Постанова

від 13.03.2023 по справі 916/274/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/274/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст складено 25.10.2022)

у справі № 916/274/22

за позовом Одеського національного медичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про стягнення 140502,02 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року Одеський національний медичний університет звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» про стягнення 140502,02 грн, з яких: 101393,52 грн заборгованості з орендної плати, 21959,09 грн пені, 11888,00 грн експлуатаційних видатків, 3671,48 грн земельного податку, 1589,93 грн витрат за теплопостачання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022, серед іншого, прийнято позовну заяву (вх. №288/22 від 02.02.2022) Одеського національного медичного університету до розгляду; відкрито провадження у справі № 916/274/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.10.2014, за яким позивач виступає балансоутримувачем орендованого майна, а також платежів, пов`язаних з утриманням орендованого майна, за укладеним між позивачем та відповідачем договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за шість місяців з березня по серпень 2020 року, яка становить 101393,52 грн, а також заборгованість з відшкодування експлуатаційних видатків за п`ять місяців з квітня по березень 2020 року у сумі 11888,00грн, зі сплати податку на землю за чотири місяці з травня по серпень 2022 року на суму 3671,48 грн та заборгованість з відшкодування витрат за теплопостачання за березень 2020 року на суму 1589,93 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов`язань, позивач нарахував відповідачу 20259,33 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 1180,11 грн пені за несвоєчасне відшкодування експлуатаційних видатків, 354,24 грн пені за несвоєчасне відшкодування податку на землю та 165,41 грн пені за несвоєчасне відшкодування витрат на теплопостачання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» на користь Одеського національного медичного університету 125923,78 грн заборгованості та 2223,58 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та платежів, пов`язаних з утриманням орендованого майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі.

При цьому доводи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати на підставі пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частини шостої статті 762 цього Кодексу з посиланням на те, що у зв`язку із введенням карантину він не здійснював свою господарську діяльність та не мав можливості використовувати орендоване майно, Господарський суд Одеської області відхилив з підстав того, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

В частині позовних вимог про стягнення пені, суд, перевіривши наведені позивачем розрахунки, встановив наявність підстав для їх часткового задоволення у сумі 7380,85 грн, оскільки позивачем при здійсненні розрахунків допущені арифметичні та методологічні помилки, які стосуються періоду нарахування пені.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі №916/274/22 скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» впродовж дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, не здійснювало свою господарську діяльність із використанням об`єкту оренди, починаючи з 12 березня по 31 серпня 2020 року, на підставі вимог закону та розпоряджень, які приймалися балансоутримувачем, а саме: наказів ректора Одеського національного медичного університету № 155-0 від 16.03.2020 «Про тимчасове припинення планової госпіталізації і планової амбулаторної допомоги в закладах охорони здоров`я Одеського національного медичного університету» та №424-0 від 10.09.2020 «Про закінчення простою структурних підрозділів багатопрофільного медичного центру ОНМедУ, Центру реконструктивної та відновної медицини (університетська клініка) ОНМедУ, Офтальмологічного медичного центру ОНМедУ».

При цьому апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції, що звертався до позивача та балансоутримувача з листом від 01.04.2020, в якому зазначав про неможливість використання орендованого приміщення, за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 8, «Університетьська кліника» за призначенням (проведення медичної практики в розміщеній ангіографічній операційній) в зв`язку з обмеженнями та карантинними заходами, що введені в державі через поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19, та просив не здійснювати нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.10.2014 до моменту скасування Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховано обставин, встановлених рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 у справі №916/3434/22, що набрало законної сили, яким частково задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» про стягнення до Державного бюджету України заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.10.2014. Вказаним рішенням встановлено, що розрахунок орендної плати за користування відповідачем нерухомим державним майном як орендарем, який проводить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах, в період з березня 2020 року по серпень 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020, має здійснюватися у розмірі 50 відсотків від орендної плати, визначеної сторонами в укладеному договорі.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

Одеський національний медичний університет у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №1806/22/Д4 від 06.01.2023) просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач, серед іншого, зазначив, що Одеський національний медичний університет не здійснював жодних заборон (обмежень) відносно здійснення у відповідний період господарської діяльності відповідачем, а тому відсутні підстави для зменшення чи скасування орендної плати для відповідача. Посилання відповідача на наказ № 155-0 від 16.03.2020 «Про тимчасове припинення планової госпіталізації і планової амбулаторної допомоги в закладах охорони здоров`я Одеського національного медичного університету» є безпідставним, адже вимоги прийнятого наказу розповсюджували свою дію лише на структурні підрозділи Одеського національного медичного університету. Інші суб`єкти господарювання, які здійснювали свою господарську діяльність на підставі відповідних договорів у приміщеннях структурних (відокремлених) підрозділах університету, працювали безперебійно (з дотриманням карантинних вимог).

На переконання позивача, апелянт жодним чином не навів належних доводів та фактів невикористання майна у визначений період, а також обґрунтованих посилань стосовно зменшення орендної плати.

Також позивач зазначив, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції він наголошував на існуванні рішення у справі №916/3434/22, а також наголошував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» не надало жодних доказів відносно того, що являється суб`єктом малого підприємництва, на якого розповсюджуються норми пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України » №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» щодо зменшення розміру орендної плати на 50 відсотків.

Позиція третьої особи щодо апеляційної скарги

У письмових поясненнях (вх.№1806/22/Д5 від 28.12.2022) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, пославшись на фактичні обставини справи та приписи законодавства, що регулює відносини оренди державного та комунального майна, вказало, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати щомісячно збільшується, а майно, передане в оренду, використовується неефективно.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі №916/274/22 залишено без руху з підстав того, що скаржником не доплачено судовий в сумі 385,50грн та надіслано третій особі копію апеляційної скарги та доданих до неї документів за неналежною адресою.

Також вказаною ухвалою суду встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/274/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

21.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/274/22.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 19.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі № 916/274/22. Розгляд вказаної апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 06.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розгляд апеляційної скарги здійснювався у розумний строк.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на апеляційну скаргу та пояснення третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

30.10.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Інвестиційний проект» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС»), як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі також договір оренди), який погоджено балансоутримувачем Одеським національним медичним університетом, відповідно пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху блок (А-1), інв.№10300001, реєстровий №02010801.3.ААААКЛ546, загальною площею 90,30 кв.м., за адресою: м.Одеса, вул. Тіниста, 8, що обліковується на балансі Одеського національного медичного університету (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Експертне Агентство «Укрконсалт» станом на 31.07.2014р. і становить 844 203 грн.

Згідно із пунктом 1.2 договору майно передається в оренду для розміщення агіографічної операційної з метою покращення рівня лікування хворих (розміщення суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і проводять господарську діяльність з медичної практики).

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2014р.) 14 182,61 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2014р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції вересня та жовтня 2014р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору оренди).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. договору оренди).

Відповідно до пункту 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні, відповідно чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.6. договору оренди).

У разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об`єкт оренди, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім у рахунок поточних платежів (пункт 3.8. договору оренди).

Відповідно до пункту 3.10. договору зобов`язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11. договору оренди).

Згідно із пунктом 5.2. договору орендар зобов`язується протягом 10 днів з моменту підписання договору внести авансовий платіж (14182,61 грн), передбачений цим договором. Авансовий платіж стягується до Державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.5. цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем авансового платежу. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він повинен відшкодувати до державного бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір авансового платежу. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і авансового платежу перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (пункт 3.9. договору оренди).

Відповідно пункту 5.3. договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини орендаря (пункт 5.10. договору оренди).

Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1. договору оренди).

Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено (пункт 10.6. договору оренди).

Пунктом 10.10. договору оренди передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання.

30.10.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Інвестиційний проект» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС»), як орендарем, за погодженням балансоутримувача Одеського національного медичного університету було складено та підписано акт приймання передавання до договору оренди від 30.10.2014.

У подальшому в період дії договору оренди нерухомого майна від 30.10.2014 сторонами неодноразово вносились зміни до цього договору, а саме:

-договором про внесення змін від 31.10.2016 сторони внесли зміни до розділу 5 договору, відповідно до яких пункт 5.14. виклали у новій редакції, згідно із якою орендар не має права приватизувати об`єкт оренди, та доповнили розділ 5 договору пунктом 5.16., яким передбачили, що орендар має право передавати у суборенду частину орендованого приміщення будь-якій юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, в порядку, визначеному законодавством України на термін дії основного договору;

-договором про внесення змін від 05.10.2017 замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Інвестиційний проект» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС»;

-договором про внесення змін від 17.10.2017 сторони, зокрема, внесли зміни до пункту 10.1. договору, доповнивши реченням такого змісту: «продовжити термін дії цього договору до 31.08.2020 включно, виключно при умові виконання орендарем пункту 3.12, пункту 5.16 договору»;

- договором про внесення змін від 10.05.2018 сторони, серед іншого, внесли зміни до пункту 3.1. договору та виклали його у наступній редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017р. 23 024,85 грн».

Поряд з цим, одночасно з укладенням договору оренди, 30.10.2014 між балансоутримувачем та орендарем було укладено договір № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, згідно із пунктом 1.1. якого балансоутримувач (позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 8, загальною площею 90,30 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно із пунктом 1.2. договору № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014 орендоване приміщення використовується для здійснення медичної діяльності.

У підпункті 2.2.4. пункту 2.2. цього договору сторони погодили, що орендар зобов`язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також комунальні послуги відповідно показників приладів обліку, земельний податок, ВЕР та інших платежів до бюджету відповідно з вимогами існуючого законодавства. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014 балансоутримувач будівлі має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.4. договору.

31.08.2020 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» (орендарем) та Одеським національним медичним університетом (балансоутримувачем) складено та підписано акт прийому передачі (повернення) майна до договору оренди від 30.10.2014 нерухомого майна, що належить до державної власності (обліковий номер договору №209840911210), відповідно до якого орендар передав, а балансоутримувач прийняв у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху (блок А-1), загальною площею 90,30 кв.м., що розташоване за адресою : м.Одеса, вул.Тіниста, 8.

Предметом спору є стягнення заборгованості відповідача за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.10.2014, та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами частин першої, третьої і п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини третьої статті 18, частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII до втрати ним чинності з 01.02.2020 (у зв`язку з введенням в дію з 01.02.2020 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна»), який діяв на час укладення договору оренди від 30.10.2014, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов пункту 3.5 договору не сплачував орендну плату, у зв`язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, за період з березня по серпень 2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати, яка складає 101393,52 грн, а саме: за березень 17949,20 грн, за квітень 18092,79 грн, за травень 18147,07 грн, за червень 18183,37 грн, за липень 18074,27 грн, за серпень 10946,82 грн.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не заперечував щодо розміру нарахованої позивачем заборгованості.

Водночас, посилаючись на пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач стверджує про настання форс-мажорних обставин у вигляді карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, внаслідок чого відповідач не здійснював свою господарську діяльність із використанням об`єкту оренди, починаючи з 12 березня по 31 серпня 2020 року, а тому має бути звільнений від плати за час, протягом якого не мав можливості використовувати орендоване майно.

Отже, як правильно зазначено місцевим господарським судом, доводи відповідача передусім зводяться до того, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 введено в дію обмеження на провадження господарської діяльності, а тому, на його думку, наявні достатні підстави для звільнення від сплати орендної плати за спірний період в силу вимог частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, а також пункту 14 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу, у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді».

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України у контексті пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України: «у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження».

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20.

При цьому, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 (та в інших редакціях, що діяли в спірний період), якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020р. №211, заборонено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп`ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об`єктів поштового зв`язку за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС», зокрема, є: 86.21. Загальна медична практика (основний); 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 86.10. Діяльність лікарняних закладів; 86.90. Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 47.73. Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я.

За умовами пункту 1.2. договору майно передавалося в оренду для розміщення ангіографічної операційної з метою покращення рівня лікування хворих (розміщення суб`єктів господарювання, що діють на основі приватної власності і провадать господарську діяльність з медичної практики). Також згідно із пунктом 1.2. договору №б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014 орендоване приміщення використовується для здійснення медичної діяльності.

Отже, відповідачу в оренду передано нерухоме майно з метою здійснення та розміщення медичної практики, тоді як робота суб`єктів господарювання, яка передбачає здійснення медичної практики, не була заборонена згідно із постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 (та в інших редакціях, що діяли в спірний період), якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020р. №211.

Враховуючи, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстави для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» від сплати орендної плати за спірний період на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

При цьому посилання відповідача на наказ № 155-0 від 16.03.2020 «Про тимчасове припинення планової госпіталізації і планової амбулаторної допомоги в закладах охорони здоров`я Одеського національного медичного університету» є безпідставним, адже вимоги прийнятого наказу розповсюджували свою дію лише на структурні підрозділи Одеського національного медичного університету, про що було слушно зауважено позивачем у справі.

Доводи скаржника про преюдиційність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 у справі №916/3434/22, стосовно того, що розрахунок орендної плати за користування відповідачем нерухомим державним майном як орендарем, який проводить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах, в період з березня 2020 року по серпень 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020, має здійснюватися у розмірі 50 відсотків від орендної плати, визначеної сторонами в укладеному договорі, колегія суддів відхиляє, оскільки преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, провадження №12-61гс21).

Натомість у цій справі №916/274/22 місцевий господарський суд, дослідивши доводи позивача про наявну заборгованість відповідача зі сплати орендної плати, доводи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати на період дії карантину, встановивши недоведеність відповідачем факту неможливості використання ним орендованого майна для здійснення медичної практики з незалежних від нього причин, надав вірну правову оцінку обставинам справи, вказавши про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунків пені апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків пені за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.10.2014, та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.10.2014, не переглядається.

Висновок суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ МЕДІКАЛ АСІСТАНС» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі №916/274/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяГ.І. Діброва