Рішення

від 09.02.2022 по справі 757/27159/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27159/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є. ,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24», код ЄДРПОУ 39299904

третя особа: ОСОБА_2

предмет та підстави позову: про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24», код ЄДРПОУ 39299904 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просив визнати недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності, порушує ділову репутацію ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 інформацію, яка розміщена у статтях:

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 20.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 »,

а саме:

«В афері підозрюється директор ТОВ "Грассфілд" ОСОБА_1 .

У повідомленні наголошується, що слідство ставить у провину ОСОБА_1 заволодіння земельними ділянками своїх орендодавців.

За словами слідства, компанія ОСОБА_1 ТОВ "Грассфілд" винна орендодавцям більше 73 млн гривень.

Розпочавши будівництво двох багатоквартирних будинків, його компанія взяла в оренду земельні ділянки, на які згодом була проведена державна реєстрація землі.

Таким чином, його власністю стало не тільки будівництво, а й земля»

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24», код ЄДРПОУ 3929904, за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію, яка розміщена у статтях:

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 20.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7»,

шляхом розміщення на цьому сайті повного тексту судового рішення з даної справи та вилучити поширену недостовірну інформацію з сайту у строк не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили.

Свої вимоги, позивач мотивував тим, що на веб-сайті Kiev24, власником якого є ТОВ «Інформаційне агентство «Київ24» були розміщені статті в яких, на думку позивача, виявлені факти розповсюдження даних, які порушують особисте немайнове право позивача.

Позивач зазначає, що дані твердження є вигаданими та нічим не підтвердженими, а отже вказану інформацію він вважає недостовірною, такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію і підлягає спростуванню з підстав, наведених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 30.06.2020 у справі за вказаним позовом відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії не вчинялись, оскільки відповідних клопотань заявлено не було.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Носов Р.В. позовні вимоги підтримав, згідно наведених у позові обставин.

Представник відповідача ТОВ «Інформаційне агентство «Київ24», позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 до суду не з`явився з невідомих причин. Тому суд, на підставі п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України розглянув справу за його відсутності, оскільки він був належним чином повідомлений про судове засідання та про причини неявки не повідомив.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Згідно частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Так, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи»).

Згідно частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Згідно пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єрусалем проти Австрії»).

У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п.6 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює..

Аналіз змісту досліджуваної судом інформації дозволяє визначити її наступні характеристики: зміст поширеної відповідачем інформації безпосередньо стосується позивача, з огляду на посилання на його ім`я, прізвище. Об`єктивний зміст висловів зводиться до того, що фактично відповідач звинувачує позивача у вчиненні кримінально караних діянь, зокрема таких як, протиправне заволодіння майном:

«В афері підозрюється директор ТОВ "Грассфілд" ОСОБА_1 .

У повідомленні наголошується, що слідство ставить у провину ОСОБА_1 заволодіння земельними ділянками своїх орендодавців.

За словами слідства, компанія ОСОБА_1 ТОВ "Грассфілд" винна орендодавцям більше 73 млн гривень.

Розпочавши будівництво двох багатоквартирних будинків, його компанія взяла в оренду земельні ділянки, на які згодом була проведена державна реєстрація землі.

Таким чином, його власністю стало не тільки будівництво, а й земля"».

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б могли підтвердити правдивість спірної інформації, висловив, що після перевірки спірних публікацій, дійсно прийшли до висновку, що оприлюднена інформація не знайшла свого підтвердження, тому визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Разом із тим, як зазначив представник позивача під час судового розгляду, з чим погодився представник відповідача, інформація про реєстрацію за ТОВ «Грассфілд», директором якого є позивач, права власності на будь-які земельні ділянки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Отже суд приходить до висновків про поширення відповідачем недостовірної інформації щодо протиправного заволодіння позивачем земельними ділянками.

Відповідно до викладеного, а також практики Європейського Суду по справі «Брюне-Лекомт та інші проти Франції», в яких вказано, що висловлювання відносно дій, які є караними за кримінальним законом, хоча не встановлено факту таких злочинів за рішеннями суду, є твердженнями, а не оцінюючими судженнями і є неприйнятними та недостовірними.

У ч.ч. 1,2,5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При вирішенні справи суд виходить з того, що інформація, оприлюднена відповідачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень. У висловлюваннях відповідача йдеться про вчинки конкретної особи, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена.

Відповідачем використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ним способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). У його висловлюваннях відсутні спеціальні вставні конструкції, прислівники, інші мовностилістичні способи, що мали б виражати їх невпевненість або сумніви щодо вірогідності висловлюваного.

Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації.

Відповідачем не надано доказів того, що він перед поширенням інформації, про спростування якої заявляє позивач, перевірив її достовірність або отримання її з офіційних джерел.

Слід врахувати, що характер дій відповідача та відсутність з його сторони доказів про перевірку достовірності інформації перед її оприлюдненням свідчать про умисний характер таких дій, тобто відповідачем інформація була поширена з ігноруванням її як достовірної, з метою поширення неправдивих відомостей та завданню шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, що по своїй суті є наклепом.

Суд виходить з того, що право на повагу до честі, гідності та ділової репутації належить до особистих немайнових прав фізичної особи, такі права належать кожній фізичній особі від народження і не залежать від професійного статусу людини (ст. ст. 269, 270 ЦК України).

Суд, крім іншого, ураховує, що відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Суд погоджується з тим, що поширені про позивача відомості мають негативне забарвлення, та не ґрунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації.

Таким чином, судом встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між поширенням відповідачем недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає доведеними обставини, на які посилався позивач у цій частині висловлення недостовірності інформації про позивача та її оприлюднення відповідачем, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію слід зазначити наступне.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 25 згаданої вище Постанови спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Згідно п. 24 цієї ж Постанови, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

У зв`язку з тим, що недостовірна інформація була поширена відповідачем на веб-сайті Kiev24, власником якого є відповідач, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача ТОВ «Інформаційне агентство «Київ24»», протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання рішення у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача на веб-сайті «Kiev24», за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_9, власником якого є ТОВ «Інформаційне агентство «Київ24», шляхом розміщення повного тексту рішення суду та вилучення поширеної недостовірної інформації.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачами є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та підлягає спростуванню, відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 статті 277 ЦК України.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24», третя особа: ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації, - задовольнити.

Визнати недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності, порушує ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка розміщена у статтях:

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 20.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 »,

а саме:

«В афері підозрюється директор ТОВ "Грассфілд" ОСОБА_1 .

У повідомленні наголошується, що слідство ставить у провину ОСОБА_1 заволодіння земельними ділянками своїх орендодавців.

За словами слідства, компанія ОСОБА_1 ТОВ "Грассфілд" винна орендодавцям більше 73 млн гривень.

Розпочавши будівництво двох багатоквартирних будинків, його компанія взяла в оренду земельні ділянки, на які згодом була проведена державна реєстрація землі.

Таким чином, його власністю стало не тільки будівництво, а й земля».

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24», код ЄДРПОУ 3929904, за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію, яка розміщена у статтях:

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 20.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_8 о 23.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16.00 на веб-сайті Kiev24, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7»,

шляхом розміщення на сайті за адресою в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_9 повного тексту судового рішення та вилучити поширену недостовірну інформацію з сайту, - у строк не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Київ24» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39299904, адреса: 01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, квартира 100).

Суддя Новак Р.В.