Рішення

від 28.02.2023 по справі 902/1098/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Cправа № 902/1098/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В., за відсутності сторін

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618

до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), 23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Валерія Брезденюка, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34897998

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42964094

про усунення перешкод у користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" 31.10.2022 року надійшла позовна заява № б/н від 31.10.2022 (вх.№1101/22 від 31.10.2022) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якій позивач просить:

- скасувати постанову Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод";

- зобов`язати Жмеринський відділ державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 23.01.2007 № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" (код 054559129) за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 07.11.2022 суд постановив позовну заяву № б/н від 31.10.2022 (вх.№1101/22 від 31.10.2022) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

09.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2022 року.

Ухвалою від 14.11.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1098/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.12.2022 року об 11:00 год.

08.12.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання № 33081 від 30.11.2022 (вх. №01-34/10569/22 від 08.12.2022) у якому останній просить розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 13.12.2022 судом відкладено підготовче засідання у справі № 902/1098/22 на 27.12.2022 о 12:00 год.

13.12.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 13.12.2022 (вхідний №01-34/10750/22 від 13.12.2022) з додатками на підтвердження факту правонаступництва Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

13.12.2022 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 13.12.2022 (вхідний №01-34/10751/22 від 13.12.2022) про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також у вказаній заяві представник позивача зазначив про підтримання позовних вимог позивачем у повному обсязі.

15.12.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 14.12.2022 (вхідний №01-34/10808/22 від 15.12.2022) з додатками на підтвердження заявлених вимог.

23.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 37374 від 23.12.2022 (вх. №01-34/11057/22 від 23.12.2022) у якому останній просить розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

23.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 23.12.2022 (вхідний №01-34/11059/22 від 23.12.2022) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Ухвалою від 27.12.2022 судом залучено до участі у справі № 902/1098/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/1098/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 902/1098/22 на 26.01.2023 року о 14:15 год.

29.12.2022 на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 37374 від 23.12.2022 (вх. №01-34/11203/22 від 29.12.2022) про розгляд справи за відсутності представника відповідача, яке було надіслано на електронну адресу суду 23.12.2022.

24.01.2023 до суду від третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надійшли письмові пояснення № 10-4/244 від 24.01.2023 (вх. № 01-34/763/23 від 24.01.2023) у яких останнім надано пояснення по суті позовних вимог та підтримано позовні вимоги. Також вказані пояснення надійшли на електронну адресу суду (вх. № 01-34/747/23 від 24.01.2023).

25.01.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 2242 від 25.01.2023 (вх. №01-34/803/23 від 25.01.2023) у якому останній просить розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

26.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 25.01.2023 (вх. № 01-34/818/23 від 26.01.2023) про розгляд справи за відсутності представника позивача. До клопотання додано докази надіслання позовної заяви третій особі.

26.01.2023 до суду від третьої особи надійшла заява № б/н від 26.01.2023 (вх. № 01-34/840/23 від 26.01.2023) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою від 26.01.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1098/22, призначено справу № 902/1098/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.02.2023 о 12:00 год.

10.02.2023 від відповідача на електронну адресу та 15.02.2023 на поштову адресу суду надійшло клопотання № 4389 від 10.02.2023 (вх. № 01-34/1303/23, вх. № 01-34/1492/23) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На визначену судом дату у судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялися завчасно та належним чином ухвалою суду від 26.01.2023.

Відповідачем відзиву до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасники справи були належним чином повідомлені про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, проте останні не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи та їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України. Судом прийнято до уваги також клопотання учасників справи про розгляд справи за відсутності представників учасників справи.

За результатами судового засідання 28.02.2023 судом ухвалено рішення у справі.

З огляду на відсутність сторін, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.

Суть спору:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про усунення перешкод у користуванні майном у якому позивач просить:

- скасувати постанову Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод";

- зобов`язати Жмеринський відділ державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 23.01.2007 № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" (код 054559129) за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Постанови КМ України від 28.07.2010 № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" ДП "Мартинівський спиртовий завод" включено до Переліку державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

ДП "Укрспирт" є правонаступником ДП "Мартинівський спиртовий завод".

Позивач зазначає, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 23.01.2007 зареєстровано обтяження за № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" (код 054559129) за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006.

ДП "Укрспирт" листами від 26.05.2021 та від 24.10.2022 зверталось до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі з вимогою зняти арешт та надати інформацію про реквізити виконавчого документа на підставі якого накладений арешт.

Згідно листа Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі від 24.10.2022 № 27673 виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ДП "Мартинівський спиртовий завод" повернуто стягувачам у 2008 році на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна), матеріали виконавчого провадження знищені.

Позивач зазначає, що окреме майно Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", у тому числі, нежитлові будівлі за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 включено до Переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Нежитлові будівлі за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1. (М.Яжука, 20) двічі 18.01.2021, 30.06.2021 виставлялись на аукціон у межах процедури приватизації.

Наявність у Єдиному державному реєстрі речових прав нерухомого майна інформації про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" (код 054559129) за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006 становить перешкоду для розпорядження нерухомим майном, яке належить державі в особі ДП "Укрспирт" на праві власності - нежитловими будівлями за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1.

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною постановою від 04.02.2021 відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість", у зв`язку із тим, що нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: с. Мартинівка Жмеринського району Вінницької області по вулиці М. Яжука під номером 20 (Леніна 1 (один), обтяжено арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698 14.12.2006, Жмеринський відділ виконавчої служби.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "СТК Київ-Інвест" було укладено договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20, за результатами аукціону № UА-РS-2021-06-02-000064-2, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. 29.07.2021 і зареєстровано в реєстрі за № 5533.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21 визнано нікчемним договір купівлі продажу від 29.07.2021 оскільки цей договір укладений під час дії арешту на майно згідно з постановою Жмеринського відділу державної виконавчої служби АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт майна боржника ДП "Мартинівський спиртозавод".

Позивач вважає, що порушені права та інтереси ДП "Укрспирт" підлягають захисту шляхом скасування постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" та зобов`язання Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 23.01.2007 № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП "Мартинівський спиртозавод" (код 054559129) за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у письмових поясненнях щодо позову зазначило про розгляд судами господарської справи № 902/961/21 щодо договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20, за результатами аукціону № UА-РS-2021-06-02-000064-2; зауважено про те, що держава має право володіння користування та розпорядження належним їй майном; включення Фондом державного майна України майна Мартинівського МПД до переліку об`єктів малої приватизації та з огляду на викладене зазначило, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 липня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості".

Приписами пункту 2 цієї Постанови визначено погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо:

утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі - Державне підприємство "Укрспирт") на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, зазначених в абзаці третьому цього пункту, з віднесенням підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства;

реорганізації державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства, згідно з додатками 1 і 2 шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт" та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачі такого майна до Державного підприємства "Укрспирт".

Пунктом 3 постанови встановлено, що Державне підприємство "Укрспирт" є правонаступником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт").

Додатком № 1 цієї постанови визначено перелік державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, до якого, зокрема, включено Державне підприємство "Мартинівський спиртовий завод".

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010 року № 593 «Про реорганізацію державних підприємств спиртової промисловості "Бершадський спиртовий завод", "Мартинівський спиртовий завод", "Овечацький спиртовий завод", Великолюбінського державного спиртзаводу, "Воютицький спиртовий завод", "Лопатинський спиртовий завод", «Рава-Руський спиртовий завод", "Суходільський спиртовий завод", "Мишковицький спиртовий завод" передбачено:

- реорганізувати державні підприємства, зокрема, "Мартинівський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459128, Вінницька область, Жмеринський район, с. Мартинівка) шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт") (код ЄДРПОУ 37199618, місто Київ, вулиця Б.Грінченка, 1) та створити на базі майна реорганізованих державних підприємств відокремлені підрозділи (філії) без прав юридичної особи.

- визначити ДП "Укрспирт" правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованих державних підприємств "Бершадський спиртовий завод", "Мартинівський спиртовий завод", "Овечацький спиртовий завод", Великолюбінського державного спиртзаводу, "Воютицький спиртовий завод", "Лопатинський спиртовий завод", "Рава-Руський спиртовий завод", "Суходільський спиртовий завод", "Мишковицький спиртовий завод".

Пунктом 5.2 цього Наказу визначено забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов`язків, що знаходяться на балансі реорганізованих державних підприємств, та здійснити їх передачу на баланс ДП "Укрспирт".

Судом встановлено, що на виконання Постанови КМ України 28 липня 2010 року № 672, Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010 року № 593 згідно актів приймання передачі основних засобів № 1 від 31 січня 2011 року, № 2 від 31 січня 2011 року, № 3 від 01 квітня 2011 року, № 6 від 24.05.2011 року, актів приймання передачі товарно-матеріальних цінностей, коштів, інших активів, власного капіталу, зобов`язань, інших пасивів з балансу на баланс № 4 від 25.03.2011, № 5 від 30.03.2011, № 7 від 01.04.2011, № 8 від 01.04.2011, акту приймання передачі основних засобів № 9 від 02.04.2012, акту приймання передачі об`єкта незавершеного будівництва № 10 від 03 травня 2012 року з балансу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" на баланс Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" передано основні засоби, товарно-матеріальних цінності, кошти, інші активи, зобов`язання, у тому числі об`єкти нерухомого майна. (т. 1 арк. спр. 77-120).

Відповідно до пунктів 37 - 38 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17 при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Положеннями Постанови КМ України 28 липня 2010 року № 672 та Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010 року № 593 прямо визначено, що Державне підприємство "Укрспирт" є правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованих державних підприємств у тому числі і Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод".

Як вбачається із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 221859070 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 479915 від 21.06.2012 року за Державним підприємством спиртової та лікерно-горілчаної промисловості «Укрспирт» 07.08.2012 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 36899374 нежитлові будівлі загальною площею 16521,8 кв.м., розташованих за адресою: Вінницька обл. Жмеринський р., с. Мартинівка, вул. Леніна, будинок 1.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відображених у вищезазначеній довідці 23.01.2007 року зареєстровано обтяження:

тип обтяження: арешт нерухомого майна

реєстраційний номер обтяження: 4387602

підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698 від 14.12.2006 Жмеринський відділ державної виконавчої служби об`єкт обтяження: невизначено, все майно, адреса: Вінницька обл. Жмеринський р., с. Мартинівка, вул. Леніна, будинок 1.

власник: ДП "Мартинівський спиртовий завод", код 054559129 (т.1, арк. спр. 15).

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Біликовецької сільської ради Жмеринського району №21 від 21.04.2016 р. змінено поштову адресу адмінбудівлі Мартинівського МПД ДП «Укрспирт», що знаходиться в селі Мартинівка Жмеринського району Вінницької області з вулиці Леніна, 1 на вул. М. Яжука, 20 (т.1, арк. спр. 41).

Згідно частини третьої статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" перелік об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Фондом державного майна України.

На виконання вказаної норми Закону Фондом державного майна України видано Наказ від 09.04.2021 № 595 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» відповідно до якого майно Мартинівського МПД за адресою Вінницька область, Жмеринський р-н., с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20 включено до переліку об`єктів малої приватизації державної власності.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління об`єктами державної власності» від 26.07.2022 № 683-р Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна з метою їх подальшої приватизації (Додаток № 1).

Судом також встановлено, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/961/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни про розірвання договору та стягнення неустойки.

28.01.2022 року Господарським судом Вінницької області по справі № 902/961/21 ухвалено рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, розірвано договір купівлі - продажу від 29.07.2021 р., що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (буд. 10, вул. Гоголя, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018, код ЄДРПОУ 42964094) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (корпус А, буд. 13, вул. Райдужна, м. Київ, 02218, код ЄДРПОУ 43536631).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 902/961/21 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" про визнання договору недійсним змінено в мотивувальній частині в редакції даної постанови, рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в частині задоволення зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" про розірвання договору купівлі-продажу від 29.07.2021 та стягнення неустойки скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 902/961/21 судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 30 червня 2021 року відбувся електронний аукціон № UA-PS-2021-06-02-000064-2, протокол про результати якого затверджений Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях № 1063 від 12.07.2021 р. Згідно протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-11-06-000082-2 переможцем визначено ТОВ «СТК Київ-Інвест».

29 липня 2021 року на виконання вимог протоколу аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт», договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за №5533.

Пунктом 1.2. договору визначено, що нерухоме майно, яке входить до складу об`єкта приватизації та розташоване за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н. с. Мартинівка, вул. Яжука, 20 належить Державі Україна в особі Державного підприємства спиртової та лікеро горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Біликовецької сільської ради Жмеринського району, Вінницької області від 21.06.2012 р. на підставі рішення виконавчого комітету Біликовецької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області від 26.04.2012 р.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, предмет договору - майно, яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с. Мартинівка, вулиця Леніна, будинок 1 (змінена адреса: вул. М. Яжука, 20), перебувало під арештом згідно постанови про арешт майна боржника АА №546698 від 14.12.2006, вказане майно набуло правового режиму обмеженого в цивільному обороті та відповідно до статті 178 ЦК України не могло бути вільно відчужене його власником. Договір купівлі-продажу, укладений під час дії арешту на майно, яке є предметом цього договору спрямований на незаконне заволодіння таким майном, тому вказаний договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі № 902/961/21 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21 повернуто скаржнику.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі, а також обставин встановлених судом апеляційної інстанції у справі № 902/961/21, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, яке є предметом спору у цій справі залишилося у власності позивача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

У позовній заяві позивач зазначає, що накладений у 2007 році арешт нерухомого майна ДП «Мартинівський спиртовий завод» та запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про арешт майна порушує права та інтереси ДП «Укрспирт» як правонаступника ДП «Мартинівський спиртовий завод» та як власника нежитлових будівель за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 (змінена адреса: вул. М. Яжука, 20).

У зв`язку з відсутністю у позивача документів виконавчого провадження та інформації, яка стосується обставин накладення арешту на його майно, позивач листами від 26.05.2021 року вих. № 1.9.2.-2-1.9.2./794, від 24.10.2022 звертався до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із запитами щодо надання інформації про виконавчий документ на підставі якого прийнято постанову Жмеринського відділу державної виконавчої служби АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт майна боржника ДП «Мартинівський спиртозавод» і просив скасувати постанову Жмеринського відділу державної виконавчої служби АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт майна боржника ДП «Мартинівський спиртозавод» та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 23.01.2007 № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП «Мартинівський спиртозавод».

Відповідач у відповідь на звернення позивача листом від 24.10.2022 № 27673 повідомив, що виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ДП «Мартинівський спиртовий завод» згідно даних АСВП повернуто стягувачам у 2008 році на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону (відсутність у боржника майна). У 2012 році Актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення, дане виконавче провадження було знищено шляхом спалювання, тому відділ ДВС не має можливості надати копії матеріалів виконавчого провадження та інформацію про хід виконання виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що наявність у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт всього нерухомого майна ДП «Мартинівський спиртовий завод» за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 становить перешкоду у здійсненні ДП «Укрспирт» права розпоряджатись нерухомим майном, зокрема, проведення приватизації об`єктів нерухомості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном, скасування арешту нерухомого майна.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, судом враховано таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно статті 5 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 55 Закону визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається, зокрема, боржнику.

Положеннями статті 40 Закону передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Приписами частини 3 статті 22 Закону визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

За змістом статті 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення; 2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Згідно частини 1-2 статті 38 Закону у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 8.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 передбачено, що закінчені діловодством справи постійного, тривалого (понад 10 років) та тимчасового (до 10 років включно) зберігання згідно з номенклатурою передаються до архіву органу юстиції, структурними підрозділами яких є відповідні органи державної виконавчої служби, через два роки після закінчення їх у діловодстві з метою подальшої їх підготовки до наступного зберігання в державній архівній установі, а тих, які не віднесені до Національного архівного фонду, для виділення їх до подальшого знищення. Наприклад, справи за 2009 рік передаються до архіву органу юстиції в 2012 році.

Згідно пункту 8.19 цього Порядку завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що встановлена судом обставина знищення документів виконавчого провадження у межах якого накладався спірний арешт майна за закінченням строків зберігання, є достатнім свідченням того, що таке виконавче провадження завершене, однак сам арешт, який був накладений з метою забезпечення виконання виконавчого документа не знятий, хоча правова та фактична підстава для його накладення відпала.

Приймаючи до уваги, що станом на час розгляду справи виконавче провадження у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно позивача знищене та жодні виконавчі дії за ним не вчиняються і не можуть вчинятись в силу прямої заборони закону, суд дійшов висновку, що мета накладення арешту у виконавчому провадженні вичерпала свою дію та подальша заборона на відчуження обмеженого арештом майна у цивільному обороті є недоцільними та безпідставним.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, спосіб захисту насамперед повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів частини 3 статті 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частиною 2 статті 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Негаторний позов може пред`являється тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні таких правомочностей власника як користування та розпорядження своїм майном.

Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику (співвласнику) користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21)).

При вирішенні цього спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі N 916/1666/18, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), виникають з цивільних правовідносин і відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (див. постанову Верховного Суду України у справі № 6-26цс13 та постанови Великої Палати Верховного Суду: від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зазначено, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Отже, арешт накладений на майно позивача, порушує його право власності, попри те, що підстава та мета накладення арешту вичерпали свою дію та такий арешт не виконує та не може виконувати своєї функції - забезпечення реального виконання рішення так як виконавче провадження щодо позивача повернуте стягувачу та знищене.

Наявність протягом тривалого періоду (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, правонаступником якого є позивач, за умови відсутності виконавчого провадження, а також відсутності будь-яких відомостей щодо доцільності збереження такого обтяження права власності є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 3453-3635-4731-1501 від 09.11.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 4 962,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 4 962,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006 про арешт всього нерухомого майна ДП «Мартинівський спиртозавод».

3. Зобов`язати Жмеринський відділ державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження від 23.01.2007 № 4387602 про арешт всього нерухомого майна ДП «Мартинівський спиртозавод», код 054559129 за адресою: Вінницька обл., Жмеринський район, с. Мартинівка, вул. Леніна, буд. 1 на підставі постанови Жмеринського відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника АА № 546698 від 14.12.2006.

4. Стягнути з Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (23100, Вінницька обл., місто Жмеринка, вулиця Валерія Брезденюка, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34897998) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618) 4 962,00 гривень (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) cудових витрат на сплату судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку позивача - office@ukrspirt.com, представника позивача -ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідача - info@gm.vn.dvs.gov.ua, третьої особи - vin_05@spfu.gov.ua; vinnytsia@spfu.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16; office@ukrspirt.com, ІНФОРМАЦІЯ_2;

3 - відповідачу, 23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Валерія Брезденюка, будинок 19; info@gm.vn.dvs.gov.ua;

4 - третій особі, 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Гоголя, будинок 10, vin_05@spfu.gov.ua; vinnytsia@spfu.gov.ua.