Ухвала

від 09.03.2023 по справі 320/5533/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

09 березня 2023 року Справа № 320/5533/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства "Постер-Донбас" до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Постер-Донбас" з позовом до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання протиправним та скасування Розпорядження №70-р від 20.01.2023 в частині проведення демонтажу рекламних конструкцій Дочірнього підприємства "Постер-Донбас":

м. Краматорськ, перехрестя вул. Двірцева та вул. Ювілейна;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Ювілейна та вул. Дружби;

м. Краматорськ, перехрестя вул. вул. Дружби та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера (Сад Бернацького);

м. Краматорськ, перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Дніпровська та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Залізнична (район залізничного вокзалу).

Разом із позовом, Дочірнім підприємством "Постер-Донбас" подано до суду заяву про забезпечення позову із посиланням на ч. 2 ст. 150 та ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України.

В даній заяві ДП "Постер-Донбас" просить суд зупинити дію Розпорядження Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №70-р від 20.01.2023 "Про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, на території Краматорської територіальної громади" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та в порядку ч. 2 та 4 п. 1 ст. 151 КАС України просить заборонити Краматорській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області та іншим особам дії по демонтажу рекламних засобів (зовнішніх рекламних конструкцій) ДП "Постер-Донбас":

м. Краматорськ, перехрестя вул. Двірцева та вул. Ювілейна;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Ювілейна та вул. Дружби;

м. Краматорськ, перехрестя вул. вул. Дружби та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера (Сад Бернацького);

м. Краматорськ, перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Дніпровська та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Залізнична (район залізничного вокзалу).

В обґрунтування поданої заяви, ДП "Постер-Донбас" вказав про те, що підприємство отримало листа від Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради від 23.01.2023 за №47/01-08/117 із вимогою проведення демонтажу рекламних засобів, визначених в оскаржуваному Розпорядженні, в разі невиконання такої вимоги буде надано доручення КП "ДРУАС" вжити заходи щодо проведення демонтажу спірних рекламних конструкцій з віднесенням на ДП "Постер-Донбас" затрат, пов`язаних з демонтажем т зберіганням рекламних конструкцій.

Заявником вказано, що оскаржуване Розпорядження, окрім посилань на загальні норми законодавства, не містить визначених конкретних причин демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами та конкретних норм законодавства, які слугували для такого скасування, що очевидно вказує на його необґрунтованість і, як наслідок, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного Розпорядження та порушення прав підприємства. Також, зазначає, що рекламні конструкції представляють собою складні інженерні споруди вартістю приблизно 100 тис. гривень кожна, при цьому при проведенні демонтажу можливе пошкодження цих рекламних конструкцій, що призведе до неможливості їх відновлення та ДП "Постер-Донбас" повинно буде відшкодувати вартість робіт по демонтажу рекламних засобів, що також становить велику суму грошових коштів.

Враховуючи зазначене в заяві, заявник вважає, що всі свідчить про той факт, що невжиття заходів по забезпеченню позову, фактично унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на ч. 2 ст. 150 КАС України та вказує самостійною підставою для забезпечення позову наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно, на думку заявника, визначений спосіб забезпечення позову покликаний на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, оскільки спірне Розпорядження не містить в собі належної норми законодавства щодо виставленої вимоги підприємству по демонтажу вказаних в позові спірних рекламних конструкцій зовнішньої реклами, що свідчить про необґрунтованість останнього, рекламні конструкції є складними інженерними спорудами, що вартують близько 100 тис. гривень кожна, при демонтажу можливо буде пошкодження цих споруджень, що призведе до значних втрат та неможливості їх відновлення, а також потрібно буде підприємству відшкодовувати вартість робіт по демонтажу останніх, що також буде понесення підприємством значної суми коштів. Вважає, що невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав підприємства.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушення прав та законних інтересів позивача Розпорядженням №70-р від 20.01.2023 "Про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, на території Краматорської територіальної громади", як вказує ДП "Постер-Донбас" Розпорядження не містить визначених конкретних причин демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами та конкретних норм законодавства, які слугували для такого скасування, що очевидно вказує на його необґрунтованість, що безпосередньо є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії щодо надання законодавчої оцінки спірному Розпорядженню є фактично надання судом правової оцінки останньому до ухвалення рішення по суті та, суд зазначає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивач у поданій заяві вказує на підстави для забезпечення позову, що визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, зазначає, що рекламні конструкції є складними інженерними спорудами, вартість яких100 тис. грн. кожна, демонтаж може призвести до їх пошкодження та відповідно до значних матеріальних затрат підприємства по їх відновленню та сплаті за послуги по демонтажу виконавцем спірного Розпорядження, та такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, та зокрема із врахуванням судом майнових інтересів позивача щодо зупинення виконання спірного Розпорядження.

Суд звертає увагу на те, що ДП "Постер-Донбас" не надано доказів існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав ДП "Постер-Донбас" у майбутньому.

Твердження заявника про те, що він отримав листа 23.01.2023 за № 47/01-08/117 із вимогою щодо демонтажу рекламних засобів третіми особами не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зі змісту даного листа, що доданий до заяви про забезпечення позову, таких заяв відповідача судом не встановлено, відсутні докази щодо виконання розпорядження КП "ДРУАС", враховуючи те, що спірним Розпорядженням №70-р строк виконання виставлено до 03 лютого 2023 року, з позовною заявою позивач звернувся 24.02.2023.

Відповідно, заявником ДП "Постер-Донбас" не доведені та документально не підтверджені обставини протиправності спірного Розпорядження та заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності дій відповідача під час винесення спірного рішення та є обґрунтуванням та підставою поданого до суду позову та предметом розгляду у даній справі.

Також суддя зазначає, що у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19 та від 17.10.2019 №640/7285/19 з аналогічними обставинами сформульована правова позиція, що демонтаж рекламних засобів (тимчасових споруд) не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав, передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну, а тому забезпечення позову не доцільно.

Суддя також зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання, вони можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 по справі № 640/3755/20.

На даний час судом не встановлено ознак очевидної протиправності в діях відповідача.

Враховуючи вищезазначене, з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Постер-Донбас" про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І.І.