Рішення

від 10.03.2023 по справі 440/79/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 10 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/79/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, Полтавського відділення управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі - відповідач 1, УВД ФСС України у Полтавській області), Полтавського відділення управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі - відповідач 2, Полтавське відділення УВД ФСС України у Полтавській області), у якому просив:

- визнати протиправними дії Полтавського відділення управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо відмови у виплаті позивачу страхової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо неприйняття рішення у формі постанови про нарахування та виплату позивачу страхової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу страхову виплату відповідно до частини шостої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника, а саме його сина, ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку, що пов`язаний з виробництвом. Листом від 13.12.2022 №10-02-391 відповідач 2 відмовив у призначені допомоги. Позивач вважає вказану відмову протиправною з огляду на те, що виплата одноразової грошової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 100 прожиткових мінімумів виплачується його сім`ї. Позивач є батьком померлого, спільно з ним проживав та був зареєстрованим з ним за одною адресою, а тому належить до членів сім`ї та має право на отримання вказаної допомоги. Також зазначено, що при розгляді його заяви органи Фонду соціального страхування не спростували та не оспорили факт належності позивача до членів сім`ї.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що у Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженому постановою правління Фонду соціального страхування України №11 від 19.07.2018 серед переліку додатків до заяви про отримання грошової допомоги для батьків потерпілого навіть передбачено які саме документи підтверджують родинні зв`язки, що додатково вказує на право батька, як члена сім`ї, на отримання одноразової грошової допомоги. Тож, висновок відповідача 2 про обмеження категорії членів сім`ї, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, дружиною (чоловіком) та дитиною є необґрунтованою.

Також позивач не погоджується з позицією відповідача 2 про те, що особи, які мають право на отримання грошової допомоги, повинні бути вказані в акті спеціального розслідування нещасного випадку, адже затверджена форма вказаного акту, навіть, не передбачає такої графи.

До того ж, законодавством передбачено, що рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги приймається у формі постанови, а не листа.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що право на отримання страхових виплат мають лише непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, а також дитина, яка народилася протягом не більш як 10-місячного строку після смерті померлого, зокрема, такими особами є діти, які не досягли 16-ти років та особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого. З акту спеціального розслідування нещасного випадку слідує, що померлий не мав утриманців, з цього відповідачем зроблено висновок про відсутність осіб, які б мали право на отримання одноразової грошової допомоги. Також відповідач акцентує увагу на тому, що батьки померлих, які не перебували на утриманні, але мають на це право, можуть отримувати лише щомісячні страхові платежі, а не одноразову виплату.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив про свою незгоду з аргументами відповідача, викладеними у відзиві. Зокрема, повторно акцентовано увагу на належності позивача до складу сім`ї померлого та на неналежному розгляді відповідачами заяви позивача про призначення страхової виплати, а саме невинесення відповідного рішення за результатами розгляду заяви.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд встановив наступне.

11.05.2022 у ході відрядження, при виконанні культиваційних польових робіт, з ОСОБА_2 стався нещасний випадок. Відповідно інформації з акту спеціального розслідування нещасного випадку від 31.08.2022 встановлено, у зв`язку зі здійсненням збройної агресії військовими підрозділами російської федерації, а саме, здійсненням обстрілів із використанням невстановленого типу авіаційних пускових пристроїв невстановленого виду озброєння снарядами невстановленого калібру, по території поля, що належить СТОВ "Ніка", ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків отримав тілесні ушкодження, від яких загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.05.2022.

ОСОБА_1 , який є батьком померлого, відповідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , звернувся до відповідача 2 з заявою про призначення страхової виплати (одноразової грошової допомоги) у зв`язку зі смертю годувальника від 07.12.2022.

Листом від 13.12.2022 №10-02-391 відповідач 2 відмовив у призначенні допомоги у зв`язку з тим, що позивач не належить до переліку утриманців померлого, а в акті спеціального розслідування нещасного випадку "на території СТОВ "Ніка", особи, що мають право на одноразову страхову виплату на сім`ю відсутні".

Не погоджуючись з вказаною відповіддю та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові засади загальнообов`язкового державного соціального страхування та гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку встановлюються та регламентуються положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105)

Відповідно п.1 частини першої статті 35 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент спіоних правовідносин) страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Згідно частин першої-третьої стаття 36 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент правовідносин) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно частини сьомої статті 36 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент правовідносин) страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За приписами частини першої-третьої статті 41 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент правовідносин) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Відповідно частини шостої статті 42 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент правовідносин) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11) регламентує умови отримання страхових виплат у тому числі особами в разі втрати годувальника.

Відповідно п.1.2 Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:

1) допомогу по тимчасовій непрацездатності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата);

4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу;

5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

З п. 1.3 Порядку №11 1.3. управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Факт смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку від 11.05.2022 та не оспорюється відповідачем.

Основними аргументами позовної заяви є: 1) належність позивача до кола осіб, які мають право на отримання допомоги; 2) форма відповіді відповідача 2 на заяву про отримання одноразової грошової допомоги.

Щодо наявного права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, частина сьома статті 36 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) містить перелік видів страхових виплат, серед яких вказано про страхову виплату в установлених випадках одноразової допомоги. У цьому пункті наведено три категорії осіб, які можуть претендувати на неї, зокрема: 1) потерпілий; 2) члени його сім`ї; 3) особи, які перебували на утриманні померлого. При цьому, частина шоста статті 42 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) деталізує вид виплати та категорію осіб, які мають право на неї, вказуючи про те, одноразова допомога що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, виплачується сім`ї померлого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є батьком померлого (відповідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 ). Відповідно довідки Виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 10.11.2022 №09-21/960 позивач, станом на 20.05.2022, зареєстрований разом з померлим та іншими особами за однією адресою.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що позивач та померлий проживали спільно та вели спільне господарство, також наголошує на тому, що померлий не перебував у шлюбі та іншого місця проживання не мав.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідач не надав жодної оцінки щодо належності позивача до категорії членів сім`ї померлого. У листі від 13.12.2022 №10-02-391 відповідач 2, посилаючись на п.5.1. Порядку №11 робить висновок про те, що право на отримання допомоги мають лише дружина (чоловік) або дитина, реєстрація місця проживання яких співпадає з реєстрацією місця проживання померлого.

Вказані висновки суд вважає помилковими, адже з положень статей 36 та 42 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) чітко випливає, що право на отримання одноразової допомоги має член сім`ї померлого. Посилання відповідачем 2 на пункт 5.1 Порядку №11 як на підставу відмови у призначенні позивачу виплати суд вважає хибним та вирваним з контексту.

Суд зазначає, що пункт 5.1 Порядку №11 прямо спрямований не на визначення переліку осіб, які мають право на допомогу, а на регламентацію переліку документів, які повинні надати особи на отримання допомоги. Більше того, у першому абзаці Порядку № 11 вказано "для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються....", тобто, знову підтверджується право члена сім`ї на вказану допомогу.

Формулювання, яке відповідач 2 помилково трактує як обмеження кола осіб, які мають право на грошову допомогу, є другим абзацом пункту 5.1 Порядку № 11 та викладено наступним чином: "для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого". Вказане повинно трактуватися як уточнення переліку необхідних додатків до заяви на отримання одноразової грошової допомоги для дружини (чоловіка) та дитини померлого, а не обмеження кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Також суд акцентує увагу не необхідності розмежування видів страхових виплат, адже з аналізу положень Закону №1105 перелік осіб, які мають право на виплати диференціюється в залежності від виду соціальної виплати.

В контексті викладеного, суд погоджується з аргументами позивача, що право на отримання одноразової грошової допомоги у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб має член сім`ї. Разом з тим суд враховує наступні фактори. По-перше, питання приналежності позивача до членів сім`ї так і не було належним чином розглянуто відповідачами, адже рішення по заяві позивача так і не було прийнято. По-друге, позовні вимоги стосуються саме непризначення та невиплати одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві, а не встановлення статусу позивача, як члена сім`ї. По-третє, в порядку адміністративного судочинства даний факт встановити неможливо, оскільки відповідно до ст. 315 ЦПК України суд, в порядку цивільного судочинства, встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Щодо форми відповіді на звернення позивача суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 44 Закону №1105 (у редакції, чинній на момент правовідносин) фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як було вказано вище, стаття 44 Закону №1105 встановлює, що "рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів". З аналізу вказаного положення випливає, що за будь-якого випадку (призначення або відмови у призначенні допомоги) відповідач зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що листом від 13.12.2022 №10-02-391 позивача лише було поінформовано про відсутність підстав для призначення допомоги.

У відзиві представник відповідача 1 визнала, що відповідач 2 не приймав жодного рішення про відмову у страхових виплатах, а листом лише повідомило позивача про відсутність права на виплату.

Тобто, відповідач 2 у встановлений 10-денний строк не прийняв жодного рішення по заяві позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Вказане дає підстави констатувати про те, що відповідач 2 при розгляді заяви діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, та допустив порушення процедури розгляду заяви.

В контексті вказаного суд зазначає, що вимоги позивача про нарахування та виплату страхової виплати є передчасними, адже без належного розгляду заяви прийняти рішення по ній неможливо.

У позовній заяві вказані вимоги до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та до Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. Суд враховує, що позивач з заявою про призначення страхової виплати звернувся саме до Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, який надав відповідь листом від 13.12.2022 №10-02-391.

Обираючи належний спосіб захисту суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника від 07.12.2022 з додатками та про зобов`язання Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника від 07.12.2022 та прийняти відповідне мотивоване рішення за результатами розгляду такої заяви з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 992,40 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь позивача. судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

У позовній заяві заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу орієнтовним розміром у 12000 грн., до позову було додано ордер на надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. В подальшому, у відповіді на відзив представником позивача визначено розмір витрат на правову допомогу розміром у 15000 грн., на підтвердження розміру якого було надано: додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги б/н від 24.12.2022 від 24.12.2022, акт приймання-передачі виконаних робіт 05.02.2023, квитанція про сплату судового збору від 07.02.2023 на суму 15000 грн., рахунок-фактуру від 05.02.2023 №1.

У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку відповідача, розмір витрат необґрунтований та документально не підтверджений.

Суд, вирішуючи заявлене позивачем клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, виходить із наступного.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої, четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 05.02.2023 розмір витрат на правову допомогу прораховану з розрахунку 2000 грн. на 1 год. та складається з:

- аналіз матеріалів справи та консультування клієнта - 1 год.;

- підготовка позову - 3 год. 10 хв.;

- аналіз судової практики - 1 год.;

- оплата судового збору - 15 хв.;

- підготовка додатків до позову - 20 хв.;

- направлення позову - 15 хв.;

- підготовка відповіді на відзив - 1 год. 30 хв.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то оцінюючи наданий розрахунок, суд враховує наступне.

Ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Документами по суті у даному типі провадження є лише позов та відзив, тож підготовка відповіді на відзив є правом позивача, а не обов`язком, тож витрати, пов`язані з підготовкою відповіді на відзив не є неминучими.

Такі види правової допомоги як аналіз матеріалів справи та консультування клієнта, аналіз судової практики, оплата судового збору, підготовка додатків до позову, направлення позову охоплюються підготовкою позовної заяви, а тому заявлення окремих судових витрат за вказаними видами правової допомоги окремо від подання позову є необґрунтованим.

Отже, фактично з наданого суду розрахунку підтверджується обґрунтована правова допомога, що полягала у написанні позовної заяви. Представник позивача зазначила, що підготовка заяви тривала 3 год. 10 хв.

Виходячи з обґрунтованості суми заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи та сумою коштів, присуджених до нарахування, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 6000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ЄДРПОУ 41319427), Полтавського відділення управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (вул. Чорновола, 2-Б, м. Полтава, Полтавська область, 36003, ЄДРПОУ 41425741) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника від 07.12.2022 з додатками.

Зобов`язати Полтавське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника від 07.12.2022 та прийняти відповідне мотивоване рішення за результатами розгляду такої заяви з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. сорок коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч грн.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова