Постанова

від 01.03.2023 по справі 326/862/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/29/23 Справа № 326/862/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 03 квітня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») було укладено договір про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869.

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 90 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2018 року.

Згідно з п.2.4. Договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно до 03 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1463,52 грн шляхом внесення готівки до каси Кредитора.

У 2015 році ОСОБА_1 довідалась про наявність Додаткової угоди від 05 серпня 2008 року до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року відповідно до якої змінено валюту кредитування з гривні на долари США.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року у справі №326/568/16-ц Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладену між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 визнано недійсною.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме зобов`язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути в натурі все те, що отримано у зв`язку з виконанням недійсного правочиину Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі.

АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до ст.360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з ухваленням нового судового рішення по суті даного спору, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 90 000, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 03 квітня 2018 року. Уклавши договір, ОСОБА_1 погодилась з усіма його умовами та прийняла на себе зобов`язання щодо повернення коштів.

Відповідно до п.2.4 Договору, позичальник зобов`язується щомісячно до 03 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1463,52 грн шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 03 квітня 2018 року.

Відповідно до п.2.7 Договору, якщо сума платежу, що надійшов в погашення кредиту, менша розміру, вказаного у п.2.4 цього Договору, то ця сума залишається на транзитному рахунку Банку, вказаному у п.5.1.2 цього Договору, без розподілу до наступної дати погашення Кредиту, а ануїтетний платіж, що мав бути сплачений вважається простроченим. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п.6.2 цього Договору, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення.

Згідно ст.212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пп.1.1, 2.4 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п.1.1. нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до п.6.5. Договору, при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п.п.1.1, 2.4 цього Договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості нарахування відсотків здійснюється згідно п.6.2. даного Договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до Додаткової угоди від 05 серпня 2008 до Договору №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року валюту кредиту було змінено з гривні на долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.17% на місяць.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року по справі №326/587/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», Державної іпотечної установи, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, у задоволенні первісного позову відмовлено та частково задоволено зустрічний позов. Визнано недійсною Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Крім того, районним судом установлено, що Договір про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним не визнавався.

Кредит станом на час розгляду справи сплачений позичальником у повному обсязі.

Також за результатами судово-економічної експертизи, викладеними у Висновку експерта від 20 березня 2020 року №23/11.3/256, встановлено, що загальна сума коштів, сплачених позичальником ОСОБА_1 в погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року в гривневому еквіваленті становить 237 644,04 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на час розгляду справи самостійно зроблено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року та вказаний перерахунок не спростовано позивачем, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позовної заяви. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції також вказував, що, згідно пункту 7 Висновку експерта, експерту не надається за можливе визначити розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, а викликаним у судове засідання для надання пояснень експертом наголошено, що розрахунки сукупної вартості кредиту здійснено відповідно до умов договору при належному виконанні зобов`язання.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.ст.626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №619/130/16-ц (провадження №61-20042св18).

У справі, яка переглядається, районним судом установлено, що рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року у справі №326/587/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», Державної іпотечної установи, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання правочину недійсним, у задоволенні первісного позову відмовлено та частково задоволено зустрічний позов. Визнано недійсною Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявленого нею позову, оскільки неповно з`ясував обставини, які мають значення для цієї справи, зокрема, що Банком було самовільно змінено валюту кредитування з гривні на долари США. При цьому, вказувала, що місцевий суд не звернув увагу на неповноту наданих експертом висновків, при наявності всіх вихідних даних.

Водночас, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до суду клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи, в обґрунтування якого зазначила, що у суді першої інстанції була проведена судово-економічна експертиза, за результатами якої експертами Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України було складено Висновок від 20 березня 2020 року №23/11.3/276, в якому не визначено розміру збитків, спричинених у зв`язку з вчиненням правочину Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вважала за необхідне призначити по даній справі додаткову судову економічну експертизу.

Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року клопотання ОСОБА_1 було задоволено та у даній справі призначено додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро». Провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

Між тим, 09 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання експерта Давидової О.В. від 24 березня 2021 року про уточнення змісту експертного завдання та надання на дослідження додаткових документів разом з матеріалами справи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року було поновлено апеляційне провадження та справу призначено до розгляду для вирішення питання щодо уточнення змісту експертного завдання та надання на дослідження додаткових документів відповідно до вищевказаного клопотання експерта.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» наступні докази:

- договір про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року із додатками та додатковими угодами (в т.ч. графіки погашення заборгованості);

- виписки про рух коштів по всіх рахунках відкритих Кредитором для обслуговування виданого кредиту за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, в тому числі: рах. НОМЕР_1 (п.2.4. та п.5.1.2 Договору) та інші за період з 03 квітня 2008 року по 16 серпня 2017 року (з використанням шрифту чорного кольору, гарнітури, що затверджені бренд буком банку (за виключенням декоративних і рукописних шрифтів), та кегля не менше 10 друкарських пунктів);

- первинні документи (квитанції, меморіальні ордери, платіжні доручення тощо) щодо сплати позичальником ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит за період з 03 квітня 2008 року по дату погашення кредиту;

- розрахунки заборгованості, розрахунки нарахувань індексу інфляції та 3% річних, тощо (роздрукованих кегля не менше 10 друкарських пунктів).

На виконання вищевказаної ухвали про витребування доказів, від АТ КБ «ПриватБанк» до апеляційного суду надійшли наступні документи:

- договір про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року із додатками;

- додаткова угода від 05 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року;

- виписки за рахунками з наданням меморіальних ордерів (на CD диску).

Крім того, у відкритому судовому засіданні представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 було заявлено клопотання про уточнення змісту експертного завдання та надано для дослідження додаткові документи, а саме:

- завірену копію Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з копією Додатку №1 та копією Анкети-заяви (на 12 сторінках);

- копію банківських виписок за період з 03 квітня 2008 року по 17 червня 2016 року в 2-х варіантах роздруківок (на 13 сторінках);

- 3 (три) зошита обліку погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 ;

- оригінали банківських квитанцій 330 шт.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 липня 2021 року направлено на виконання експертам ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» матеріали цивільної справи та на вирішення експерта поставлено питання визначити розмір заборгованості або переплати ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з моменту його укладання без урахування Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, визнаної недійсною у відповідності до рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 у справі №326/586/16-ц, яке набрало законної сили 28 серпня 2017 року, та дату погашення заборгованості. Також надано документи, які маються в наявності у позивача, у т.ч. завірену копію Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з копією Додатку №1 та копією Анкети-заяви.

Згідно Висновку експерта №338 від 16 листопада 2021 року за результатами проведення додаткової економічної експертизи по справі №326/862/18, відповідно до проведеного дослідження наданих документів, розмір переплати ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з моменту його укладання без урахування Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, визнаною недійсною у відповідності до рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року у справі №326/586/16-ц, яке набрало законної сили 28 серпня 2017 року, по 22 січня 2015 року (по дату останнього внесення грошових коштів ОСОБА_1 ) складає 90 920 (дев`яносто тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. Дата погашення кредиту 03 грудня 2012 року.

Водночас, колегія суддів наголошує, що згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до змісту рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року у справі №326/586/16-ц, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 не підписувала Додаткової угоди до Договору про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, датованої 05 серпня 2008 року, та Додатку №2 «Графік погашення кредиту» до цієї ж Додаткової угоди, а також не мала волевиявлення на внесення змін до Договору про іпотечний кредит в частині зміни валюти кредитування, оскільки не підписувала заяву від 05 серпня 2008 року про зміну валюти кредиту за договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року та про конвертацію залишку заборгованості за даним договором в розмірі 88 818 грн 35 коп. у валюту долар США.

Разом з тим, при розгляді цивільної справи №326/586/16-ц, судом було установлено у судовому засіданні, що жодних грошових коштів, про які зазначається у п.8.1. Додаткової угоди від 05 серпня 2008 року, у сумі 19141,89 доларів США ОСОБА_1 від ПАТ КБ «ПриватБанк» не отримувала, ці кошти не були їй зараховані на її банківський рахунок, що не заперечувалось та визнавалось як представником позивача, так і відповідачем.

За таких обставин, оскільки вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення солідарно з відповідачів на його користь заборгованості за кредитним договором №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року у розмірі 12966,35 доларів США, що за курсом 25,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 квітня 2016 року складає 336995,33 грн, ґрунтувалися саме на умовах Додаткової угоди до вказаного договору про іпотечний кредит, яку ОСОБА_1 не підписувала, місцевий суд не вбачав підстав для стягнення заборгованості за цим кредитним договором. При цьому, вказував, що доказів наявності у ОСОБА_1 заборгованості по договору про надання іпотечного кредиту від 03 квітня 2008 року Банком до суду не надано.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 серпня 2017 року у цивільній справі №326/586/16-ц не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили 28 серпня 2017 року.

При розгляді даної справи у суді апеляційної інстанції, АТ КБ «ПриватБанк», заперечуючи проти позову ОСОБА_1 та не погоджуючись із Висновком експерта №338 від 16 листопада 2021 року за результатами проведення додаткової економічної експертизи, належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог не надало, тоді як колегією суддів неодноразово оголошувалася по справі перерва, зокрема, для надання сторонам можливості довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання Банку на те, що сплачені ОСОБА_1 кошти було у повному обсязі зараховано на погашення кредитної заборгованості, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на вищевикладене.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що будь-яких клопотань щодо призначення відповідної комісійної, додаткової або повторної експертизи у справі стороною відповідача у апеляційному суді не заявлялося.

В той же час, при апеляційному розгляді даної справи, колегією суддів було вжито всі процесуальні заходи в межах ЦПК України на встановлення обставин наявності або відсутності підстав застосування наслідків недійсності правочину.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскільки у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що розмір переплати ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , складає 90 920 грн 00 коп., колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровськавід 27жовтня 2020року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 розмір переплати за Договором про іпотечний кредит №ZPP0GI0000004869 від 03 квітня 2008 року, яка складає 90 920 (дев`яносто тисяч дев`ятсот двадцять) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова