Постанова

від 28.02.2023 по справі 914/1377/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1377/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Штендера М. В. (адвоката),

відповідача - Калиновського В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (колегія суддів: Марко Р. І. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 (суддя Юркевич М. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН"

про захист ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" (далі - ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН" (далі - ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН") про захист ділової репутації, в якому просило визнати недостовірною і такою, що принижує та порушує право на ділову репутацію ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" інформацію, викладену 10.04.2022 в мережі "Інтернет" на сайті видання "https://www.lmn.in.ua" у статті під назвою "На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф", а саме:

- "…група компаній "Агрокультура" (до якої входить ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА");

- "Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" та російськими грошима";

- "Фактичним засновником підприємства є ОСОБА_7";

- "…у 2021 році засновник ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку Поттер Єлизавету Валентинівну";

- "…всі дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф";

- "…згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф".

У зв`язку із наведеним позивач просив зобов`язати ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН" спростувати зазначену інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, зокрема, шляхом розміщення в мережі "Інтернет" на сайті видання "https://www.lmn.in.ua" повідомлення (статті) під заголовком "Спростування" без власних зауважень та коментарів, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі, за власний рахунок, наступного змісту: "Інформація, що була поширена на цьому сайті 10.04.2022 у статті під назвою "На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф", є недостовірною інформацією, та спростовується цим повідомленням".

1.2. Позивач зазначав, що інформація про ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" в опублікованій статті є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2021 у справі № 914/1377/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, відмовлено у задоволені позову ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" про захист ділової репутації.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, встановив, що опублікована відповідачем стаття містить оціночні судження про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб. Тому суд дійшов висновку, що ці відомості не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Крім того, суд зазначив, що позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, які би свідчили, що така інформація є недостовірною.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі № 914/1377/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" до ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН" задовольнити повністю.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими, прийнятими внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статті 30 Закону України "Про інформацію", статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" зауважує, що судові рішення у справі ухвалені всупереч судовій практиці, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, від 10.02.2021 у справі № 753/338/19. Крім того, ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" стверджує, що суди не з`ясували обставини справи, зокрема, не дослідили докази, які надав позивач на спростування інформації, опублікованої відповідачем.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН" заперечує доводи, викладені у касаційній скарзі, та просить залишити без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі № 914/1377/22, а касаційну скаргу ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" - без задоволення. Відповідач вважає, що суди дослідили всі наявні в матеріалах справи докази, надали їм належну оцінку, правильно застосували норми матеріального та процесуального права. ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН" зазначає, що скаржник послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 та у постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, від 10.02.2021 у справі № 753/338/19, про застосування норм права у неподібних правовідносинах.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.04.2022 в мережі "Інтернет" на сайті видання "https://www.lmn.in.ua", який належить ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН", опубліковано статтю під назвою: "На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф".

4.2. Суди зазначили, що, на думку позивача, ця стаття містить недостовірну інформацію про ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА", що принижує ділову репутацію позивача.

4.3. Зокрема, як зауважив суд першої інстанції, позивач не погоджується з такою інформацією:

1) "…група компаній "Агрокультура", (до якої входить ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА");

2) "Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" та російськими грошима";

3) "Фактичним засновником підприємства є ОСОБА_7";

4) "…у 2021 році засновник ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" вочевидь, щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку Поттер Єлизавету Валентинівну";

5) "…всі дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф";

6) "…згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф".

4.4. Суд першої інстанції зауважив, що, обґрунтовуючи недостовірність наведеної зі статті інформації, позивач наголошував на такому:

- єдиним учасником ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" з 24.11.2021 є приватна компанія з обмеженою відповідальністю "АРНО ЛІМІТЕД", яка володіє часткою в розмірі 100 % від статутного капіталу товариства. Ці відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- єдиним акціонером (власником) приватної компанії з обмеженою відповідальністю "АРНО ЛІМІТЕД" є приватна компанія з обмеженою відповідальністю "ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД", яка володіє 100 % акцій підприємства, що підтверджується відомостями про компанію "АРНО ЛІМІТЕД". Єдиним акціонером (власником) приватної компанії з обмеженою відповідальністю "ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД" є ОСОБА_3, який володіє 100 % акцій підприємства, що підтверджується відомостями про компанію "ТВІНВЕСТ ЛІМІТЕД";

- у структурі власності позивача немає групи компаній "Агрокультура", а тому, на думку позивача, це підтверджує недостовірність інформації про те, що ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" входить до групи компаній "Агрокультура".

4.5. Суд першої інстанції зазначив, що позивач не погоджувався з твердженнями відповідача про фактичного засновника позивача в особі ОСОБА_1 з огляду на таке:

- рішення про створення ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" було прийнято 16.07.2008, державна реєстрація товариства була проведена 23.07.2008;

- засновником ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" була ОСОБА_2 , громадянка України, а єдиним учасником товариства, який володіє часткою в розмірі 100 % від статутного капіталу, є приватна компанія з обмеженою відповідальністю "АРНО ЛІМІТЕД", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_3 , громадянин Великого Герцогства Люксембург;

4.6. Суд першої інстанції зауважив, що позивач також не погоджувався з тезою статті про те, що "у 2021 році засновник ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА", щоб приховати будь-які зв`язки з країною-окупантом, змінює керівника, призначаючи на цю посаду львів`янку Поттер Єлизавету Валентинівну". За твердженням позивача, змінюючи директора юридичної особи, не можна приховати відомості про учасників чи кінцевих бенефіціарних власників відповідної юридичної особи; крім того, відсутні будь-які докази того, що позивач має будь-які зв`язки з країною-окупантом рф.

4.7. Суд першої інстанції зазначив, що інформацію про те, що з великою ймовірністю дивіденди, які виплачуються позивачем своїм учасникам йдуть в Сінгапур, а звідти осідають у рф, позивач вважає неправдивою, оскільки стверджує, що ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" з часу свого існування з 2008 року жодного разу не виплачувала дивідендів своїм учасникам, а у випадку виплати дивідендів єдиним вигодонабувачем, на думку позивача, був би одноосібний власник та учасник товариства - ОСОБА_3 , громадянин Великого Герцогства Люксембург.

4.8. Суд першої інстанції зауважив, що позивач заперечує і той факт, що "згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф", оскільки вважає, що формулювання: "потребує особливої уваги та додаткових перевірок" стосується діяльності товариства в частині обмеження повноважень керівників або підписантів позивача на укладення окремих видів договорів від імені товариства, тобто теза про необхідність додаткової перевірки не пов`язана із наявністю зав`язків з рф, а має інше значення.

4.9. Саме наведену інформацію позивач просив спростувати у такий самий спосіб в який вона була поширена.

4.10. Суд першої інстанції зазначив також, що відповідач вважає, що зміст опублікованої ним статті під назвою: "На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф" складається з оціночних суджень про позивача та структуру його компанії, виходячи вже з відомої та наявної в мережі "Інтернет" інформації на різних медіаресурсах, тому, на думку відповідача, за вже опубліковану та неспростовану з боку позивача інформацію відповідач нести відповідальність не може.

4.11. Як установив суд першої інстанції, відповідач стосовно згаданих тез оспорюваної статті зазначав таке:

- теза 1: "група компаній "АГРОКУЛЬТУРА" (до якої входить ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА")" є оціночним судженням, оскільки не наводить чіткого переліку підприємств, які можуть становити "групу компаній", та є вирваною із контексту, оскільки у тексті статті вказується наступне: "Згідно з інформацією сайту Bloomberg, група компаній "АГРОКУЛЬТУРА" (до якої входить ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА") працює як міжнародна інвестиційна компанія". Крім того, аналогічне твердження про групу "АГРОКУЛЬТУРА" наведено у статті вебвидання "Юридична газета" online від 12.06.2015 (посилання на статтю:://yur- gazeta.com/golovna/avellum-partners-konsultuvala/mhp-sa-u-vyazku-z-ugodoyu-z-bminu-yiyi-aktiviv-.html ), в якій зазначено: "Юридична фірма Авеллум Партнерс виступила провідним юридичним радником агрохолдингу MHP S. A. у зв`язку з обмінами активів з вирощування зерна групи компаній "Воронеж Агро Холдинг" у Воронезькій області РФ на активи групи "АГРОКУЛЬТУРА" у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях України".

- теза 2: "Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" та російськими грошима" є оціночним судженням, яке зроблено на підставі інформації, що розміщена у відкритому доступі. Зокрема, під визначенням "російські гроші" у цій статті мається на увазі комплексний підхід до фінансових операцій позивача, який не є обмежений у часі та стосується фінансових потоків, які за час існування позивача могли надходити від інших фізичних або юридичних осіб, або були спрямовані таким особам, які разом із позивачем вважаються пов`язаними особами. До пов`язаних осіб позивача належали особи, місцем проживанням яких була росія, а отже, виплата дивідендів або залучення нових інвестицій, вочевидь, могло відбуватися із росії.

- теза 3: "Фактичним засновником підприємства є ОСОБА_4 ". Відносно цієї тези відповідач пояснював, що під час написання статті бралося до уваги чимало джерел інформації, зокрема, 24.02.2021 на вебсайті chas.news розміщено статтю "Не поза політикою. Як "Спортмастер" потрапив під санкції. І до чого тут Крим, Донбас, конкуренти та паралімпійці", у тексті якої зазначено: "Спортмастер" є російським бізнесом з міжнародною пропискою. Діяльність компанія розпочала 1996 року, а в 2012 році змінила місце реєстрації з Росії на Сингапур та отримала назву Sportmaster Operation Pte Ltd. Згідно з даними відкритих реєстрів, ані компанія, ані її власники не пов`язані з ОСОБА_5 чи його оточенням. Власниками Sportmaster Operation Pte Ltd. є брати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ". Відповідач пояснював, що інформація про зв`язок ОСОБА_1 та позивача також випливає зі статті від 05.07.2021, яка розміщена на вебсайті zahid.espreso.tv із назвою: " Золоті гектари: хто користується сільськогосподарськими землями Львівщини ", у якій йдеться, що у відповідь на запит "Еспресо.Захід" департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації надав перелік сільськогосподарських підприємств, які орендують найбільші площі на Львівщині. У цій категорії опинилося ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА", основним видом діяльності компанії теж є вирощування зернових, бобових і насіння олійних культур. Кінцевий бенефіціар - громадянин Швейцарії ОСОБА_4 , який також вказаний як бенефіціар "Спортмастер Україна" та " Остін ". З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що згадані статті не були видалені їх авторами, відповідач зазначав, що вважає за можливе на підставі цих статей скласти своє власне оціночне судження щодо позивача.

- теза 4: "…всі дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур, а звідти виплачуються кінцевому власнику, з великою ймовірністю у рф". Відповідач стверджував, що, як було зазначено в опублікованих статтях інших інтернет-видань, а також частково підтвердив сам позивач, кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин Великого Герцогства Люксембург, який володіє юридичною особою, зареєстрованою в Україні, опосередковано через ще двох юридичних осіб, які зареєстровані в Республіці Сінгапур. На думку відповідача, твердження, що "дивіденди від прибутку йдуть в Сінгапур" підтверджується, оскільки за ланцюжком подій такі спершу проходять через фактичні рахунки засновників компанії в Республіці Сінгапур, а лише тоді кінцевому бенефіціарному власнику у Великому Герцогстві Люксембург. Крім того, відповідач наголошував, що позивачем не доведено із наданням підтверджуючих документів факти виплати чи невиплати дивідендів своїм засновникам, а тому саме заперечення з цього приводу не може бути взяте до уваги.

- теза 5: "…згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф". Відповідач пояснив, що на вебсторінці сервісу youcontrol.com.ua в розділі "Історія" наявна "Додаткова інформація про засновників (учасників) юридичної особи", у переліку таких засновників (учасників) є інформація: "АГРОКУЛЬТУРА АБ" Розмір внеску в статутний фонд: 58 552 947 грн". Відповідач стверджував, що оскільки на підставі описаних статей в різних інтернет-виданнях зазначено, що позивач має "російське коріння", тому зроблено оціночне судження про зв`язки із рф, а відтак - висновок про "потребу особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф".

4.5. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 у справі № 914/1377/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.01.2023 № 29.3-02/214 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 914/1377/22 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі № 914/1377/22, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.02.2023.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

5.4. При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

5.5. Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

5.6. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

5.7. Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

5.8. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

5.9. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/13849/21).

5.10. При цьому згідно зі статтею 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються Законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та інші.

5.11. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

5.12. Отже, за змістом наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі "Інтернет" з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).

5.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.04.2022 в мережі "Інтернет" на сайті видання "https://www.lmn.in.ua", який належить ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН", опубліковано статтю під назвою "На Львівщині працює агрокомпанія, яка має зв`язки з рф".

Отже, господарські суди встановили факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в мережі "Інтернет" на сайті видання "https://www.lmn.in.ua", який належить ТОВ "ЛЬВІВСЬКА МАНУФАКТУРА НОВИН".

5.14. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що опублікована відповідачем стаття містить оціночні судження про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб, тому суд дійшов висновку, що відомості, наведені відповідачем у зазначеній статті, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Крім того, суд установив, що позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, які би свідчили, що така інформація є недостовірною.

5.15. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками суду першої інстанції та виходив із того, що твердження відповідача в опублікованій статті про те, що "група компаній "АГРОКУЛЬТУРА" (до якої входить ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА")", було вжито відповідачем у спірній статті з покликанням на вже опубліковану раніше на інтернет-ресурсі "Юридична газета" інформацію про позивача (посилання на статтю: https://yur-gazeta.com/golovna/avellum-partners-konsultuvala/mhp-sa-u-zvyazku-z-ugodoyu-z-bminu-yiyi-aktiviv-.html).

Суд зазначив, що вжиття терміна "група компаній" в цьому випадку означало не пов`язаність певних юридичних осіб спільними учасниками, власниками чи керівниками, а існування між ними правовідносин (зв`язків) у виді їх діяльності -агробізнесі.

5.16. Про тезу у статті відповідача: "Аналіз інформації з відкритих джерел показує явний зв`язок між ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" та російськими грошима" суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач, висвітлюючи таку інформацію, покликався на ряд інформаційних джерел, в яких ще до опублікування спірної статті містилася така ж інформація. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в цьому випадку жодних нових тверджень чи встановлених фактів, пов`язаних із позивачем, відповідач не навів, а лише описав взяту з інших джерел опубліковану публічно інформацію. Крім того, як наголосив суд, у матеріалах справи відсутні докази про оскарження позивачем достовірності опублікованої раніше у наведених джерелах інформації.

5.17. Стосовно тверджень про засновника підприємства, то суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом роздруківки з витягу про вчинення реєстраційних дій щодо ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" ОСОБА_11 було виведено з переліку бенефіціарів та засновників ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА", натомість одночасно єдиним бенефіціарним власником позивача було зазначено ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції зауважив, що на певному етапі господарської діяльності ОСОБА_11 мав безпосередній зв`язок із ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА".

Водночас, як наголосив суд апеляційної інстанції, про зв`язок ОСОБА_11 та позивача зазначалося 05.07.2021 на вебсайті zahid.espreso.tv у статті під назвою: "Золоті гектари: хто користується сільськогосподарськими землями Львівщини", а також у статті на вебсайті leopolis.news від 27.10.2021.Суд апеляційної інстанції зауважив, що інформація була опублікована ще задовго до написання спірної статті відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач на підставі аналізу альтернативних джерел інформації зробив оціночне судження про структуру власності позивача.

5.18. Суд апеляційної інстанції щодо інформації про "виплату позивачем дивідендів від прибутку товариства у Сінгапур, а звідти з великою ймовірністю в рф" дійшов висновку, що такі твердження відповідача є оціночними, виходячи із сукупності інформації про ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА", яка була опублікована у згаданих джерелах. Висновок про можливу виплату дивідендів в Сінгапур, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач зробив на підставі того, що на час публікації статті ТОВ "Твінвест Лімітед", яке є власником позивача, зареєстроване саме в Сінгапурі. Суд звернув увагу на те, що у зазначеній тезі статті відповідач не стверджує якихось встановлених ним фактів, а на підставі відкритої інформації лише припускає ймовірність надходження коштів позивача до рф через пов`язаних осіб, що є його оціночним судженням.

5.19. Стосовно твердження у статті про те, що "згідно з результатами перевірки сервісу youcontrol.com.ua зазначено, що підприємство "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" потребує особливої уваги та додаткових перевірок на наявність зв`язків з рф", то, як зауважив суд апеляційної інстанції, таке судження було здійснено відповідачем на підставі описаних статей у різних інтернет-виданнях, де зазначалося про російське коріння позивача. Тому суд дійшов висновку, що таке судження є оціночним та не містить будь-якого наклепу щодо позивача, яке принижує чи може принизити його ділову репутацію, а є лише особистим висновком, зробленим на підставі інших згаданих джерел інформації.

5.20. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що за висновком суду першої інстанції ділова репутація набувається юридичною особою не з моменту її створення, а у процесі здійснення нею професійної чи підприємницької діяльності, внаслідок чого формується позитивна громадська оцінка або широко розповсюджена думка стосовно ділових якостей юридичної особи, іміджу, престижу та довіри до його діяльності, тому юридична особа повинна довести, що поширена стосовно неї недостовірна інформація вплинула на сформовану і широко розповсюджену позитивну думку стосовно її діяльності. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що в матеріалах цієї справи відсутні докази того, що опублікована відповідачем стаття спричинила зниження ділової активності позивача, а доводи ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" про те, що внаслідок опублікованої статті обслуговуючий банк позивача АТ "ОТП Банк" розпочав перевірку клієнта на предмет достовірності фактів, викладених у цій статті, чим, на думку скаржника, позивачу власне і спричинені негативні наслідки, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими.

5.21. Таким чином, суди встановили, що твердження, викладені відповідачем у спірній статті, не можуть бути підставою для захисту права на недоторканність ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб, а також відсутні докази того, що опублікована відповідачем стаття зумовила зниження його ділової активності.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.22. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статті 30 Закону України "Про інформацію", статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" зауважує, що судові рішення у справі ухвалені всупереч судовій практиці, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, від 10.02.2021 у справі № 753/338/19.

5.23. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.24. Колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.

5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

5.26. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший міський телеканал. Кривий Ріг" про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. У справі № 904/4494/18 суди встановили, що матеріалами справи підтверджується поширення відповідачем недостовірної інформації щодо діяльності позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Сансервіс" Криворізької міської ради. Велика Палата Верховного Суду з огляду на встановлений попередніми судовими інстанціями склад правопорушення в діях відповідача зазначила про обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій про необхідність спростування недостовірної інформації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, зазначаючи про безпідставність доводів відповідача, вказала, що інформація, яку просить спростувати позивач, стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку відповідача. Скаржник вважає, що саме це твердження є висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4494/18, який не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

5.27. У постанові Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, на яку посилається скаржник, за позовом фізичної особи до Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", фізичних осіб про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, Суд зазначив:

"Отже, оскільки за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачами негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, суди дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому права позивача підлягають захисту шляхом її спростування".

Колегія суддів зауважує, що у справі № 761/32924/19-ц суди встановили, що інформація, поширена відповідачами, здійснена у спосіб категоричного та стверджувального висловлювання у формі повідомлення про існування конкретних обставин (фактів), тому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, і таке твердження є неправдивим.

5.28. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновок щодо обов`язку відповідача перевіряти поширену ним інформацію та її джерела, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 753/338/19 за позовом фізичної особи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова преса України" про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. У справі № 753/338/19 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що оспорювана стаття стосується іншої фізичної особи, а позивачка не довела, що вона є дружиною особи, щодо якої поширено інформацію. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у справі № 753/338/19, виходив із інших мотивів, а саме, з недоведеності поширення відповідачем недостовірної інформації. Проте Верховний Суд у справі № 753/338/19 дійшов висновку, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів позивачки про те, що оспорювана інформація є повідомленням про існування конкретних недостовірних фактів, яке порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивачки. Тому Суд, направляючи справу на новий апеляційний розгляд, надав вказівки апеляційному суду перевірити доводи позивачки про порушення відповідачем визначеної законодавством заборони поширювати недостовірну інформацію, а також стандартів професійної етики журналістів.

5.29. Колегія суддів зауважує, що у справі № 914/1377/22, яка розглядається, суди виходили з того, що інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень про позивача, його господарську діяльність та структуру управлінських органів, його керівників та пов`язаних з ними осіб, а також відсутні докази того, що опублікована відповідачем стаття зумовила зниження його ділової активності. Таким чином, установивши відсутність складу юридичного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову у справі № 914/1377/22, що розглядається, суди дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА".

5.30. З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц, від 10.02.2021 у справі № 753/338/19, на які посилається скаржник, зроблені з огляду на встановлені судами фактичні обставини, які відрізняються від обставин, встановлених судами у цій справі № 914/1377/22, що розглядається, та містять оцінку судами конкретних обставин справи, тому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами в оскаржуваних рішеннях наведених скаржником висновків.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.31. Скаржник вважає, що суди не з`ясували обставини справи, зокрема, не дослідили докази, які надав позивач на спростування інформації, опублікованої відповідачем, що є порушенням статей 86, 210, 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.33. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.34. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.35. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.36. Таким чином, у справі № 914/1377/22, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відсутність складу юридичного правопорушення є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА".

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКУЛЬТУРА МОСТИСЬКА" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2022 у справі № 914/1377/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак