Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/8618/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/8618/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/8618/22

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС";до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс"; стягнення 30 334,19 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" збитки в розмірі 30 334,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору поставки товару № 19-023-Т від 26.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8618/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.10.2022 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.10.2022 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву.

01.11.2022 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" про поновлення строку на подання відзиву, зазначає наступне.

Як встановлено судом, ухвала про відкриття провадження по справі №910/8618/22 від 12.09.2022 не була отримана уповноваженою особою підприємства відповідача та поштовий конверт був повернутий на адресу суду 11.10.2022 з відміткою про неправильно зазначену (відсутньою) адресою.

Таким чином, відповідач повинен подати відзив на позовну заяву у строк по 26.10.2022.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В обґрунтування поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що він не отримував ухвалу суду від 12.09.2022 через обставини, які не залежали від останнього.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву по справі №910/8618/22, приходить до висновку про її задоволення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 21.09.2022 поштового відправлення уповноваженій особі позивача та поверненням поштового конверту, у зв`язку з неправильно зазначеною (відсутньою) адресою, надісланого на адресу відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" є: 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/8618/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 між Державним підприємством "Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС", якого замінено на підставі угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 01.07.2019 на Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС", (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки товару №19-023-Т (далі - договір), відповідно до умов постачальник зобов`язується у 2019 році поставити та передати у власність покупцю товари, зазначені в доданій специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів державного бюджету та коштів підприємства.

Згідно з п.1.2 договору, предметом постачання є наступний товар - ДК 021:2015 - 15330000-0 Оброблені фрукти та овочі (консерви овочеві, повидло, сухофрукти, горох та інше) згідно зі специфікацією (додаток №1 до договору).

У п.3.1 договору зазначено, що сума договору становить 710 370,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 118 395,00 гривень, з них: за кошти Держбюджету 425 820,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 70 970,00 гривень; за кошти підприємства 284 550,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 47 425,00 гривень. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації (додаток №l до договору).

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 банківських днів після доставки товару в місце поставки, вказане в п.5.2. даного договору. У випадку відсутності в зазначеному періоді коштів на реєстраційному (розрахунковому) рахунку покупця оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату даного зобов`язання.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару відповідно до умов даного договору. (п.5.9 договору)

Додатковою угодою №3 від 26.12.2019 до договору поставки товару №19-023-Т від 26.12.2018 сторони виклали п.1.1 договору в редакції: « 1.1. постачальник зобов`язується у 2019 - 2020 році поставити та передати у власність новому покупцю товари, зазначені в. доданій. специфікації (додаток № 1 до договору), а новий покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету та коштів підприємства». Пункт 3.1. договору викладено в редакції: « 3.1 Планова (гранична) ціна цього Договору становить 675 624 грн. 93 коп., у тому числі податок на додану вартість 112 604 грн. 15 коп., з яких: у 2019 році: - за кошти Держбюджету 296 735 грн. 30 коп., у тому числі податок на додану вартість 49 455 грн. 88 коп., - за кошти підприємства 266 314 грн. 63 коп., у тому числі податок на додану вартість 44 385 грн. 77 коп. У 2020 році: - за кошти Держбюджету 59 328 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 9 888 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки товару №19-023-Т від 26.12.2018 відповідач у період з 18.07.2019 по 21.02.2020 поставив товар на загальну суму в розмірі 182 005 грн 19 коп., а позивач в свою прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-000169 від 18.07.2019 на суму 9422 грн 23 коп., №РН-000171 від 18.07.2019 на суму 120 грн 00 коп., №РН-000195 від 18.10.2019 на суму 48 564 грн 62 коп., №РН-000196 від 18.10.2019 на суму 240 грн 00 коп., №РН-000197 від 18.10.2019 на суму 7776 грн 00 коп., №РН-000196 від 04.11.2019 на суму 240 грн 00 коп., №РН-000239 від 09.12.2019 на суму 720 грн 00 коп., №РН-000244 від 16.12.2019 на суму 37 223 грн 24 коп., №РН-000254 від 20.12.2019 на суму 2160 грн. 00 коп., №РН-000010 від 24.01.2020 на суму 13 248 грн 00 коп., №РН-000011 від 24.01.2020 на суму 7161 грн 60 коп., №РН-000012 від 24.01.2020 на суму 2886 грн 16 коп., №РН-000013 від 24.01.2020 на суму 16777 грн 46 коп., №РН-000014 від 24.01.2020 на суму 452 грн 40 коп., №РН-000019 від 28.01.2020 на суму 1161 грн 72 коп., №РН-000021 від 13.02.2020 на суму 2992 грн 56 коп., №РН-000029 від 21.02.2020 на суму 25 684 грн 80 коп., №РН-000030 від 21.02.2020 на суму 1887 грн 00 коп., №РН-000031 від 21.02.2020 на суму 523 грн 80 коп., №РН-000032 від 21.02.2020 на суму 2763 грн 60 коп., та здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

За вказаними вище господарськими операціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" склало податкові накладні №8 від 17.07.2019, №10 від 17.07.2019, №7 від 18.10.2019, №11 від 28.10.2019, №8 від 18.10.2019, №3 від 04.11.2019, №23 від 09.12.2019, №24 від 11.12.2019, №30 від 20.12.2019, №6 від 24.01.2020, №7 від 24.01.2020, №8 від 24.01.2020, №10 від 24.01.2020, 9 від 24.01.2020, 11 від 28.01.2020, №4 від 13.02.2020, №13 від 21.02.2020, №12 від 21.02.2020, №11 від 21.02.2020, №10 від 21.02.2020 та подало їх на реєстрацію, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч вимог податкового законодавства склав податкові накладні, проте їх реєстрація була зупинена, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 30 334 грн 19 коп. до складу податкового кредиту. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" на його користь збитки у розмірі 30 334 грн 19 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що 05.02.2020 було встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі п.8 критеріїв ризиковості, в результаті чого відбувалось фактичне повне зупинення реєстрації всіх накладних. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2022 у справі №640/20276/21 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №20538 від 05.02.2020, прийняте Комісією Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Крім того, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору поставки товару №19-023-Т від 26.12.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки товару №19-023-Т від 26.12.2018 відповідач у період з 18.07.2019 по 21.02.2020 поставив товар на загальну суму в розмірі 182 005 грн 19 коп., а позивач в свою прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-000169 від 18.07.2019 на суму 9422 грн 23 коп., №РН-000171 від 18.07.2019 на суму 120 грн 00 коп., №РН-000195 від 18.10.2019 на суму 48 564 грн 62 коп., №РН-000196 від 18.10.2019 на суму 240 грн 00 коп., №РН-000197 від 18.10.2019 на суму 7776 грн 00 коп., №РН-000196 від 04.11.2019 на суму 240 грн 00 коп., №РН-000239 від 09.12.2019 на суму 720 грн 00 коп., №РН-000244 від 16.12.2019 на суму 37 223 грн 24 коп., №РН-000254 від 20.12.2019 на суму 2160 грн 00 коп., №РН-000010 від 24.01.2020 на суму 13 248 грн 00 коп., №РН-000011 від 24.01.2020 на суму 7161 грн 60 коп., №РН-000012 від 24.01.2020 на суму 2886 грн 16 коп., №РН-000013 від 24.01.2020 на суму 16777 грн 46 коп., №РН-000014 від 24.01.2020 на суму 452 грн 40 коп., №РН-000019 від 28.01.2020 на суму 1161 грн 72 коп., №РН-000021 від 13.02.2020 на суму 2992 грн 56 коп., №РН-000029 від 21.02.2020 на суму 25 684 грн 80 коп., №РН-000030 від 21.02.2020 на суму 1887 грн 00 коп., №РН-000031 від 21.02.2020 на суму 523 грн 80 коп., №РН-000032 від 21.02.2020 на суму 2763 грн 60 коп., та здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

За вказаними вище господарськими операціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" склало податкові накладні №8 від 17.07.2019, №10 від 17.07.2019, №7 від 18.10.2019, №11 від 28.10.2019, №8 від 18.10.2019, №3 від 04.11.2019, №23 від 09.12.2019, №24 від 11.12.2019, №30 від 20.12.2019, №6 від 24.01.2020, №7 від 24.01.2020, №8 від 24.01.2020, №10 від 24.01.2020, 9 від 24.01.2020, 11 від 28.01.2020, №4 від 13.02.2020, №13 від 21.02.2020, №12 від 21.02.2020, №11 від 21.02.2020, №10 від 21.02.2020 та подало їх на реєстрацію, яка була зупинена, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Так, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, який був чинний станом на момент ухвалення контролюючим органом відповідного рішення про зупинення, податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, Р

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п.6 Порядку зупинення).

Згідно з п.п. 12-14 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3)критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.п.10-11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 № 1165 (набрала чинності з 01 лютого 2020 року та чинна на момент виникнення даних спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, в силу п.п. 12-14 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, та в силу п.п.10-11 Порядку в редакції постанови від 11 грудня 2019 № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації та містить в тому числі пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН відповідно до переліку, визначеного п.14 Порядку зупинення.

При цьому, відповідно до п. 15 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, зупинення письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Повідомленнями від 23.04.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" надіслало на адресу Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом`янському районі м. Києва додаткові пояснення та копії документів щодо податкових накладних №9 від 18.01.2019, №10 від 18.01.2019.

Рішеннями ДПС №1151229/42346687 від 26.04.2019, №1151228/42346687 від 26.04.2019 відмовлено в реєстрації податкової накладної №9 від 18.01.2019, №10 від 18.01.2019, у зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів.

Проте, суд зазначає, що податкові накладні №9 від 18.01.2019, №10 від 18.01.2019 не є предметом розгляду під час вирішення справи №910/8618/22, а тому суд не приймає до уваги вказані документи.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження подання відповідачем додаткових пояснень та копій документів щодо податкових накладних №8 від 17.07.2019, №10 від 17.07.2019, №7 від 18.10.2019, №11 від 28.10.2019, №8 від 18.10.2019, №3 від 04.11.2019, №23 від 09.12.2019, №24 від 11.12.2019, №30 від 20.12.2019, №6 від 24.01.2020, №7 від 24.01.2020, №8 від 24.01.2020, №10 від 24.01.2020, 9 від 24.01.2020, 11 від 28.01.2020, №4 від 13.02.2020, №13 від 21.02.2020, №12 від 21.02.2020, №11 від 21.02.2020, №10 від 21.02.2020.

При цьому суд зауважує, що повідомленнями від 23.04.2019, 24.04.2019, рішення ДПС №1151229/42346687 від 26.04.2019, №1151228/42346687 від 26.04.2019 не можуть бути як доказом того, що реєстрація всіх податкових накладних відповідача фактично зупинена/заблокована, так і доказом того, що відповідачем вчинялись дії щодо реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за спірними господарськими операціями на загальну суму ПДВ у розмірі 30 334,19 грн.

Суд зазначає, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість контролюючому органу упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому той факт, що відповідач не надав таких документів фактично призвело до того, що податкові накладні не зареєстровані.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2022 у справі №640/20276/21 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №20538 від 05.02.2020, прийняте Комісією Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У вказаному рішенні встановлено, що 15.01.2019 було зупинено реєстрацію податкової накладної №12 від 29.12.2018, яку в подальшому було зареєстровано за результатами подання скарги. У 2019 році зупинка реєстрації податкових накладних відбувалася частіше. У відповідь на відмови у реєстрації податкових накладних позивач надавав пояснення до контролюючого органу, разом з документами на підтвердження реальності господарських операцій, однак лише незначна частка ПН була зареєстрована за результатами розгляду скарг позивача.

05.02.2020 позивачем отримано рішення Комісії регіонального рівня №20538. В рішенні зазначено: «встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі п.8 критеріїв ризиковості Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 - наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2023 витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 640/20276/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 у справі №640/20276/21 на момент розгляду справи №910/8618/22 не набрало законної сили, а тому посилання відповідача на протиправність рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №20538 від 05.02.2020, прийнятого Комісією Головного управління ДПС у місті Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних, не приймається судом до уваги.

При зверненні до суду позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 30 334,19 грн.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Протиправна бездіяльність відповідача полягає в не виконанні вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку про зупинення. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 30 334,19 грн.

Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто сумою, на яку могло бути зменшено податкове зобов`язання, є прямими збитками позивача, які з`явились внаслідок як первісного неподання всіх документів при здійсненні реєстрації податкової накладеної, так і в наступної бездіяльності відповідача з їх виправлення і приведення до належного стану. Вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов`язань.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2022 року по справі № 910/3338/21, від 31 січня 2023 року по справі №904/72/22.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Відповідачем всупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не реєстрації вищенаведеної податкової накладної.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 30 334 грн 19 коп., вини відповідача у заподіянні збитків.

При цьому, суд зауважує відповідачу, що його позиція про те, що обов`язок зі складення та реєстрації податкових накладених за своєю суттю не являється господарським зобов`язанням, не може свідчити про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" збитків в сумі 30 334,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпродінтекс" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42346687) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14310862) збитки у розмірі 30 334 (тридцять тисяч триста тридцять чотири) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко