Постанова

від 01.03.2023 по справі 520/12703/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/88/23

Справа № 520/12703/14-ц

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Шлапак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року, постановленого під головуванням судді Прохорова П.А., по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Текс», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Берег-Текс» до публічного акціонерного товариства «Місто Банк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард» про визнання додаткових угод нікчемними, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року публічне акціонернетовариство «МістоБанк» (далі ПАТ «Місто Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,товариства зобмеженою відповідальністю«Берег-Текс» (далі ТОВ «Берег-Текс»),третя особа-товариство зобмеженою відповідальністю«Форвард» (далі ТОВ «Форвард») простягнення заборгованостішляхом зверненнястягнення напредмет іпотеки, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,9 кв.м., який належить ОСОБА_1 та ТОВ «Берег-Текс» на праві власності шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, а також стягнути з відповідачів в рівних частинах витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 квітня 2004 року між КБ ТОВ «Місто Банк», правонаступником якого є ПАТ «Місто Банк»,таТОВ «Форвард» був укладений кредитний договір про надання кредиту в сумі 115000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 26.04.2004року між КБ ТОВ «Місто Банк» та відповідачами - ОСОБА_1 , ТОВ «Берег-Текс» був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого у заставу позивачу передано майно приміщення вищевказаного магазину.

Оскільки, ТОВ «Форвард» не виконав умови кредитного договору, не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, ПАТ«Місто Банк»звернулося до суду з вказаним позовом.

ТОВ «Берег-Текс» звернулося до суду з зустрічнимпозовом доПАТ «МістоБанк»,третя особа-ТОВ«Форвард» провизнання додатковихугод нікчемними, в якій просить визнати додаткові угоди №16, №15, №14, №13, №12, №11, №10, №9, №1 до кредитного договору, які укладені начебто міжПАТ«Місто Банк» та ТОВ «Форвард» нікчемними.

В обґрунтування якого зазначив, що на час укладання кредитного договору та додаткових угод №16, №15, №14, №13, №12, №11, №10, №9, №1 уповноваженою особою від ТОВ «Форвард» був ОСОБА_3 , який категорично заперечує факт того, що він підписував будь-яку з вищезазначених додаткових угод, у зв`язку з чим вважає вказані додаткові угоди нікчемними.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси 01 червня 2016 року позов ПАТ «Місто Банк» задоволений.

З метою погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки: приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,9кв.м., який належить ОСОБА_1 та ТОВ «Берег-Текс» на праві власності шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «Берег-Текс» на користь ПАТ «Місто Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Берег-Текс» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ПАТ «Місто Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що ПАТ «Місто Банк» при зверненні до суду з вказаним позовом пропустило строк позовної давності, також судом не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Не погодившись з рішенням суду, 19 жовтня 2016 року ОСОБА_2 , сторона, яка не була залучена судом до участі у справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені його права, подав до апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ПАТ «Місто Банк», посилаючись на порушення норм матеріального права, неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, ОСОБА_2 зазначає, що предмет іпотеки приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час шлюбу.

У запереченнях на апеляційну скаргу, ПАТ «Місто Банк» зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про припинення дії договору іпотеки і застосування позовної давності не відповідають законодавству та спростовуються матеріалами справи, а апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною, вимоги апелянта суперечать законодавству і фактичним обставинам справи.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржують.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2016 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Станкевич В.А. зі складом колегії суддів (а.с. 201 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2016 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ «Місто Банк» до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 (а.с. 33-36 т. 2).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11.07.2017 року №2006/15-17 суддю ОСОБА_4 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 39 т. 2).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2017 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Цюра Т.В. зі складом колегії суддів (а.с. 40 т. 2).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2018 року поновлено провадження за позовом ПАТ «Місто Банк» (а.с. 49-50 т. 2).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2018 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5 ст. 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні апеляційного суду Одеської області.

Протоколом автоматизованого розподілу від 26 січня 2019 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Комлевої О.С. для розгляду справи (а.с. 137 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнята до провадження та з урахуванням навантаження призначена до розгляду на 22 травня 2019 року (а.с. 138-139 т. 2).

22.05.2019 року у зв`язку з відсутності судових повісток про належне сповіщення розгляд справи відкладено на 18.09.2019 року (а.с. 147 т. 2).

18.09.2019 року у зв`язку з хворобою судді, розгляд справи відкладено на 04.03.2020 року (а.с. 176-177 т. 2).

04.03.2020 року у зв`язку з відсутності судових повісток про належне сповіщення розгляд справи відкладено на 29.07.2020 року (а.с. 192 т. 2).

29.07.2020 року у зв`язку з надісланими клопотаннями, які надійшли від ОСОБА_1 , адвоката Карпенко В.І., представника ОСОБА_2 про відкладання розгляду справи, у зв`язку з неможливості з`явитися з підстав коронавірусної інфекції, а також за неналежним сповіщенням інших сторін розгляд справи відкладено на 19.05.2021 року (а.с. 204а).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.

Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.

З січня 2019 року по червень 2020 року внаслідок автоматизованого розподілу в провадження судді Комлевої О.С. надійшло понад надійшло понад 850.

З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути справу у строки, передбачені національним законом.

Під час розгляду справи стало відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 220-221 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року поновлено провадження у справі, залучені до участі у справі ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (а.с. 14-25 т. 3).

Справа, з урахуванням навантаження, призначена до розгляду в судове засідання на 06 квітня 2022 року.

06.04.2022 року у зв`язку з перебуванням судді, зі складу колегію суддів у відпустці, розгляд справи відкладено на 18.05.2022 року (а.с. 28, 29 т. 2).

18.05.2022 року від адвоката Григоренко Ю.С., представника ОСОБА_8 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що адвокат знаходиться у м. Києві та через військові дії, не може приїхати до Одеського апеляційного суду, а також просить в подальшому судові засідання проводити в режимі відеоконференції (а.с.44-45 т.3).

18.05.2022 року за клопотанням адвоката Григоренко Ю.С. судове засідання відкладено на 27.07.2022 року (а.с. 47 т. 3).

27.07.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді, зі складу колегію суддів у відпустці, розгляд справи відкладено на 07.09.2022 року (а.с. 74,75 т. 3).

07.09.2022 року судове засідання відкладено на 16.11.2022 року, в зв`язку з відсутності в матеріалах справи належних сповіщень учасників справи (а.с. 76-81 т. 3).

За клопотанням адвоката Каплун О.Б., представника ОСОБА_8 , судове засідання 16.11.2022 року призначене в режимі відеоконференції (а.с. 95 т. 3).

16.11.2022 року у зв`язку з відсутності світла та Інтернету, адвокат Каплун О.Б. не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 07.12.2022 року (а.с. 99 т. 3).

07.12 2022 року у зв`язку з відсутності світла та оголошенням повітряної тривоги розгляд справи відкладено на 25.01.2023 року (а.с. 129 т. 3).

25.01.2023 року судове засідання, яке призначене у режимі відеоконференції не відбулось через відсутність електропостачання та оголошення повітряної тривоги, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 15.02.2023 року (а.с. 162-164 т. 3).

15.02.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з відсутності в матеріалах справи належного сповіщення всіх учасників справи, справа слуханням відкладена на 01.03.2023 року (а.с. 179 т. 3).

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ,як законнийпредставник неповнолітніхдітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,представники ТОВ «Берег-Текс», ТОВ «Форвард», Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про призначене судове засідання на 01 березня 2023 року були сповіщені належним чином у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 181-187, 188-193, 194-196 т. 3).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалася апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9 , представника АТ «Місто Банк», перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі за таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ «Місто Банк» та звернувши стягнення на предмет іпотеки, яка належить ОСОБА_1 , з метою погашення заборгованості ТОВ «Форвард» за кредитним договором, яка складає 5259224 грн. 94 коп., суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Форвард» порушило строки повернення кредиту, та з моменту звернення до позичальника з претензією про погашення заборгованості за кредитним договором, попередивши ТОВ «Форвард», що у випадку невиконання претензії, банк набуватиме право звернутися до суду із позовом про стягнення усієї заборгованості з урахуванням штрафних санкцій за кредитним договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, інші активи, що належать ТОВ «Форвард» на праві власності та/або поручителям, та/або майновому поручителю на праві власності, в тому числі на предмет іпотеки, згідно вищевказаного іпотечного договору, та з урахуванням невиконання ТОВ «Форвард» своїх зобов`язань по кредитному договору суд задовольнив позовні вимоги ПАТ «Місто Банк».

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.04.2004 року вих. №87 ТОВ «Форвард» звернулося до КБ ТОВ «Місто Банк» з заявою, в якій просило надати кредит у розмірі 115 000,00 доларів США строком на 12 місяців під 17% річних для закупівлі бавовни по контракту з «Wellington Cotton Enterprises Inc» №2-PR від 22.04.2004 року. В забезпечення кредиту пропонував приміщення магазину (фітнес-центр), який належить ТОВ «Берег-Текс» та ОСОБА_1 , заставною вартістю 1 300 000,00 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Повернення кредиту та сплату відсотків по ньому гарантувало.

26 квітня 2004 року між КБ ТОВ «Місто Банк», правонаступником якого є ПАТ «Місто Банк», та ТОВ «Форвард» було укладено кредитний договір №220/Ю/USD, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит у сумі 155 000,00 доларів США строком з 26 квітня 2004 року до 26 квітня 2005 року із сплатою 17% річних. Ціль кредитування позичальника закупівля бавовни за наданим імпортним контрактом з «Wellington Cotton Enterprises Inc» №2-PR від 22.04.2004року.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3., 3.4. кредитного договору №220/Ю/USD від 26 квітня 2004року відсотки по кредиту нараховуються методом «факт/факт». Відсотки за кредитом нараховуються банком на фактичну суму кредиту та фактичний час користування кредитом. Нараховані відсотки сплачуються Позичальником в валюті кредиту щомісячно не пізніше перших 5 робочих днів наступного місяця за попередній та у день погашення кредиту, у т.ч. повного дострокового, але не пізніше 26 квітня 2005року на рахунок КБ ТОВ «Місто Банк».

Відповідно до п.п. 3.7., 3.8. кредитного договору №220/Ю/USD від 26 квітня 2004року, у разі непогашення кредиту та/або відсотків по кредиту згідно п.п.2.1, 3.4. цього договору, банк звертає стягнення по кредиту на грошові кошти рахунках та/або заставне та інше майно Позичальника. У разі несвоєчасного погашення позичальником кредиту та/або відсотків по кредиту за першою вимогою банку, банк може видати наказ про примусову оплату боргового зобов`язання, та звертає стягнення на грошові кошти рахунках та/або на заставне інше майно позичальника.

Згідно п. 6.1. кредитного договору №220/Ю/USD від 26 квітня 2004року позичальник зобов`язується не пізніше строку, встановленого в п. 2.1. цього договору, повернути одержаний кредит та своєчасно сплачувати нараховані відсотки по кредиту.

П. 7.1. зазначеного кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків по кредиту та належного виконання інших його зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. та п. 9.4. кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань, винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим договором. За несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. При непогашенні кредиту у строк згідно п.2.1. цього договору, відсотки на суму простроченої заборгованості по кредиту нараховуються, у розмірі подвійної ставки, вказаної у п.2.1. цього договору за період фактичної прострочки. Сплата відсотків не звільняє від сплати неустойки (пені, штрафу).

Згідно п. 10.4. кредитного договору №220/Ю/USD від 26 квітня 2004року строк дії цього договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позичальником кредиту та відсотків за ним.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 26.04.2004 року між КБ ТОВ «Місто Банк» та відповідачами - ОСОБА_1 , ТОВ «Берег-Текс» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №220/Ю/USD від 26 квітня 2004року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), за умовами якого позичальник зобов`язаний до 26 квітня 2005року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 115 000,00доларів США, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливі штрафні санкції та неустойки тощо у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договором. Предметом іпотеки є нерухоме майно: приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщення 349,9кв.м., який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Іллічовою Н.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 24.07.2003року за реєстровим №9983, та зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 19.04.2004 року у книзі №32неж., на сторінці 56 під реєстровим № 3102, та договору купівлі-продажу, посвідченого Котом Д.Г., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17.01.2003 року за реєстровим № 141, та зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 19.03.2003 року у книзі №23неж, на сторінці 96 під реєстровим № 3102.

Відповідно до п. 3.1.4., 3.1.5. договору іпотеки у випадку невиконання зобов`язань іпотекодавцями за цим та позичальником за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки. У випадку невиконання іпотекодавцями зобов`язань за цим та позичальником за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу, визначену підпунктом 3.1.4. пункту 3.1. цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у наступних випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій тощо).

П. 5.4. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

26.04.2004 року, 24.12.2007 року, 31.03.2008 року, 30.09.2008 року, 25.12.2008 року, 30.06.2009 року, 03.03.2010 року, 30.12.2010 року та 26.12.2011 року між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «Форвард» були укладені додаткові угоди за №№1, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 до кредитного договору №220/Ю/USD від 26.04.2004 року.

Згідно останньої додаткової угоди від 26.12.2011 року за №16 до кредитного договору №220/Ю/USD від 26.04.2004 року, банк надає позичальнику кредит у сумі 180 000,00 доларів США строком з 26 квітня 2004 року до 25 грудня 2012 року із сплатою 17% річних.

Оскільки, ТОВ «Форвард» не виконав умови укладеного договору, ПАТ «Місто Банк» 28 січня 2013 року звернулося до ТОВ «Форвард», а також майновим поручителям ТОВ «Берег-Текс» та фізичній особі ОСОБА_1 з претензією на суму 306504,15 доларів США та 324052,13 грн., яка склалася станом на 28 січня 2013 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з розрахунку простроченої заборгованості за кредитним договором №220/Ю/USD від 26.04.2004 року станом на 11.07.2014 року у ТОВ «Форвард» наявна заборгованість за кредитним договором, яка дорівнює396 434,15 доларів США, що еквівалентно 4 635 827,21 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом 180 000,00 доларів США, заборгованість за простроченими відсотками 216 434,15 доларів США, пеня за непогашений кредит 305 568,26 грн., пеня за непогашені відсотки 317 829,47 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору, укладеного 26 квітня 2004 року, згідно додаткових угод продовжено до 25 грудня 2012 року.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВП ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 та в постанові ВП ВС від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ «Місто Банк», заборгованість за простроченими відсотками була розрахована станом на 11.07.2014 року (а.с. 25 т. 1).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, та зазначив у своєму рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості, яка виникла станом на 11.07.2014 року.

З урахуванням того, що строк дії кредитного договору, встановлений додатковими угодами закінчив свою дію 25.12.2012 року, то відсотки за користування кредитом можуть бути нараховані лише до 25.12.2012 року.

За таких підстав, колегія суддів прийшла висновку про те, що заборгованість за тілом кредиту складає 180000 доларів, а заборгованість за відсотками на день закінчення кредитного договору складає 126324,15 доларів США (розрахунок 28.01.2013 року % - 126504, 15 доларів США - (154724,15 - 154554,15, згідно з розрахунком щомісячних відсотків)) (а.с. 6, 25 т. 1).

Також ПАТ «Місто Банк» звертаючись до суду з позовом у існуючу заборгованість включив також пеню за користування тілом та відсотками, станом на 11.07.2014 року.

Щодо нарахування пені, колегія суддів вважає за необхідне зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

До заборгованості по пені можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності, передбачені статтею 258 ЦК України, як спеціальні, або відповідно до статті 266 цього Кодексу, як до похідних вимог.

Оскільки, представником ОСОБА_1 ОСОБА_10 була подана заява про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про включення заборгованості суму пені, оскільки з моменту закінчення договору до звернення до суду закінчився річний строк для її стягнення, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається з метою погашення заборгованості сумі 306324,15 доларів США (180000 доларів тіло кредиту та 126324, 15 відсотки за користування кредитом на 25.12.2012 року).

Колегія суддів приходить висновку про те, що рішення в частині визнання заборгованості у розмірі 5259224, 94 грн., підлягає зміні в частині суми на 306324,15 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що жодних додаткових угод про продовження дії кредитного договору підписано не було, а тому ПАТ «Місто Банк» при зверненні до суду з вказаним позовом пропустив строк позовної давності, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження за таких підстав.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2015 року, за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом, у зазначеній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, а також зобов`язано ПАТ «Місто Банк», за попереднім узгодженням з експертом, якому буде доручено проведення експертизи, та на його вимогу, надати до експертної установи оригінали додаткових угод №16, №15, №14, №13, №12, №11, №10, №9, №1 до кредитного договору №220/K)/USD від 26.04.2004 року.

Зобов`язано ОСОБА_3 за попереднім узгодженням з експертом, якому буде доручено проведення експертизи, та на його вимогу, надати зразки підписів, відповідно до вимог експерта.

Однак, 23.03.2016року до Київського районного суду м. Одеси від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №5482/02 від 16.03.2016 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №520/12703/14-ц, у зв`язку з не наданням оригіналів досліджуваних документів; вільних зразків підписів ОСОБА_3 у оригіналах різних документів, максимально наближених за часом виконання до досліджуваних документів (2002-квітень 2004р.р.); експериментальних зразків його підпису на трьох аркушах.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не надання вільних зразків підписів ОСОБА_3 у оригіналах різних документів, максимально наближених за часом виконання до досліджуваних документів (2002-квітень 2004р.р.), експериментальних зразків його підпису на трьох аркушах, свідчить про ухилення від проведення експертизи, у зв`язку з чим, суду жодним чином не доведено, що ОСОБА_3 , який був уповноваженою особою від ТОВ «Форвард», на час укладання кредитного договору №220/Ю/USD від 26.04.2004 року та додаткових угод №16, №15, №14, №13, №12, №11, №10, №9, №1 до кредитного договору №220/Ю/USD від 26.04.2004 року, міжПАТ«Місто Банк» та ТОВ «Форвард», не підписував вищезазначені додаткові угоди.

Оскільки, кредитний договір №220/Ю/USD був укладений 26 квітня 2004 року, додаткова угоди №16 до кредитного договору №220/Ю/USD від 26.04.2004 року укладена між ПAT «Місто Банк» та ТОВ «Форвард» 26 грудня 2011 року, відповідно до якої Банк надав позичальнику кредит у сумі 180 000,00 доларів США строком з 26 квітня 2004 року до 25 грудня 2012 року із сплатою 17% річних, а з позовом ПAT «Місто Банк» звернулося до суду 26 вересня 2014 року, позивачем ПАТ «Місто Банк» не був пропущений строк позовної давності тривалістю у три роки на звернення до суду, відповідно до ст. 257 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що предмет іпотеки приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час шлюбу, однак ОСОБА_1 самостійно розпорядилась майном, уклавши договір іпотеки, чим порушені його права, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.10.2017 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.04.2018 року в задоволені позову ОСОБА_11 про визнання частково недійсним іпотечного договору відмовлено.

Рішенням суду встановлено, що 24 липня 2003 року ТОВ «Берег-Текс» продало, а ОСОБА_1 купила 33/50 частини приміщень магазину, загальною площею 349,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,тобто під час перебування з 14 квітня 1985 року по 30 вересня 2005 року в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_2 , тобто воно є спільною сумісною власністю подружжя.

26 квітня 2004 року, у виконання вимог ст.578 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_2 надав згоду на передачу в іпотеку на умовах, йому відомих, його дружиною ОСОБА_1 приміщення магазину, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 349,9 кв.м., що належить їм на праві спільної сумісної власності. Заява ОСОБА_2 посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1566.

При цьому факт складення заяви, її зміст та підпис сторонами не оспорювалися.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний договір іпотеки укладено між ОСОБА_1 , ТОВ «Берег-Текс» та банком зі згоди ОСОБА_2 (а.с. 46-48, 76- 79 т. 2).

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставними, оскільки ОСОБА_2 було відомо про передання майна в іпотеку, так як майно в іпотеку було передано за його клопотанням та за його згодою, що підтверджується протоколом №8 загальних зборів засновників ТОВ «Форвард», головою зборів якого 26 квітня 2004 року був ОСОБА_2 , на яких вирішувалося питання про отримання кредиту в КБ ТОВ «Місто Банк», а також клопотання перед ТОВ «Берег-Текс» та ОСОБА_1 про надання, належного їм приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 під заставу в якості забезпечення зобов`язань ТОВ «Форвард» перед КБ ТОВ «Місто Банк» за кредитом (а.с. 21 т. 2).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, щорішення суду підлягає зміні в частині встановлення суми заборгованості з 5259224 грн. 94 коп. до 306 324,15 доларів США, оскільки не в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,правонаступником якогоє ОСОБА_5 ,як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 рокузмінити в частині встановлення суми заборгованості з 5259224 грн. 94 коп. до 208220 доларів США.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 березня 2023 року.

Головуючий

Судді