Постанова

від 02.03.2023 по справі 904/167/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/167/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши матеріали справи № 904/167/22

щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Садівничого товариства "Лісок", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м.Дніпро

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство Лісок звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі про скасування рішення, оформленого протоколом № 47/2 від 10.11.2021 з розгляду акта про порушення № 37624 від 26.10.2021 про нарахування 556 233,84 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Садівничого товариства "ЛІСОК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/167/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/167/22 залишено без змін.

19.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить ухвалити додаткову постанову по справі та стягнути з Садівничого товариства "Лісок" витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

20.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від Садівничого товариства "ЛІСОК" надійшло клопотання про долучення доказів щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 для вирішення питання розподілу судових витрат призначено судове засідання на 02.03.2023 на 12:20 год.

27.02.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі його уповноваженого представника.

02.03.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відмову у відшкодуванні витрат відповідача на професійну правничу допомогу та їх зменшення, в якому він, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не підтверджений належним чином, неспівмірний із складністю роботи, її обсягом та часом, затраченим на виконання робіт, а тому просить суд відмовити у її стягненні або зменшити її розмір до 2 000,00 грн.

В судове засідання 02.03.2023 з`явився представник позивача (апелянта). Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового засідання, не з`явився.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання для вирішення процесуального питання про розподіл судових витрат, зважаючи на подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції щодо порушеного пере д судом питання та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідних заяв та клопотань сторін за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2023 заперечив проти задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, в тому числі з підстав, наведених у клопотанні про відмову у відшкодуванні та зменшення розміру судових витрат.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Так, згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Як вбачається з матеріалів справи, що у поданому 20.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду відзиві на апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в Центральному апеляційному господарському суді, який склав 20 000,00 грн, та клопотало про їх стягнення з позивача (т. 3 а.с. 38-44).

В судовому засіданні 12.12.2022 до закінчення судових дебатів у справі представники сторін зробили усні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Садівничого товариства "ЛІСОК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/167/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/167/22 залишено без змін.

Так, з поданої АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" заяви слідує, що відповідач поніс на стадії апеляційного оскарження витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем подано: договір про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021, укладений між відповідачем та адвокатським об`єднанням "Перший Радник"; додаткову угоду № 4 від 27.04.2021 до договору про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021, акт наданих послуг № 140 від 13.12.2022 за період з 21.09.2022 по 12.12.2022 на суму 20 000,00 грн, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України по адвокату Тищенко Тетяні Анатоліївні.

З наданих документів вбачається, що представником відповідача адвокатом Тищенко Т.А. було надано наступні послуги:

1. Ознайомлення з апеляційною скаргою. Вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду з подібних спорів.

2. Розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів Клієнта, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу.

3. Участь у судових засіданнях 21.11.2022, 12.12.2022.

4. Ознайомлення з додатковими поясненнями Позивача до апеляційної скарги та долученими до них доказами.

5. Підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п`ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку, колегією суддів враховується наступне.

Так, вдаючись до правового аналізу послуги, що виразилася у «ознайомленні з апеляційною скаргою», можна дійти висновку, що така за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки, складення та подання відзиву на апеляційну скаргу. Тобто, «ознайомлення з апеляційною скаргою» є першочерговим етапом «підготовки відзиву» на неї у більш вузькому значенні, необхідною передумовою для складання відповідних процесуальних документів у справі.

Відтак, апеляційний суд вважає, що адвокатом безпідставно виокремлено послугу ознайомлення з апеляційною скаргою як самостійний вид адвокатської послуги, оскільки захист клієнта відбувається із підготовки заяв по суті справи та наданні доказів в їх обґрунтування з викладенням відповідної правової позиції, що охоплюється такою послугою, як складання відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо послуги вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики Верховного Суду з подібних справ, то, по-перше, надання вказаних послуг не підтверджено належними доказами, в яких було б зафіксовано та деталізовано вчинення відповідних дій (перелік нормативно-правових актів, їх аналіз, номери справ та дати постанов Верховного Суду, які саме правові висновки були використані відповідачем тощо), тобто витрати на ці послуги не відповідають критерію реальності, по-друге, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти та стажу роботи в галузі права, написання відзиву на апеляційну скаргу не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, а з урахуванням того, що адвокат Тищенко Т.А. приймала участь в якості представника відповідача при розгляді справи № 904/167/22 в суді першої інстанції та була обізнаною з фактичними обставинами спірних правовідносин, матеріалами справи, правовою позицією позивача, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та судовою практикою Верховного Суду з подібних справ, то надання цієї послуги не було зумовленим будь-якою необхідністю зі сторони адвоката, який представляв відповідача на всіх етапах судового процесу, а отже витрати на ці послуги не відповідають критерію неминучості, по-третє, аналогічний пункт відповідач включав до послуг в акт наданих послуг № 79 від 18.08.2022 за період з 10.01.2022 по 17.08.2022 на суму 25 000,00 грн щодо надання послуг в суді першої інстанції, які були стягнуті з відповідача в повному обсязі Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023, тобто відповідач намагається двічі отримати відшкодування за надання йому однієї і тої самої послуги, відтак витрати за ці послуги не є розумними та обґрунтованими, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих відповідачу послуг професійної правничої допомоги.

Щодо послуги - розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів Клієнта, апеляційний суд зазначає, що заявником не розкрито зміст наданої послуги, в чому саме вона полягала, яким чином здійснювалася розробка стратегії, які дії та етапи вона в себе включала, що це за стратегія, чи відрізняється вона від стратегії, яка була обрана адвокатом для захисту інтересів Клієнта в суді першої інстанції, та наскільки це взагалі було необхідно для надання якісної правничої допомоги відповідачу у даній справі, як і не надано належних документальних доказів надання відповідної послуги. Отже, відповідачем не підтверджено дійсну розумну потребу в отриманні такої послуги в контексті даної справи та неминучість понесених витрат за таку послугу, з огляду також і на те, що дану послугу відповідач включав до складу та вартості послуг в акт наданих послуг № 79 від 18.08.2022 щодо надання послуг в суді першої інстанції, відшкодування за що він вже отримав в повному обсязі.

Щодо послуги - підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, то суд вважає надання цієї послуги необхідною у даній справі, а витрати на неї обґрунтованими.

Щодо послуги - участь адвоката в судових засіданнях 21.11.2022, 12.12.2022, то з огляду на підтвердження належними доказами (протоколами судових засідань, ухвалами суду першої інстанції) участі представника відповідача у зазначених судових засіданнях, відповідні витрати визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню.

Щодо послуги ознайомлення з додатковими поясненнями позивача до апеляційної скарги та долученими до них доказами, то, по-перше, відповідачем не надано доказів реальності отримання даної послуги, її результатів, зокрема, відповідач не надав жодного процесуального документу на додаткові пояснення позивача, тобто останні залишилися без будь-якої реакції іншої сторони, а по-друге, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, згідно ч.ч. 1-2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження; у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. З огляду на подання позивачем додаткових пояснень після спливу строку на апеляційне провадження та відкриття провадження у справі, надання послуги відповідачу щодо ознайомлення з такими поясненнями не було необхідним та неминучим зважаючи на приписи процесуального закону.

Щодо послуги підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів зауважує, що розподіл судових витрат належить до питань, які суд вирішує відповідно до ст. 129, 237, 282 ГПК України і така процесуальна дія не завжди ставиться в залежність від подання стороною відповідної заяви/клопотання (зокрема, в частині що стосується розподілу судових витрат у вигляді судового збору). Водночас, згідно ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України сторона вправі сподіватися на розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх відшкодування судом на підставі поданої нею заяви та відповідних доказів.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Аналогічний підхід при розподілі судових витрат відображений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові 29.09.2022 у справі №904/6499/20 (904/1373/21).

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Відтак, наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

При цьому апеляційний суд відхиляє заперечення Садівничого товариства "ЛІСОК" про безпідставність заявлення до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката Тищенко Т.А., з огляду на укладення договору про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021 з Адвокатським об`єднанням «Перший Радник», оскільки відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Тищенко Т.А. здійснює адвокатську діяльність у формі участі в адвокатському об`єднанні «Перший Радник». Адвокат Тищенко Т.А. діяла у справі на підставі довіреності, що відповідає умовам укладених між Клієнтом та Виконавцем договору про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021 (п. 1.4.), додатковій угоді № 4 від 27.04.2021 до цього договору (п. 1.5.), за якими документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво Клієнта в ході розгляду справи, є довіреність юридичної особи або ордер. В свою чергу, можливість залучення для цілей надання професійної правничої допомоги адвоката з числа адвокатів адвокатського об`єднання узгоджується з положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Колегія суддів наголошує, що вищенаведене не вплинуло на суть та зміст правовідносин відповідача із його представником: адвокат Тищенко Т.А. приймала участь в ході судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції в якості представника відповідача, складала та підписувала від його імені процесуальні документи і заперечень з цього приводу від відповідача не надходило.

Крім того, матеріали справи № 904/167/22 не містять письмової заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про обмеження чи припинення представництва адвокатом Тищенко Т.А.

Апеляційний суд також не погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем взагалі не надано суду жодних допустимих доказів погодження сторонами договору про надання правничої допомоги порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, у зв`язку з їх відсутністю в тексті договору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Так, за умовами п. 4.3. Договору (тут і надалі у редакції, викладеній у додатковій угоді № 4 від 27.04.2021) вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Згідно п. 1.3. Договору сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається Сторонами в Акті наданих послуг.

Відповідно до п. 4.4. Договору вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг.

Апеляційним судом становлено, що судові витрати, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи № 904/167/22 ва суді апеляційної інстанції складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 140 від 13.12.2022.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ненадання відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження понесення відповідних витрат в розмірі 20 000,00 грн (квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу) є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Згідно п. 4.6. Договору оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.

Враховуючи викладене, розмір витрат на правничу допомогу адвоката зафіксовано актом наданих послуг № 140 від 13.12.2022 і такі підлягають сплаті впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В свою чергу, відповідно до висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п. 1 ч. 2 ст.126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу), дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17; постановами Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18

Посилання позивача на ненадання відповідачем інших додаткових угод до Договору, а саме №№ 1-3, 5-19, без яких, на його думку, неможливо встановити зміст договору та його умови повною мірою, як на підставу для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, а те, що вказаними вісімнадцятьма іншими додатковими угодами до Договору могла зупинятись дія основного Договору чи вноситись в нього інші зміни, про які позивачу і суду невідомо, взагалі є припущеннями, які не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Також, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань позивача та його представника про зменшення розміру судових витрат до 2 000,00 грн, так як ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а ними не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що переконливо свідчили б про невідповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, втім, аналіз та оцінка таких витрат була здійснена судом апеляційної інстанції в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України самостійно, з огляду на фактичні обставини та матеріали судової справи.

Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та АО «Перший Радник» у договорі про надання правової допомоги № 210-ДЕ від 08.01.2021 (в редакції додаткових угод з додатками) та складеному на його виконання акту наданих послуг від 13.12.2022, відповідає їх потребам та інтересам, проте, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, надання частини послуг не була підтверджена відповідними доказами, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були неминучими, а отже не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 20 000,00 грн. у суді апеляційної інстанції у даній справі.

Відтак, опираючись на критерії, що визначені частинами 4-7, 9 статті 129 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати всю суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а тому, з Садівничого товариства Лісок на користь АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" належить стягнути суму відповідних витрат в розмірі 8 000,00 грн, відмовивши в решті вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зауважує, що Садівниче товариство "Лісок" в поданій до Центрального апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просило здійснити розподіл судових витрат, понесених в судах першої та апеляційної інстанції (п. 3 прохальної частини).

В судовому засіданні 12.12.2022 представником позивача в судових дебатах було зроблено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 вбачається, що суд апеляційної інстанції погодився із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат позивача (апелянта) зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Таким чином, стосовно Садівничого товариства "Лісок" колегія суддів розглядає питання про розподіл судових витрат лише в частині витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

14.12.2022 Садівничим товариством Лісок на адресу Центрального апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку було направлено клопотання про долучення доказів щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

До вказаного клопотання було долучено копію акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 13.12.2022 за Договором про надання правничої допомоги № 10/05-22 від 10.05.2022 та копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 29.09.2022 на суму 15 000,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як передбачено п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на результат розгляду апеляційної скарги судом (залишення її без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін) та вирішення справи не на користь позивача (відмову у позові), витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн залишаються за ним.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 20 000,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого товариства Лісок (50070, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Саранська, ідентифікаційний код 25002135) на користь Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, ідентифікаційний код 23359034) 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяви - відмовити.

Заяву Садівничого товариства Лісок про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови підписано 13.03.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль