Рішення

від 23.01.2023 по справі 761/21343/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21343/21

Провадження № 2/761/3168/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Решта Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Мі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Мі 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є:

1. Стягнення з ТОВ «Діп Мі» на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 194914,00 грн.

2. Стягнення з ТОВ «Діп Мі 2019» на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 34631,00 грн.

3. Стягнення з ТОВ «Діп Мі 2019» на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 165410,00 грн.

4. Стягнення з ТОВ «Діп Мі 2019» на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 198241,00 грн.

5. Стягнення з ТОВ «Діп Мі 2019» на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки в розмірі 160000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2018 року позивачем було зареєстровано Патент на промисловий зразок № 37982 (надалі - Патент ) для опакування продукції. Будучи власником прав інтелектуальної власності на Патент і Знак, позивач не надавала прав на їх використання жодній третій особі. Співвласником прав на зазначений вище Патент та Знак є ОСОБА_2 . Однак, після офіційної реєстрації та набуття позивачем відповідних прав інтелектуальної власності на Патент і Знак їх стали безпідставно використовувати низка підприємств, приватних підприємців та окремих громадян. Позивач вважає, що у такий спосіб низкою осіб було свідомо заподіяно майнових збитків позивачу. Відповідно, наразі позивач прагне відшкодувати збитки, заподіяні діями таких осіб, шляхом подання цієї позовної заяви, про що описано в позові.

Зокрема, на сьогоднішній день, позивачу вдалося встановити, що у своїй господарській діяльності в цілях отримання доходу Патент і Знак без належних правових підстав використовували:

ТОВ «Діп Мі» (надалі - відповідач-1), що з початку господарської діяльності збуває усю продукцію споживачам, використовуючи Патент і Знак (під найменуванням «Діп Мі» та у відповідному запатентованому опакуванні);

ТОВ «Діп Мі 2019» (надалі - відповідач- 2), що з початку господарської діяльності збуває усю продукцію споживачам, використовуючи Патент і Знак (під найменуванням «Діп Мі» (« Dip Ме ») та у відповідному запатентованому опакуванні);

ОСОБА_2 (надалі - відповідач-3), яка є керівником відповідача-1 і відповідача-2, а також є фізичною особою-підприємцем, що також збуває продукцію відповідача-1 і відповідача-2 споживачам, використовуючи Патент і Знак та отримує кошти від продажу такої продукції на особисті рахунки;

ОСОБА_6 (надалі - відповідач-4), яка є фізичною особою-підприємцем, що з початку господарської діяльності збуває продукцію відповідача-1 і відповідача-2 споживачам, використовуючи Патент і Знак та отримує кошти від продажу такої продукції на особисті рахунки;

ОСОБА_4 (надалі - відповідач-5), яка є працівником відповідача-3 і збуває продукцію відповідача-1 і відповідача-2 споживачам, використовуючи Патент і Знак та отримує кошти від продажу такої продукції на особисті карткові рахунки.

Отримання прибутку відповідачами від продажу продукції споживачам шляхом використання Патенту і Знаку (тобто продажу продукції під найменуванням «Діп Мі» («Dip Ме») та у відповідному запатентованому опакуванні) полягає у тому, що після реєстрації прав на Патент і Знак було створено веб-сайт « dipme.com.ua », « promo.dipme.com.ua », « dipme-franchising.com », а також сторінки в соціальних мережах « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». З даних ресурсів на електронні адреси « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », сторінки в соціальних мережах « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та телефони відповідачів надходили замовлення на продукцію, після чого, така продукція збувалась споживачам під відповідним зареєстрованим найменуванням та у запатентованому опакуванні ( Патент і Знак). В подальшому безготівкові кошти отримані від продажу продукції споживачам надходили на банківські рахунки відповідачів, а також на їх особисті карткові рахунки. Обіг та суми готівкових коштів від продажу такої продукції споживачам може бути відомий лише самим відповідачам та наразі достовірно встановити його неможливо.

З огляду на зазначене, позивачем було замовлено Експертний висновок відносно належної до сплати ринкової суми винагороди за використання Патенту та Знаку, яким було визначено, що за користування інтелектуальною власністю посвідченою Патентом на промисловий зразок № 37982 та Свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № 257101, визначена на дату оцінки ринкова винагорода становить 8 % (по 4% за Патент і Знак відповідно) від річного доходу кожної особи, що використовувала такі права.

10.01.2020 року між позивачем та відповідачем-3 було підписано Договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів та послуг, відповідно до якого позивачем було відчужено відповідачу-3 виключні майнові права на Знак. Отже, починаючи з 19.06.2018 року по 10.01.2020 року відповідачі самовільно використовували права позивача на Патент та Знак, однак всупереч нормам законодавства та з порушенням прав позивача відповідачі не сплатили позивачу винагороду за використання прав на Патент та Знак.

Вважає, що в період з 19.06.2018 року по 31.12.2019 року внаслідок використання права Позивача на Патент та Знак Відповідачами було отримано такі суми:

Відповідачем-1 було отримано 2436427 грн. (1430697 грн. за 2018 рік + 1005730 грн. за 2019 рік);

Відповідачем-2 було отримано 432891 грн. (73405 грн. за 3 квартал 2019 року + 359486 грн. за 4 квартал 2019 року);

Відповідачем-3 було отримано 2067628 грн. (997852 грн. за 2018 рік + 1069776 грн. за 2019 рік);

Відповідачем-4 було отримано 2478007 грн. (987599 грн. за 2018 рік + 1490408 грн. за 2019 рік);

Точну суму доходів отриманого відповідачем-5 наразі встановити не вдалося, тому задля встановлення такої суми необхідно додаткове витребування документів, однак за попередніми підрахунками позивач оцінює таку суму у 2000000 грн.

У зв`язку із вищевикладеними обставинами, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом до відповідачів.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Діп Мі 2019», посилаючись на те, що позивач не довів належними засобами доказування наявність складу загалом, і зокрема, протиправної поведінки, дії чи бездіяльності ТОВ «Діп Мі 2019», та розмір завданих позивачу збитків, і так само не довів і причинного зв`язку між протиправними діями відповідача-2 та понесеними збитками. Позивачем не доведено склад цивільного правопорушення з боку ТОВ «Діп Мі 2019», що виключає застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків.

Від відповідача-3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивачем в позовній заяві не доведено факту порушення її прав, відсутні беззаперечні докази на підтвердження її протиправної поведінки, зокрема, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу, а також, не доведено розміру завданих позивачу збитків, а наведені в позовній заяві доводи є припущеннями. Позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а факт відсутності складу цивільного правопорушення, виключає можливість відшкодування збитків.

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Діп Мі», посилаючись на те, що яким чином ТОВ «Діп Мі» могло порушувати права та законні інтереси позивача, як безпосереднього учасника цього Товариства, з усіма правами та обов`язками такого учасника господарського товариства, які випливають із положень чинного законодавства України, залишається незрозумілим та не підтвердженим належними та допустимими доказами у справі, які мали б знайти відображення в позовній заяві та долучених до неї доказах. Вважає, що відсутні порушення прав ОСОБА_1 в рамках поданого нею позову до ТОВ «Діп Мі», а також відсутність складу цивільного правопорушення, що виключає можливість відшкодування збитків. Саме на позивача покладався обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Але жодний із зазначених елементів не доведено позивачем належними та допустимими доказами у справі.

Від відповідача-5 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вважає, що позивач наводить доводи, які не відповідають дійсності та без посилання на докази, які б підтверджували їх. Докази, які додані до позовної заяви не доводять завдання збитків позивачу зі сторони відповідача-5.

Від відповідача-4 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було доведено порушення її прав з боку відповідача-4.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-4.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-3.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-5.

Від представника відповідача-3 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Від відповідача-5 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Від представника відповідача-1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Від представника відповідача-2 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Від представника відповідача-5 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Від представника відповідача-3 до суду надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2023 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2023 року, представник відповідачів-1, 2, 5 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзивах.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2023 року, представник відповідачів-3 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання, яке відбулось 23.01.2023 року, відповідач-4 не з`явився, у відзиві просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2019 року видано свідоцтво на знак для товарів і послуг №257101 Dip Ме, співвласниками якого є дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі договору від 10 січня 2020 року про передання виключних майнових прав на знак для товарів та послуг Співволоділець - ОСОБА_1 , передала Співволодільцю-2 ОСОБА_2 , виключні майнові права на Знак «Dip Me» №257101, видане Державною службою інтелектуальної власності від 10.04.2019 року для наступного переліку товарів та послуг МКТП (кл. 30, 35, 43), а Співволоділець-2 отримує виключні майнові права на знак на умовах, визначені договором.

Як встановлено судом, договір на сьогодні є чинним та не визнаний недійсним в передбачений чинним законодавством спосіб.

Крім того, вказані факти, також, знаходять підтвердження згідно відкритих відомостей Спеціальної інформації системи Укрпатенту за посиланням https://sis.ukrpatent.org/uk/search/detail/1345338/ , - право власності на знак « Dip Me » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 для товарів і послуг класів 30, 35, 43, на які зареєстровано знак, належить в повному обсязі співвласнику ОСОБА_2 .

У відповідності до відкритих даних Спеціально інформації системи Укрпатенту https://sis.ukrpatent.org/uk/search/detail/1283400/ , - права на промисловий зразок «ПАКУВАННЯ» згідно патенту № НОМЕР_2 належать двом особам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дата, з якої є чинними права на вказаний промисловий зразок 12.11.2018 року.

Відповідно до Статуту ТОВ «Діп Мі» від 17.05.2018 року, учасниками Товариства є громадянка України ОСОБА_1 та громадянка України ОСОБА_2 з розподілом часток 30% та 70%.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України ,провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно ст.424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Відповідно до ст.428 ЦК України, право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Відповідно до п. 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» у застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності слід враховувати одночасне вживання в них деяких відмінних один від одного, але тотожних за своїм правовим змістом термінів, якими визначають окремі об`єкти права інтелектуальної власності, як-то «знаки для товарів і послуг» і «торговельні марки».

Відповідно до ст. 492 ЦК України та ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до п. 4 ст. 5 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру («Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Використання торговельної марки особою, яка має право використовувати колективну марку, вважається використання власником свідоцтва.

Згідно з ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу пропонування його для продажу; продаж імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги. для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави стверджувати, що, виходячи з правової сутності торговельної марки (знака для товарів і послуг), умовою належного її використання є безпосереднє та фактичне використання саме стосовно товарів і послуг, для яких вона зареєстрована.

У відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», взаємовідносини під час використання промислового зразка, права на який належать кільком особам, визначаються укладеним між ними договором. У разі відсутності такого договору кожний із власників може використовувати промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права надавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати майнові права на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників промислового зразка.

Використанням зареєстрованого промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Відповідно до пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов:

1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника);

2) шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності;

3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі №367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами нанесення їй шкоди. Суд звертає увагу, що позивачем не було доведено, що суми, які вказані в податкових деклараціях відповідачів були отримані внаслідок використання саме Патенту та Знака , що унеможливлює встановити розмір завданих збитків позивачу.

Щодо експертного висновку, доданого позивачем до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, ще мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

При вирішенні питання про призначення експертизи суд повинен керуватися статтями 102-113 ЦІК України, Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, та враховувати роз`яснення, дані в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах, з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав».

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною, як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року м. Київ справа № 754/6442/16-ц провадження № 61-22663св18.

Експертний висновок ТОВ «Центр експертиз та бізнесу «Капітал-Інвест» №428 від 31.05.2021 року, складений на основі даних наданих замовником ОСОБА_1 , містить наступний висновок: ринкова вартість роялі за користування інтелектуальною власністю посвідченою патентом на промисловий зразок №37982 для пакування продукції та Свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №257101, що належать ОСОБА_1 та внесено відповідні відомості до державного реєстру Свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, визначена на дату оцінки без урахування ПДВ може становити по 4% (всього 8%) від всього доходу компанії за рік.

При цьому, дата оцінки, згідно вказаного Експертного висновку №428 є 05.05.2021 року. При цьому, як вбачається із позовної заяви, вимоги позивача стосуються виключно наступного періоду - 19 червня 2018 року по 10 січня 2020 року.

Крім того, метою оцінки, як вказано в Експертному висновку №428, є визначення попередньої ринкової вартості об`єкта оцінки для особистого ознайомлення у зв`язку із ймовірним відчуженням. Крім того зазначено, що даний Експертний висновок №428 носить інформативний характер дослідження на дату оцінки, при умові звичайного строку експозиції 6 місяців, стабільної економічної ситуації, законодавчої бази та відсутності різких коливань на валютному ринку, будь-яке використання відмінне від мети оцінки, є недопустимим та недійсним.

Також, слід зазначити, що у даному висновку не враховано, що позивач та ОСОБА_2 є співвласниками прав інтелектуальної власності на Патент і Знак.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що Експертний висновок №428 не може розглядатися, як належний письмовий доказ у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Мі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діп Мі 2019», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування збитків - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2023 року.

Суддя: