Рішення

від 28.02.2023 по справі 363/3056/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.02.2023 Справа № 363/3056/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Тищенко К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Садівниче товариство «Виноградар» про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Садівниче товариство «Виноградар» про усунення перешкод у користуванні майном. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.07.2019 року № 974. Попереднім власником ділянки був її батько ОСОБА_5 , що підтверджується договором дарування, державним актом на право власності на землю серії ІІ-КВ № 049990, довідкою від 12.12.2011 року, актом, приймання-передачі від 29.10.2012 року, свідоцтвом про право власності від 02.09.2013 року, витягом з ДРРП від 02.09.2013 року № 8819468. На належній їй земельній ділянці розташований також садовий будинок, який був подарований батьком разом із земельною ділянкою. Власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109 є ОСОБА_2 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2015 року №133, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 17.11.2019 року № 189067694 та інформацією з Державного земельного кадастру від 17.11.2019 року. Наприкінці 2019 року, маючи намір здійснити добудову тераси до будинку, позивач звернулася до землевпорядної організації, яка виконує геодезичні, вишукувальні та інші земельні роботи. Під час обмірів земельної ділянки позивача працівники землевпорядної організації повідомили, що фактичне розташування і конфігурація земельної ділянки позивача не відповідає тим відомостям, що містяться в Державному земельному кадастрі та за твердженням цих осіб ділянка позивача в ДЗК накладається на проїжджу частину. З метою з`ясування того, чи відповідає фактичне розташування ділянки тим відомостям, що містяться в Державному земельному кадастрі, позивач знову звернулася до землевпорядної організації та отримала зведений кадастровий план з масиву 12 земельних ділянок. Позивач зазначила, що зі зведеного кадастрового плану вбачається, що між ділянками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , а також між НОМЕР_5 та НОМЕР_6, за відомостями ДЗК, наявні розриви. Проте фактично користування цими ділянками здійснюють власники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Земельні ділянки в даному масиві окрім НОМЕР_7, НОМЕР_8 та НОМЕР_3 зміщені відносно АДРЕСА_4 . Фактично межі земельних ділянок (окрім НОМЕР_9,НОМЕР_10 та НОМЕР_11) примикають до АДРЕСА_4 , а згідно відомостей ДЗК - зміщені на 8-9 метрів. Після того, як землевпорядниками була озвучена вказана інформація, відповідач того ж тижня самовільно зруйнувала паркан між їхніми ділянками, який стояв там близько 20 років і встановила огорожу так, як вважала за необхідне, фактично захопивши частину земельної ділянки позивача. Позивач вказала, що відповідач направила їй листа, згідно якого визнавала факт наявності спору і вимагала не вчиняти жодних дій. Під час переговорів намагалася пояснити відповідачу, що у Державному земельному кадастрі наявна помилка і необхідно спільно, разом з іншими землевласниками, звернутися до відповідних організацій та Держгеокадастру для того, аби виправити помилки, але врегулювати спір не вдалося. Відповідач ще кілька разів переставляла огорожу, відбираючи ту площу земельної ділянки позивача, яку вважала для себе справедливою. З цього приводу Садівниче товариство «Виноградар», в якому розташовані земельні ділянки сторін, видало припис, яким заборонило відповідачу та позивачу руйнувати та псувати суміжні огорожі. Для підготовки до судового розгляду спору, позивач звернулася до експертної установи. 27.07.2020 року судовим експертом за її замовленням було складено висновок № 968/07-2020 за результатами проведеного дослідження. Відповідаючи на поставлені питання, експерт вказав, що межі фактичного землекористування позивача і відповідача не відповідають тим відомостям, що містяться в Державному земельному кадастрі. Згідно висновку, відповідач фактично користується, але при цьому не є власником (згідно відомостей ДЗК) частини ділянки площею 714,6 квадратних метрів, що позначена жовтим кольором без штрихування. Дана частина землі не є складовою ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109. Позивач не користується, але є власником (згідно відомостей ДЗК) ділянки, яка є частиною АДРЕСА_1 і позначена блакитним штрихуванням без кольору. Також експерт вказав про те, що в відомостях ДЗК наявна помилка. Оскільки відповідач не бажає врегулювати спір мирним шляхом і звернутися до органів ДЗК із заявою про внесення змін (згідно порядку ведення Державного земельного кадастру) щодо належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, позивач також не має можливості внести зміни до ДЗК відносно належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115, так як матиме місце перетинання, що є підставою для відмови. Відтак, позивач зазначила, що змушена звернутися до суду за захистом свого права і просить суд усунути позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, власником якої є ОСОБА_2 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.08.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Відповідач та її представник у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Крім того, представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що представник позивача зазначає та надано недостовірну інформацію щодо забудови. Вказують, що добудували тільки терасу, а в дійсності була здійснена повна перебудова будинку, тобто вже на даний час зовсім інший будинок та технічний паспорт на будинок потрібний новий. Старий будинок знаходився на межі ділянок, а новий після перебудови заходить на ділянку відповідача більш як на пів метра разом з фундаментом, а тераса разом з металевим виносом заходить на один метр на ділянку відповідача, що унеможливлює користування відповідачу ділянкою в повному обсязі, до того ж під виносом біля тераси зсипали будівельне сміття. Представник позивача зазначає та вказує, що між ділянками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , а також НОМЕР_5 і НОМЕР_6 є наявні розриви, однак на справді це не розриви, а незареєстровані в новому форматі ділянки. Про те, що буде проводитись експертиза відповідач повідомлена не була, а якби її належним чином було повідомлено вона б надала всі необхідні документи на свої ділянки, для того щоб ввести ясність якою землею вона користується та яка площа обох належних їй земельних ділянок. Представник позивача зазначає, що встановлене експертом зміщення є саме помилкою у відомостях ДЗК. Представник відповідача на вказані доводи зазначив, що відповідач придбавши першу земельну ділянку в 2006 році кадастровий № 3221886000032140104 площею 0,674 Га про жодних порушень межі та координат від сусідів не було, а також відносно сусідських земельних ділянок які межують з даною земельною ділянкою порушень меж та координат теж не було. Будинок на першій ділянці був добудований другим поверхом. У зв`язку з тим що відповідачу потрібно було ще житло та земельна ділянка, відповідачем була придбана сусідня земельна ділянка з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0109. Експерт в своєму висновку зазначивши, що відповідач користується не своєю земельною ділянкою, проте він не володів повною інформацією про те, що у відповідача дві земельні ділянки і вона користується своїми земельними ділянками. Так сталось, тому що відповідача не попередили ні експерти, ні сусіди про те, що буде проводитись експертиза. Представник позивача у позовній заяві зазначив, що відповідач не хотіла вирішувати спір мирним шляхом, але це не є правдою так як відповідач пропонувала позивачу змінити форму належних їм земельних ділянок, надавши позивачу частину своєї земельної ділянки в одному місці, а позивач натомість наддасть в іншому місці частину такого ж розміру для обслуговування будинку так, як це потребує закон, щоб від будинку до межі було один метр. Адвокати зустрічались з цього приводу щоб домовитись, були запропоновані варіанти, однак позивач повідомила, що буде вирішувати в судовому порядку. Експертне дослідження в рамках будівельно-технічного дослідження було здійснено без відповідних документів ОСОБА_2 та фактично на документах старого будинку колишнього власника батька позивача - ОСОБА_5 , який був зареєстрований в БТІ 27.10.2011 році та фактично земельна ділянка належала вже тоді батьку позивача ще з 05 травня 1998 року. Представник відповідача у відзиві окрім того зазначив, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення її права, яке, на її думку, полягає у позбавленні її частини земельної ділянки діями відповідача, проте представник позивача вказує, що встановлене експертом зміщення є саме помилкою у відомостях ДЗК, а тому незрозуміло які дії відповідача протиправні. Відповідач не може впливати на ДЗК, тому, що договір купівлі-продажі земельної ділянки площею 0,0769 га кадастровий номер 3221810100:01:002:0109 є дійсним та згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано у встановленому порядку. Позивач та її представник не надали жодного доказу про здійсненням відповідачем перешкод у користуванні майном позивача, не вказано, яке майно, яким чином відповідач здійснює перешкоду, і саме коли, і чим це підтверджується, а також не вказують на підставі якої правової норми вони просять скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0109, яка була придбана відповідачем. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу представником позивача до суду було подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач вказує, що у позові надано недостовірну інформацію щодо добудови тераси. Зокрема зазначає про повну перебудову будинку та той факт, що старий будинок знаходився на межі ділянок, а новий на пів-метра чи метр заходить на сусідню ділянку. Проте, до відзиву відповідач не додає жодного належного і допустимого доказу на підтвердження викладених тверджень. Якщо припустити, що позивач дійсно здійснив перебудову будинку - відповідачем мають бути надані відповідні докази на підтвердження цього. Такими доказами є повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про готовність, жодного належного доказу відповідач не надає. Додані до відзиву фотографії взагалі не можуть вважатися доказами, оскільки не містять в собі відомостей і підтвердження про час їх здійснення, місце їх здійснення, особу, що їх здійснила, зображені на цих фото споруди, об`єкти, а тому додані до відзиву фото є неналежними і недопустимими. Відповідач жодного доказу того, що ці розриви є окремими ділянками не надає. Більш того, розриви, про які вказував позивач і відповідач становлять 2,25 метрів, що свідчить про сумнівність версії відповідача, оскільки на таких вузьких ділянках неможливо здійснювати не те, що будь-яке будівництво, та й взагалі нормальне користування. Експерт у висновку вказав, що фактичне розташування ділянки 3221810100:01:002:0109 не відповідає тим відомостям, які містяться в ДЗК. Той факт, що власником наступної земельної ділянки є відповідач жодним чином не спростовує висновку експерта про невідповідність фактичного розташування тим відомостям, що наявні в ДЗК. З питання правильності найменування висновку експерта позивач звернувся з відповідним запитом. Як вбачається з пояснень судового експерта, експертом було допущено технічну описку в найменуванні висновку експерта. Фактично ж дана експертиза є земельно-технічною і виконувалась як земельно-технічна. Дана описка на правильність висновків жодним чином не впливає. Відповідач вказує, що коли придбала першу земельну ділянку 3221810100:01:002:0109, то жодних порушень меж та координат не було, однак відповідач не є спеціалістом у землевпорядній сфері. Відповідач, не будучи спеціалістом землевпорядником, не проводячи геодезичні вишукування перед купівлею ділянки, придбала ділянку просто її оглянувши і не відновивши в натурі межі. Відповідач зазначає, що в її діях відсутні протиправність, оскільки вона не може впливати на ДЗК, тому що договір купівлі-продажі земельної ділянки є дійсним, проте таке твердження прямо суперечить положенням чинного законодавства. Так, за приписами п.138 Порядку ведення державного земельного кадастру від 17.10.2012 року №1051 передбачено, що помилками у Державному земельному кадастрі є серед іншого, помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (Зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань. Якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі заяви власника такої ділянки або відповідного рішення суду. Відповідач має звернутися до ДЗК із заявою та відповідною документацією для того аби усунути зміщення своєї ділянки (і другої також у випадку наявності помилок). Тобто відповідач, як власник суміжної з позивачем ділянки, несе повну відповідальність за усі помилки, які є в Державному земельному кадастрі відносно своєї ділянки. Відповідач зазначає, що позивач та її представник не вказують на підставі якої правової норми вони просять скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, однак на сторони не покладено обов`язку надати правову кваліфікацію відносинам і вказувати будь-які норми закону. Вимогою позову є як раз усунення позивачу перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, тобто твердження відповідача прямо суперечить пред`явленим позовним вимогам. Враховуючи, що відповідачем по справі є ОСОБА_2 , то саме до неї і спрямована дана вимога, як і всі інші. Перешкоди полягають у тому, що згідно хибних відомостей ДЗК ділянка відповідача фактично розташовується на земельній ділянці позивача, а докази конфлікту та порушень прав позивача містяться в самому позові (приписи садового товариства, висновок експерта, повідомлення до поліції, та ін.) Відповідач вказує, що пропонувала позивачу змінити форму належних їм земельних ділянок, надавши їй частину своєї земельної ділянки в одному місці, а вона наддасть в іншому місці частину такого ж розміру для обслуговування. Тобто пропозиція відповідача полягала не у виправленні помилки і відновленню меж ділянок (межа є прямою лінією згідно державних актів), а у фактичному шантажі та спробі через помилку у ДЗК отримати у власність частину ділянки позивача. На підставі викладеного просив відхилити доводи відповідача та її представника за задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, представником відповідача до суду було подано заперечення на позовну заяву, в яких викладено аналогічні пояснення викладеним у відзиві. Окрім того, зазначив, що межі земельних ділянок були визначені та погоджені ще попередніми власниками земельних ділянок, у яких жодних зауважень не було, а відповідач набувши право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки продовжувала користуватись земельною ділянкою згідно меж визначених попередніми власниками.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Подала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що на підставі державного акта на право колективної власності на землю І-КВ №000077 СТ «Виноградар» є власником масиву землі (дороги, землі загального користування, ділянки, що не приватизовані землекористувачами, тощо), до якого належать також земельні ділянки позивача і відповідача (до моменту їх приватизації). Між позивачем та відповідачем, після здійснення в 2019 році геодезичних вишукувань та встановлення в натурі місця розташування земельних ділянок за відомостями кадастру, почали виникати неодноразові конфлікти. З даного питання СТ «Виноградар» видавало приписи позивачу і відповідачу. Відзначила, що на земельній ділянці ОСОБА_4 розташований садовий будинок 1990 року побудови. Будівництво даного будинку здійснював її батько - ОСОБА_5 , який в подальшому здійснив приватизацію земельної ділянки під садовим будинком та отримав державний акт КВ049990 згідно рішення виконкому Вишгородської міської ради народних депутатів від 22 січня 1998 року. 06 липня 2019 року ОСОБА_5 відчужив садовий будинок і земельну ділянку на користь ОСОБА_4 . В свою чергу земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115 належала ОСОБА_8 на підставі державного акта ЯЛ588481 від 29 грудня 2011 року. 02 лютого 2015 року ОСОБА_8 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Садівничому товариству відомо про те, що частина земельних ділянок (в тому числі ділянка позивача з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115 та ділянка відповідача з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109) розташовані в державному земельному кадастрі з помилками координат. Такі помилки виникли внаслідок автоматичного перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель під час наповнення Державного земельного кадастру. Оскільки СТ «Виноградар» не є власником спірних ділянок та враховуючи відсутність згоди власників усіх ділянок масиву, що містять помилки (в тому числі і ділянки позивача і відповідача) - товариство позбавлене можливості самостійно виправити помилки. Окрім того, просила суд звернути уваги, що за відомостями земельного кадастру частин ділянки ОСОБА_9 фактично розташовується на проїжджій частині (дорозі), яка є власністю СТ «Виноградар» згідно державного акта І-КВ №000077, що свідчить про те, що має місце зміщення ділянки ОСОБА_4 та інших суміжних ділянок. Садовий будинок ОСОБА_4 був збудований в 1990 році, тобто є первинним відносно ділянки позивача з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115 та ділянки відповідача з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109. Тобто розташування ділянки ОСОБА_4 в будь-якому випадку має повністю включати в себе садовий будинок і 1 метр відступу до межі ділянки ОСОБА_2 . Окрім того на ділянці ОСОБА_4 розташований належний їй колодязь, проте за відомостями ДЗК цей колодязь розміщений на ділянці ОСОБА_2 . Ситуації, коли частина садового будинку за відомостями земельного кадастру розташовується на ділянці ОСОБА_2 - не може бути, що додатково свідчить про наявність помилки у відомостях земельного кадастру. На підставі викладеного просила проводити розгляд справи за відсутності представника садового товариства, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 049990 ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Вишгородської міської ради народних депутатів від 22.01.1998 року № 19 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,055 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Вишгородської міської ради, землю передано для ведення садівництва. Акт зареєстровано 04.05.1998 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 225. Відповідно до плану зовнішніх меж, земельна ділянка межує від А до Б з землями наданими гр. ОСОБА_8 , від Б до В з землями наданими гр. ОСОБА_10 , від В до Г - землі загального користування СТ «Виноградар».

З довідки виданої головою правління СТ «Виноградар» Старовойтовою Н.В. № 9 від 12.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_5 був членом СТ «Виноградар».

Державний акт серії ІІ-КВ № 049990 був переданий ОСОБА_5 , що підтверджується актом приймання - передачі державного акту на право власності на земельну ділянку, складений 29.10.2012 року спеціалістом виконавчого комітету Вишгородської міської ради Свистун Л.І.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 8819412 від 02.09.2013 року та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 8819468 від 02.09.2013 року, власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221810100:01:002:0115, цільове призначення: для колективного садівництва, площею 0,0555 га був ОСОБА_5 .

26.07.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,0555 га, у межах згідно плану, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, «Виноградар» садове товариство, кадастровий номер: 3221810100:01:002:0115, цільове призначення: для колективного садівництва, який посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. 26.07.2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 974.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 175307201 від 26.07.2019 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115 є ОСОБА_4

26.07.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Загвоздіною А.М. 26.07.2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 973.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 175307910 від 26.07.2019 року вбачається, що власником садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115 є ОСОБА_4 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 189067635 від 17.11.2019 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115 та садового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії І-КВ № 000077 садівницькому товариству «Виноградар» м. Вишгород Вишгородською міською радою народних депутатів Вишгородського району Київської області передано у колективну власність 1,8 гектарів землі в межах згідно плану для загального користування на підставі рішенні Вишгородської міської ради народних депутатів від 22.01.1998 року № 19, акт зареєстрований 08.06.1998 року в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 03.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.11.2019 року № 189067694 та з інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0769 га з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, для ведення садівництва що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: № 133, виданий 02.02.2015 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області.

02.02.2015 року між ОСОБА_11 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0769 га з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Вишгородська міська рада, посвідчений 02.02.2015 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 133.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 33015842 від 02.02.2015 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0109 є ОСОБА_2 .

07.11.2019 року ОСОБА_2 була направлена претензія ОСОБА_4 з проханням не чинити їй перешкод у здійснення нею права користування та розпорядження майном, а саме не руйнувати паркан та самовільно не захоплювати відновлену межу між земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0109 та земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно плану меж земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, площею 0,0769, власником якої є ОСОБА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером: 3221810100:01:002:0115, площею 0,0555 власником якої є ОСОБА_4 межують між собою, що підтверджується зведеним кадастровим планом.

Відповідно до топографічного плану межа фактичного використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_12 не відповідає межі земельної ділянки згідно даних Державного земельного кадастру.

27.06.2020 року головою правління СТ «Виноградар» Старовойтовою І.В. був винесений припис № 1 ОСОБА_13 , яким заборонено руйнування або псування майна ОСОБА_13 та ОСОБА_2 до вирішення спору в судовому порядку.

Відповідно до висновку експерта № 968/07-2020 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 27.07.2020 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_4 судовим експертом Свістуновим І.С., межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115, яка перебуває у власності ОСОБА_4 та межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, що перебуває у власності ОСОБА_2 (відповідно інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 17.11.2019) не перетинаються та не накладаються між собою в площині. Межі фактичного землекористування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відповідають відомостям, що містяться в даних Державного земельного кадастру та порушують їх. В землекористуванні ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка загальною площею 662,5 кв.м, із якої частина ділянки площею: 279,4 кв.м розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0115, яка перебуває у власності ОСОБА_4 ; 278,4 кв.м розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, яка перебуває у власності ОСОБА_2 ; 104,7 кв.м розташована за межами сформованих земельних ділянок.

З питання правильності найменування висновку експерта позивач звернувся з відповідним запитом. Як вбачається з пояснень судового експерта, експертом було допущено технічну описку в найменуванні висновку експерта. Фактично ж дана експертиза є земельно-технічною і виконувалась як земельно-технічна. Дана описка на правильність висновків жодним чином не впливає.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VІ, державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п.67 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки чітко визначені в ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Земельним законодавством встановлено три випадки, коли може бути скасовано державну реєстрацію земельної ділянки:

1. у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок (державна реєстрація скасовується на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання);

2. коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника (державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру).

3. ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

При цьому відповідно до абзацу 4 ч.10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109 призведе до скасування права власності на земельну ділянку відповідача, а право власності відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України захищається Державою.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації: якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону Україні «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Згідно п. 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: заява за формою згідно з додатком 12; оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Крім того, ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає, що межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, суд аналізуючи викладене приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено незаконність здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:002:0109, відповідно відсутні підстави для скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, а отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, та як не доведено порушення її прав на землю, а саме: порушення меж належної їй на праві власності земельної ділянки, оскільки, відповідач набувши у власність на підставі цивільно-правової угоди земельну ділянку фактично продовжила користуватися тією землею, якою користувався і попередній власник.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, у судовому засіданні представником позивача не доведено порушення прав позивача, не надано суду доказів, що відповідач порушує право позивача на земельну ділянку.

Відповідач набула право власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону. Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не оскаржувалася та незаконною не визнавалась. Попередній власник належної позивачу земельної ділянки не мав притензій щодо виготовлення технічної документації належної відповідачу земельної ділянки яка той час також належала іншому власнику, не висловлював заяв щодо невідповідності чи неправильності координат та їх виправлення, будучи суміжником, погодився з межами земельної ділянки, не претендував на передачу йому земельної ділянки по межах фактичного землекористування. Натомість, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки відповідача, після якої її земельну ділянку буде сформовано з врахуванням її фактичного землекористування і її права будуть відновлені.

За встановлених обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки до задоволення не підлягають за їх недоведеністю.

При цьому, суд також вважає слушними твердження сторони відповідача про те, що позивач скористалася неналежним способом захисту.

Позивач в позові не зазначила, яким чином відповідач має усунути їй перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від «05».06.2018 року у справі № 338/180/17, від «11».09.2018 року у справі № 905/1926/16, від «30».01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від «04».06.2019 року у справі № 916/3156/17, від «29».09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, від «26».01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від «28».01.2020 року у справі № 50/311-6, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від «22».09.2020 року у справі № 910/3009/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від «02».02.2021 року у справі № 925/642/19, від «19».01.2021 року у справі № 916/1415/19).

Покладення на відповідача лише зобов`язання, не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення прав позивача та не відповідає належному способу захисту у цій справі.

За відсутності посилання в який спосіб відповідач має усунути перешкоди, ухвалене судом рішення жодним чином не призводить до захисту прав позивача.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому слід відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Садівниче товариство «Виноградар» про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 10 березня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Садівниче товариство «Виноградар» (код ЄДРПОУ 26246508, місцезнаходження: 07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці).

Суддя І.Ю. Котлярова