Рішення
від 10.03.2023 по справі 914/131/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2023 Справа № 914/131/23

За позовом:Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача:Комунального підприємства «Добробут», м. Львів-Винникипро:стягнення пені, штрафів, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» до КП «Добробут» про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 10.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 02.10.2019 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір №Л0771К купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток (далі Договір). За умовами Договору, позивач зобов`язався передати у власність відповідачу газове паливо на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях із використанням пластикових карток, а відповідач зобов`язався прийняти у власність продукцію та повністю оплатити її вартість.

Як зазначає позивач, відповідач свій обов`язок виконав неналежним чином, у зв`язку з чим по Договору у період з 31.03.2021 була наявна заборгованість у розмірі 13135,52 грн., яка відповідачем погашена лише 11.11.2022 після отримання претензії-вимоги №1228/11-22 від 27.10.2022. Зазначена претензія також містила вимогу щодо сплати штрафних та компенсаційних санкцій за прострочення зобов`язання, яка відповідачем проігнорована.

Відтак, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача 5738,36 грн. пені, 926,52 грн. штрафів, 4125,65 грн. інфляційних втрат, 672,94 грн. 3% річних, а всього 11463,47 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до дня звернення позивача із позовом КП «Добробут» виконало своє зобов`язання за договором у повному обсязі. Прострочення, яке було ним допущене, пов`язане із відсутністю грошових коштів у підприємства, що зумовлено зміною власників та незатвердженням бюджету на наступний рік; а також із зменшенням чистого прибутку через збройну агресію російської федерації.

Зважаючи на це, а також посилаючись на запровадження в Україні воєнного стану, недоведення позивачем заподіяння йому допущеним простроченням збитків, неспівмірність розміру штрафних санкцій розміру збитків, відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафів на 100% відсотків. Крім цього, відповідач просить врахувати його скрутне фінансове становище, заявлення позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також те, що загальна сума штрафних санкцій перевищує більш як на 50% суму основного боргу.

Відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені, штрафів, інфляційних втрат та 3% річних

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.10.2019 між позивачем (продавець) та Винниківським комунальним підприємством «Добробут», найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Добробут», (покупець) укладено Договір купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток №Л0771К (надалі Договір), згідно із п. 2.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію (код згідно ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо) на АГНКС з використанням ПК, а покупець зобов`язується прийняти у власність продукцію та повністю оплатити її вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.6. Договору ціна продукції, що діє у мережі АГНКС на момент укладення цього договору зазначена в додатку 1 та може змінюватись продавцем без погодження з покупцем. Загальна сума договору складається із загальної вартості продукції, відпущеної за цим договором.

У Додатку 1 до Договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. стисненого природного газу у розмірі 13980,00 грн. з ПДВ.

Як передбачено п. 4.7. Договору на підтвердження проведених фінансових взаєморозрахунків між покупцем і продавцем за фактично відпущену продукцію у звітному місяці є підготовлений продавцем акт приймання-передачі продукції за формою, що додасться (додаток 2). Звітний місяць починається з 07:00:00 за київським часом першого числа поточного календарного місяця, у якому відпускалась продукція та закінчується о 06:59:59 за київським часом першого числа наступного календарного місяця.

Сторони на підтвердження обсягів відпущеної продукції щомісячно у порядку, передбаченому цим договором підписують акт приймання-передачі продукції (п. 6.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2019 по березень 2021 року включно передав, а відповідач прийняв обумовлену сторонами продукцію на загальну суму 117236,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі продукції (Т.1, а.с. 21-37).

Згідно із п.п. 4.1., 4.3. Договору покупець здійснює оплату продукції, отриманої у розрахунковому періоді, протягом двох банківських днів, що йдуть за відповідним розрахунковим періодом. Оплата продукції здійснюється покупцем згідно договору або рахунку-фактури.

При цьому, у п. 1.12. Договору сторони передбачили, що розрахунковий період це проміжок часу, що дорівнює 14 (чотирнадцять) діб, протягом якого покупець отримує продукцію на АГНКС.

Судом встановлено, що на момент звернення позивачем до суду із позовом та ухвалення цього рішення відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати вказаної вище вартості проданого йому товару у повному обсязі, що визнається обома сторонами.

Разом з цим, таке виконання було проведене неналежним чином, адже окремі із платежів відповідач здійснював із порушенням строків оплати, встановлених у Договорі.

Вказаний факт стороною відповідача визнається та не заперечується.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється у період з 06.01.2021 по 11.11.2022 на суми проданого товару за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року з урахування часткових оплат, проведених КП «Добробут».

В свою чергу, нарахування штрафу здійснюється на суми проданого товару за січень-березень 2021 року з урахування часткових оплат.

Зважаючи на те, що проведення оплат відповідачем до моменту повного погашення основного боргу здійснювалося протягом тривалого часу значною кількістю платежів, суд вважає за необхідне відобразити порядок взаєморозрахунків між сторонами наступним чином.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.10.2019 по 11.02.2021 включно відповідач сплатив позивачу за Договором 104000,00 грн. вартості проданого товару, що підтверджується випискою з банківського рахунку за період з 02.10.2019 по 07.10.2022.

Вказана сума була спрямована на повну оплату товару, отриманого за період з жовтня 2019 по грудень 2021 року, а також частково за січень 2021 року (у розмірі 4747,79 грн.). При цьому, повне погашення боргу за грудень 2020 року відбулось лише 15.01.2021.

У січні 2021 року відповідач придбав товар на суму 7917,54 грн. Після останньої оплати, проведеної 11.02.2021 (2000,00 грн.) згідно виписки, борг відповідача за січень 2021 року становив 3169,75 грн.

Надалі, у лютому та березні 2021 року, відповідач придбав за Договором товар на суми 6118,25 грн. (Т.1, а.с.36) та 3948,00 грн. (Т.1, а.с.37) відповідно.

У зв`язку із тривалим непроведенням оплат, між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт звіряння розрахунків за період: 01.01.2021-30.09.2021, згідно із яким залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором станом на 30.09.2021 становив 13236,00 грн.

Зазначена сума складається із вартості проданого, однак не оплаченого відповідачем у відповідний період часу товару за січень-березень 2021 року (3169,75 + 6118,25 + 3948,00).

Щодо наступних оплат, то позивачем визнається, а відповідачем не заперечується, що 03.05.2022 останній перерахував ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» 100,48 грн., у зв`язку із чим, сума основного боргу зменшилась до 13135,52 грн. (13236,00-100,48).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, вказана сума боргу була погашена після направлення останньому претензії-вимоги №1228/11-22 від 27.10.2022, а саме 11.11.2022.

Відповідно до п. 9.1. Договору у разі якщо у покупця з будь-яких причин виникла заборгованість перед продавцем за отриману продукцію (залишок коштів на ОР покупця має від`ємне значення), покупець зобов`язаний у повному обсязі погасити зазначену заборгованість шляхом оплати продавцю грошових коштів протягом трьох робочих днів з дати виникнення вказаної заборгованості.

За несвоєчасне погашення заборгованості перед продавцем, у разі її виникнення, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Також, у разі виникнення заборгованості та несвоєчасного погашення її перед продавцем, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував на прострочену заборгованість відповідача 5738,36 грн. пені, 926,52 грн. штрафів, 4125,65 грн. інфляційних втрат, 672,94 грн. 3% річних, а всього 11463,47 грн.

Жодних контррозрахукнів відповідачем до суду подано не було.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток №Л0771К від 02.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2019 по березень 2021 року включно передав, а відповідач прийняв обумовлену сторонами продукцію на загальну суму 117236,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.п. 4.1., 4.3. Договору покупець здійснює оплату продукції, отриманої у розрахунковому періоді, протягом двох банківських днів, що йдуть за відповідним розрахунковим періодом. Оплата продукції здійснюється покупцем згідно договору або рахунку-фактури.

При цьому, у п. 1.12. Договору сторони передбачили, що розрахунковий період це проміжок часу, що дорівнює 14 (чотирнадцять) діб, протягом якого покупець отримує продукцію на АГНКС.

Суд зауважує, що попри обов`язок відповідача здійснювати оплату протягом двох банківських днів по закінченню розрахункового періоду, який згідно із умовами Договору становить чотирнадцять діб, позивач визначив, що остаточна оплата повинна бути проведена відповідачем не пізніше двох банківських днів наступного місяця за місяцем споживання.

З матеріалів справи вбачається, що усі акти приймання передачі підписувались сторонами у останній день календарного місяця. Відтак, згідно із підходом позивача, такі акти повинні бути оплаченими протягом двох банківських днів.

Враховуючи викладене, суд переконаний, що застосований позивачем спосіб визначення останнього дня оплати не суперечить інтересам відповідача, оскільки надає йому можливість здійснювати таку оплату у більший строк, ніж той, що фактичного погоджений сторонами, а відтак позивач вправі послуговуватись ним при визначенні першого дня прострочення.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивачем до суду із позовом та ухвалення цього рішення відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати вказаної вище вартості проданого йому товару у повному обсязі, що визнається обома сторонами.

Однак, таке виконання було проведене неналежним чином, адже окремі із платежів відповідач здійснював із порушенням строків оплати, встановлених у Договорі, що не заперечується стороною відповідача.

У зв`язку із простроченням в оплатах, позивач нарахував на прострочену заборгованість відповідача 5738,36 грн. пені, 926,52 грн. штрафів, 4125,65 грн. інфляційних втрат, 672,94 грн. 3% річних, а всього 11463,47 грн.

Відповідно до п. 9.1. Договору за несвоєчасне погашення заборгованості перед продавцем, у разі її виникнення, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Також, у разі виникнення заборгованості та несвоєчасного погашення її перед продавцем, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум штрафів та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що такі обраховані правильно, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 926,52 грн. та 4125,65 грн. відповідно.

Контррозрахунків вказаної суми штрафів відповідачем до суду подано не було.

Що стосується вимог про стягнення пені та 3% річних, то такі підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5719,18 грн. та 671,56 грн. відповідно.

При проведенні розрахунку позивачем не враховано здійснену відповідачем оплату у розмірі 2000,00 грн. від 08.01.2020, що призвело до неправильного визначення сум заборгованості, які існували в періодах нарахування.

Крім цього, суд зауважує, що позивачем у розрахунку вказано, що відповідач 08.01.2021 здійснив оплату у сумі 2000,00 грн. Разом з цим, відповідно до наявної у матеріалах справи виписки у цей день відповідачем не проводилось жодної оплати.

При розрахунку позивач також залишив поза увагою те, що день фактичного погашення боргу (11.11.2022) не враховується при обрахунку 3% річних та пені.

Вказане відповідає положенням п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013, а також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності за позовними вимогами є безпідставними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із п. 12.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, а також строк, протягом якого сторони можуть здійснювати нарахування штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю 5 (п`ять) років.

Зважаючи на періоди нарахування визначені позивачем, а також враховуючи положення п. 12.3. Договору, суд дійшов висновку про подання позову про стягнення неустойки в межах строку позовної давності.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 7 ГК України також передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи приписи ЦК України та ГК України, позовна давність, визначена законом, а також строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, є продовженими на строк дії карантину.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020 в Україні встановлено карантин з 12.03.2020, що діє і на день ухваленням судом рішення у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача основна заборгованість виникла та припинила своє існування у період дії карантину.

Таким чином, позивачем не пропущено строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені, штрафів, інфляційних втрат, 3% річних.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафів на 100%, то суд відмовляє у задоволенні такого.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Вищевикладене свідчить, що зменшення розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Суд не зобов`язаний зменшувати заявлений до стягнення розмір неустойки.

На переконання суду, у даній справі відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.

Так, посилання відповідача на відсутність грошових коштів у підприємства, зумовленою зміною власників та незатвердженням бюджету на наступний рік, є безпідставними, адже ним не доведено причинно-наслідкового зв`язку між фактом змін в організації управління підприємства та неможливістю провести своєчасно оплату за Договором. Навіть у випадку прийняття вказаного аргументу, залишається незрозумілим, чому погашення основного боргу відбулося в кінці 2022 року, тобто більше, ніж через рік, з моменту настання дати оплати.

Посилання відповідача на введення воєнного стану та початок повномасштабної збройної агресії російської федерації також відхиляється судом, оскільки заборгованість відповідача виникла ще на початку 2021 року, тобто за рік до відповідних подій.

Щодо аргументів про зменшення чистого прибутку відповідача та наданого ним на підтвердження цієї обставини акту балансу на 31.03.2021, то суд їх відхиляє, оскільки відповідний документ стосується періоду діяльності КП «Добробут» лише у першому кварталі 2021 року. Відповідачем не доведено, що у інші періоди року ситуація із розміром чистого прибитку не змінювалась.

Щодо перевищення загальної суми штрафних санкцій суми основного боргу більш як на 50%, то суд вважає, що вказане не є беззаперечним свідченням необхідності зменшення розміру неустойки, особливо зважаючи на значний період прострочення відповідача. Такий обсяг відповідальності є пропорційним до порушення вчиненого КП «Добробут».

Доводи про те, що позивачем не доведено заподіяння йому допущеним простроченням збитків відхиляються судом, адже частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2476,55 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Добробут» (79495, м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, буд. 20; код ЄДРПОУ 40783986) на користь Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського , буд. 2; код ЄДРПОУ 36265925) 5719,18 грн. пені, 4125,65 грн. інфляційні втрати, 671,56 грн. 3% річних, 926,52 грн. штрафу та 2476,55 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено в нарадчій кімнаті 10.03.2023.

Суддя Крупник Р.В.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення10.03.2023
Оприлюднено13.03.2023
Номер документу109465516
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —914/131/23

Рішення від 10.03.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 10.01.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні