Рішення

від 10.03.2023 по справі 910/7734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2023Справа № 910/7734/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без проведення судового засідання, матеріали справи № 910/7734/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ";до проТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК"; стягнення 121 900,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" заборгованість за надані послуги перевезення у розмірі 121 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору надання та організації послуг № ЕП-00005860 від 21.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7734/22, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

08.09.2022 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив про застосування спеціального строку позовної давності до вимог позивача відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача документів, а тому відповідно до п.4.8 договору відповідач призупинив виконання свого обов`язку з оплати.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (далі - відповідач, експедитор) було укладено договір надання та організації послуг №ЕП-00005860 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, перевізник зобов`язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.5 договору, конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах - заявках (далі - заявка), які при підписанні сторонами стають невід`ємними частинами цього договору. Підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо змов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою.

Згідно з п.2.2.17 договору, перевізник зобов`язується надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для:

- рахунок - фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номеру заявки;

- оригінальна TH/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу;

- акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, № ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ.

- довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу;

- додатково, якщо були складені - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань;

- картка на перевезення, маршрутний лист;

- податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства (для платників). У випадку ненадання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має право притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов`язань по оплаті.

Вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається у заявці на перевезення (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору, експедитор проводити оплату за відповідне перевезення на протязі двадцяти банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 днів з моменту її складання.

01.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001600 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 6 000 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

02.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001675 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 15 500 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

09.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001800 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 8 000 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

09.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001802 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 8 000 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

09.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001795 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 7 000 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

12.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001823 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 11 000 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

15.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001909 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 10 000 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

19.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001956 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 10 000 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

22.04.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000002038 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 8 500 грн, порядок і строки оплати - 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

08.06.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000002926 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 10 000 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

22.06.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000003152 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 3 700 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

01.07.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000003295 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 9 000 грн, порядок і строки оплати - 25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

16.07.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000005860 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 8 500 грн, порядок і строки оплати - 25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

22.07.2021 між сторонами укладено разовий договір - заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000003631 до договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021, за яким вартість перевезення 6 500 грн, порядок і строки оплати - 21 банківський день після отримання оригіналів документів.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 він надав послуги з перевезення за разовими договорами - заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму в розмірі 121 900 грн, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт, товарно - транспортними накладними.

Крім того, на виконання умов договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 позивач надіслав на адресу відповідача документи, що підтверджується копіями накладних експрес - доставки Меркурій №R1644206 від 13.05.2021, №R1644440 від 13.05.2021, №R1644435 від 21.04.2021, №R1648772 від 14.04.2021, №R1648775 від 19.04.2021, №R1631023 від 21.04.2021, №R1752622 від 13.0528.072021, копіями накладних tmm-express №7342456927 від 14.07.2021, №7342455990 від 23.06.2021.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 121 900 грн 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

В силу вимог частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2021 по 22.07.2021 між Сторонами укладено разові договори - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму в розмірі 121 900 грн.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 він надав послуги з перевезення за разовими договорами - заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму в розмірі 121 900 грн, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт, товарно - транспортними накладними.

У розділі 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує змовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Суд зауважує, що всі перевезення, виконання яких було доручено позивачу відповідно до вищевказаних разових договорів-заявок, виконані ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем відповідно до умов договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 перевезень на загальну суму 121 900 грн (відповідно до рахунків та актів, складених позивачем за фактом виконаних перевезень).

Згідно з п.3.2 договору, експедитор проводити оплату за відповідне перевезення на протязі двадцяти банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов`язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 днів з моменту її складання.

Згідно з п.2.2.17 договору, перевізник зобов`язується надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для оплати:

- рахунок - фактура по кожному рейсу із обов`язковим зазначенням номеру заявки;

- оригінальна TH/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу;

- Акт наданих послуг з обов`язковим зазначенням маршруту, № ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ.

- довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу;

- додатково, якщо були складені - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов`язань;

- картка на перевезення, маршрутний лист;

- податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства (для платників). У випадку ненадання Експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється. При цьому Перевізник не має право притримувати вантаж в якості забезпечення Експедитором зобов`язань по оплаті.

Водночас, у п. 1.5 договору, сторони погодили, що підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою.

У кожній спірній заявці (разовому договорі-заявці) сторони погодили строк оплати 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.

У п. 9 кожного вказаного разового договору-заявки сторони визначили перелік потрібних для оплати документів, а саме: акт виконаних робіт; ТТН; рахунок; податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН; заявка. (п.4.3 договору); ТТН з відміткою вантажоодержувача; видаткові накладні; доручення на отримання ТМЦ; дефектні акти; рахунок; податкова накладна, інші документи, передбачені в заявці. (п. 1.19 договору); заявки; оригінал ТТН з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу; рахунок-фактура; акт про виконання транспортно-експедиторських послуг; податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН; (п. 5.3 договору); акт надання послуг; рахунок; податкова накладна; оригінал ТТН/CMR (п.3.1 договору).

При цьому, п. 4.3, 5.3 договору стосуються відповідальності перевізника від виконання перевезення, форс-мажору та не регулюють будь-які умови здійснення відповідачем оплати, а п.1.19 взагалі відсутній в договорі.

Так, на виконання умов договору надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 позивач надіслав на адресу відповідача документи, що підтверджується копіями накладних експрес - доставки Меркурій №R1644206 від 13.05.2021, №R1644440 від 13.05.2021, №R1644435 від 21.04.2021, №R1648772 від 14.04.2021, №R1648775 від 19.04.2021, №R1631023 від 21.04.2021, №R1752622 від 13.0528.072021, копіями накладних tmm-express №7342456927 від 14.07.2021, №7342455990 від 23.06.2021.

Так, п. 6 заявок на перевезення вантажів встановлено, що перевізник зобов`язується протягом чотирьох днів з моменту розвантаження надіслати експедитору поштовим відправленням з повідомленням про вручення документи, передбачені даною заявкою та договором, які свідчать про належне виконання перевезення. У разі порушення строку надіслання документів або надіслання неправильних документів, перевізник сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від вартості перевезення за даною заявкою.

При цьому, у п. 5 вказаних разових договорах-заявках сторони погодили, що у разі порушення умов перевезення, вказаних в даній заявці, ненадання документів, надання неправильних документів, пошкодження вантажу в процесі перевезення, не виконання інших зобов`язань, тощо, експедитор застосовує до перевізника оперативно-господарську санкцію у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань по всім заявкам з перевізником із звільненням від відповідальності за це з моменту порушення умов заявки, ненадання документів, надання неправильних документів, встановлення пошкодження вантажу, тощо та до моменту відшкодування перевізником спричинених експедитору збитків, вартості пошкодженого вантажу, сплати належних штрафних санкцій та надання документів, тощо.

Таким чином, оперативно-господарська санкція у вигляді призупинення виконання своїх платіжних зобов`язань підлягає застосуванню за ненадання документів або надання неправильних документів, а не за не надіслання документів поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Також слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини та наявні в матеріалах справи копій експрес - доставки Меркурій №R1644206 від 13.05.2021, №R1644440 від 13.05.2021, №R1644435 від 21.04.2021, №R1648772 від 14.04.2021, №R1648775 від 19.04.2021, №R1631023 від 21.04.2021, №R1752622 від 13.0528.072021, копій накладних tmm-express №7342456927 від 14.07.2021, №7342455990 від 23.06.2021, керуючись принципом доказування та вірогідності доказів, суд приходить до висновку про те, що повний пакет документів, необхідний для здійснення оплати за всі здійснені позивачем перевезення, були отримані відповідачем згідно з інформацією за відстеженням замовлення на веб-сайті http://www.mercuryexpress.com.ua/index.php?option=comcontentview=articleid=41Itemid=18lang=ru.

Так, суд зазначає, що за накладною №R1644206 документи отримані 14.05.2021, за накладною №R1644440 - 14.05.2021, за накладною №R1644435 - 30.04.2021, за накладною №R1648772 - 15.04.2021, за накладною №R1648775 - 20.04.2021, за накладною №R1631023 - 22.04.2021, за накладною №R1752622 - 30.07.2021, за накладною №7342456927 - 15.07.2021, за накладною №7342455990 - 01.07.2021.

Таким чином, з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 договору та умов разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №ЕП-00005860 від 21.01.2021 станом на момент розгляду даної справи обов`язок відповідача по оплаті за надані послуги з перевезення настав та відповідач повинен був оплатити виконані позивачем перевезення за спірними заявками, зокрема, за отриманим відповідачем останнім пакетом документом за перевезення 30.07.2021 обов`язок по оплаті настав 06.09.2021, а прострочення розпочалось з 07.09.2021.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" за Договором надання та організації послуг №ЕП-00005860 від 21.01.2021 становить 121 900 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "РУШ" в розмірі 121 900 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування спеціальних строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст . 925 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Пунктом 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401, позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред`явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звіряння записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 10.08.2022, що підтверджується відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті.

Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною ст. 258 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03. 2020, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №392 від 20.05.2020 року, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020, № 63, ст. 2029).

Суд зазначає, що п.12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є релевантними до даних правовідносин, оскільки строк давності в даній справі регламентований ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України. Дана норма є спеціальною, якою встановлено шестимісячний строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення боргу за перевезення і така не відображена в переліку статтей зазначених на п.12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк спеціальної позовної давності, встановленого ст. 315 Господарського кодексу України, для звернення з даним позовом до суду.

Схожий за змістом висновок щодо застосування п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №910/19967/21, від 21.11.2022 у справі №910/21999/21.

Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 у справі № 922/3447/20.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 121 900,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 121 900 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" (03040, м Київ, вул. Деміївська, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 36958491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 32007740) основну заборгованість у розмірі 121 900 (сто двадцять одна тисяча дев`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко