Рішення

від 10.03.2023 по справі 420/266/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/266/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до приватного виробничо-комерційного підприємства «Південьпідзембуд» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списком №1,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - позивач) до приватного виробничо-комерційного підприємства «Південьпідзембуд» (надалі - відповідач) про:

- стягнення з приватного виробничо-комерційного підприємства «Південьпідзембуд» (код ЄДРПОУ: 30127395) заборгованість перед Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рахунок в Одеському обласному управлінні АТ «Державний ощадний банк України» м. Одеса, МФО 328845, р/р НОМЕР_1 в сумі 39843,71 грн. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот сорок три грн. 71 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно отриманих повідомлень про суму відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (Список №1), виплачених пенсіонерам, які працювали у ПВКП «Південьпідзембуд», останнє повинне відшкодувати заборгованість на загальну суму 39843,71 грн. за жовтень грудень 2019 року, січень грудень 2020 року, січень грудень 2021 року та січень грудень 2022 року. Зазначена заборгованість відображається у «Картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1». На адресу ПВКП «Південьпідзембуд» спрямовувалися розрахунки по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 23.12.2022 року позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: відомостей про відомі номери засобів зв`язку або адреси електронної пошти відповідача.

Ухвалою від 09.01.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/266/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу суду від 09.01.2023 року про відкриття провадження у справі №420/266/23 надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом, проте поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Південьпідзембуд» зареєстровано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та знаходиться на обліку як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно отриманих повідомлень про суму відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (Список №1), виплачених пенсіонерам, які працювали у ПВКП «Південьпідзембуд», останнє повинне відшкодувати заборгованість на загальну суму 39843,71 грн., а саме: за жовтень грудень 2019 року, січень грудень 2020 року, січень грудень 2021 року та січень грудень 2022 року.

Зазначена заборгованість відображається у «Картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1».

На адресу ПВКП «Південьпідзембуд» спрямовувалися розрахунки по фактичним витратам на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу вимог пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те що, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності зобов`язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених їх працівникам на пільгових умовах за списком № 1, за ставкою 100 % розміру виплаченої пенсії.

У відповідності до частини першої статті 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 зазначеного Закону, серед іншого, використовуються на оплату послуг з виплати та доставки пенсій.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, зокрема, є: облік платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Як вбачається з пункту 2.2 вказаного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян страхових внесків та інших платежів, до яких належить, зокрема, плата на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

У свою чергу, Постановою управління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами п. 6.4 - 6.5 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Таким чином, праву особи-пенсіонера на пільгове пенсійне забезпечення кореспондує обов`язок підприємства, де такий пенсіонер свого часу виконував роботи, що охоплюються списом №1 та списком №2, відшкодовувати фактичні витрати пенсійного органу на виплату та доставку пенсії цьому пенсіонеру.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості.

Доказів оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у зазначеній сумі відповідачем надано не було.

Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком №1 на загальну суму 39843,71 грн, а отже вказана сума на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб`єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч.2 ст.139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2022 рік від 02.12.2021 № 1928-IX, з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2481, 00 грн.

Позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру, за яку належить сплатити судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Однак, позивач сплатив судовий збір в меншому розмірі, а саме 2270,00 грн. Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 211,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до приватного виробничо-комерційного підприємства «Південьпідзембуд» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списком №1 - задовольнити.

Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Південьпідзембуд» (код ЄДРПОУ: 30127395) заборгованість перед Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рахунок в Одеському обласному управлінні АТ «Державний ощадний банк України» м. Одеса, МФО 328845, р/р НОМЕР_1 в сумі 39843,71 грн. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот сорок три грн. 71 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 211,00 грн. (двісті одинадцять грн. 00 коп.) за реквізитами: отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998 ; Рахунок отримувача UA 468999980313171206084015756.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.03.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва