Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/8645/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 910/8645/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022

у справі № 910/8645/22 (суддя: Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група"

про стягнення 1 656 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагрохім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" про стягнення заборгованості у розмірі 1 656 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору поставки товару від 08.08.2022 №1748 в частині поставки товару, за який, як вказує позивач, ним сплачені грошові кошти (в заявленому до стягнення розмірі) як попередня оплата.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Українська агропромислова група" на користь ТОВ "Інвестагрохім" грошові кошти у розмірі 1 656 000,00 грн. та судовий збір в сумі 24 840,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши, що відповідач не в повному обсязі виконав умови спірного договору та не здійснив поставку товару на суму 1 656 000,00 грн., дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Українська агропромислова група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з недодержанням повного, всебічного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом грубо порушено вимоги чинного законодавства України про обов`язкове врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Зауважує, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам, що надані відповідачем. Зазначає, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення на підставі неналежних доказів, а саме наданого позивачем разом з додатковими поясненнями, що не є документами по суті спору, акта звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.01.2015 по 01.11.2018.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 апеляційна скарга у справі № 910/8645/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1, Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 поновлено ТОВ "Українська агропромислова група" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Українська агропромислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22; призначено справу до розгляду на 06.03.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8645/22; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24.01.2023, надійшли матеріали справи № 910/8645/22.

07.02.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Українська агропромислова група", а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін. Вказаний відзив підписаний адвокатом Р. Грязоном, який зазначає про наявність ордеру в матеріалах справи. Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи ордеру № 1038977 від 14.08.2022 адвокат Грязон Р.М. надає правову допомогу ТОВ «Інвестагрохім» в Господарському суді міста Києва. При цьому, докази наявності у Грязона Р.М. повноважень на представництво ТОВ «Інвестагрохім» в Північному апеляційному господарському суді в матеріалах справи відсутні. Таким чином, колегія суддів не приймає викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи, оскільки такий відзив підписано не уповноваженою особою.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

Разом з тим, суддя Владимиренко С.В. 06.03.2023 перебувала на лікарняному.

У зв`язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 06.03.2023, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 справу № 910/8645/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова Група» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання 06.03.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2022 між ТОВ "Українська агропромислова група" (постачальник) та ТОВ "Інвестагрохім" (покупець) був укладений договір поставки товару №1748, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікацією, а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, визначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 1.4 договору сторони погодили, що покупець набуває право власності на майно після повної його оплати на мовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору покупець здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.

За умовами пункту 2.3 договору заборгованість погашається покупцем в хронологічній послідовності.

Договір набуває чинності з моменту здійснення покупцем попередньої оплати і діє протягом 2022 року до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Специфікацією від 08.08.2022 № 1748 до договору поставки встановлено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця добриво складне азотно-фосфорно-калійне марки 15-15-15 3105201000 у кількості 176 тон вартістю 34 500,00 грн. за одну тону. Відповідно до умов специфікації, поставка та відвантаження товару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати.

На виконання умов договору, покупцем на підставі рахунку на оплату по замовленню від 08.08.2022 № 1748, згідно з платіжним дорученням від 09.08.2022 № 206, на розрахунковий рахунок постачальника було перераховано кошти в сумі 6 072 000,00 грн. разом з ПДВ.

У період з 10.08.2022 по 17.08.2022 постачальником було відвантажено, а покупцем отримано добриво складне азотно-фосфорно-калійне марки 15-15-15 3105201000 у кількості 128 тон на загальну суму 4 416 000,00 грн., що підтверджується заявками на відвантаження від 09.08.2022 № 09/08/22/01, від 12.08.2022 № 12/08/22/01, від 12.08.2022 № 12/08/22/02, від 16.08.2022 № 16/08/22/01 та від 16.08.2022 № 16/08/22/02, а також видатковими накладними від 10.08.2022 № 3521 на суму 862 500,00 грн., від 15.08.2022 № 3548 на суму 1 759 500,00 грн., від 17.08.2022 № 3590 на суму 897 000,00 грн. та від 17.08.2022 № 3596 на суму 897 000,00 грн.

19.08.2022 покупцем були подані постачальнику заявки № 19/08/22/01 та № 19/08/22/02 на відвантаження 48 тон товару, однак постачальником, було відмовлено покупцю в поставці та відвантаженні товару.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару від 19.08.2022 № 19082022-01, у якій запропонував останньому добровільно виконати зобов`язання та поставити товар за договором поставки від 08.08.2022 № 1748 протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги, або перерахувати сплачені кошти в розмірі 1 656 000,00 грн. на розрахунковий рахунок покупця. Вимога позивача відповідачем виконана не була.

У зв`язку з тим, що ТОВ "Українська агропромислова група" не виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого ТОВ "Інвестагрохім" товару, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 656 000,00 грн. попередньої оплати.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Положеннями статей 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини 1 статті 693 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір поставки товару від 08.08.2022 № 1748.

На виконання умов пункту 2.1 спірного договору покупцем на підставі рахунку на оплату по замовленню від 08.08.2022 № 1748, згідно з платіжним дорученням від 09.08.2022 № 206, на розрахунковий рахунок постачальника було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 6 072 000,00 грн.

Водночас, відповідач не в повному обсязі виконав умови договору та не здійснив поставку 48 тон добрива складного азотно-фосфорно-калійного марки 15-15-15 3105201000 на суму 1 656 000,00 грн.

Посилання апелянта на те, що частина коштів сплачених за поставку товару за договором поставки товару від 08.08.2022 № 1748 була зарахована в рахунок боргу за договором поставки товару від 04.01.2017 № 8, колегією суддів оцінюється критично з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що лист відповідача № 07-15/08 від 15.08.2022 не містить відомостей щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, в тексті вказаного листа зазначено, що враховуючи наявність попередньої заборгованості ТОВ «Інвестагрохім» перед ТОВ «Українська агропромислова група» в розмірі 1503500,00 грн. та її погашення шляхом перерахування коштів в сумі 6072000,00 грн., передплата ТОВ «Інвестагрохім» по договору № 1748 від 10.08.2022 склала 4568500,00 грн.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Необхідною умовою для проведення зарахування відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України є також безспірність вимог, які зараховуються.

Умова щодо безспірності вимог випливає із мети інституту зарахування, яка полягає в оптимізації, тобто досягненні найбільшої ефективності діяльності сторін шляхом усунення зустрічного переміщення однорідних цінностей між кредитором та боржником в ситуації, коли кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні. При цьому відповідно ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін і не потребує згоди іншої сторони.

Очевидно, що якщо вимоги, що зараховуються, не будуть безспірними, то зарахування подібних вимог за заявою однією із сторін не забезпечує досягнення мети зарахування оптимізації діяльності сторін, але створює додаткову правову невизначеність та спір з приводу виконання сторонами взаємних зобов`язань.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц, зазначалось, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку і на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 були уточнені висновки щодо безспірності вимог та зазначено, зокрема, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

При цьому колегія суддів зауважує, що згідно п. 2.1. договору поставки № 8 від 04.01.2017 Покупець здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника суми вартості товару на підставі встановленого Постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.

Відповідно до наданих відповідачем копій рахунків на оплату замовлень, видаткових накладних та податкових накладних поставка неоплаченого, на переконання скаржника, товару відбувалась протягом вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

За змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.201 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

Таким чином, враховуючи умови договору поставки № 8 від 04.01.2017 щодо порядку здійснення розрахунків, а також те, що неоплачені, за твердженням відповідача, поставки відбулись у вересні 2017 року, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість доводів скаржника щодо відсутності правових підстав для стягнення заявленої позивачем суми коштів у зв`язку із зарахуванням у 2022 році таких коштів у рахунок боргу за договором поставки № 8 від 04.01.2017.

Посилання відповідача на пункт 2.3 договору поставки від 08.08.2022 № 1748, згідно з яким заборгованість погашається в хронологічній послідовності правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки даний пункт стосується не всіх правовідносин з позивачем, а лише спірного договору поставки від 08.08.2022 № 1748.

Доводи відповідача про те, що позивач листом від 16.08.2022 № 16/08/22/02 підтвердив поставку товару у меншій кількості, обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом, оскільки текст листа такої інформації не містить. У згаданому листі позивач просить надати документи первинного бухгалтерського обліку для підтвердження заявленої відповідачем суми боргу за договором від 04.01.2017.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар не надав, доводів позивача не спростував, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з недодержанням повного, всебічного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі № 910/8645/22.

5. Справу № 910/8645/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.03.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

О.М. Гаврилюк