Рішення

від 01.03.2023 по справі 160/2759/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Справа № 160/2759/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняНатхи В.С. за участі: представника позивача представника відповідача Романенка П.В. Шарамок І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2019 року № 000768509 та № 00769509.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Продукт Групп» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки. Позивачем подано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки. Розгляд заперечення проведено за участю представника ТОВ «Пріоритет». Листом про розгляд заперечення від 20.11.2019 року вих. № 32673/10/04-36-05-09 висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення. На підставі висновків акту були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2019 року. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі помилкових висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

30.03.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Так, у відзиві зазначено, що контролюючим органом на підставі наказу №189-п від 11.09.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет»» та повідомлення від 12.09.2019 року №98, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет». В ході проведення перевірки встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також, відповідач вказав на наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року у справі у справі № 202/790/19, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. Таким чином, відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та таким, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року зупинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів (карантину).

23.04.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, вкладену в позовній заяві.

26.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суд були надані додаткові пояснення з долученими технічним завданням на виготовлення продукції, копіями калькуляцій на виробництво та роздруківок фотографій серії зразків товару для підтвердження факту використання товарів у виробничій діяльності, що придбана у ТОВ «Продукт Групп».

11.01.2023 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" подано до суду заяву про поновлення провадження у справі № 160/2759/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" про поновлення провадження у справі № 160/2759/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено та поновлено провадження в адміністративній справі № 160/2759/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні 01.03.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні 01.03.2023 року представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» ЄДРПОУ 32882560 зареєстроване в якості юридичної особи 26.02.2004 року перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу №189-п від 11.09.2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пріоритет» та повідомлення від 12.09.2019 №98, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пріоритет».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.10.2019 року №5179/04-36-05-09/32882560, яким встановлені наступні порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток протягом 2017 р. на загальну суму 59336грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України №2755- VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість у грудні 2017 року на загальну суму 65 929грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані нереальністю здійснення господарських операцій ТОВ «Пріоритет» по взаємовідносинам з ТОВ "Продукт Групп».

Товариством з обмеженою відповідальністю « Пріоритет» до податкового органу були подані заперечення на акт від 21.10.2019 року № 5179/04-36-05-09/32882560. Заперечення обґрунтовані тим, що здійсненні господарські операції відповідають діловій меті діяльності ТОВ «Пріоритет», оскільки сприяли отриманню прибутку підприємства із подальшою сплатою податків до бюджету, та проведені у рамках статутної діяльності підприємства. Наявні у ТОВ «Пріоритет» видаткові накладні, рахунки -фактури, банківські виписки, договори, податкові накладні та оборотно- сальдова відомість по рахунку № 631, які надані під час проведення перевірки, являються достатніми письмовими доказами (первинними документами), що підтверджують факт придбання товарів

20.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом № 32673/10/04-36-05-09 «Про результати розгляду заперечень» зазначено, що враховуючи норми законодавства та фактичні обставини даної справи, висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пріоритет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Продукт Групп» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року визнає правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

На підставі акту перевірки від 21.10.2019 року №5179/04-36-05-09/32882560 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 25.11.2019 року №000769509, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 74 170,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 59336,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14834,00 грн.;

- форми «Р» від 25.11.2019 року №000768509, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 82411,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 65929,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16482,25 грн.

Не погодившись з податковими повідомлення-рішеннями ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач 18.12.2019 року направив до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 17.02.2020 №599416/99-00-08-05-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач формував показники податкової звітності виходячи з господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Продукт Групп».

Так, 14.11.2017 року між ТОВ «Продукт Групп» (постачальник) та ТОВ «Пріоритет» (покупець) було укладено договір поставки №24/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах визначених цим договором, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар за кількістю та ціною, що вказані в накладних та актах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Продукт Групп» були виписані рахунки - фактури № СФ-120121, СФ-120122 від 01.12.2017 року, № СФ-120518, СФ-120519 від 05.12.2017 року, № СФ-120702, СФ-120707 від 07.12.2017 року.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними:№ РН-1201/21 від 01.12.2017, №РН-1201/22 від 01.12.2017 року, №РН-1205/19 від 05.12.2017 року, №РН-1205/18 від 05.12.2017 року, №РН-1207/02 від 07.12.2017 року на загальну суму 395574,30 грн., в тому числі ПДВ 65929,06 грн.; податковими накладними:№ № 66 , 67 від 01.12.2017 року, № №283, 284 від 05.12.2017 року, № №33,69 від 07.12.2017 року на загальну суму 395574,30 грн., в тому числі ПДВ 65929,06 грн.

Суми ПДВ у розмірі 65929,06 грн. включено до складу податкового кредиту у грудні 2017 року .

Сплата за грошовими зобов`язаннями по договору поставки № 24/17 від 14 листопада 2017 року відбувалась у безготівковій формі, на умовах договору № 8/12/17 про переведення боргу. Відповідно до умов договору № 8/12/17 від 08.12.2017 року, первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет») переводить на нового боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпідприємництво») борг (грошове зобов`язання) у розмірі 335941,87 грн., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Згідно з платіжним дорученням за № 2342 від 212.12.2017 року позивач перерахував ТОВ «Продукт Групп» за поліграфічну продукцію, фарбу та витратні матеріали згідно договору № 24/17 від 14.11.2017 кошти в сумі 59 632,41 грн.

Згідно платіжних доручень № 2326, 2311, 2309 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» перерахувало кошти на загальну суму 335941,89 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпідприємництво».

Придбаний у ТОВ «Продукт Групп» товар було використано позивачем для виробництва продукції, яку в подальшому було реалізовано позивачем на адресу ТОВ «Міропласт», ТОВ «Ласунка», ТОВ «Аксор Індастрі», ТОВ «Галичина Ласунка», ТОВ «Діасервіс», що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вищенаведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Продукт Групп» у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача ТОВ «Продукт Групп» був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Щодо посилання відповідача на неможливість встановлення походження придбаного товару та підтвердження його руху по ланцюгу постачання суд зазначає, що проведений контролюючим органом аналіз з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ постачальника ТОВ "Продукт Групп" за 2017 рік не є свідченням про порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Пріоритет» оскільки ТОВ "Продукт Групп" мало можливість придбати даний товар, проданий та реалізований в подальшому ТОВ «Пріоритет» у неплатників ПДВ та/або придбати товар у інших податкових періодах, ніж в тих, в яких відбувалась їх поставка ТОВ «Пріоритет».

При цьому, ТОВ «Пріоритет» не має доступу до інформаційних баз ДПС для перевірки походження зазначеного товару та не може прослідкувати рух по ланцюгу постачання товару.

Можливі порушення податкового законодавства контрагентів, які здійснювали поставку товару на адресу ТОВ "Продукт Групп" не може бути підставою для притягнення до відповідальності ТОВ «Пріоритет».

Відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №815/294б/13-а (№К/9901/4496/18), де зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

За таких обставин, ТОВ «Пріоритет» не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, у акті перевірки відповідач посилається на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року у справі № 202/790/19.

Так, судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року у справі № 202/790/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України.

Разом з тим, суд вказує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.

Отже суд не бере до уваги вказаний вирок, оскільки наведені у ньому обставини не були предметом дослідження у даній справі, а також з огляду на те, що зазначений вирок не містить в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій ТОВ «Пріоритет» із контрагентом ТОВ «Продукт Групп», а також враховуючи його скасування.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій.

В свою чергу, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. З урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «Продукт Групп» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом. А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем документально підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 21.10.2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення від 25.11.2019 року №000769509 та №000768509 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" (49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59,оф. 303, код ЄДРПОУ 32882560) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовільнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми"Р" від 25.11.2019 року № 000768509 та № 000769509.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2348,72 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 10 березня 2023 року.

Суддя С.І. Озерянська