Рішення

від 24.02.2023 по справі 921/512/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/512/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВІП-ОЙЛ", пр. Червоної Калини, буд.104, кв. 119, м. Львів, Львівської області, 79049

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", вул. Танцорова,14, м. Тернопіль,46008

про: стягнення 11 146,17грн, з яких; 8 621,26грн - борг за Договором поставки №219 від 09.12.2021, 1 662,79грн - пеня та 862,12грн - штраф.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.10.2022 позовну заяву №01 від 13.09.2022 (вх. №575 від 19.10.2022) залишено без руху, а ухвалою суду від 18.11.2022 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.12.2022, позивач ухвалу суду не отримав (згідно з відстеженням на офіційному сайті Укрпошта така не вручена під час доставки), а відповідач повідомлений про дату і час судового розгляду (06.12.2022).

Ухвалами суду від 13.12.2022, від 17.01.2023 та від 07.02.2023, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023), у зв`язку із знеструмленням електромережі Господарського суду Тернопільської області 13.12.2022 та не отримання відповідачем ухвал суду, відкладено розгляд справи відповідно на 17.01.2023, на 07.02.2023 та на 24.02.2023, позивач повідомлений про дату і час судового засідання, а відповідач ухвал суду не отримав (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення такі не вручені під час доставки по причині адресат відсутній за вказаною адресою).

Позивач подав заяву №б/н від 14.12.2022 ( вх.№8648 від 20.12.2022) про розгляд справи за відсутності представника.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення відповідачем зобов`язань по Договору поставки №219 від 09.12.2021 щодо оплати отриманого товару згідно накладної №932 від 18.02.2022 на суму 8 621,26грн, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на яку позивачем, відповідно до умов пп. 7.1, 7.2 Договору поставки, нараховано пеню та 10% штрафу. Просить позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав, участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив. Ухвала суду від 18.11.2022 отримана відповідачем, а ухвали суду від 13.12.2022, від 17.01.2023 та від 07.02.2023 направлені судовою повісткою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" (вул. Танцорова,14, м. Тернопіль,46008), яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу керівника Білика О.В. ( АДРЕСА_1 ) повернулися без вручення по причинах "адресат відсутній за вказаною адресою". Судом здійснено спроби передачі телефонограми за номером телефону, який зазначений у позовній заяві в якості засобу зв`язку з відповідачем проте оператор повідомив, що номер не є дійсний.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б та від 19.09.2022 у справі №916/939/15-г).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВІП-ОЙЛ», (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІЕРРА» (Покупець) укладено 09.12.2021 Договір поставки № 219 (далі Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Предметом Договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших авто товарів, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних Постачальника (п.1.2 Договору).

Узгодженою партією товару вважається отриманий Покупцем товар у відповідності до видаткової накладної Постачальника в період дії Договору ( п. 1.3 Договору).

Передача товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість ( п. 4.3 Договору).

Ціна товару та загальна вартість переданої Покупцю вартості товару вказується у видатковій накладній, що видається Постачальником на кожну таку партію ( п. 5.1 Договору).

Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість отриманої конкретної партії товару протягом 7 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю Сторін умови оплатити товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово Додатком до Договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцю на банківський рахунок Постачальника ( пп. 6.1, 6.2 Договору).

У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань (п. 7.1 Договору).

У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець, окрім пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару ( п. 7.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 ( п. 11.1 Договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВІП-ОЙЛ» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІЕРРА» товар (олива гідравлічна) на загальну суму 8 621,26 грн, що підтверджується видатковою накладною №932 від 18.02.2022, яка підписана представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін Договору.

Відповідач свої зобов`язання за Договором поставки не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 8 621,26грн, яка підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 16.08.2022, який підписаний представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками товариств.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості, пені та 10% штрафу.

Суд, на підставі ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданих доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог , прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами ЦК України;

- відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202 - 205 ГК України, ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума заборгованості за отриманий товар становить - 8 621,26грн, а тому в частині основного зобов`язання позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

На підставі наведених норм законодавства та умов договору, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо строків оплати вартості товару, позивачем заявлено до стягнення 1 662,79 грн - пені за період з 26.02.2022 по 12.09.2022 та 862,12грн штрафу.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши на відповідність нараховану позивачем на прострочену суму боргу пеню, враховуючи, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, встановив правомірність такого нарахування на суму 1 462,03грн за період з 26.02.2022 по 26.08.2022.

Щодо заявленої позивачем суми пені - 200,76грн за період з 27.08.2022 по 12.09.2022, то така не підлягає до задоволення, оскільки нарахована без врахування приписів частини 6 статті 232 ГПК України.

За тих обставин позов підлягає до задоволення в частині стягнення 8 621,26грн, заборгованості, 1 462,03грн пені та 862,12грн 10% штрафу від суми боргу.

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог у розмірі 2 436,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" ( вул. Танцорова,14, м. Тернопіль,46008, ідентифікаційний код 42486103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВІП-ОЙЛ"( пр. Червоної Калини, буд.104, кв. 119, м. Львів, Львівської області, 79049, ідентифікаційний код 37398817) 8 621 (вісім тисяч шістсот двадцять одна) грн 26коп. - заборгованості, 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн 03коп. пені, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн 12коп. - штрафу та 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 31коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 6 березня 2023 року.

Суддя М.С. Стадник