 12.09.2022 року про відкриття провадження у справі були повернуті поштовим відділенням на адресу суду неврученими з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням встановленого строку зберігання» відповідно.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 1 та місце проживання (перебування) відповідача 2, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідачі 1 та 2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/5876/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження/місця проживання відповідачів 1 та 2 та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 12.09.2022 року, відповідачі 1 та 2 мали подати відзиви на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1 та 2 не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів 1 та 2 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідачів 1 та 2 станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілвео» та гр. ОСОБА_1 не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 26.06.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілвео» через систему інтернет-банкінгу «ТАС24/БІЗНЕС» підписано Заяву - договір №ID6590893 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі - Заява), згідно з якої відповідач 1 підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (далі - Правила), а також до запропонованих банком умов надання банківських послуг (в тому числі кредитних), які відповідно до пункту 4.2.1 Заяви визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення умов договору на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua.

Відповідно до пункту 4.1 Заяви цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований у вищеперерахованих документах, доказів існування якихось інших Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», крім тих, що розміщені на сайті позивача, та на які позивач посилається в позові, і згоду на використання яких власноручно надав відповідач 1, суду не подано, відповідно сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Згідно з пунктом 18.2.1 Правил передбачена можливість укладання кредитного договору шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви-договору в системі «ТАС24/БІЗНЕС» або через інший сервіс електронного документообігу.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, Заява - договір №ID6590893 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») підписана від імені ТОВ «Сілвео» шляхом накладання електронно-цифрового підпису директора Пігулевського Андрія Михайловича, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг АЦСК АТ КБ «Приватбанк», та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Заяви підписання Договору є підтвердженням наміру Позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання Договору. Строк дії Договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк».

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до п.п. 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів)).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Наразі, позивачем до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання Заяви - договору про приєднання від 26.06.2019 року клієнтом та банком шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в якому зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (зазначено відомостей про сертифікат ключа: ким виданий, реєстраційний номер сертифіката; дата видачі; дата закінчення дії тощо).

За таких обставин судом встановлено, що шляхом підписання 26.06.2019 року Заяви - договору №ID6590893 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), згідно статті 634 Цивільного кодексу України, враховуючи положення вищезазначених норм закону між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілвео» (відповідач 1 у справі, позичальник за договором) укладено Кредитний договір № ID6590893 від 26.06.2019 року (далі - Кредитний договір).

Строк дії Кредитного договору визначений у пункті 18.2.6 Правил, згідно з яким договір, а саме обслуговування кредиту клієнта, набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг та обслуговування корпоративних клієнтів, та діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється приписами глави 72 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Заяви сторони погодили, що за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Згідно з пунктом 18.2.1.1 Правил істотні умови Кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві-договорі про приєднання клієнта до цих Правил.

Умовами Заяви від 26.06.2019 року сторони визначили істотні умови кредитування, зокрема:

- розмір кредиту - 500 000,00 грн. (пункт 2.1),

- валюта кредитування - гривня (пункт 2.2),

- розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних (пункт 2.3.1),

- розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно) (пункт 2.3.2),

- тип процентної ставки - фіксована (пункт 2.4),

- термін і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору (пункт 2.5),

- термін повернення кредиту - 26.06.2022 року (пункт 2.6).

Сторони також узгодили Графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Заяви-договору), копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому сторонами шляхом укладення 14.04.2020 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Сілвео» Додаткового договору №1 до Кредитного договору було внесено зміни до Графіку погашення кредиту в частині строків платежів, відповідно до якого у зв`язку з Постановою Кабінету міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID9» від 11.03.2020 року №211 та встановленням карантину з 12.03.2020 року на всій території України сторони виклали Додаток 1 до Кредитного договору в новій редакції.

Зазначений Додатковий договір №1 разом із Додатком 1, в якому викладений новий Графік погашення кредиту, підписаний 14.04.2020 року від імені ТОВ «Сілвео» шляхом накладання електронно-цифрового підпису директора Пігулевського Андрія Михайловича, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг АЦСК АТ КБ «Приватбанк».

Належним чином засвідчені копії вказаного Додаткового договору №1 та нового Графіку погашення кредиту, який є додатком 1 до Додаткового договору №1, наявні в матеріалах справи.

Як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судом, свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, надавши 26.06.2019 року відповідачу 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілвео» кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 26.06.2019 по 30.06.2022 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем 1 не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині надання кредиту відповідачем 1 також не надано.

Згідно положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 18.2.1.3 Правил за користування Кредитом Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління Кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному Сайті Банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління Кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Для розрахунку процентів за користування Кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування Кредитом (пункт 18.2.1.4 Правил).

Так, судом встановлено за матеріалами справи, що Банком згідно з пунктом 18.2.1.3, 18.2.1.4 Правил, пунктами 2.3.1, 2.3.2 Заяви та Графіком погашення кредиту, в редакції Додаткового договору №1 від 14.04.2020 року, було нараховано відповідачеві 1 комісію за управління Кредитом у сумі 358 200,00 грн. та проценти за користування кредитом в сумі 0,88 грн.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 18.2.1.2 Правил повернення Кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (згідно графіку погашення Кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами Договору. Остаточний строк погашення заборгованості за Кредитом є дата повернення Кредиту.

За умовами пунктів 18.2.2.2.2 та 18.2.2.2.3 Правил Клієнт зобов`язаний оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління Кредитом згідно з Ціновими параметрами до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку, а також повернути Кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до пункту 18.2.2.2.5 Правил Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання).

При цьому, на підтвердження факту здійснення позичальником оплат за Кредитним договором позивачем надано виписку по особовому рахунку за період 26.06.2019 року - 30.06.2022 року, через який здійснювались всі погашення за спірним Кредитним договором (тіло кредиту та відсотки).

Згідно матеріалів справи, а саме відповідної виписки банку, товариством як позичальником здійснено повернення кредитних коштів в сумі 409 519,67 грн., а також погашено комісію за управління кредитом у сумі 338 300,00 грн. та відсотки в сумі 0,86 грн.

Факт погашення вказаних сум, їх розмір та порядок зарахування банком відповідачем 1 не заперечувався.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Кредитного договору та Правил відповідач 1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту, а також сплати комісії за управління кредитом та процентів за користування кредитом своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.06.2022 року за відповідачем 1 рахується заборгованість за кредитом в сумі 90 480,33 грн., за відсотками за користування кредитом в сумі 0,02 грн. та по комісії за управління кредитом в сумі 19 900,00 грн., що підтверджується відповідною випискою банку.

Згідно зі статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 18.2.2.3.2. Правил Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом Правил, на свій розсуд змінити умови видачі та надання Кредиту - вимагати від Клієнта дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління Кредитом, виконання інших зобов`язань за Кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату Клієнт зобов`язується повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування Кредитом, повністю виконати інші зобов`язання за Кредитом.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерним товариством «Таскомбанк» як кредитором внаслідок тривалого невиконання позичальником - відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором було направлено до ТОВ «Сілвео» вимогу-повідомлення б/н від 16.06.2022 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором від 26.06.2019 року щодо сплати заборгованості по кредиту в розмірі 90 480,33 грн., по відсоткам у розмірі 0,01 грн. та по комісії у розмірі 19 900,00 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладення від 17.06.2022 року, накладною №6912600830717 від 17.06.2022 року та фіскальним чеком від 17.06.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, зазначена вимога залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (кредитор за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) був укладений Договір поруки № Т 05.10.2018 І 7327 від 26.06.2019 року (далі - Договір поруки), підписаний шляхом накладення електронно-цифрових підписів, в тому числі 26.06.2019 року 17:41:34 ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті надавача електронних послуг АЦСК АТ КБ «Приватбанк», відповідно до умов пункту 1.1 якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілвео» (надалі - Боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви - договору №ID6590893 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») від 26.06.2019 року, що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (далі - «Кредитний договір»).

Так, відповідно до змісту пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі:

повернути Кредитору Кредит у розмірі 500 000,00 грн. у терміни (строки), визначені Кредитним договором та Додатком №1 до Кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 26 червня 2022 року;

щомісячно сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором;

щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,99% від суми виданого кредиту в порядку, встановленому Кредитним договором;

сплатити Кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором;

у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Кредитного договору;

інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами Кредитного договору.

Відповідно до пунктів 5.1 Договору поруки цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Порука за цим Договором припиняється, якщо Кредитор протягом 5 років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до Поручителя (пункт 5.2 Договору поруки).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами Договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Кредитного договору № ID6590893 від 26.06.2019 року та Додаткових угод до нього.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 2.1 Договору поруки, а саме сторони погодили, що у випадку невиконання або прострочення виконання Боржником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й Боржник.

Передбачена пунктом 2.1. цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 1.2, 1,3 цього Договору (пункт 2.2 Договору поруки).

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, за умовами пункту 3.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником будь-яких зобов`язань за Кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені Кредитним договором, Кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу Поручителя, зазначену у Розділі 7 цього Договору, та копію надсилає Боржнику.

Відповідно до пункту 3.3 Договору поруки Поручитель не пізніше 5 робочих днів з дня відправлення вимоги Кредитора (п. 3.1. даного Договору) зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання Поручителем вимоги Кредитора з будь-яких причин не звільняє Поручителя від обов`язку виконати умови цього Договору.

Часткове виконання Поручителем зобов`язань Боржника, які забезпечені цим Договором, не припиняє цього Договору (пункт 3.5 Договору поруки).

Оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати комісії за управління кредитом і процентів за користування кредитом за Кредитним договором, виконання яких було забезпечено Договором поруки, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до відповідача 2 із вимогою № б/н від 16.06.2022 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором від 26.06.2019 року щодо сплати заборгованості по кредиту в розмірі 90 480,33 грн., по відсоткам у розмірі 0,01 грн. та по комісії у розмірі 19 900,00 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладення від 17.06.2022 року, накладною №6912600830695 від 17.06.2022 року та фіскальним чеком від 17.06.2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем 2 зазначена вимога кредитора залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати комісії та відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Кредитного договору та Договору поруки відповідачами 1 та 2 не виконані, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором по кредиту в сумі 90 480,33 грн., заборгованість за відсотками в сумі 0,02 грн. та по комісії в сумі 19 900,00 грн. за період з 26.06.2019 по 30.06.2022, з позовними вимогами про солідарне стягнення яких з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя позивач звернувся в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачами 1 та 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Кредитного договору № ID6590893 від 26.06.2019 року та Договору поруки № Т 05.10.2018 І 7327 від 26.06.2019 року та Додаткових угод до них та/або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1 та 2 щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

При цьому судом встановлено, що порука не є припиненою, зважаючи на факт встановлення сторонами строку припинення поруки - 5 років від дня настання строку повернення кредиту (пункт 5.2 Договору поруки).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка набрала чинності з 15.12.2017, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором № ID6590893 від 26.06.2019 року у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом в сумі 90 480,33 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених кредитором позовних вимог до відповідачів 1 та 2 про солідарне стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 0,02 грн. та комісійної винагороди в сумі 19 900,00 грн. за період 26.06.2019 року по 30.06.2022 року суд зазначає, що відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Так, поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Наразі, у даній справі сторони строк Кредитного договору окремо не визначили, а погодили термін повернення кредиту - 26.06.2022 року, а також терміни щомісячного виконання зобов`язання з погашення кредиту та сплати комісійної винагороди та відсотків, що підтверджується Графіком погашення кредиту.

При цьому, як зазначалось судом вище та відповідачами 1 і 2 не заперечувалось, позивачем як кредитором було реалізовано право вимоги дострокового виконання позичальником та поручителем зобов`язань за Кредитним договором у відповідності до умов пункту 18.2.2.3.2 Правил та пункту 1.2.5 Договору поруки, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, що також що підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021, № 910/17048/17 від 18.01.2022, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на вказане суд зазначає про можливість нарахування кредитором відсотків за користування кредитом за Кредитним договором виключно до моменту пред`явлення ним вимоги згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, після якої позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідачів 1 та 2 процентів за користування кредитом.

Як зазначалось судом раніше, термін повернення кредиту - 26.06.2022 року (згідно умов пункту 2.6 Заяви-договору), при цьому позивач звернувся до відповідача 1 та 2 з вимогою-повідомленням про дострокове повернення кредиту - 16.06.2022 року.

Натомість, судом встановлено згідно наявних у справі доказів, зокрема, здійснених оплат за Кредитним договором (згідно виписки по рахунку) та доданого до позовної заяви розрахунку позивача, що у відповідача 1 як позичальника станом на 16.06.2022 року була наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,02 грн. та зі сплати комісії за управління кредитом у розмірі 19 900,00 грн. (остання дата нарахування відсотків та комісії - 27.05.2022 року), у зв`язку з чим за висновками суду позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення відсотки та комісійну винагороду у зазначених вище розмірах, тобто до моменту пред`явлення ним вимоги від 16.06.2022 року згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, що є підставою для задоволення позовних вимог банку про стягнення 0,02 грн. відсотків та 19 900,00 грн. комісії за Кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що згідно з абзацом 3 пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілвео" (вул. Печенізька 34, кв. 6, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 41324924) та гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443) 90 480 (дев`яносто тисяч чотириста вісімдесят) грн. 33 коп. заборгованості за кредитом та 0 (нуль) грн. 02 коп. заборгованості за відсотками та 19 900 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. заборгованості по комісії за управління кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілвео" (вул. Печенізька 34, кв. 6, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 41324924) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443) 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443) 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон