Постанова

від 23.02.2023 по справі 903/662/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Справа № 903/662/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Алєксєєва Т.І.

відповідача: Ольховський М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22, ухвалене суддею Войціховським В.А., повний текст рішення складено 23.11.2022 р.

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд", с. Смідин

про стягнення 501 251,47 грн. штрафних санкцій

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" 501 251,47 грн. штрафних санкцій, в тому числі, 299 856,04 грн. пені, нарахованої за порушення строків виконання підрядних робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду від 17.03.2021р. №8/21, а також 201 395,43 грн. штрафу, нарахованого за прострочення виконання робіт понад тридцять днів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 р. у справі №903/662/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України 146 825,27 грн. пені, 100 697,72 грн. штрафу та 3712,85 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 153 030,77 грн. пені та 100 697,71 грн. штрафу, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 146 825,27 грн. пені, 100 697,72 грн. штрафу та 3712,85 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 299 856,04 грн - пені, 201 395,43 грн. - штрафу та 7518,77 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22, розгляд апеляційної скарги призначено на "02" лютого 2023 р. о 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

09.01.2023р. до апеляційного господарського суду надійшла заява від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 р. клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/662/22 - задоволено.

17.01.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив апеляційну скаргу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 року у справі №903/662/20 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

24.01.2023р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/662/22 - задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 р. у справі №903/662/22. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 р. у справі №903/662/22 викладено у такій редакції: "Розгляд апеляційної скарги призначити на "23" лютого 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2 ВКЗ.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 р. позов задоволено частково. Місцевий суд дійшов висновку, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 293 650,53 грн., в іншій частині позовних вимог (щодо стягнення пені в сумі 6 205,51 грн.) позивачу в позові слід відмовити у зв`язку з безпідставністю таких нарахувань. Також, судом першої інстанції встановлено, що штраф в розмірі 201 395,43 грн. нарахований у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі. Водночас, Господарський суд Волинської області суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважав за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в розмірі 50%, зокрема, 146 825,27 грн. пені, 100 697,72 грн. штрафу. Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 153 030,77 грн. та 100 697,71 грн. штрафу в задоволенні позову суд першої інстанції відмовив у зв`язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звертає увагу на те, що позивач не погоджуємося з рішення суду першої інстанції враховуючи наступне.

При вирішенні питання про можливість зменшення розміру неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувана, тобто враховувати інтереси обох сторін. Крім того, висновок суду про зменшення пені повинен ґрунтуватися на загальних засадах цивільного законодавства (справедливості, розумності та добросовісності).

В свою чергу, суд першої інстанції застосував ст. 233 ГК, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачено цією нормою. Також, скаржник акцентує увагу на тому, що право на зменшення неустойки виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки щодо розміру збитків. Водночас, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Відтак, суд неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, визнав встановленими не доведені обставини, які мають значення для її вирішення.

Вся мотивація щодо зменшення розміру пені в оскаржуваному рішенні зведена до посилань на внутрішнє переконання суду, норми закону та матеріальний стан відповідача на обставину повного визнання відповідачем пред`явленого позову.

Скаржник звертає увагу на те, що ТОВ "Волиньекобуд" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір підряду, а також додаткові угоди до нього, усвідомлювало, що дати виконання відповідних робіт визначені календарним графіком, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки

Крім того, судом першої інстанції було враховано лише доводи та інтереси відповідача, що є порушенням принципу пропорційності господарського судочинства, визначеного статтею 15 ГПК України, яка унормовує обов`язок забезпечення дотримання розумного балансу між інтересами приватними та публічними.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не взято до уваги обставини, що мають значення для справи, а саме наявності шкоди, спричиненої військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України та обороноздатності Держави Україна, в цілому, внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає твердження позивача у апеляційній скарзі є безпідставними, адже суд зменшуючи розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50%, з`ясував всі обставини передбачені ст. 233 ГК України.

ТОВ «Волиньекобуд» звертає увагу на те, що незважаючи на економічну недоцільність подальшого виконання робіт, виконало взяті на себе зобов`язання, хоча були наявні підстави розірвати договір з підстав істотної зміни обставин. Відтак, ТОВ «Волиньекобуд» вважає, що дії позивача є недобросовісними та подання даного позову суперечать його попередній поведінці та домовленостям, при цьому, незважаючи істотну зміну обставин та обставини непереборної сили ТОВ «Волиньекобуд» виконало взяті на себе зобов`язання за Договором

Щодо спричиненої, на думку позивача, шкоди військовій частині та обороноздатності держави, в наслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань, то слід зазначити, що відповідно до п.5.1.1. Договору, календарного графіку виконання робіт по об`єкту додаток №3 до договору, з врахування додаткових угод, строк завершення будівельних робіт І етапу на суму 1 438 538,78 грн. - до 15 червня 2021 року, 2 етапу до 01.09.2021року, 3 етапу до 30.06.2022 року, 4 етапу до 30.11.2022 року, 5 етапу до 30.06.2023 року, 6 етапу до 30.11.2023року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Волиньекобуд» виконало роботи І та II етапів, передало їх замовнику 03.12.2021 року та 20.12.2021 року, згідно актів про виконання робіт КБ-3, позивач прийняв від товариства виконані роботи без зауважень.

Разом з тим, згідно календарного графіку виконання робіт по об`єкту додаток №3 до договору, з врахування додаткових угод, наступний, тобто 3 етап будівельно-монтажних робіт Договірної ціни 2022 року, розпочинався 01.02.2022 року.

У відповідності до календарного графіку робіт по об`єкту, з 01.02.2022року ТОВ «Волиньекобуд» приступило до виконання робіт 3 етапу виконання будівельно-монтажних робіт Договірної ціни 2022 року на суму 3 805 267,31 грн. Тобто, ще до запровадження воєнного стану в Україні, ТОВ «Волиньекобуд» вчасно розпочало виконання робіт 3 етапу, прострочення щодо графіку виконання робіт були відсутні.

Враховуючи, що умовами договору передбачено поетапне виконання будівельних робіт, кінцевий строк виконання робіт до 30.11.2023року, прострочення строків виконання було лише щодо 1 та 2 етапів, які в подальшому були передані Замовнику без зауважень та надалі ТОВ «Волиньекобуд» згідно календарного графіку вчасно розпочало виконання робіт 3 етапу, які були частково виконані роботи до моменту розірвання договору, тому є незрозумілою позиція позивача, як прострочення термінів виконання двох етапів робіт, завдало йому шкоди та обороноздатності держави.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга позивача є безпідставною, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 року у даній справі, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

17 березня 2021 року між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" (Генпідрядник) було укладено договір підряду "Нове будівництво огорожі аеродрому Луцьк" (шифр-А-6/20-БУД) №8/21 з додатками №1-3 та додатковими угодами №1-4.

Відповідно до п.п.1.1-1.3. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р., предметом угоди виступає виконання робіт на об`єкті: "Нове будівництво огорожі аеродрому Луцьк" (шифр - А-6/20-БУД) (ДК 021:2015: 45340000-2 - Зведення огорож, монтаж поручнів, і захисних засобів), що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт викладено у Додатку №1 та Додатку №2 до договору. Генпідрядник зобов`язується виконати та здати у 2023 році згідно договірної ціни з кошторисом (Додаток №1) та Договірних цін з кошторисами по роках (Додаток №2) роботи по об`єкту, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 3.1. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. договірна ціна становить 14 599 008,78 грн., у тому числі ПДВ 2 433 168,13 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору підряду, генпідрядник зобов`язаний виконати передбачені договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва, проектно-кошторисній документації, умовам договору та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 4.1.1.-4.2.2 договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3 після їх підписання в межах кошторисних призначень на відповідний бюджетний рік. Розрахунки за виконані будівельні роботи здійснюються за умови проведення платежів Державною казначейською службою України протягом відповідного бюджетного року, після надання замовнику наступних документів: рахунку-фактури; акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, що підписується генпідрядником та замовником; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

У 2021 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 1 901 364,94 грн., у тому числі ПДВ 20% - 316 894,16 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 1 901 364,94 грн., у тому числі ПДВ 20% - 316 894,16 грн.

У 2022 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 5 290 351,21 грн., у тому числі ПДВ 20% - 881 725,20 грн., вартість устаткування, яке монтується 9 446,50 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 574,42 грн., що відповідає бюджетним призначенням лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 5299797,71 грн., у тому числі ПДВ 20% - 883 299,62 грн.

У 2023 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 7 360 370,06 грн. у тому числі ПДВ 20% - 1 226 728,34 грн., вартість устаткування, яке монтується 37 476,07 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6 246,01 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 7 397 846,13 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 232 974,35 грн.

Вартість договору на кожний наступний рік визначається Замовником та оформлюється додатковими угодами.

Перегляд строків виконання робіт та передача об`єкта замовнику для введення в експлуатацію може здійснюватися за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили) (п.5.1.5. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р.).

Згідно п. 5.1.1. договору підряду від 17.03.2021р., строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток № 3), але не пізніше 01.12.2023 року, в тому числі за етапами:

1 етап: до 15 червня 2021 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 950 682,47 грн.;

2 етап: до 01 вересня 2021 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 950 682,47 грн.;

3 етап: до 30 червня 2022 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го та 2-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 2 649 898, 00 грн.;

4 етап: до 30 листопада 2022 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го та 3-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 2 649 899,71 грн.;

5 етап: до 30 червня 2023 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го та 4-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни: 2023 року на суму 3 698 923,00 грн.;

6 етап: до 30 листопада 2023 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 5-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2023 року на суму 3 698923,13 грн.; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка об`єкта до передачі в експлуатацію замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві); усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта.

26 травня 2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору відповідно до котрої п 4.2.2. викладено в новій редакції та визначено, що:

У 2021 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 2 877 077,56 грн., у тому числі ПДВ 20% - 479 512,93 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 2 877 077,56 грн., у тому числі ПДВ 20% - 479 512,93 грн.

У 2022 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 4 811 699,74 грн., у тому числі ПДВ 20% - 801 949,96 грн., що відповідає бюджетним призначенням лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 4 811 699,74 грн., у тому числі ПДВ 20% - 801 949,96 грн.

У 2023 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 6 863 308,91 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 143 884,81 грн., вартість устаткування, яке монтується 46 922,57 грн., у тому числі ПДВ 20% - 7820,43 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 6 910 231,48 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 151 705,24 грн.

Вартість договору на кожний наступний рік визначається Замовником та оформлюється додатковими угодами.

Пункт 5.1.1. викладено в новій редакції та визначено, що строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток № 3), але не пізніше 01.12.2023 року, в тому числі за етапами:

1 етап: до 15 червня 2021 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 1 438 538,78 грн.;

2 етап: до 01 вересня 2021 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 1 438 538,78 грн.;

3 етап: до 30 червня 2022 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го та 2-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 2 405 849,87 грн.;

4 етап: до 30 листопада 2022 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го та 3-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 2 405 849,87 грн.

5 етап: до 30 червня 2023 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го та 4-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни: 2023 року на суму 3 455 115,74 грн.;

6 етап: до 30 листопада 2023 року повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 5-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2023 року на суму 3 455 115,74 грн.; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка об`єкта до передачі в експлуатацію замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві); усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта.

02 грудня 2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору відповідно до умов котрої було змінено реквізити генпідрядника.

20 грудня 2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору відповідно до котрої п 4.2.2. викладено в новій редакції та визначено, що:

У 2021 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 3 281 107,89 грн., у тому числі ПДВ 20% - 546 851,33 грн., вартість устаткування, яке монтується 15 519,34 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2586,56 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 3 296 627,23 грн., у тому числі ПДВ 20% - 549 437,89 грн.

У 2022 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 7 588 577,88 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 264 762,98 грн., вартість устаткування, яке монтується 21956,74 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3659,46 грн., що відповідає бюджетним призначенням лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 7 610 534,62 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 268 422,44 грн.

У 2023 році оплата виконаних будівельно-монтажних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 3 682 400,44 грн., у тому числі ПДВ 20% - 613 733,39 грн., вартість устаткування, яке монтується 9 446,49 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1574,41 грн., що відповідає бюджетним призначенням, лише в межах цих бюджетних призначень, що відповідає ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів, у тому числі: за рахунок загального фонду в сумі 3 691 846,93 грн., у тому числі ПДВ 20% - 615 307,80 грн.

Вартість договору на кожний наступний рік визначається Замовником та оформлюється додатковими угодами.

Пункт 5.1.1. викладено в новій редакції та визначено, що строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток № 3), але не пізніше 01.12.2023 року, в тому числі за етапами:

1 етап: до 15 червня 2021 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 1 438 538,78 грн.;

2 етап: до 01 вересня 2021 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2021 року на суму 1 858 088,45 грн.;

3 етап: до 30 червня 2022 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го та 2-го етапу; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 3 805 267,31 грн.;

4 етап: до 30 листопада 2022 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го та 3-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2022 року на суму 3 805 267,31 грн.

5 етап: до 30 червня 2023 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го та 4-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни: 2023 року на суму 1 845 923,45 грн.;

6 етап: до 30 листопада 2023 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: усі роботи 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 5-го етапів; будівельно-монтажні роботи договірної ціни 2023 року на суму 1 845 923,48 грн.; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка об`єкта до передачі в експлуатацію замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві); усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта.

14 квітня 2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Договору відповідно до умов котрої генпідрядник ініціював, на підставі листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 та п. 8.4., 8.5 договору, розірвати за згодою сторін цей договір підряду №8/21 від 17.03.2021р. "Нове будівництво огорожі аеродрому Луцьк", генпідрядник та замовник дійшли згоди розірвати договір від 17.03.2021 № 8/21.

Відповідно до п. 6.1.3. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. замовник зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами договору передати генпідряднику з оформленням відповідного акту приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт по об`єкту та проектну документацію на об`єкт.

Судами встановлено, що актом приймання-передачі документації по об`єкту від 17.03.2021р. та актом приймання-передачі майданчика під будівництво від 22.03.2021р. сторони погодили, що генпідрядник прийняв майданчик для початку будівництва та прийняв проектно-кошторисну документацію.

11 червня 2021 року ТОВ "Волиньекобуд" листом за №30 звернулось до замовника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з проханням продовжити термін виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до п. 5.1.1. та додатку №3 до договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. на термін до 15.08.2021р. у зв`язку з виявленням в одного з працівників, які працюють на об`єкті, позитивного тесту на COVID-19, що зумовило відправити всіх контактних осіб, працівників які працювали на об`єкті по даному договору на самоізоляцію. При цьому товариство повідомило замовника, що звернулось із запитом до Волинської торгово-промислової палати та призупинення застосування штрафних санкцій за договором підряду №8/21 від 17.03.2021р.

Після отримання висновку Волинської торгово-промислової палати ТОВ "Волиньекобуд" звернулось з листом від 17.06.2021р. №42 до замовника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в якому просило не застосовувати штрафні санкції згідно п. 7.2. договору у зв`язку з висновком Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/113 від 16.06.2021р.

Відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/113 від 16.06.2021р., вказані вище обставини, а саме виявлення та підтвердження позитивного тесту на COVID-19 у працівника товариства є істотними обставинами, які безпосередньо вплинули на виконання ТОВ "Волиньекобуд" своїх зобов`язань за договором підряду №8/21 від 17.03.2021р. "Нове будівництво огорожі аеродрому Луцьк" та є підставою звільнення товариства від відповідальності за невиконання свої зобов`язань за договором підряду №8/21 від 17.03.2021р.

15 червня 2022 року Замовник ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулось до ТОВ "Волиньекобуд" з листом-попередженням №350/157/378 про можливість застосування штрафних санкцій, передбачених положеннями п.7.2. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) листом від 02.07.2021 №350/157/398 повідомило ТОВ "Волиньекобуд", що замовником враховано істотні обставини, що склались у генпідрядника та було повідомлено, що штрафні санкції за невиконання (несвоєчасне виконання) робіт першого етапу не будуть нараховуватись. При цьому, засвідчено, що про виконання генпідрядником робіт першого та другого етапу договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. в строк до 01 вересня 2021 року.

Судами встановлено, що після завершення виконання частини будівельних робіт, було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №№1, 2 від 03.12.2021р. на загальну суму 808 554,23 грн. та довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2021 року. Відповідно до платіжних доручень від 03.12.2021р. №№257, 258 вартість будівельних робіт було оплачено в повному обсязі.

В подальшому було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №3, 4 від 20.12.2021р. на загальну суму 2 472 553,66 грн. та акт вартості устаткування від 20.12.2021р. на суму 15 519,34 грн. довідку про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2021 року. Відповідно до платіжних доручень від 22.12.2021р. №№258, 259, 260 вартість будівельних робіт та устаткування було оплачено в повному обсязі.

Позивач засвідчує, що роботи другого етапу, термін виконання якого до 01 вересня 2021 року виконані з пропуском термінів їх виконання, відповідно до актів виконаних робіт КБ-2в №№1, 2 від 03.12.2021р. та КБ-2в №3, 4 від 20.12.2021р., відтак просить суд стягнути з відповідача 299 856,04 грн. пені, нарахованої за порушення строків виконання підрядних робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду від 17.03.2021р. №8/21, а також 201 395,43 грн. штрафу, нарахованого за прострочення виконання робіт понад тридцять днів.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "Волиньекобуд" своїх зобов`язань за договором підряду №8/21 від 17.03.2021р., позивачем 06.01.2022р. за №350/157/1 та 09.03.2022р. №350/157/138 були направлені на адресу відповідача вимоги про сплату пені та штрафу на загальну суму 501 251,47 грн.

04 лютого 2022 рок ТОВ "Волиньекобуд" за №02/02 було направлено на адресу позивача відповідь на претензію, в якій товариство засвідчило на безпідставності останньої з посиланням на форс-мажорні обставини та висновок Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/113 від 16.06.2021р.

Враховуючи вище викладене, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" 501 251,47 грн. штрафних санкцій, в тому числі, 299 856,04 грн. пені, нарахованої за порушення строків виконання підрядних робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду від 17.03.2021р. №8/21, а також 201 395,43 грн. штрафу, нарахованого за прострочення виконання робіт понад тридцять днів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 р. у справі №903/662/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України 146 825,27 грн. пені, 100 697,72 грн. штрафу та 3712,85 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 153 030,77 грн. пені та 100 697,71 грн. штрафу, в позові відмовлено.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами (у період до 14.04.2022р.) носили договірний характер, укладений між останніми договір підряду №8/21 від 17.03.2021р..

Згідно п. 6.2.6. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р., замовник має право за умови несвоєчасного чи неякісного виконання генпідрядником зобов`язань за договором вимагати від нього сплати визначених умовами договору штрафних санкцій, відшкодування заподіяних збитків, а також повернення отриманих від замовника на виконання таких обов`язків коштів.

Відповідно до п.6.3.2. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. генпідрядник зобов`язаний забезпечувати виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором.

Згідно п. 6.3.5. договору підряду №8/21,генпідрядник зобов`язаний у разі невиконання своїх зобов`язань за договором сплатити замовнику визначені умовами договору штрафні санкції, а також повернути замовнику відповідну частку сплачених останнім за умовами договору коштів.

Відповідно до пункту 7.1. договору від 17.03.2021р., у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.2. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. сторони визначили, що за порушення строків виконання робіт або усунення недоліків відповідно до актів виявлених недоліків генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості прострочених робіт.

Колегія суддів вказує на те, що відповідно до п.5.1.1. договору підряду №8/21 від 17.03.2021р. строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до календарного графіку виконання робіт (Додаток №3), але не пізніше 01.12.2023 року, в тому числі за етапами: 1 етап: до 15 червня 2021 року, 2 етап: до 01 вересня 2021 року.

Відтак, враховуючи викладені положення договору та наявний факт порушення термінів виконання робіт, позивачем було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 299 856,04 грн. пені, нарахованої за порушення строків виконання підрядних робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду від 17.03.2021р. №8/21, а також 201 395,43 грн. штрафу, нарахованого за прострочення виконання робіт понад тридцять днів, у відповідності до п. 7.2. договору підряду від 17.03.2021р. №8/21.

Договір підряду від 17.03.2021р. №8/21 недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2., не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо термінів виконання робіт не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірним зобов`язанням.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та виходячи з початкового періоду, зазначеного позивачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що загальна сума пені, яка підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача становить 293 650,53 грн. за період з 02.09.2021р. по 16.12.2021р. При цьому, судами враховано, що строк виконання робіт на об`єкті, зокрема на 1 етап визначений до 15 червня 2021 року, відтак позивач мав можливість нарахувати пеню починаючи з 16.06.2021р. по 16.12.2021р. включно.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 293 650,53 грн., в іншій частині позовних вимог (щодо стягнення пені в сумі 6 205,51 грн.) позивачу в позові слід відмовити у зв`язку з безпідставністю таких нарахувань. При цьому засвідчується, що договором підряду №8/21 від 17.03.2021р. не передбачено та не встановлено іншого порядку нарахування штрафних санкцій, як це передбачено ст. 232 Господарського кодексу України.

Судами також встановлено, що штраф в розмірі 201 395,43 грн. нарахований у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та, шляхом подання заяви до Господарського суду Волинської області від 14.11.2022р. №01/14, здійснено заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору підряду №8/21 від 17.03.2021р., відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, порушення строків виконання підрядних робіт які, на думку суду першої інстанції, є незначним (3 місяці), обставин непереборної сили, що підтверджені висновком Волинської торгово-промислової палати №19-22/01-3/113 від 16.06.2021р., які були визнані (прийняті до уваги та не заперечені) позивачем, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р., що зумовило зупинення проведення будівельних робіт, розірвання укладених договорів, виникнення заборгованості по оплаті виконаних робіт, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в розмірі 50%, зокрема, 146 825,27 грн. пені, 100 697,72 грн. штрафу.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 153 030,77 грн. та 100 697,71 грн. штрафу в задоволенні позову суд першої інстанції відмовив у зв`язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не погоджується із позицією суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені та штрафу на 50 %.

Колегія суддів, акцентує увагу апелянта на тому, що суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір штрафу, до якого вона підлягає зменшенню..

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія, враховуючи майновий стан обох сторін, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р., що зумовило зупинення проведення будівельних робіт, розірвання укладених договорів, виникнення заборгованості по оплаті виконаних робіт

вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Визначення розміру, на який зменшується нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Отже, аргументи позивача про те, що всупереч ст.233 ГК України, місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача та те, що доводи відповідача не містять винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені, та штрафу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними, при цьому докази на підтвердження понесених ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22 у частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Зі змісту рішення Господарського суду Волинської області вбачається, що суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що відповідачем визнано позов у повному обсязі, визнання позову здійснено в порядку та у строки, визначені ГПК України, отже, на думку, суду першої інстанції, наявні підстави для вирішення питання про повернення Управлінню капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України з Державного бюджету України згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" 3 712,85 грн., судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №748 від 05.05.2022р. на суму платежу 7 518,77 грн.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2022 року до Господарського суду Волинської області від ТОВ "Волиньекобуд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказував на те, що доводи на які посилається позивач в позовній заяві є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи та правовим нормам, а тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Волиньекобуд" 501 251,47 грн. штрафних санкцій, не підлягають до задоволення.

Також, відповідачем до Господарського суду Волинської області було подано зустрічну позовну заяву від 22.09.2022р. №02/22 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з останнього на користь ТОВ "Волиньекобуд" 81 510,65 грн. заборгованості по оплаті третього етапу будівельно-монтажних робіт, виконаних частково товариством на підставі договору підряду №8/21 "Нове будівництво огорожі аеродрому Луцьк" від 17.03.2021р.

Ухвалою від 30.09.2022р. зустрічну позовну заяву від 22.09.2022р. №02/22 ТОВ "Волиньекобуд" до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 81 510,65 грн. заборгованості та додані до неї матеріали було повернуто заявнику.

В подальшому, 14.11.2022 р., відповідач подав до суду першої інстанції заяву, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «Волиньекобуд» позов визнає щодо недотримання строків виконання робіт 1 етапу та 2 етапу за договором підряду №8/21 від 17.03.2021 року та підстав нарахування пені та штрафу, проте відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. Крім того, на думку відповідача, стягнення з ТОВ «Волиньекобуд» на користь позивача 501 251,47 грн., не ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінюючи процесуальні дії відповідача у суді першої інстанції, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання відповідачем позову. З поданої відповідачем 14.11.2022 заяви не вбачається, що відповідач однозначно і в повній мірі визнає заявлений позов. Навпаки, зі змісту заяви вбачається лише часткова згода з обставинами, на яких ґрунтувався позов.

Апеляційний суд також вважає помилковим застосування положень матеріального та процесуального закону в цій частині рішення, враховуючи наступне.

Частина 3 ст.7 закону України «Про судовий збір» встановлює, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з цим частина 1 статті 130 ГПК містить правило, у відповідності до якого у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Умовою застосування цих положень закону є визнання відповідачем позову, вчинене до початку розгляду справи по суті шляхом подання відповідної процесуальної заяви. Натомість, заява відповідача , у якій за оцінкою суду він визнав позов, подана суду 14.11.2022, в той час як суд відповідно до протоколу судового засідання 27.10.2022 року закрив підготовче провадження у цій справі.

З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про відсутність підстав для повернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судового збору в розмірі 3712,85 грн, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ч.1 ст.130 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування, в даному випадку п.2 ч.1 ст.275 ГПК, відповідно до якого суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно з ч.4 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вбачає підстави змінити рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 р. у справі №903/662/22 у частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 7425,69 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22 змінити у частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 14.11.2022 у справі №903/662/22 змінити у частині розподілу витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" (с. Смідин, вул. Незалежності, 31, код ЄДРПОУ 41255327) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 7425,69 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №903/662/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "10" березня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.