Рішення

від 03.03.2023 по справі 903/753/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2023 року Справа № 903/753/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, м. Ковель

до Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач", с. Вербка, Ковельського району, Волинської області

про встановлення сервітуту земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: Дунайчук О.С.- підприємець,

Гарбарчук Н.М.- адвокат (ордер серії АС №1045123 від 21.09.2022),

від відповідача: Бовгиря Я.А.- директор, Сидорчук А.А. - заступник директора, які діють в порядку самопредставництва,

в с т а н о в и в:

29.09.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 27.09.2022 Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, в якій позивач просить:

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут;

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТДВ "Ковельагроспецпостач", який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

Ухвалою суду від 04.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 31.09.2022.

Ухвалу суду від 04.10.2022 надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з рекомендованим повідомленням представник відповідача отримав рекомендований лист суду 17.10.2022.

21.10.2022 від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшла заява №193 від 19.10.2022, в якій товариство просило виправити арифметичну помилку в ухвалі Господарського суду Волинської області від 04.10.2022 про відкриття провадження у справі №903/753/22 в пункті 5 резолютивної частини.

Ухвалою суду від 24.10.2022 заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" №193 від 19.10.2022 про виправлення арифметичної помилки було залишено без задоволення; виправлено описку у пункті 5 резолютивної частини ухвали суду від 04.10.2022; постановлено пункт 5 резолютивної частини ухвали суду від 04.10.2022 читати в редакції: "Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 31.10.2022".

Ухвалу суду від 24.10.2022 про виправлення описки було надіслано сторонам у справі, в тому числі й відповідачу, за вказаною у позовній заяві поштовою адресою. Проте ухвала суду повернулася без вручення адресату Згідно з довідкою про причини повернення/досилання «За місцем обслуговування».

31.10.2022 від Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" надійшла заява №207 від 28.10.2022, в якій товариство просило відкласти підготовче засідання, призначене на 02.11.2022.

02.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява (клопотання) №208 від 02.11.2022 про приєднання до матеріалів справи документів: копію витягу з трудового договору №5 від 25.01.2021, копію витягу з наказу №5/К від 22.01.2021.

02.11.2022 від позивача надійшло клопотання б/н від 02.11.2022, в якому позивач просив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Ковельську міську раду, Волинської області та Дубівську сільську раду, Ковельського району, Волинської області, посилаючись на те, що рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки, а їхня участь допоможе об`єктивно дослідити всі обставини справи та винести правомірне рішення.

В судовому засіданні 02.11.2022 позивач та представник позивача просили задовольнити клопотання про залучення третіх осіб; не заперечували проти клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Клопотання позивача про залучення третіх осіб б/н від 02.11.2022 залишено судом без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 02.11.2022.

Ухвалою від 02.11.2022 було відкладено підготовче засідання на 16.11.2022; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 14.11.2022 відзив на позовну заяву; постановлено заяву (клопотання) ТДВ "Ковельагроспецпостач" №208 від 02.11.2022 про приєднання до матеріалів справи документів розглянути в судовому засіданні 16.11.2022; запропоновано ТДВ "Ковельагроспецпостач" у письмовій формі обгрунтувати клопотання про приєднання до матеріалів справи копії витягу з трудового договору №5 від 25.01.2021, копії витягу з наказу №5/К від 22.01.2021.

14.11.2022 від ТДВ "Ковельагроспецпостач" надійшла заява (клопотання) №220 від 11.11.2022, в якому товариство просило надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача судові рішення, постановлені у справі, щодо внесення виправлень в ухвалу суду від 04.10.2022 і постановлену ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження.

16.11.2022 на електронну адресу суду від ТДВ "Ковельагроспецпостач" надійшла заява (клопотання) №223 від 16.11.2022, в якому товариство просило відкласти підготовче засідання, призначене на 16.11.2022, посилаючись на неотримання процесуальних рішень у паперовій формі.

До заяви (клопотання) №223 від 16.11.2022 додано заяву (клопотання) №220 від 11.11.2022, в якому товариство обгрунтовує клопотання про приєднання до матеріалів справи копії витягу з трудового договору №5 від 25.01.2021, копії витягу з наказу №5/К від 22.01.2021.

На підставі ст.56 ГПК України клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи копії витягу з трудового договору №5 від 25.01.2021, копії витягу з наказу №5/К від 22.01.2021 на Сидорука А.А. було задоволено.

16.11.2022 в судове засідання представник відповідача не з`явився, відповідач відзиву на позов не подав.

Ухвала суду від 02.11.2022 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 45032, Волинська область, Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20.

Проте, станом на 16.11.2022 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 02.11.2022.

Ухвалою суду від 16.11.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 02.01.2023 включно; постановлено відкласти підготовче засідання на 14.12.2022; запропоновано відповідачу подати у строк до 13.12.2022 відзив на позовну заяву.

25.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист №224 від 22.11.2022, в якому відповідач просив приєднати до матеріалів справи:

- відзив від 22.11.2022 на позовну заяву з документами та іншими доказами, що додаються;

-заяву (клопотання) від 22.11.2022 про закриття провадження у справі.

Згідно з актом Господарського суду Волинської області від 25.11.2022 за наслідками відкриття електронного листа, який надійшов на електронну скриньку суду, виявлено, що у заяві (клопотанні) відсутній додаток, а саме: відзив від 22.11.2022 на позовну заяву з документами та іншими доказами, що додаються.

Акт від 25.11.2022 було надіслано на електронну пошту, з якої надійшов супровідний лист №224 від 22.11.2022.

У заяві (клопотанні) №225 від 22.11.2022 про закриття провадження у справі відповідач просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення на користь позивача строкового (до 19.12.2065 року) безоплатного земельного сервітуту, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка, Ковельського району, на земельній ділянці площею 2443 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, яка перебуває на умовах користування в ТДВ «Ковельагроспецпостач», який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука О.С (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

14.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист, в якому зазначається, що надіслано документи (матеріали): заява (клопотання) вих. №226/1 від 13.12.2022 про відкладення підготовчого судового засідання з додатками; відзив на позовну заяву №226 від 22.11.2022 без додатків.

Згідно з актом Господарського суду Волинської області від 14.12.2022 за наслідками відкриття електронного листа було виявлено, що вказаний лист надісланий без додатків.

14.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №226/1 від 13.12.2022 про відкладення підготовчого засідання.

14.12.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив №226 від 22.11.2022 на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю із закриттям провадження у справі.

14.12.2022 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

В судове засідання 14.12.2022 представник відповідача не з`явився.

Під час проведення підготовчого засідання 14.12.2022 у Господарському суді Волинської області припинилось електропостачання, що призвело до неможливості фіксування судового засідання, та послужило підставою для відкладення підготовчого засідання.

У зв`язку із припиненням електропостачання в приміщенні суду під час проведення судового засідання, з метою забезпечення позивачу можливості ознайомитися із відзивом відповідача на позов та його клопотанням про закриття провадження у справі, подати відповідь на відзив та на клопотання про закриття провадження у справі ухвалою від 14.12.2022 підготовче засідання було відкладено на 26.12.2022.

23.12.2022 відповідач надіслав клопотання №244 від 23.12.2022 про відкладення підготовчого засідання у разі, якщо позивач надасть документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив, письмових пояснень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, для підготовки заперечень.

26.12.2022 представник позивача адвокат Гарбарчук Н.М. подала клопотання про проведення судового засідання за її відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій справі.

26.12.2022 представник позивача через відділ документального забезпечення і контролю суду подала відповідь на відзив відповідача, у якому просить задовольнити позов у повному обсязі.

До відзиву представник позивача як додаток приєднала клопотання про уточнення позовних вимог від 23.12.2022, у якому просить:

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ «Ковельагроспецпостач», який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут;

- встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут, на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м. кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування в ТДВ «Ковельагроспецпостач», який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

На обґрунтування клопотання представник позивача посилається на те, що при підготовці позовної заяви до суду було допущено помилку у кадастровому номері земельної ділянки: замість земельної ділянки №0722182400:04:002:1167 вказано номер 0722182400:04:002:1267.

Суд прийняв клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог від 23.12.2022 як таке, що не суперечить ст.46 ГПК України.

У задоволенні клопотання відповідача №244 від 23.12.2022 про відкладення підготовчого засідання у разі, якщо позивач надасть документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив, письмових пояснень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, для підготовки заперечень відмовлено.

Мотиви відмови у задоволенні клопотання наведені в ухвалі від 26.12.2022.

Разом з цим, з метою забезпечення відповідачу права на подачу заперечень, передбачених ст.167 ГПК України, йому було встановлено строк для подачі заперечень до 09.01.2023.

Ухвалою від 26.12.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 11.01.2023, клопотання відповідача про закриття провадження у справі постановлено вирішити за наслідками розгляду справи по суті.

11.01.2023 розгляд справи по суті не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Якушевої І.О. на лікарняному.

Ухвалою від 16.01.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.01.2023.

У січні 2023 року відповідач надіслав до суду:

-02.01.2023 - заяву про повернення до стадії підготовчого провадження та залишення без розгляду відповіді на відзив, поданої позивачем 26.12.2022;

- 10.01.2023 - заяву (клопотання) (з процесуальних питань) щодо виконання ухвали суду від 26.12.2022 та приєднання до матеріалів справи доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів на адресу суду та позивача;

- 11.01.2023 - про залишення без розгляду заяви про закриття провадження у справі №225 від 22.11.2022 в частині позовних вимог п.2 позовної заяви щодо земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, а документи, що додані до вказаної заяви, залишити у матеріалах справи;

- заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів та мотиви їх відхилення;

- заяву (з процесуальних питань) щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання засобами мобільного зв`язку.

Щодо заяви відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та залишення без розгляду відповіді на відзив, поданої представником позивачем 26.12.2022. На обгрунтування цього клопотання відповідач посилається на те, що відповідь на відзив відповідача представник позивача подала 26.12.2022, а ухвалою суду від 14.12.2022 позивачу було встановлено строк до 23.12.2022; клопотань про поновлення строку позивач не заявляв.

Відповідно до ч.4 ст.166 ГПК України відповідь на відзив подається у строк, встановлений судом. Ухвалою від 14.12.2022 позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив до 23.12.2022. 26.12.2022 відділ документального забезпечення і контролю суду зареєстрував відповідь представника позивача на відзив відповідача. Відстеженням із сайту ПАТ «Укрпошта» встановлено, що відправлення було прийнято 23.12.2022. Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими засобами відповідними зв`язку. За таких обставин заява відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та залишення без розгляду відповіді на відзив, поданої представником позивачем 26.12.2022, не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не пропущено строку на подачу відповіді на відзив.

Заяву (клопотання) (з процесуальних питань) щодо виконання ухвали суду від 26.12.2022 та приєднання до матеріалів справи доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів на адресу суду та позивача було задоволено, як таку, що відповідає вимогам ч.5 ст.165 ГПК України, докази надіслання відзиву суду та позивачу приєднані до матеріалів справи.

На підставі заяви №2 від 09.01.2023 суд залишив без розгляду заяву відповідача про закриття провадження у справі №225 від 22.11.2022 в частині позовних вимог п.2 позовної заяви щодо земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1267, а документи, що додані до вказаної заяви, залишив у матеріалах справи.

На підставі ст.167 ГПК України суд прийняв заперечення відповідача №4 від 09.01.2023 щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів та мотиви їх відхилення та приєднав їх до матеріалів справи.

Також суд прийняв до відому заяву відповідача №5/1 від 12.01.2023 (з процесуальних питань) щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання засобами мобільного зв`язку.

26.01.2023 представник позивача надіслала до суду клопотання від 25.01.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів: копії рішення Дубівської сільської ради №26/16 «Про внесення змін в рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту»; копії інформаційної довідки Дубівської сільської ради №75/2.45/2-23 від 16.01.2023.

На обгрунтування клопотання представник позивача посилається на те, що ці докази позивач не міг подати раніше, оскільки довідка датована 16.01.2023, щодо копії рішення, то під час підготовки розгляду справи по суті було встановлено, що у рішенні Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту» було допущено технічну помилку: вказано кадастровий номер земельної ділянки 0722182400:04:002:1267 замість кадастрового номера 0722182400:04:002:1167. Про допущену помилку було вказано у відповіді на відзив, тоді ж позивач подав заяву до Дубівської сільської ради про виправлення помилки.

27.01.2023 відповідач подав до суду заяву №9 від 26.01.2023 (з процесуальних питань), у якій просить не приймати до розгляду докази, подані клопотанням від 25.01.2022, та залишити без розгляду клопотання позивача від 25.01.2022, посилаючись на те, що позивач, як це визначено ч.ч.2, 4 ст.80, п.8, ч.3 ст.162, п.6 ч.6 ст.165, ч.3 ст.166 ГПК України про це суд письмово не повідомив та не зазначив таких доказів, як таких, які не можуть бути подано, разом із позовною заявою, чи разом з відповіддю на відзив; причин, з яких такі докази не може бути подано у зазначений законом строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, і не заявляє про поновлення пропущеного процесуального строку, та не клопоче про їх приєднання до матеріалів справи, як це визначено ч.10 ст.80, ч.ч. 1,3,4 ст. 119 цього Кодексу, нормами чинного ГПК України не визначено процедури приєднання доказів до позовної заяви, строк для подання додаткових доказів судом, як це визначено ч.ч. 5-7 ст. 80 цього Кодексу, не встановлювався. Позивач (його представник) не обгрунтував таке клопотання поважними причинами, об`єктивними, непереборними, не залежними від волі та поведінки сторони позивача обставинами, зокрема неможливість подання такої заяви до органу самоврядування до моменту звернення до суду 17.09.2022 тривалістю щонайменш з дати виконання цього рішення по замовленню позивача згідно договору №44 від 15.04.2021 та з моменту затвердження позивачем цієї технічної документації (як слідує з пояснювальної записки технічної документації та технічного завдання).

В судовому засіданні 31.01.2023 представник позивача підтримала клопотання про приєднання доказів.

Клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи письмових доказів було судом задоволено.

Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч.ч. 2,8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні представник позивача обгрунтувала неможливість подачі доказів разом із позовною заявою. Зі змісту відповіді позивача на відзив відповідача вбачається, що позивач вже під час розгляду справи в суді з`ясував, що у рішенні Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту» було допущено технічну помилку: вказано кадастровий номер земельної ділянки 0722182400:04:002:1267 замість кадастрового номера 0722182400:04:002:1167. У відповіді на відзив позивач також зазначає, що подав заяву до Дубівської сільської ради про виправлення помилки.

Зі змісту рішення Дубівської сільської ради №26/16 вбачається, що його було прийнято 22.12.2022.

Оскільки позовну заяву фізична особа - підприємець Дунайчук О.С. подав до суду 29.09.2022, питання неправильного кадастрового номера земельної ділянки з`ясувалось вже під час розгляду справи в суді, рішення Дубівської сільської ради №26/16 «Про внесення змін в рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту», якою виправлено описку у кадастровому номері земельної ділянки, прийнято 22.12.2022, позивач не міг звернутися з відповідним клопотанням і подати докази до суду у встановлені законом строки з причин, що не залежали від нього. Інформаційна довідка Дубівської сільської ради №№75/2.45/-23 від 16.01.2023 прийнята як доказ до матеріалів справи, оскільки не могла бути подана позивачем раніше з поважних причин у відповідності до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки видана лише в ході розгляду справи.

За таких обставин не підлягає до задоволення клопотання відповідача не приймати до розгляду докази і залишити клопотання позивача без розгляду.

В судовому засіданні з 31.01.2023 по 22.02.2023 було оголошено перерву.

07.02.2023 відповідач надіслав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та надання копії запису фіксування судового засідання від 31.01.2023, яке було задоволено шляхом фотографування та отримання копії диску 14.02.2023.

В судовому засіданні 22.02.2023 було продовжено розгляд справи по суті, оглянуто відеозаписи на дисках.

В судовому засіданні з 22.02.2023 до 01.03.2023 було оголошено перерву.

23.02.2023 відповідач подав заяву про видачу (вручення) у приміщенні суду копії запису фіксування судового засідання від 22.02.2023, належним чином завірену копію протоколу судового засідання та протоколу огляду електронних доказів від 22.02.2023, яка була задоволена шляхом вручення представнику відповідача 01.03.2023 копії технічного запису судового засідання від 22.02.2023, копії протоколу (журналу) судового засідання від 22.02.2023.

24.02.2023 відповідач подав до суду пояснення з приводу електронних доказів №30 від 24.02.2023.

01.03.2023 представник позивача подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

З огляду на викладене, представник позивача має право ознайомитися з матеріалами справи поза межами судового засідання.

В судовому засіданні 01.03.2023 розглянуто питання про приєднання пояснень відповідача з приводу електронних доказів №30 від 24.02.2023 до матеріалів справи та приєднано їх до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 01.03.2023 (третє судове засідання з розгляду справи по суті), представник відповідача надав пояснення №30/1 від 28.02.2023, в яких на підставі п.2 ч.1 ст.42, ч.1 ст.76, ч.2 ст.77, ч.1 ст.79, ч.4 ст.210 ГПК України просив не приймати (не брати) до розгляду рішення Дубівської сільської ради від 22.12.2022 №26/16, інформаційної довідки сільського голови Дубівської сільської ради №75/2.45/2-23 від 16.01.2023.

Однак, в судовому засіданні 31.01.2023 вже було розглянуто та вирішено клопотання представника позивача від 25.01.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів та задоволено його.

На момент вирішення клопотання відповідач скористався правом і подав 27.01.2023 заяву №9 від 26.01.2023 (з процесуальних питань), у якій просив не приймати до розгляду докази, подані клопотанням від 25.01.2022, та залишити без розгляду клопотання позивача від 25.01.2022.

З наведеного вбачається, що ще в першому судовому засіданні з розгляду справи по суті - 31.01.2023 було вирішено клопотання представника позивача від 25.01.2023 про приєднання до матеріалів справи доказів та задоволено його, заслухавши думку відповідача з цього приводу, яка була викладена у письмовій формі.

За таких обставин на підставі ст.207 ГПК України не приймаються до розгляду пояснення відповідача №30/1 від 28.02.2023, подані безпосередньо в судовому засіданні 01.03.2023, в яких він просить не приймати (не брати) до розгляду докази, подані представником позивача.

01.03.2023 відповідач надіслав до суду заяву з процесуальних питань №31 від 01.03.2023, у якій просив оголосити перерву у судовому засіданні 01.03.2023 у зв`язку із закінченням робочого часу у суді, відкласти розгляд справи по суті на строк, не раніше закінчення встановленого законом строку проведення експертизи та складання висновку експерта, закінчення якого припадає на 13.03.2023.

В судовому засіданні 01.03.2023 представник відповідача підтримав заяву та просив оголосити перерву чи відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на строк, не раніше закінчення встановленого законом строку проведення експертизи та складання висновку експерта, закінчення якого припадає на 13.03.2023.

На обгрунтування заяви посилався на те, що представники відповідача перебуватимуть у відрядженні з 01.03.2023 по 02.03.2023, а також на те, що за замовленням відповідача від 13.12.2022 проводиться експертиза, закінчення строку проведення експертизи припадає на 13.03.2023, що є об`єктивною причиною неможливості його подання у встановлений законом та судом строк, що є підставою, визначеною п.4 ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Отже, за змістом ч.2 ст.202, ч.2 ст.216 ГПК України розгляд справи може бути відкладено, перерву може бути оголошено лише в межах строків, встановлених ГПК України.

Частиною 2 ст.195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи по суті фактично розпочався 31.01.2023. Зважаючи на строки розгляду справи по суті, встановлені ч.2 ст.195 ГПК України, строк розгляду справи по суті завершується 01.03.2023. Клопотання заявлено в період, коли робочий час у суді не завершився. Обставин, які можуть бути підставою для відкладення згідно з приписами ч.2 ст.202 ГПК України, судом не встановлено; обставин, через які розгляд справи не може бути завершено 01.03.2023, відповідач також не навів. Незважаючи на посилання у заяві на перебування представників відповідача у відрядженні з 01.03.2023 по 02.03.2023, представники відповідача приймали участь у судовому засіданні 01.03.2023.

Та обставина, що на замовлення відповідача не завершено проведення експертизи, за змістом ч.2 ст.202 ГПК України не є підставою для відкладення розгляду справи по суті.

З метою підтвердження обставин, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, він на підставі ст.99 ГПК України не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи.

За змістом п.6 ч.1 ст.229 ГПК України на час проведення експертизи провадження у справі зупиняється.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні у зв`язку із закінченням робочого часу у суді та з інших підстав відмовлено та продовжено дослідження письмових доказів по справі.

Після дослідження письмових доказів по справі представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви в судовому засіданні не раніше, ніж до 13.03.2023, посилаючись на те, що він звертається з клопотанням з інших підстав, пояснював, що за замовленням відповідача проводиться експертиза. На обгрунтування цього подав копію листа судового експерта Самулевич В.М. №04/01 від 31.01.2023, копію свідоцтва судового експерта Самулевич В.М.

Суд відмовив у задоволенні клопотання у зв`язку із завершенням строків розгляду справи по суті та відсутності правових підстав для відкладення, передбачених ч.2 ст.202 ГПК України.

Суд звертав увагу відповідачів на те, що відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Представник відповідача заявив також клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для підготовки до судових дебатів, яке було судом задоволено.

В судовому засіданні з 01.03.2023 до 03.03.2023 було оголошено перерву.

В судовому засіданні 03.03.2023 представник відповідача подав заяву про приєднання до матеріалів справи доказів розміру судових витрат, які сторона відповідача сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; про вирішення питання про судові витрати та відшкодування відповідачу судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, повністю у фіксованому розмірі 27200 грн.

Представник позивача заявила про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.8 ст.129 ГПК України будуть подані впродовж 5- ти днів після ухвалення судом рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі Смірнова проти України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Справу №903/753/22 розглянуто у розумні строки, що був об`єктивно необхідним для її розгляду, що зумовлено відключенням електроенергії у приміщенні суду, задоволенням клопотання відповідача.

В процесі судового розгляду встановлено, що 28.11.2017 між ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в с. Вербка по вул. Ватутіна, 20в у Ковельському районі, Волинської області, площею 0,2615 га, кадастровий номер 0722182400:04:002:1166.

18.12.2017 між ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем та Дубівською сільською радою як орендодавцем було укладено угодо про внесення змін до договору оренди землі, пунктами 1.1., 1.2., 1.3. якої передбачено право орендаря - ТзДВ «Ковельагроспецостач» на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду.

Фізична особа-підприємець Дунайчук Олег Степанович як суборендар на підставі договору суборенди, укладеному 20.12.2017 з ТзДВ «Ковельагроспецпостач» на 48 років, є користувачем сусідньої земельної ділянки, кадастровий № 722182400:04:002:1166.

Згідно з п.28 договору суборенди відповідач як орендар зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

Як пояснювали в судовому засіданні позивач, його представник, земельна ділянка, кадастровий № 0722182400:04:002:1166, яка знаходиться в суборенді ФОП Дунайчука О.С., територіально розміщена таким чином, що проїзд до неї можливий лише через земельні ділянки, кадастрові номери яких: 0722182400:04:002:1266 та 0722182400:04:002:1167, які перебувають у користуванні відповідача на підставі договорів оренди, укладених між відповідачем - ТзДВ «Ковельагроспецпостач», Ковельською міською радою і Дубівською сільською радою, Ковельського району, Волинської області. На вказаних земельних ділянках існує проїзд, яким з 2012 року користується позивач, відповідач та ще декілька суборендарів. Позивач стверджує, що відповідач чинить йому перешкоди в проїзді до землі, що перебуває в його користуванні, шляхом встановлення бетонної огорожі. Факт вчинення перешкод зафіксований в матеріалах кримінального провадження 1202003110000399 від 29.02.2020, відкритого за заявою позивача.

Позивач пояснював, що з урахуванням місця розташування, доступ до земельної ділянки, що перебуває в суборенді позивача, з дороги загального користування можливий виключно через земельні ділянки, які знаходяться в оренді відповідача, оскільки з інших сторін ділянка межує із землями природоохоронного фонду та доступ до неї обмежено канавою.

Оскільки власниками земельних ділянок, через які має проїжджати позивач до земельної ділянки, якою він користується в господарських цілях, є Ковельська міська рада та Дубівська сільська рада, то позивач звертався до них із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частині земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.

04.11.2020 Дубівська сільська рада прийняла рішення № 58/14-6, яким ФОП Дунайчуку О.С. надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на право проїзду транспортними засобами (проходу) орієнтовною площею 0,0576, кадастровий номер 0722182400:04:002:1267 (ділянка знаходиться в оренді ТзДВ ««Ковельагроспецпостач») - за умови письмового погодження з ТзДВ «Ковельагроспецпостач».

В процесі судового розгляду з`ясовано, що у рішенні Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту» було допущено технічну помилку: вказано кадастровий номер земельної ділянки 0722182400:04:002:1267 замість кадастрового номера 0722182400:04:002:1167. Про допущену помилку було вказано у відповіді на відзив, тоді ж позивач подав заяву до Дубівської сільської ради про виправлення помилки.

Як вбачається з копії рішення Дубівської сільської ради №26/16 від 22.12.2022 «Про внесення змін в рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту» пункт 1 рішення сесії Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020 викладено у новій редакції шляхом зазначення кадастрового номера 0722182400:04:002:1167.

26.09.2019 Ковельська міська рада прийняла рішення № 55/28, яким ФОП Дунайчуку О.С. надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, площею 934 кв. м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1266 (площею 9580 кв.м.), яка перебуває в тимчасовому користуванні на умовах оренди у ТзДВ «Ковельагроспецпостач», на право проходу, проїзду на транспортному засобі до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП Дунайчука О.С. (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166).

Враховуючи дані технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, позивач неодноразово подавав - 07.03.2019, 10.03.2021, 07.06.2021, 16.05.2022 до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради, як власників земельних ділянок, щодо яких просить встановити сервітут, пропозиції про встановлення земельного сервітуту на проїзд автомобільним транспортом по наявному шляху та проект договору про встановлення земельного сервітуту. На заяви отримував відповідь про необхідність усунення недоліків у договорі чи технічній документації та погодження умов договору з орендарем земельних ділянок - ТДВ «Ковельагроспецпостач».

Позивач усунув недоліки та 16 травня 2022 року знову направив заяву до Ковельської міської ради та Дубівської сільської ради, Ковельського району про погодження умов договору сервітуту земельної ділянки на право проходу/проїзду по наявному шляху. У відповіді на його звернення зазначено про необхідність погодження договору з ТДВ «Ковельагроспецпостач». При цьому позивачу було рекомендовано в разі повторної відмови ТДВ «Ковельагроспецпостач» погодити договір встановлювати право проїзду по земельних ділянках відповідача в судовому порядку.

Обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 925/603/18 та від 20.09.2018 р. у справі № 918/370/17 та враховується судом на підставі ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Позивач до звернення з позовом до суду вживав заходів щодо встановлення земельного сервітуту у добровільному порядку, зокрема, неодноразово направляв на розгляд та погодження відповідачу пропозиції та проекти договорів про встановлення земельного сервітуту.

24.12.2020 позивач надіслав відповідачу для погодження проекти договорів про встановлення земельного з сервітуту з планами - схемами встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1167 і кадастровий номер 0722182400:04:002:1266.

Повідомленням №38 від 12.01.2021 відповідач проінформував позивача про те, що документи передано на додаткове опрацювання юрисконсульту.

В повідомленні № 15 від 26.01.2021 вказано, що в поштовому відправленні відсутнє вкладення, яке б мало назву: звернення, заява, скарга, лист, пропозиція, зауваження, що унеможливлює реєстрацію вхідної документації на підприємстві та її розгляд.

У травні 2021 року позивач направив на адресу відповідача звернення про погодження сервітуту, де зазначив додатками технічну документацію із землеустрою, договори про встановлення земельного сервітуту, плани меж зони земельного сервітуту, копію договору купівлі - продажу майданчика з твердим покриттям, копію договору суборенди земельної ділянки.

У листі № 284 від 13.07.2021 відповідач повідомив про те, що дія рішення Дубівської сільської ради №58/14-6 від 04.11.2020, Ковельської міської ради № 55/28 від 26.09.2019 є зупиненою, відповідь на звернення ФОП Дунайчука О.С. буде надана впродовж нормально необхідного для цього часу.

Позивач, бажаючи реалізувати своє право, 11.07.2022 повторно звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору земельного сервітуту (а.с.104, т.1).

У листі № 122 від 02.08.2022 відповідач повідомляє про ряд зауважень та розбіжностей до поданих документів.

Таким чином, встановлення сервітуту за рішенням суду є необхідним, оскільки не вирішення спору по суті призводить до існування стану правової невизначеності, за якого реально існуючі відносини між суб`єктами правовідносин залишаються поза сферою правового регулювання між ними, тоді як у позивача існує необхідність врегулювати використання його земельної ділянки, яке фактично склалось між сторонами, забезпечити таке користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, оскільки відповідач ухиляється від такого врегулювання в позасудовому (договірному) порядку. При цьому не вбачається з матеріалів справи і не доведено відповідачем, що існує можливість задовольнити потреби позивача у користуванні земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту за рішенням суду.

У постановах від 12.06.2019 № 487/4106/14-ц, від 14.08.2019 № 653/2704/16-ц, від 09.10.2019 № 1512/3008/2012 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляєтеся укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.

Переписка між сторонами у справі впродовж 2020 - 2022 років свідчить про те, що сторони не досягнули домовленості щодо врегулювання цього питання самостійно шляхом укладення договору.

Відповідно до ст..15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом установлено, що між сторонами виникли земельні правовідносини, пов`язані зі встановленням земельного сервітуту, що регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом (ст. 395 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсі (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1-3 ст. 402 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 1-6 ст. 403 Цивільноно кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. У разі встановлення земельного сервітуту для спорудження лінійного об`єкта енергетичної інфраструктури, іншого об`єкта законом або договором про встановлення земельного сервітуту може бути встановлена умова щодо переходу права земельного сервітуту до нового власника такого об`єкта при переході права власності на нього. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Пунктом «а» частини першої статті 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

За змістом ч. 1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 918/303/21 зазначив, що стаття 649 Цивільного кодексу України не обмежує власника земельної ділянки, відносно якої планується встановити сервітут або фактично складаються сервітутні відносини, в можливості ініціювання як укладення договору, так і у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін, звернутись за вирішенням спору до суду.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Відповідно до норм ч.6 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування (сервітут); відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою.

Як визначено ст.1 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст.55-1 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Верховний Суд у постановах від 23.09.2020 № 917/133/17 та від 21.02.2018 № 905/3280/16 зазначив, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту.

Позивач на виконання вимог ч.5 ст.186 Земельного кодексу України, ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", ч.6 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О.С.

Технічна документація на підставі договору №44 від 15.04.2021 була виготовлена фізичною особою - підприємцем Дятел Т.О., яка має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника №012372 від 29.12.2014, зміст технічної документації відповідає вимогам приписів ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", що спростовує доводи відповідача про невідповідність технічної документації вимогам законодавства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 Земельного кодексу України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на земельній ділянці, що використовується ним на підставі договору суборенди від 20.12.2017, знаходиться майно, яке йому належить. Обслуговування майна ускладнюється через розміщення земельної ділянки. Відповідно до викопіювання із чергового кадастрового плану, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, всі землі навколо земельної ділянки, яка перебуває в суборенді позивача, перебувають в оренді відповідача або є землями природоохоронного фонду (заплава річки Турії). З південно-східної сторони від земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача та позивача, знаходиться гідротехнічна споруда - канал для дренажу води. Таким чином, доїзд до земельної ділянки позивача з іншої сторони є неможливим, а є можливим лише по наявному шляху через землі, що перебувають у користуванні відповідача. І саме відповідач перешкоджає у встановленні земельного сервітуту на право проїзду автомобільним транспортом до земельної ділянки позивача, незважаючи на те, що згідно з п.28 договору суборенди відповідач як орендар, передаючи позивачу земельну ділянку в суборенду, зобов`язався надати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

У складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О.С., поданої позивачем на обгрунтування своїх вимог, міститься викопіювання з чергового кадастрового плану, план відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, з яких вбачається, що земельна ділянка позивача є ізольованою і не містить виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення. Дубівською сільською радою в інформаційній довідці №75/2.45/-23 від 16.01.2023, яка є власником земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, зазначено про те, що проїзд до земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, яка перебуває в оренді ТДВ «Ковельагроспецпостач», відсутній; інший проїзд до цієї земельної ділянки з вулиці В.Кияна і вулиці Я.Мудрого м.Ковеля не передбачений.

Отже, викопіюванням з чергового кадастрового плану, з плану відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту, які містяться у складі технічної документації, підтверджується ізольованість земельної ділянки і відсутність виходів до вулиць загального користування внаслідок специфіки свого розміщення.

Також із наданих відповідачем скріншотів з публічної кадастрової карти, викопіювання чергового кадастрового плану вбачається шлях по земельних ділянках відповідача, який запропонований позивачем для встановлення сервітуту. Іншого проїзду на картах не зазначено.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач, стверджуючи про наявність іншого шляху для проходу та проїзду на автомобільному транспорті до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Дунайчука О.С., кадастровий номер якої 0722182400:04:002:1166, не подав належних доказів.

Оглядом відеозаписів на наданих відповідачем дисках не встановлено такої можливості, оскільки неможливо встановити хто і куди рухається автомобілем.

Про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту на земельних ділянках, які перебувають в оренді відповідача, його конфігурацію сторони до суду клопотання не подавали, а за приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи є правом суду, а не обов`язком.

Відповідно до частини четвертої статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений».

З урахуванням наведеного, земельний сервітут слід встановити на частини земельних ділянок, які перебувають в оренді у відповідача, які визначені у планах меж зони сервітуту, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут на право проходу (проїзду) через земельну ділянку ФОП Дунайчуку О.С. Такий спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача, оскільки на цих частинах земельних ділянок розташований існуючий проїзд, який використовується для цих цілей іншими суборендарями.

Відповідно до ст.403 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

З огляду на пояснення позивача про те, що можливості його доступу до своєї земельної ділянки мають постійний характер і найближчим часом ця потреба у нього існуватиме, земельний сервітут слід встановити на весь термін суборенди земельної ділянки - до 20 грудня 2065 року.

Згідно з ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ч. 4 ст. 101 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач, заперечуючи проти встановлення безоплатного сервітуту, та посилаючись при цьому на розмір витрат на утримання 1 кв.м. майданчика з твердим покриттям на 2023 рік - 67,68 грн. не підтвердив документально калькуляції витрат на утримання майданчика в розмірі 42,50 грн. за 1 кв.м., середніх прогнозованих норм доходу, які мають бути досягнуті згідно із статутною діяльністю в розмірі 12,75 грн. Разом з цим, наразі єдиним законодавчим актом, який регулює плату за землю, є Податковий кодекс України, проте розрахунку плати, обчисленого, враховуючи його приписи, подано не було.

У той же час жодним законодавчим актом не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру плати за користування землею за договором сервітуту. Також законодавство не містить положень щодо залежності такої плати від нормативної грошової оцінки землі або інших кількісних показників. Якщо сторони досягають домовленості і укладають договір сервітуту, то вони визначають розмір та порядок визначення такої плати на власний розсуд.

Проте, спір, який виник між сторонами у справі, щодо встановлення земельного сервітуту вирішується судом.

Позивач просить встановити безоплатний сервітут на земельні ділянки, посилаючись на те, що встановлення безоплатного земельного сервітуту не нанесе збитків відповідачу.

Частиною 4 ст. 101 Земельного Кодексу України встановлено право власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. Тобто, незважаючи на те, що позивач просить встановити безоплатний сервітут, закон передбачає право на відшкодування збитків при настанні певних негативних наслідків, пов`язаних із реалізацію позивачем прав, що випливають із права сервітуту.

Також під час розгляду справи позивач пояснював, що він готовий брати участь у витратах на утримання та ремонт дороги.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги необхідність врегулювання використання земельної ділянки позивачем, зважаючи на неможливість позивача задовольнити власні потреби без встановлення користування чужим майном, тобто, без встановлення сервітуту, вимога позивача про встановлення земельного сервітуту на частині земельних ділянок відповідача обгрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідач у відзиві на позов, представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечували, вважаючи їх безпідставними і необгрунтованими.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх вимог чи заперечень сторона подає докази.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін.

Таким чином, саме відповідач, як сторона по справі, вважаючи позов безпідставним, повинен це довести належними і допустимими доказами.

В процесі розгляду справи відповідач стверджував, що паперова копія договору суборенди від 20.12.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166, подана до позовної заяви, та його зміст, як письмовий доказ, є недопустимим.

Проте, з такими доводами погодитись не можна. Відповідач не подав суду доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору суборенди від 20.12.2017 чи його розірвання у встановленому законом порядку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 у справі №903/576/191 у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" до фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Ковельської районної державної адміністрації, Волинської області про визнання недійсним договору суборенди землі було відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №903/576/191 рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 залишено без змін.

У рішенні від 29.01.2020 у справі №903/576/191 зазначено, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами наявності передбачених ст.ст.203, 215, 230 ЦК України підстав для визнання недійсним договору суборенди землі від 20.12.2017, укладеного строком на 48 років між ТзДВ "Ковельагроспецпостач" як орендарем та ФОП Дунайчуком Олегом Степановичем як суборендарем, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 загальною площею 0,2615 га.

Також суд зазначив, що наявний у матеріалах справи експертний висновок №252 від 26.11.2019 не вказує на той факт, що саме ФОП Дунайчук О.С. замінив перший та третій аркуш спірного договору та послався при цьому на ст.104 ГПК України, згідно з якою висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, відповідач у справі 903/753/22 не надав доказів завершення досудового розслідування та постановлення вироку.

Речове право на земельну ділянку кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.212.2017, доказів скасування запису не подано.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що окрім факту перебування в оренді земельної ділянки кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 відповідач також на праві оренди є землекористувачем суміжних земельних ділянок, кадастрові номери яких 0722182400:04:002:1167, 0722182400:04:002:1168, та суміжних до дороги загального користування - №0722182400:04:002:1266; №0710400000:42:012:0056; посилається на те, що в межах території цих земельних ділянок розміщено об`єкт промисловості - комплекс «Машинний двір» ТзДВ «Ковельагроспецпостач», до якого входять виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.

Проте, відповідач у встановленому законом порядку не довів, яким чином наявність будівель і споруд на його земельних ділянках перешкоджає встановити земельний сервітут по вже наявному шляху, яким користуються інші суборендарі.

Разом з цим, договір суборенди між Фізичною особою-підприємцем Дунайчук О.С. і ТзДВ «Ковельагроспецпостач» було укладено 20.12.2017 на 48 років й, надаючи земельну ділянку кадастровий номер 722182400:04:002:1166 в суборенду позивачу, відповідач, незважаючи на наявність на його території будівель і споруд, зобов`язався надавати необмежений доступ позивачу як суборендарю до його земельної ділянки.

Суд прийняв клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог від 23.12.2022, в якому представник, зокрема, просить встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука О.С. строковий безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка, Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування у ТДВ «Ковельагроспецпостач», оскільки встановив, що при підготовці позовної заяви до суду позивач допустив помилку у кадастровому номері земельної ділянки: замість земельної ділянки №0722182400:04:002:1167 вказав номер 0722182400:04:002:1267.

У зв`язку з тим, що позивач уточнив позовні вимоги, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі в частині другої позовної вимоги до відповідача щодо встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, оскільки ця земельна ділянка перебуває в оренді відповідача.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Також статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами аналізу наявних у справі доказів у їх сукупності, наведених сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо більшої вірогідності доведеності позиції позивача у порівнянні із наданими доказами відповідача.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі, які складаються з витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, в розмірі 4962 грн.

В судовому засіданні 03.03.2023 представник позивача заявила про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.8 ст.129 ГПК України будуть подані впродовж 5- ти днів після ухвалення судом рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 934 кв.м. по вул. Володимира Кияна, 20 в м. Ковелі на земельній ділянці площею 9580 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1266, яка перебуває на умовах користування в ТДВ «Ковельагроспецпостач», який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

3. Встановити на користь Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича строковий (до 19.12.2065 року) безоплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 525 кв.м. по вул. Ватутіна, 20 в с. Вербка, Ковельського району на земельній ділянці площею 2443 кв.м., кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, яка перебуває на умовах користування в ТДВ «Ковельагроспецпостач», який полягає у праві проходу та проїзду на автомобільному транспорті по наявному шляху, до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), вказаний у плані земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач", ( 45000, Волинська область, Ковельський район, с. Вербка, вул. Ватутіна, 20) на користь Фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича, ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 4962 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.03.2023.

Суддя І. О. Якушева